Економічна сутність доходів та класифікація

Нормативним документом, який визначає методологічні засади формування в бухгалтерськомуобліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 «Дохід», який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. № 290. Нормами цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Згідно П(с)БО 15 дохід - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків власників).[1]

Критерії визнання доходу, наведені в Положенні (стандарті) 15, застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї або двох чи більше оперцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції.

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

1. Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів.

2. Сума надходження за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципа тощо.

3.Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

. Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

5. Сума податку : під заставу, якщо договором передбачена передача заставленого майна заставоодержувачу; одержана позикодавцем від позичальника в погашення позики.

6. Надходження, що належать іншим особам.

Визнані доходи від звичайної діяльності класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- інші операційні доходи;

- фінансові доходи;

- інші доходи;

- надзвичайні доходи [2].

Склад доходів, що відносяться до відповідної групи, встановлено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”:

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визначається у разі наявності наступних умов:

- покупцеві передані ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію(товар, інший актив);

- підприємство не здійснює подальшого управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена [3];

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Дохід, пов’язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

Результат операції з надання послуг може бути достоавірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов:

-можливості достовірної оцінки доходу;

-імовірності надхождення економічних вигод від надання послуг;

-можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу;

-можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться:

-вивчення виконаної роботи;

-визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, узагальному обсязі послуг, які мають бути надані;

-визначення питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв’язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат.

Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує імовірності відшкодування зазнаних витрат, то дохід не визнається, а зазнані витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі сума доходу буде достовірно оцінена, то дохід визнається за такою оцінкою.

Визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов’язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість” [4].

Цільове фінансування не визначається доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування.

Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов’язані з виконанням умов цільового фінансування.

Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об’єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об’єктів.

Цільове фінансування, що отримане як компенсація витрат (або збитків), яких вже зазнало підприємство, або з метою негайної фінансової підтримки підприємства без майбутніх пов’язаних із цим витрат, визнається доходом того періоду, в якому утворилася дебіторська заборгованість, пов’язана з цим фінансування.

Дохід, який виникає в результаті використування активів підприємства іншими сторонами, визнається у вигляді процентів, роялті та дивідентів, якщо:

-імовірне надходження економічних вигод, пов’язаних з такою операцією;

-дохід може бути достовірно оцінений.

Такий дохід має визнаватися у такому порядку:

-проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належеть, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами;

-роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди;

-дивіденти визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

У разі відстрочення платежу, внаслідок чого виникає різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою грошових коштів або їх еквівалентів, які підлягають отриманню за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), така різниця визнається доходом у вигляді процентів.

Сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх еквівалентів.

Якщо справедливу вартість активів, робіт, послуг, які отримані або підлягають отриманню за бартерним контрактом, достовірно визначити неможливо, то дохід визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг (крім грошових коштів та їх еквівалентів), що передані за цим бартерним контрактом.

У бухгалтерському обліку дохід відображають у сумі справедливої вартості активів - отриманих або тих, що мають бути отримані.

Сума доходу, яка виникає у результаті господарської операції, як правило, визначається за домовленістю між підприємством і покупцем або користувачем активу. Вона оцінюється за справедливою вартістю отриманої компенсації або компенсації, яка може бути отримана, з урахуванням будь-якої торгової знижки, наданої підприємством.

У разі відстрочення надходження грошових коштів (або їхніх еквівалентів) справедлива вартість компенсації може бути нижчою за номінальну суму одержаних грошових коштів чи ту, яку буде одержано. Різниця між справедливою вартістю і номінальною сумою грошових коштів або їхніх еквівалентів, що будуть одержані за продукцію (товари, роботи, послуги та інші активи), визнається доходом у вигляді відсотків. Наприклад, підприємство може надати покупцеві відстрочення платежу за відвантажений товар (безвідсотковий кредит). Справедлива вартість компенсації в такому разі визначається дисконтуванням майбутніх надходжень із використанням умовної ставки відсотка. Різниця між визначеною таким чином вартістю і сумою компенсації, що надійшла визнається доходом у вигляді відсотків у момент одержання грошових коштів.

Отже,нормативним документом, який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 «Дохід».

1.Положення(стандарти) бухгалтерського обліку 15 «Доходи».

2.Бухгалтерський фінансовий облік Ф.Ф.Бутинець Житомир: ПП «Рута», 2005р., 756с.

3.Положення(стандарти) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати».

4.Положення(стандарти) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість».

5. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник / Вид. 3-є, перероб. і доп. – К.: КНЕУ. 2000.

УДК 657

Соложук А.Б., ст. гр. ОАм-51

Науковий керівник: Бабіч І.І., к.е.н., доцент

Луцький національний технічний університет