Поняття митного права в україні. предмет та метод митного права, їх особливості

Митне право як галузь права – являє собою систему правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон.

Митне право повинно розглядатися як самостійна галузь права ще й тому, що має:

– свій предмет регулювання – широке коло суспільних відносин у митній сфері;

– своє коло суб’єктів регулювання – митні органи і службовці цих органів, з одного боку, та фізичні й юридичні особи – з іншого;

– своє коло об’єктів регулювання – товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон; для митного права характерний комплексний метод регулювання, який поєднує адміністративно-правовий і цивільно-правовий методи;

– свої джерела регулювання, якими є, насамперед, Митний кодекс України, Закон України “Про Єдиний митний тариф”, а також підзаконні нормативні правові акти.

Митне право як наука — систе­ма поглядів, теорій та уявлень про урегульовані митним законодавст­вом відносини.

Як навчальна дисципліна митне право — сукупність необхідних знань та вмінь для тих, хто його вивчає, та методів навчання.

Предмет митного права — суспільні організаційні відносини, що складаються в процесі і з приводу переміщення товарів і транспорт­них засобів через митний кордон України. В більшій мірі ці відноси­ни є управлінськими, тобто відносинами влади підпорядкування. В той же час вони є майновими, але стосуються особистих немайнових. Окрім цього, митне право охоплює і процесуальні правовідносини. На предмет митного права впливають особливості міжнаро­дних публічних відносин, концепція гуманітарного права та по­літики. Але за основним своїм спрямуванням — це відносини майнового характеру, особисті немайнові відносини та органі­заційно-управлінські відносини.

До предмета регулювання митного права треба віднести характер і зміст митної справи, основи митної політики, статус і функції митних органів, порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон, митні платежі, митне оформлення і митний контроль, інші складові частини митної справи і засоби проведення митної політики.

Важливою та необхідною ознакою кожної галузі права є її метод, яким регулюються суспільні відносини, здійснюється вплив на суб'єктів — носіїв цих суспільних відносин.

Імперативний метод правового регулювання є найбільш типовим для адміністративного та кримінального права і ґрунтується на відносинах влади та підпорядкуванні сторін. Аспект імперативності митної справи втілюється в діяльності держави, яка визначає порядок і умови переміщення товарів через митний кордон з конкретною державою, порядок здійснення митного контролю, митного оформлення та інших митних процедур. Імперативність є головною ознакою адміністративного методу, який є основним при правовому регулюванні суспільних відносин, що виникають при здійсненні митної справи.

У свою чергу обов'язковими ознаками адміністративного методу є формулювання, визначення обов'язкових до виконання приписів, заборон, обмежень і дозволів. Управління митною справою неможливо без владних вказівок, обов'язкових вимог чіткого виконання конкретних дій. Обов'язкові владні приписи в митній галузі — це покладання на сторони юридичного обов'язку виконати конкретні правові дії в умовах, що передбачені конкретною митно-правовою нормою.

Для забезпечення чіткого функціонування митної справи держава закріплює в нормах митного права свої вимоги до діяльності митних органів та їх взаємовідносини з іншими центральними і місцевими владними структурами. Всі митні органи повинні діяти тільки в межах своєї компетенції і відповідно до визначеного державою порядку. Митним структурам заборонено все, що не дозволено нормативними актами, які визначають їх компетенцію.

Відповідно, кожна фізична і юридична особа наділена правом оскаржити, у тому числі і в у судовому порядку, рішення, дії, бездіяльність митних органів та їх посадових осіб, якщо це призвело до порушення їх законних прав і свобод.

Важливу роль у митному праві відіграє інститут заборон, тобто приписів, які покладають юридичний обов'язок не скоювати ті чи інші дії в передбачених митно-правовою нормою умовах. Правові форми цих заборон у митій справі бувають як у прямих заборонах, так і у формі вказівок на вичерпний перелік дій. Обов'язковість виконання заборон забезпечується в митній справі шляхом установлення адміністративної та кримінальної відповідальності за її порушення.

Метод митного права вбирає в себе і аспекти методу офіційного дозволу на виконання визначених дій. Його суть полягає у тому, що держава законодавчо визначає можливі митні режими для товарів і транспортних засобів, а право прийняття рішення щодо дозволу на вибір конкретного режиму в конкретних обставинах або на відмову в ньому належить виключно митним органам.

Подальший розвиток демократичних засад у державній діяльності сприятиме значному поширенню в митній справі цивільно-правового методу — диспозитивного способу визначення повноважень суб'єктів митних суспільних відносин.

Характерною ознакою диспозитивного методу є принцип рівності прав фізичних і юридичних осіб на ввезення в державу та вивезення з неї товарів і транспортних засобів. Митні закони і норми поширюються на всіх однаково, якщо в них не зроблені обмеження відносно конкретних категорій фізичних та юридичних осіб.

Диспозитивний метод у митному праві знаходить своє вираження і в тому, що суб'єкти митних відносин можуть домовлятися між собою щодо умов виконання окремих митних процедур. Зокрема, митний огляд та митне оформлення товару може здійснюватися не тільки в місцях розташування митного органу та у визначений робочий час. За домовленістю сторін і відповідно до встановленого Держмитслужбою порядку такі митні дії можуть бути здійснені в будь-якому місці (місце аварійного приземлення літака, місце дорожньо-транспортної пригоди) і в будь-який час (в нічний час, у вихідні та святкові дні).

Таким чином, метод митного права, яким регулюються суспільні відносини в митній справі, органічно поєднує імперативний і диспозитивний (адміністративно-правовий та цивільно-правовий) методи в різних формах прояву в конкретній реальній ситуації.

ПРИНЦИПИ МИТНОГО ПРАВА

Принципи митного права являють собою вихідні нормативно-керівні засади митно-правового регулювання або основні керівні ідеї, що пронизують митне законодавство. В них у концентрованому вигляді виражено зміст, найважливіші основи митного права. Іншими словами, принципи митного права — правові ідеї, що пронизують всю систему митного права і є її остовом.

Вони гарантують безперервність і послідовність нормотворчого процесу, забезпечують взаємозв'язок митного права, митного законодавства і митної політики, гармонізацію митного законодавства з іншими його системами. Особливо слід наголосити на значенні принципів права у формуванні судової й адміністративної практики, у сприянні скасуванню застарілих і прийняттю нових юридичних норм, у тлумаченні правових актів і усуненні прогалин у законодавстві. Ці принципи гуртуються на принципах базової галузі права — адміністративного права. В той же час є деякі відмінності.

Прийнято розрізняти загальноправові принципи, міжгалузеві, галузеві та окремих інститутів права. Усі вони в сукупності впливають на формування змісту норм митного права.

До загально-правових принципів права відносять такі:

1. Принцип поваги прав і основних свобод людини, який повинен стати одним із провідних принципів митного права. Це пояснюється тим, що в Конституції України людина, її життя та здоров'я, права й свободи проголошені вищою соціальною цінністю. Закріплення цього принципу має особливе значення для регулювання процедури митного контролю (особливо особистого огляду), а також врегулювання окремих питань адміністративного процесу в митній сфері.

2. Принцип законності передбачає необхідність суворого дотримання Конституції, законів, Митного кодексу, підзаконних актів усіма суб'єктами митного права — митними органами, різними державними й недержавними організаціями й установами, що беруть участь у митних відносинах, — громадянами, іноземцями й особами без громадянства. Принцип законності зобов'язує митні органи здійснювати свої повноваження в рамках закону, керуватись у своїй діяльності виключно законом, а при прийнятті підзаконних актів з митного регулювання не виходити за рамки закону і не приймати таких, що суперечать чинному законодавству.

3. Принцип гуманності виявляється як у матеріальному митному праві (заборона провозу зброї, наркотиків і т.д., митних пільгах при оформленні вантажів, що надходять як гуманітарна допомога і інше), так і в процесуальній і деліктній частині митного законодавства.

4. Принцип моральності полягає в тому, що митне право у своїй основі будується на повазі до людини, її законних прав та інтересів і ґрунтується на засадах етики.

Серед інших загально юридичних принципів митного права слід зазначити принципи юридичної рівності, судового захисту суб'єктивних прав, відповідальності тільки за винне протиправне поводження й ін.

До міжгалузевих принципів належать:

1. Принцип координації й взаємодії державних органів передумовлює необхідність узгодження норм митного законодавства з нормами інших галузей права. Це пояснюється тим, що активну участь у формуванні митного права, крім Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Державної митної служби України, беруть Національний банк України, Міністерство фінансів, Міністерство економіки, Державна податкова адміністрація та інші органи державної влади. Принцип координації і взаємодії у значній мірі визначає механізм функціонування системи митних органів, що реалізують у своїй діяльності норми митного законодавства;

2. Існуючий в зовнішньоторговельній практиці принцип недискримінації, принцип найбільшого сприяння використовуються в митному праві при регулюванні митно-фінансових відносин для усунення різних нетарифних бар'єрів на торгових шляхах.

3. Принцип еквівалентності товарообміну безпосередньо впливає на визначення тарифної політики.

4. Принцип науковості відбитий, зокрема, у нормах, що регулюють форми й методи митного контролю і спираються на досягнення фінансової й економічної науки, а також технічного прогресу при формуванні митної політики і митного законодавства.

5. Принцип примату міжнародно-правових норм відповідає прагненню України до активної участі в міжнародному співробітництві в галузі митної справи. Митно-правове регулювання в нашій країні розвивається в напрямі гармонізації й уніфікації з загальноприйнятими міжнародними нормами й практикою. У відповідності зі ст. 6 МК України, якщо ратифікованим Україною міжнародним договором установлені інші правила, ніж ті, котрі передбачені внутрішнім законодавством з митної справи, то застосовуються норми міжнародних договорів.

У той же час окремі інститути митного права можуть мати і мають свої принципи. Наприклад, для митного оформлення характерним є принцип оперативності, а для контролю — результативності.