Основні етапи створення Національного банку України

Етапи	Характеристика етапу
І етап XIX - XX ст. (до 1917 р.)	В рамках Російської імперії Україна не мала власного центрального банку, хоча одним із попередників Національного банку України вважається Київська контора Державного банку Російської імперії, яка виконувала певні функції центрального банку і була третьою за значенням у Росії.
ІІ етап 1917 - 1918 рр.	З проголошенням Української народної республіки у 1917 р. був створений Державний банк УНР. Із втратою Україною державності банк продовжував працювати в еміграції ( з 1920р. до 1944р. зберігалися архіви банку.
ІІІ етап 1921 - 1922 рр. (утворення Радянського Союзу)	Із запровадженням центральним урядом Радянської Росії нової економічної політики ( непу ) банки знову почали функціонувати, 12 грудня 1921 р. розпочалася діяльність Всеукраїнська контора Держбанку у м. Харкові. Система Держбанку розвивалася в Україні шляхом створення відділень і контор у великих містах та обласних центрах. Після утворення Радянського Союзу ці установи стали філіями Держбанку УРСР, які підпорядковувалися безпосередньо Москві.
IV етап	У 1955 р. була створена Українська республіка контора Держбанку СРСР, яка взяла на себе функції управління регіональними банківськими установами України, але сама підпорядковувалась Держбанкові СРСР. Республіканська контора ( з деякими змінами в 1987 р. та 1990 р., зокрема перейменуванням на Український республіканський банк ) Функціонувала до створення НБУ і за своїм статусом мала ознаки центрального банку.
V етап З 1991 р. і до нашого часу	Створення Національного банку України було спричинено розпадом колишнього СРСР і його централізованої банківської системи. Декларація про державний суверенітет України, ухвалена Верховною Радою України в липні 1990 р., проголосила курс на політичну та економічну самостійність України як незалежної держави. Для реалізації цього курсу потрібні були власні банківські системи та гроші. Законом " Про банки і банківську діяльність ", прийнятим у березні 1991 р. проголошено створення самостійної дворівневої банківської системи ринкового типу, перший рівень якої становить НБУ, а другий - комерційні банки. Прийнятою одночасно постановою Верховною Радою України про порядок введення в дію цього закону передбачалося: ввести в дію вказаний закон з 1 травня 1991 р.; проголосити власністю України всі філії банків колишнього СРСР, які діяли на території України, включаючи Український республіканський банк Держбанку СРСР; створити на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР Національний банк України; розробити до 1 травня 1991 року проект статуту НБУ, визначити структуру та чисельність центрального апарату, мережу установ тощо. Вказаними законодавчими актами були закладені організаційно - правові основи створення і подальшого розвитку НБУ. Формування НБУ в наступні роки відбувалося в надзвичайно складних умовах перехідної економіки, побудови принципово нової системи державного управління, докорінної зміни політичної ситуації в країні, наростання хронічної економічної та фінансової кризи. Найпомітнішими подіями, що визначали розвиток НБУ як центрального банку держави, були: · закріплення за ними права на емісію національних грошей України; · розробка теоретично - методологічних засад грошово - кредитної політики та організаційного механізму її реалізації; · у 1994 р. введення в дію банкнотно - монетного двору, спроможного забезпечити власними силами потреби економіки в готівкових грошах; · у 1995 р. був створений ринок державних цінних паперів, і НБУ одержав у своє розпорядження такий важливий інструмент, як операції на відкритому ринку; розмежування емісійної діяльності НБУ і бюджетного процесу Міністерства фінансів, надання взаємовідносинам цих двох фінансових органів держави чіткої визначеності і прозорості; державних цінних паперів, національної платіжної системи, міжбанківських розрахунків із застосуванням новітніх технологій переказування коштів на основі електронних платежів; запровадження дійового механізму регулювання валютного ринку, що базується на використанні валютних інтервенцій, запровадження валютного ліцензування та валютного контролю, формування золото - валютних резервів, лібералізації валютного ринку України; · у 1996 р. проведення грошової реформи та запровадження гривні, створення механізму державного нагляду за діяльністю комерційних банків; у 1999 р. ухвалення Верховною Радою України Закону " Про Національний банк України" ( зі змінами і доповненнями 2000 р.) Цим була підведена риска під етапом інституційного становлення НБУ як центрального банку, законодавчо зафіксовано його місце в економічній системі, чітко окреслено статус, функції та механізми управління відповідно до нових умов та перспектив розвитку України. У ході свого становлення НБУ вдалося добитися подолання безпрецедентної гіперінфляції й утримання інформаційного процесу протягом тривалого часу у допустимих параметрах, обмеження впливу на національну економіку та банківську систему обвальних фінансових криз у 1997 - 1998 рр., які потрясли грошові ринки багатьох країн; забезпечити відносну стабільність національних грошей, практично без перебійне функціонування валютного ринку. У 2004 р. ( наприкінці ) вітчизняна банківська система зіткнулася з кризою довіри суспільства до перспектив розвитку фінансової системи країни. Як відомо, це було пов'язано з драматичним перебігом президентської виборчої компанії; котра сколихнула суспільно - політичне життя в Україні і мала широкий міжнародний резонанс. Неупереджений аналіз подій на фінансовому ринку країни у листопаді - грудні 2004 р. засвідчив, що вітчизняна банківська система в цілому набула певного запасу міцності і може протистояти проявам нестабільності економічного середовища. Водночас гостро проявлялися і недоліки: слабка дія саморегулюючих механізмів ринку та низький розвиток ринкових відносин у банківській системі.

Базові чинники (передумови), що характеризують правовий статус Національного банку України, визначені Конституцією України та законом «Про Національний банк України».

Основні завдання і функції НБУ також визначені на законодавчому рівні. Згідно з законодавством основним завданням (функцією) Національного банку є забезпечення стабільності національної грошової одиниці – гривні. Виконуючи своє основне завдання, НБУ сприяє забезпеченню стабільності банківської системи і цінової стабільності, але в межах своїх повноважень.

Закон визначає Національний банк України як особливий центральний орган державного управління, отже, НБУ виведено з-під юрисдикції Кабінету Міністрів України як центрального органу виконавчої влади. Крім того, йому надано право підтримувати економічну політику уряду доти, доки вона не суперечить забезпеченню стабільності національної грошової одиниці.

Національний банк підзвітний Президенту та Верховній Раді України, які наділені повноваженнями стосовно призначення на посаду і звільнення з посади Голови Банку та формування Ради банку. Голова НБУ інформує Президента та Верховну Раду про діяльність банку та стан грошового ринку в країні. Згідно з Законом Рада НБУ щорічно інформує Верховну Раду про основні засади грошово-кредитної політики. Рахункова палата Верховної Ради України здійснює перевірку НБУ в частині руху коштів державного бюджету та виконання кошторису.

Програмний документ Національного банку України «Основні засади грошово-кредитної політики», в якому визначається стратегія грошово-кредитної політики НБУ, щорічно розробляє Рада НБУ – один із двох керівних органів Національного банку (Рада і Правління).

Голову НБУ призначає на посаду Верховна Рада України конституційною більшістю голосів за поданням Президента України. Строк повноважень Голови НБУ – п'ять років. Закон передбачає одноосібну відповідальність Голови НБУ перед Верховною Радою України та Президентом України за діяльність НБУ. Водночас Голова НБУ не є одночасно Головою Ради НБУ. Це положення викликає зауваження з правового погляду. Зокрема, як уже зазначалося, “Основні засади грошово-кредитної політики” розробляє Рада Національного банку, і в тому разі, коли Голова НБУ не очолює Ради, він не може нести відповідальності (одноосібно) за реалізацію грошово-кредитної політики.

Звільнення з посади Голови НБУ також здійснюється Верховною Радою України за поданням Президента України у випадках, передбачених законом. Так, закон передбачає можливість звільнення голови НБУ за поданням Президента України в межах його конституційних повноважень. Це робить посаду Голови НБУ залежною від коливань політичного курсу органів державної влади.

Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах кошторису, затвердженого Радою НБУ. У разі перевищення доходів над витратами різниця вноситься до державного бюджету, а перевищення витрат над доходами покривається за рахунок державного бюджету, наступного за звітним роком. Кошторис доходів і витрат має забезпечувати можливість виконання банком його функцій. Одержання прибутку не є метою діяльності банку.

Функції центрального банку, покладені в основу його діяльності, ґрунтуються на його призначенні і є такими, що склалися історично з огляду на його статус банку вищого рівня у дворівневій банківській системі.