Правові засади національної системи сертифікації продукції УкрСЕПРО

Закони України "Про підтвердження відповідності" та

"Про акредитацію органів з оцінки відповідності"

У 2001 р. на засіданні Верховної Ради України прийнято в цілому Закони України "Про підтвердження відповідності" та "Про акредитацію органів з оцінки відповідності".

Сертифікаційна система УкрСЕПРО неповною мірою відповідала міжнародній та європейській практиці, що не дало змоги досягти визнання результатів оцінки відповідності торговельними партнерами. А це не дає змоги надавати сертифікаційну підтримку вітчизняним експортерам.

Докорінне реформування у сфері технічного регулювання забезпечують положення нового Закону України "Про підтвердження відповідності". Він передбачає модульний підхід підтвердження відповідності продукції встановленим вимогам щодо її безпеки, у тому числі через декларацію виробника. Це значно спростить та зменшить вартість проведення обов'язкових процедур. Установ­люються вимоги щодо підтвердження відповідності у законодавчо регульованій і нерегульованій сфері. Причому здійснювати діяльність у законодавчо регульованій сфері матимуть право уповноважені та акредитовані органи з сертифікації будь-якої форми власності. Порядок надання повноважень таким органам визначатиметься Кабінетом Міністрів України.

Введення нового Закону про акредитацію має привести українську систему акредитації у відповідність до міжнародних і європейських правил та процедур. Він інституціонально розмежовує функції сертифікації та акредитації. Створення незалежного Національного органу з акредитації та його майбутнє членство у Міжнародному форумі з акредитації у перспективі повинно відкрити нашій країні шлях до визнання національної системи сертифікації та акредитації з боку країн ЄС та інших країн. Це надасть можливість Україні укладати угоди про взаємне визнання, спростить доступ українських товарів на світові ринки. Для започаткування діяльності Національного органу з акредитації здійснюється підготовка 14 українських фахівців з акредитації у рамках угоди між Держстандартом та Федеральним інститутом досліджень і випробувань матеріалів Німеччини.

До прийняття законодавчих актів Держстандарту з метою спрощення доступу української продукції на ринки країн - торговельних партнерів необхідно проводити взаємну акредитацію випробувальних лабораторій шляхом укладання міжнародних двосторонніх угод. Це ключ до розв'язання проблем про взаємне визнання результатів випробувань та до успіху співпраці на майбутнє.

Стратегічними завданнями у сфері акредитації є створення Національного органу з акредитації, розроблення нормативно-правових актів для забезпечення його діяльності, підготовка фахівців у галузі акредитації та розширення практики акредитації українських органів з оцінки, відповідності до вимог міжнародних і європейських стандартів.

Розглянемо детальніше основні положення Законів України.

Закон України "Про підтвердження відповідності" визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності продук­ції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналом та спрямований на забезпечення єдиної державної політики у сфері підтвердження відповідності.

Об'єктами підтвердження відповідності є продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям та персоналом.

У ст. 5 Закону викладено основні принципи державної політики у сфері підтвердження відповідності:

• координація дій органів виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності, розмежування їх повноважень та уникнення дублювання;

• неупередженість, прозорість та доступність процедур підтвердження відповідності;

• застосування з урахуванням існуючої міжнародної практики способів підтвердження відповідності залежно від потенційного ризику;

• забезпечення ідентичних процедур підтвердження відповідності продукції вітчизняного та іноземного походження;

• гармонізація національних нормативно-правових актів з підтвердження відповідності до міжнародних та європейських;

• сприяння розвитку сфери підтвердження відповідності в законодавчо не регульованій сфері;

• дотримання вимог щодо конфіденційності інформації, отриманої в результаті робіт з підтвердження відповідності;

• забезпечення повного та всебічного інформування з питань підтвердження відповідності всіх зацікавлених сторін.

Законом передбачено підтвердження відповідності в зако­нодавчо регульованій сфері та в законодавчо не регульованій сфері. Процедура підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері запроваджується технічними регламентами з підтвердження відповідності. Процедура підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері є обов'язковою для виробника, постачальника чи уповноваженого органу з сертифікації.

Підтвердження відповідності в законодавчо не регульованій сфері здійснюється на добровільних засадах.

Законом передбачена сертифікація в законодавчо регульованій сфері та в законодавчо не регульованій сфері. Перший вид сертифі­кації здійснюється згідно з вимогами технічних регламентів з підтвердження відповідності, а другий - на добровільних засадах у порядку, визначеному угодою між заявником (виробником, постачальником) та органом із сертифікації. При сертифікації в законодавчо не регульованій сфері підтверджується відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналом будь-яким заявленим вимогам.

У ст. 7 зазначено, що відповідність продукції вимогам, встанов­леним законодавством, засвідчується декларацією про відповідність або сертифікатом відповідності. Декларація про відповідність є документально оформлена в установленому порядку заява виробника, у якій надається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством. Тобто в теперішній час декларація про відповідність прийнята в установленому порядку, реєструється в органі з сертифікації і має юридичну силу нарівні з сертифікатом. Ця стаття відповідає вимогам з приєднання України до СОТ, положенням ГАТТ і зарубіжній практиці і підтвердження відповідності згідно з Керівництвом 2 ІS0/ІЕС.

Закон "Про підтвердження відповідності" чітко розмежовує джерела фінансування різних напрямків діяльності з підтвердження відповідності.

У розділі IV наведено перелік робіт, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України:

• діяльність органів виконавчої влади, на які законодавством покладено функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності;

• державний нагляд за дотриманням вимог;

• науково-дослідні роботи;

• розроблення проектів технічних регламентів, міжнародних і національних нормативних документів, що встановлюють відповідні правила та вимоги;

• участь у роботі міжнародних (регіональних) організацій.

Усі роботи, пов'язані з підтвердженням відповідності у законодавчо регульованій сфері оплачує заявник згідно з правилами визначення вартості цих робіт, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Оплата робіт з підтвердження відповідності у законодавчо не регульованій сфері здійснюється на договірних засадах.

Закон України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" визначає правові, організаційні та економічні засади акредитації органів з оцінки відповідності в Україні.

Згідно із Законом, в Україні акредитація здійснюється національним органом з акредитації, який створюється центральним органом виконавчої влади з питань економіки.

Метою акредитації є:

• забезпечення єдиної технічної політики у сфері оцінки відповідності;

• забезпечення довіри споживачів до діяльності з оцінки відповідності;

• створення умов для взаємного визнання результатів діяльності акредитованих органів на міжнародному рівні;

• усунення технічних бар'єрів у торгівлі.

Діяльність з акредитації базується на таких основних принципах:

• забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх зацікавлених сторін;

• загальнодоступності та неупередженості здійснення робіт з акредитації;

• прозорості діяльності з акредитації;

• професійної компетентності виконавців робіт;

• добровільності акредитації;

• забезпечення участі органів виконавчої влади та громадських організацій на паритетній основі;

• застосування гармонізованих з міжнародними та європейськими стандартами вимог щодо акредитації;

• дотримання суспільних інтересів;

• конфіденційності інформації, отриманої в процесі акредитації.

Таким чином, Національна Система сертифікації УкрСЕПРО створена з метою захисту внутрішнього ринку від надходження неякісних, небезпечних товарів. Сертифікація продукції та обов'яз­ковість її здійснення для певних груп продукції передбачена у близько 30 вітчизняних законах та законодавчих актах, але обов'язковій сертифікації в Україні підлягає не більше 10% усієї продукції.