Саме чисті іноземні факторні доходи, одержані в країні, визначають відмінність між ВВП та ВНП
СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ (СНР) ЯК НОРМАТИВНА БАЗА МАКРОЕКОНОМІЧНОГО РАХІВНИЦТВА
Першість розробки й застосування системи макроекономічних показників належить колишньому Радянському Союзу. Ця система, яка мала назву Балансу народного господарства (БНГ), була опублікована в 1926 році і визнана світом в якості офіційних розрахунків макроекономічних показників. Характерною особливістю цієї системи був поділ суспільного виробництва на дві сфери – матеріальне виробництво і невиробничу сферу. Відповідно до цієї системи її основні макроекономічні показники – сукупний суспільний продукт (ССП) та національний дохід (НД) – створювались лише у виробничій сфері. Блага ж вироблені у невиробничій сфері (житлово-комунальному господарстві, побутовому обслуговуванні, охороні здоров'я тощо) не враховувались. В 40-50 роках з'явились розробки макроекономічних показників у таких країнах, як США, Англія та інших. Проте ці розрахунки були проведені вже у формі Системи національних рахунків (СНР), яка виникла на основі вдосконалення методології розробки БНГ. З 70-х років практично всі країни світу використовують СНР. З травня 1992 року на цю систему перейшла й Україна. СНР постійно вдосконалюється, залишаючи незмінними її фундаментальні концепції. Важливими особливостями цієї системи є її всеосяжний характер, тобто вона враховує всі сфери діяльності незалежно від того чи вона здійснюється у виробничій, чи невиробничій сфері, а також передбачає, що економіка, оцінена нею (СНР), функціонує на основі дії ринкових механізмів та інститутів. Детальніше про методологічні принципи побудови системи національних рахунків й її відмінності від системи балансу народного господарства, а також про основні категорії СНР див.: 3, с.230-233; 4, с.49-50; 5, с.29-36.
ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ (ВВП) ТА ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ (ВНП) ЯК ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ
А) ВВП І ВНП: СУТЬ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ОБЧИСЛЕННЯ
Загальновизнаним показником стану економіки є річний обсяг її сумарного виробництва товарів і послуг або, що те саме, сукупний обсяг національного виробництва. Існують два вимірники сумарного обсягу виробництва товарів і послуг – валовий національний продукт (ВНП) та валовий внутрішній продукт (ВВП). Обидва ці показники вимірюють загальну ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених в економіці за один рік. Ці два показники тісно пов'язані між собою, але мають і певні відмінності. Ці відмінності обумовлені особливостями виробництва в сучасних умовах. Так, виробництво сукупної маси товарів і послуг у країні здійснюється перш за все її вітчизняними фірмами та підприємствами. Однак певну її частину виробляють філіали іноземних компаній. У свою чергу, вітчизняні компанії створюють за кордоном свої філіали, які також виробляють та реалізують там свою продукцію. Очевидно, що продукція й доходи, які одержують філіали іноземних компаній, є власністю країн, де діє "материнська" компанія. Відзначена структура економіки неминуче обумовлює рух товарів, послуг і доходів між країнами, в результаті чого виникає своєрідне сальдо (різниця) між платежами (доходами) за фактори виробництва, які сплачуються за кордон (решті світу) і надходженнями доходів за фактори виробництва, отриманих з-за кордону (від решти світу). Це сальдо доходів називається чистими іноземними факторними доходами, одержаними в країні (ЧІФД):
ЧІФД = Платежі, що сплачуються - Надходження (2.1.)
Решті світу від решти світу
Саме чисті іноземні факторні доходи, одержані в країні, визначають відмінність між ВВП та ВНП.
При розрахунку ВНП враховується вартість товарів і послуг, вироблених вітчизняними виробниками у своїй країні та за її межами. А при розрахунку ВВП враховується вартість товарів і послуг, вироблених у межах деякої країни, як вітчизняними виробниками, так і іноземцями. Якщо для ВНП ніякого значення не має місце створення продукту (на території своєї країни чи за кордоном), а має значення громадянська приналежність виробників, то для ВВП ніякого значення не має ким створено продукт, а мають значення рамки ²економічної території² країни. (Під ²економічною² територією країни розуміють територію, яка адміністративно керується урядом даної країни та в межах якої особи, товари і гроші можуть вільно переміщуватися. На відміну від географічної території, вона не охоплює територіальні анклави інших країн).
Суто кількісно ВВП відрізняється від ВНП на величину чистих факторних доходів, одержаних у країні:
ВВП = ВНП + ЧІФД (2.2)
Оскільки ЧІФД становлять різницю між платежами за ресурси решті світу й надходженнями доходів за ресурси від решти світу, і ця різниця може мати від'ємне значення, то його слід враховувати при обчисленні ВВП. Перевищення ВВП над ВНП свідчить про значну роль іноземної власності в розвитку національної економіки.
Залежно від конкретних цілей економічного аналізу можуть використовуватись показники як ВВП, так і ВНП. Так, при аналізі виробництва продукції у країні найбільш придатним є показник ВВП, оскільки виробнича діяльність завжди має ²територіальну² прив'язку. При аналізі ж доходів більш прийнятним є показник ВНП, оскільки він дає уяву про те, які доходи має національна економіка.
Оскільки більшість країн, включаючи Україну, в останній час річний сукупний обсяг продукції, вироблений в економіці, вимірює показником ВВП, то зосередимось на ньому.
ВВП вимірює ринкову вартість всього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених на економічній території країни за один рік.
Цей показник характеризується наступними особливостями:
1) це є грошовий вимірник. Оскільки нам доводиться порівнювати різні за складом набори товарів і послуг, вироблені у різні роки, нам необхідно мати повне уявлення про їхню відносну вартість.
Наприклад, в економіці було вироблено 1-го року 10 од. м'яса та 20 од. картоплі, а 2-го року – 20 од. м'яса і 10 од. картоплі. Для того щоб виміряти ринкову вартість річного обсягу виробництва м'яса й картоплі певного року, необхідно додати ринкову вартість обсягів виробництва цих двох продуктів. Ринкова вартість обсягу виробництва певного продукту визначається шляхом множення річного обсягу його виробництва на ціну його одиниці. Припустимо, що ціна однієї одиниці м'яса дорівнює 5 гр.од., а картоплі – 0,5 гр.од. Тоді ринкова вартість обсягу виробництва 1-го року становить 60 гр.од. (10 ´ 5 + 20 ´ 0,5), а 2-го року – 105 гр.од. (20 ´ 5 + + 10 ´ 0,5). Хоча річний фізичний обсяг виробництва м'яса й картоплі в 1-му та 2-му роках є однакові (30 од.), ринкова вартість його в ці роки є різною – більшою в 2-му році порівняно з 1-им роком. Це означає, що суспільство вище оцінює обсяг виробництва 2-го року, ніж 1-го, і воно готове заплатити на 45 гр.од. (105 – 60) більше за набір товарів, вироблених в 2-му році, ніж в 1-му.
2) ВВП вимірює ринкову вартість лише кінцевої продукції і не враховує вартість проміжних товарів.
Кінцеві товари – це товари й послуги, які купуються для кінцевого використання, а не для подальшої обробки, чи переробки, чи перепродажу.
Проміжні товари – це товари, які купуються з метою подальшого перепродажу, обробки чи переробки.
Для правильного визначення сукупного обсягу виробництва потрібно, щоб всі товари й послуги, вироблені в цьому році, були враховані лише один раз. Більшість продуктів перш, ніж потрапить на ринок до кінцевого споживача, проходить через декілька виробничих стадій. В результаті цього частини і компоненти більшості продуктів продаються й купуються багато разів. Щоб уникнути такого багаторазового врахування частин продуктів, які продаються й купуються, при обчисленні ВВП враховують лише ринкову вартість кінцевих товарів і не враховують вартість проміжних товарів. Це дозволяє уникнути так званого подвійного рахунку та завищення величини ВВП. Отже, для уникнення подвійного рахунку необхідно при вимірі ВВП враховувати лише вартість кінцевих товарів і не враховувати вартості проміжних товарів.
Іншим способом уникнення подвійного рахунку при обчисленні ВВП є врахування лише доданої вартості, створеної на кожній фірмі. Додана вартість – це ринкова вартість обсягу продукції, виробленої фірмою, за вирахуванням вартості сировини й матеріалів, які вона придбала у постачальників. Додавши додані вартості, створені на кожній стадії виробництва продукту, можна одержати ринкову вартість кінцевого продукту. Так само, обчисливши та додавши додані вартості, створені всіма фірмами в економіці, можна визначити величину ВВП. Таблиця 2-1ілюструє визначення ринкової вартості кінцевого продукту хліба, який є складовою ВВП, двома способами: як ринкову вартість продукту, призначеного для кінцевого споживання – ціни, за якою купує хліб покупець у магазині (у фірми Г) – 80 коп., та як суму доданих вартостей, створених на всіх стадіях виробництва хліба фірмами А, Б, В і Г, – тих самих 80 коп. (30 + 20 + 10 + 20). Як видно з таблиці, загальна вартість продажу становить 220 коп., в той час як у ВВП буде враховано лише 80 коп. Загальна вартість враховує не лише вартість кінцевого продукту, але і вартість всіх проміжних продуктів.
Таблиця 2-1. Обчислення вартості кінцевого продукту (хліба)
| Стадії виробництва | Ціна продажу матеріалів або продукції, коп. | Додана вартість, коп. |
    Фірма А, вирощує пшеницю Фірма Б, виготовляє борошно Фірма В, випікає хліб Фірма Г, продає хліб | ||
| Загальна вартість продажу Додана вартість |
Слід зазначити, що донедавна в Україні не розраховували показник ВВП, а визначали сукупний суспільний продукт (ССП) – повну вартість продукції, створеної всіма економічними одиницями виробничої сфери, тобто цей показник враховував вартість і проміжних товарів, внаслідок чого реальна картина виробництва була спотворена подвійним рахунком. Так за деякими оцінками, в 1992 році ССП становив 4 трлн.613 млрд.6 млн. крб., в той час як ВНП – всього 1 трлн.479 млрд.8 млн. крб.
3) ВВП враховує вартість товарів поточного виробництва ,тобто вироблених у поточному році, і не враховує невиробничі операції (види яких представлені на схемі 2-1).
Невиробничі операції бувають двох видів:
- чисто фінансові операції;
- продаж уживаних речей.
Чисто фінансові операції виступають у вигляді:
а) державних трансфертних платежів (пенсій, виплат по соцстраху, допомоги по безробіттю, інвалідам тощо). Особи, які одержують ці трансферти, не вносять жодного внеску до поточного виробництва, а отже, ці трансферти не повинні враховуватись у ВВП;
б) приватних трансфертних платежів (стипендій та пенсій, які виплачуються приватними підприємствами, коштів, які одержують студенти від батьків, подарунків від родичів тощо). Ці приватні трансфертні платежі також не є результатом виробництва, а звичайною передачею коштів однієї приватної особи іншій;
в) операцій з цінними паперами (акціями, облігаціями). Операції на ринку цінних паперів (їх купівля-продаж) також не збільшують безпосереднього виробництва, а тому не враховуються у ВВП.