Організаційна структура заводу

Ставши самостійною господарською одиницею, завод зіткнувся з безліччю проблем, основною з яких була організація внутрішнього управління.

Щоб повніше висвітлити джерела проблеми, звернемось до історії розвитку заводу, а саме до того часу, коли завод входив, до складу АПК «Рось».

До того часу як почалася масова приватизація, адміністрація АПК здійснювала виконання держав­ного плану та державного замовлення. Управлінський апарат відповідав за складання державних планів для підприємств, що входили до складу АПК, за використання субсидій для кожної виробничої одиниці. Право на збут готової продукції давало адмі­ністрації АПК реальну владу над членами комплексу, тому що інших шляхів реалізації продукції в тих економічних умовах не було. Навіть після припинення державного централізованого планування АПК продовжував відігравати значну роль при розподілі державного замовлення і державної підтримки, як у випадку з цукром та зерном.

У минулому АПК також керував розподілом державних інвестицій, а також спільних проектів між підприємствами — членами комплексу, які відраховували відповідний процент від прибутку у фонд розвитку, який використовувався для фінан­сування різних програм. Крім того, центральна адмі­ністрація АПК перерозподіляла грошові кошти підприємств. Таким чином, прибуткові підприємства фактично субсидували збиткові.

Одержавши самостійність, консервний завод був змушений розширювати свою організаційну струк­туру: створювати у себе структурні одиниці, у яких раніше не було потреби (відділ збуту), збільшувати чисельність працівників бухгалтерії, планово-еконо­мічного відділу.

Адміністративному персоналу заводу, який звик виконувати розпорядження зверху, було важко переходити до роботи в умовах вільної ринкової економіки. Наприклад, відділ збуту складається з двох осіб — начальника відділу і працівника, який відповідає за оформлення документів по продажу продукції. Немає нікого, хто б займався пошуками замовлень. Начальник відділу постачання контролює тільки закупку допоміжних матеріалів і т. ін.

Постачання підприємства здійснюють два незалежних структурних підрозділи: сировину закуповує сільгоспвідділ, склотару, кришки та інші допоміжні матеріали — відділ постачання.

Важливою проблемою є сезонність робіт, коли технічний персонал зайнятий безпосередньо на пере­робці сировини.

Уся внутрішньозаводська інформація обробля­ється вручну. Навіть бухгалтерський облік від розрахунку зарплати до складання балансу проводиться найнятими для цього працівниками бухгалтерії. Зрозуміло, що при такій організації обробки інформації дані, що отримуються, не можуть точно відображати оперативну обстановку на заводі. Це підтверджується думкою працівників планового відділу про те, що фактично немає зв'язку між процесами планування і збуту продукції і резуль­татами діяльності заводу в цілому.

Завдання

Розробіть для Білоцерківського консервного заводу продуктово-ринкову стратегію для виходу на ринок Києва з плодовоовочевою консервованою продукцією.

1. Проаналізуйте поточні мікро- і макроекономічні умови з метою виявлення основних проблем і можливостей.

2. Використовуючи джерела вторинної інформації, проведіть відбір цільових ринків, спозиціонуйте товар на вибранному сегменті, опишіть споживчі мотивації.

3. Розробіть продуктову гіпотезу, включаючи ринковий опис товару, визначення типу попиту та його еластичності, оцініть період життєвого циклу і напрямок модифікації.

4. Розробіть гіпотезу цінової стратегії і каналів розподілу.

5. Розробіть нову організаційну структуру для заводу з урахуванням вимог до ведення господарства в ринкових умовах.

Кейс2.

«Підприємство по виробництву пакувально-фасувальних ліній»

Мета завдання – розробити рекламні заходи для підприємства “Укртеххімпром”.

Україна, яка стрімко увійшла у світове співтовариство в 1991 році, пережила своєрідну консьюмерну революцію – від епохи тотального дефіциту до буму різноманітних товарів на фоні зниження доходів широких верств населення. У зв’язку з цим дещо змінюється роль упаковки та пов’язане з нею становище підприємств-виробників пакувально-фасувального обладнання для українських підприємств.

У складних економічних умовах опинилась Київська дослідно-експериментальна фірма “Укртеххімпром” Міністерства промисловості України, яка є головним виробником та розробником пакувально-фасувальних ліній (ПФЛ) в Україні. Загальний спад виробництва в промисловості, розрив традиційних зв’язків з постачальником та споживачами, відсутність централізованого фінансування, яке було за часів УРСР, призвели до погіршення фінансового становища підприємства, виникнення проблем з замовленнями та збутом продукції. Великі надії керівництво підприємства покладає на Державну програму розвитку виробництва тари і пакувальних матеріалів на період до 2000 року, прийняту в 1994 році, де даній фірмі відводиться одне з головних місць. Але відсутність коштів у бюджеті держави призводить до зменшення обсягів фінансування. Тому потенційних приватних інвесторів, зацікавлених у розвитку цього бізнесу.

Останнім часом підвищенню значення упаковки в Україні сприяють:

–– посилення конкуренції на споживчому ринку серед товарів, які потребують пакування;

–– західна споживча культура, яка прийшла до нас з відкриттям кордонів для іноземних товарів та засобів масової інформації;

–– макрофактори, за яких підприємства мають освоювати нові види та типи упаковки (наприклад, змінити паперову упаковку на поліетиленову) ;

–– вимоги з боку державних служб та споживачів з погляду на екологію та гігієну;

–– прийняття рішення про обов’язковість нанесення інформації про товар на упаковку всіх товарів, які надходять на український ринок з січня 1997 року.

Для пакування продукції використовуються автоматизовані ПФЛ. Особливістю ПФЛ є те, що їх виробництво має одиничний або ж серійний характер.

Технологічні процеси на підприємствах України та країн СНД, а також характер продукції, яку належить упакувати, передбачає наявність ПФЛ для:

–– гранульованих та сипких продуктів;

–– порошкоподібних продуктів;

–– пастоподібних продуктів;

–– вакуумної упаковки для продуктів харчування.

Фірма “Укртеххімпром” виробляє ПФЛ для всіх вищезазначених типів продуктів, окрім вакуумної упаковки. Її освоєння є перспективним завданням для підприємства. Як пакувальні матеріали в ПФЛ використовуються поліетиленова плівка, поліетилен целофанова паперова-поліетиленова стрічка, поліетиленова (для рідких та пастоподібних продуктів, в основному використовується у хімічній промисловості), алюмінієві та пластикові тюби.

За формою пакування пакета виділяють лінії які працюють за три шовним методом та двошовним методом, “в рукав” при цьому пакет виходить надійнішим і має більш естетичний вигляд.

В Україні окрім фірми “Укртеххімпром” виробництвом ПФЛ займаються також Харківське НВО “Карбонат”, яке спеціалізується на випуску вакуумного пакувального обладнання і Павлоградський механічний завод. У рамках перепрофілювання виробництва випуском ПФЛ займається АТ “Київський станкобудівний завод “Веркон”, який виробляє ПФЛ, що за їхніми характеристиками є конкурентами фірми “Укртеххімпром”.

У межах колишнього СРСР провідним виробником пакувальних ліній був Ташкентський завод пакувального обладнання. В Росії виробником таких типів ПФЛ є “Воронежупмаш”. У рамках конверсії налагоджують виробництво пакувальних ліній й Подільський електромеханічний завод та деякі інші підприємства.

Із за кордонних ПФЛ в Україні найбільш широко представлені лінії, що постачаються з ФРН ( раніше - НДР). Дані лінії є серійними, універсальними й достатньо дорогими ( від 30 тис.дол.).

Головними споживачами ПФЛ в Україні є підприємства харчової та хімічної промисловості. Зокрема, у харчовій промисловості це :

1.Кондитерські фабрики :

–– цукерки, драже, горошок та інші дрібні та сипкі продукти ;

–– хлібокомбінати, хлібозаводи, заводи продтоварів :

–– печиво, пряники, баранки, сушка, хліб, макарони, сніданки сухі, пластівці та інші вироби ;

2.м’ясокомбінати :

–– м’ясо, пельмені, заморожені м’ясні продукти, напівфабрикати і таке інше;

3.цукрові заводи

4.макаронні фабрики :

–– вермішель, макарони ;

5.харчові фабрики та заводи продтоварів :

–– харчові концентрати, кава і таке інше

6.сирокомбінати та молокозаводи :

–– сухе молоко, сири ;

7. рибокомбінати :

–– борошно рибне.

У хімічній промисловості за допомогою ПФЛ пакуються різноманітні порошкоподібні засоби ( миючі для фарбування волосся тощо ) та пастоподібні миючі засоби і засоби санітарії. Якнайширше у хімічній промисловості використовують ПФЛ для пакування різноманітних мінеральних добрив. Закуповують ПФЛ також і підприємства медичної промисловості та селекційні станції, фірми, які займаються виробництвом та продажем дрібної галантереї і канцелярського обладнання.

Головними технічними показниками для ПФЛ, окрім типу продукту, який потрібно пакувати, є продуктивність ( кількість продукту, який пакується за годину ), діапазон пакувальних доз, герметичність дозатора та рівень універсальності ( тобто можливості змін продукції, яку потрібно пакувати, за розміром.

Головними замовниками ПФЛ на цей час є підприємства трьох груп :

–– великі підприємства з однорідною продуктовою лінією, яких у першу чергу цікавить продуктивність та надійність (наприклад, підприємства по виробництву та фасуванню борошна круп);

–– великі та середні підприємства, які залежно від ринкових умов часто переходять від виробництва одного продукту до іншого або ж намагаються використовувати одну і ту ж ПФЛ для різних видів продукції з метою економії місця та коштів. Це насамперед кондитерські фабрики, хлібокомбінати ( різні продукти, різноманітні дози : від 100 г до 3 кг );

–– малі, насамперед приватні підприємства головною вимогою яких є малі габарити ПФЛ

(проблеми з розміщенням), універсальність та невисокі ціни.

Діапазон доз, що можуть пакувати ПФЛ фірми, знаходяться в межах від 25г до десятків кг. Ціни залежно від характеристик лінії складають від 1,5-2 тис.дол. до 10-15 тис.дол

Виробничі та проектні потужності фірми знаходяться в Києві. Підприємство використовує насамперед прямі канали збуту своєї продукції, має у регіонах України центри технічного обслуговування, забезпечує гарантійне та постгарантійне обслуговування (монтаж, налагодження, спеціальні ремонтні бригади).

Орієнтований строк, за який за сучасних несприятливих економічних умов підприємства-споживачі ПФЛ мають амортизувати вартість ліній, складає приблизно 3-5 років.

Головними недоліками ПФЛ всіх вітчизняних підприємств та підприємств СНД є поганий промисловий дизайн та ергономіка, а також відносно низька надійність.

Завдання

1. Наведіть схему, яка відображає місце виробників ПФЛ на ринку.

2. Розгляньте особливості попиту ПФЛ.

3. Проведіть аналіз маркетингового середовища для фірми з урахуванням особливостей промислового ринку.