Загальні підходи до виокремлення стадій глобального розвитку
Ключовою проблемою у визначенні історичних меж і часових відтинків глобалізації є проблема дефінітивно-методологічного плану. Сьогодні існує чотири базових концепції, що віддзеркалюють історичні кордони цього феномену:
Концепція архаїчної глобалізації являє собою концепцію відповідно до якої цей процес розглядається як історичне явище, що супроводжує історію людства постійно і на різних етапах розвитку техніки і соціуму приймає різні форми. Прихильниками цієї концепції є Маслоу, Робетсон, Пахомов, Уотерс, Терборн. На думку представників даної концепції на всіх етапах історичного розвитку суспільства відбувалися соціально-економічне наближення, універсилізація культур, формування наднаціональних форм регулювання і спостерігалася країнова залежність від загальносвітового стану економічного розвитку. Системноутворюючими одиницями виступали великі держави або цивілізації, які прагнули об’єднати світ в єдине ціле. Такі геополітичні утворення характеризуються централілізацією влади, єдиним економічним простором, єдиною грошово валютою, відстутністю митних та інших бар’єрів, уніфікацією торгівлі та фінансів, розповсюдження єдиних економічних принипів, загальної культури і взаємозалежності території. Томас Фрідман:
1492-1800 - обмін між старим та новим світом, епоха сильних держав, ключовим фактором розвитку якої були військова могутність та засоби примусу;
1800-2000 - промислова революція;
2000- до тепер - рушійною силою стає інформація як потенціал для глобального співробітництва та конкуренції, яка доступна кожній людині.
Концепція глобалізації як сучасного економічного феномену. Представники: Омає, Левітт, Лук’яненко, Білорус. Вони вважають, що системноутворюючи одиниці імперії мали тимчасовий характер з часом розпадалися і зникали з світової арени, а міжнародні економічні відносини відігравали допоміжну роль так як основні економічні відносини відбувалися в межах національної економіки і ці національні економіки були локально замкнутими, на їх думку глобалізація виступає контрасним явищем в порівнянні з іншими процесами, такі тенденції як хвилеподібна динаміка економічного розвитку, дематеріалізація (віртуалізація) основних товарних, капітальних потоків відрізняють сучасний етап глобального розвитку економіки від архаїчних етапів розвитку.
Концепція протоглобалістів. Вони пропонуються виділяти 2 етапи глобалізації - це протоглобальний і сучасна ліберальна глобалізація. Протоглобальний етап представлений процесами інтернаціоналізації та транснаціоналізації і сучасний етап ліберальної глобалізації не суперечить цьому підходу і класифікація Організації об’єднаних націй, за якою інтернаціоналізація починається з середини ХІХ століття, транснаціоналізація починається після ІІ світової війни і ліберальна глобалізація починаючи з 80 років. Ототожнюючи глобалізацію з розвитком міжнародних торговелних зв’зків представники даної концепції, що з 70 років ХІХ століття до 1913 ступінь економічної залежності індустріальних країн за багатьма фінансовими параметрами не був нижчий аніж зараз, на протоглобальному етапі вважають, що світ вступим до активної фази взаємозближення на основі активації розвитку торговельних та інвестиційних відносин на глобальному масштабі на основі сучасних досягнень. Відодження глобалізація наприкінці 70-80 років ХХ століття відбулися на основі технологічно-інформаційної революції, а представники Міжнародний валютний фонд, Світовий банк дійшли висновку, що перешкодами глобалізації є всі існуючі митні бар’єри і обмеження. Принципи Вашингтонського консенсусу: фінансова лібералізація; створення умов для приватизації та регулювання всіх сфер господарського життя країни; усунення бар’єрів для прямих іноземних інвестицій; забезпечення прав власності; уніфіковані та конкурентні курси обміну валют; скорочення державних витрат країни; перенаправлення державних витрат на першочергові потреби; податкова реформа, яка передбачала розширення податкової бази, усунення граничних ставок оподаткування; гнучкість ринку праці, що передбачає децентралізацію трудових відносин і забезпечення захисту інтересів найманого працівника.
Відповідно до концепції Азроянца історичний процес представляється як розвиток соціальної системи, що спрямований на досягнення її межевої цілісності, саму таку функцію історичного процесу він називає глобалізацією, тобто прямування соціальної системи до певної цілісності. При чому така цілісність може досягатися за рахунок 2 груп тенденцій як інтеграційну так і дезінтеграційну. До інтеграційних тенденцій він відносить: транснаціоналізацію; регіоналізацію.
Регіоналізація - це процес перерозподілу владних компетенцій, передача функцій на регіональний рівень, поява та розвиток нових інтеграційних форм. Етносоціалізація - розвиток націй та її індивидів у взаємодії з навколишнім середовищем в процесі засвоєння та відтворення соціальних та культурних цінностей, а також соморозвитку та самореалізації. Імперіалізація - створення імперій. Націоналізація - це процес соціаліної організацї, що знаходить свій вираз в поділі праці, розробці правових систем і домінуванню бюрократичних інститутів. До дезінтеграційних тенденцій автор відносить:
реставрацію - це відновлення та відтворення раніше втрачених духовних та національних культурних цінностей та традицій;
етносуверенізація - це посилення інтересу до історичних коренів етносу, що визначають самобутність, характерні риси етносу;
асоціалізація - передбачає появу автономії особистості, її звільнення від дотримання суспільних норм та традицій;
дисоціації - це культурний та інтелектуальний скептицизм, що призводить до деформації суспільних зв’єзків як на міжнародному, так і національному рівні; міграція.
Отже, відповідно до концепції глобалізація є метою історичного процесу, а інтеграція, дезінтеграція є тенденціями, які визначають його динаміку, в той час як інтернаціоналізація є сучасним етапом глобалізації. Головна функція інтернаціоналізації забезпечення стійких міжнародних зв’язків в реально існуюючій світовій економіці, характеризується поступовим проникненням технологічних стандартів, однак при цьому, не порушуючи національного суверенітету держав, в той час глобалізація принципово відрізняється від інтернаціоналізації тим, що приз водить до нівелювання національних кордонів, підриває підґрунтя національного суверенітету і закладає фундамент нової світової цілісності.