Тема 8 Економічна безпека. Підприємницькі ризики
1. Сутність та коротка характеристика видів економічної безпеки.
2. Поняття та класифікація підприємницьких ризиків.
1.Безперечно існує залежність між розвитком підприємництва та забезпеченням таких функціональних складників безпеки держави, як : фінансовий, соціальний, технологічний, продовольчий, зовнішньоекономічний, демографічний, енергетичний та екологічний.
Належний рівень економічної безпеки бізнесу є запорукою соціального та економічного розвитку держави. В умовах нестабільних «правил гри» вітчизняні суб’єкти підприємництва не зацікавлені у довгострокових капіталовкладеннях ( наприклад, у інноваційні сфери, у капіталомісткі та низькорентабельні галузі національної економіки) і забезпечувати тим самим структурну перебудову економіки країни, формувати ресурсну базу економічного розвитку для наступних поколінь. Наслідком цього є порушення структури розподілу ВВП у бік збільшення обсягів споживання, придбання товарів розкошів. Лише гарантування зміцнення та безпечності підприємницького середовища як творчого чинника безпеки національної економіки спроможне усунути ці загрози та забезпечити економічне зростання України.
В теорії розрізняють поняття «економічна безпека підприємства», « економчна безпека підприємницької діяльності» та «економічна безпека підприємництва як сектора економіки».
Отже, під економічною безпекою підприємстварозуміють такий стан функціонування, за якого підприємство та його продукція є конкурентоспроможними на ринку і одночасно гарантується:
· найбільш ефективне використання ресурсів, інтелектуального та кадрового потенціалу;
· стабільність функціонування, стійкість та прогресивність розвитку;
· охорона комерційної таємниці та інформації;
· досягнення безпеки персоналу, майна та капіталу підприємства;
· можливість ефективно протидіяти негативним впливам зовнішнього і внутрішнього його функціонування.
Економічна безпека підприємницької діяльностівідображає рівень захищеності ведення підприємством новаторської діяльності, що пов’язане з ризиком, залученням ресурсів та має на меті систематичне отримання прибутку. Очевидно, що економічна безпека підприємницької діяльності стосується лише окремої діяльності підприємства, тому поняття «економічної безпеки підприємства» є ширшим.
Разом з цим «економічну безпеку підприємництва як сектора економіки» необхідно розглядати як ще ширшу економічну категорію, яка ввібрала в себе дві попередні.
Отже, «економічна безпека підприємництва як сектора економіки»означає такий рівень розвитку підприємництва, за якого дотримуються гарантії життєво важливих інтересів окремо взятих суб’єктів підприємницької діяльності ( СПД ) та підприємництва взагалі від внутрішніх та зовнішніх загроз. До зовнішніх загроз відносять:
· неефективну податкову та фінансово-кредитку політику держави ;
· необґрунтовані зміни в системі державного регулювання підприємницької діяльності;
· корупцію державної влади;
· законодавчу нестабільність;
· негативні макроекономічні тенденції (інфляція, підвищення відсоткових ставок, зниження купівельної спроможності населення, несприятлива кон’юнктура ринку тощо)
До внутрішніх загроз відносять:
· небажані зміни будь-яких параметрів на рівні особи чи підприємства;
· зниження рівня ефективності господарської діяльності та використання ресурсів;
· різке погіршення рівня конкурентоспроможності підприємств;
· спад виробництва у базових галузях економіки тощо.
Розглянемо системні ризики економічної безпеки підприємництва, які чинять загрозу існування підприємництва як сфери діяльності в ринковій економіці:
· формування олігархічних структур;
· монополізація економіки;
· надмірна політизація економіки;
· відсутність ринку продажу бізнесу;
· створення псевдопідприємств та фіктивне банкрутство;
· лобіювання доступу до державних ресурсів (англ. «lobby» - «кулуари», «коридори»);
· дефіцит оборотного капіталу тощо.
Здійснення підприємства в будь-якій сфері діяльності завжди пов'язане з ризиком, який прийнято називати підприємницьким. Економічна та правова культура підприємця, як особливого соціально-психологічного типу господарника, виражається в певному відношенні до ризику. Несприйняття ризику по суті означає припинення будь-якої діяльності. Водночас уміння своєчасно враховувати ризики підвищує конкурентоспроможність підприємницьких операцій, стимулює інноваційну діяльність.
Різні науковці дають різні тлумачення поняття “ризик”:
– це рівень невпевненості пов’язаний з проектом або з інвестуванням.
– визначається як небезпека, можливість збитку або втрат.
– це ймовірність втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи виникнення втрат у результаті здійснення певної виробничої, фінансової або іншої діяльності.
Доцільно знати ці сфери, в яких можуть виникати загрози економічній безпеці підприємництва, а отже, так звані «підприємницькі ризики»:
- До виробничих (техніко-технологічних) ризиків відносять:
- ускладнення доступу підприємств до господарських ресурсів, засобів праці та технологій;
- критичне зношення матеріально-технічної бази та неналежне її оновлення ;
- втрата виробничих зв’язків;
- впровадження конкурентами аналогічної техніки та технології тощо.
- До галузевих ризиків відносять:
- різке посилення рівня конкуренції;
- «старіння» галузі, яке супроводжується зниженням попиту»
- Зниження рівня інвестиційної привабливості галузі тощо.
- До політичних ризиків відносять:
- надмірна політизація дій представників влади;
- їх бездіяльність протягом політичної кризи;
- відтермінування прийняття необхідних рішень;
- затягування процедур дозвільних та погоджувальних рішень тощо.
4. Економічні та фінансові ризикивключають:
- неефективне фінансове планування та управління активами;
- непродумана маркетингова політика;
- форс-мажорні обставини або навіть дії кримінального характеру тощо.
5. Правові ризики включають :
- недоліки у законодавстві і системі його реалізації;
- неналежний рівень кваліфікації працівників юридичної служби підприємств;
- неефективне відстоювання інтересів підприємств у разі виникнення конфліктної ситуації.
Крім наведеної класифікації підприємницькі ризики можуть і за частотою дії:
- одноразові , які можуть діяти протягом тривалого періоду (або постійно) і чинити негативний вплив (суттєва зміна законодавства країни, посилення конкуренції між виробниками однорідної продукції тощо);
- багаторазові,які виникають або хаотично, або з визначеним періодом (сезонні коливання попиту на продукцію, стихійні лиха, нестабільність роботи дилерської мережі, тимчасовий розрив відносин з постачальником або оптовим покупцем тощо)
Неспроможність вчасно передбачити той чи інший ризик веде підприємця до втрат:матеріальних, трудових, фінансових, часу.
· Матеріальні види втрат проявляються в непередбачених підприємницькими планами додаткових витратах або прямих втратах устаткування, сировини, транспортних засобів тощо. Ці види втрат можуть мати як натуральний вимір, так і вартісний.
· Трудові втрати пов'язані з втратою робочого часу, викликаною непередбаченими обставинами, наприклад, простоєм устаткування, несвоєчасним надходженням сировини для виробництва тощо. їх виміром є години робочого часу.
· Фінансові втрати - найбільш поширений вид втрат у підприємницькій діяльності. Вони поділяються на ризики, пов'язані з купівельною спроможністю грошей (інфляційні й дефляційні, валютні ризики, втрати від зниження цін на продукцію, що реалізується, або підвищення цін на сировину), та ризики, пов'язані з вкладанням капіталу (інвестиційні ризики).
· Втрати часу зумовлені затримками у підприємницькій діяльності, викликаними несвоєчасним виконанням договорів, робіт, доставки товару. Вимірюються як у натуральному, так і у вартісному вигляді.
Крім названих видів втрат існують втрати, які важко піддаються класифікації. Формами прояву цих втрат можуть бути збитки морального плану: втрата престижу підприємця, його фірми. Ці види втрат не завжди піддаються чіткому кількісному виміру.
Таким чином, ризики і втрати доцільно класифікувати, виявити найбільш вагомі за величиною та ймовірністю виникнення. Це дозволить заздалегідь передбачити втрати, неминучі витрати і включити їх у бізнес-план. Щоб вижити в умовах ринкових відносин, потрібно вирішуватися на впровадження технічних нововведень і на сміливі, нетривіальні дії, а це підсилює ризик. Звідси випливає, що треба не уникати ризику, а вміти оцінювати ступінь ризику і керувати ним. Управління ризиком визначає шляхи і можливості забезпечення стійкості підприємства, його здатності протистояти несприятливим ситуаціям.
Звичайно, ряд факторів має випадковий характер, і їх врахувати заздалегідь практично неможливо. Але знання найбільш важливих причин, що їх викликають, дозволяє послабити їх негативний вплив.
Управління і ризик – взаємопов'язані компоненти економічної системи. Перше саме може виступати джерелом другого. Особливо наочно це проявилося на початку трансформації вітчизняяної економіки: коли була втрачена її керованості, що створило ситуацію тотального ризику для підприємницької діяльності.
До головних проблем, які на сьогодні перешкоджають зміцненню економічної безпеки та структурним реформам у секторі підприємництва України, відноситься також наявність прямих та опосередкованих злочинних, кримінальних посягань, або так званого „рейдерства”( англ. raid.- «набіг», «захват»)
За даними Антирейдерського союзу підприємців України про високий рівень рейдерства в Україні свідчать наступні факти:
- в Україні діє щонайменше 40-50 спеціалізованих рейдерських груп, які складаються з досвідчених юристів та економістів;
- рейдерство в країні набуло системного характеру: 3000 захоплень на рік;
- результативність рейдерських атак понад 90 %;
- середньостатистична норма прибутку рейдера в Україні (за експертними оцінками) становить близько 1000%;
- українське рейдерство має відчутну кримінальну складову: протиправні дії чиняться із залученням збройних формувань, а інколи – навіть співробітників правоохоронної системи тощо.
До замовлення та організації рейдерських дій, що призводять до перерозподілу власності, вдаються окремі потужні промислово-фінансові групи України.
Основними причинами, що зумовлюють поширення рейдерства в Україні є:
- слабкість правової системи;
- недосконалість судової влади;
- корумпованість органів влади;
- відсутність державних інститутів, які б ефективно захищали права власника;
- низький рівень правової культури;
- правовий нігілізм як у суб’єктів господарювання, так і представників органів влади;
Слід знати, що найчастіше «постраждалими» від рейдерства є ті, що ведуть свій бізнес не зовсім за правилами, внаслідок чого бояться звертатися до правоохоронних органів.
Отже, прозорість і ефективність діяльності суб’єктів господарювання можуть зробити підприємство фактично невразливим до рейдерів. Тому необхідно розробити та негайно вжити низку першочергових заходів щодо подолання (мінімізації) цього негативного явища. Зокрема, держава створити реальні законодавчі акти щодо захисту прав власності, що направлені на унеможливлення отримання рейдерами „законного підґрунтя” для організації нападу на суб’єктів господарювання.
Аналіз статистичних даних за останні 5 років показує, що найбільш соціально небезпечними злочинами, які є характерними для підприємницької діяльності в Україні є :
- розкрадання;
- шахрайство з фінансовими ресурсами ( «піраміди»);
- обман покупців;
- хабарництво;
- приховування доходів від оподаткування;
- порушення правил валютних операцій;
- заняття незаконним промислом (виробництво та збут горілчаних виробів без ліцензії);
- фіктивне підприємництво;
- правопорушення в сфері охорони праці та здоров”я населення;
- правопорушення в сфері охорони довкілля;
- правопорушення в сфері стандартизації якості продукції тощо.
Засобами контролю реалізації державної політики зміцнення економічної безпеки підприємництва в Україні повинні слугувати належний розподіл функцій, повноважень та відповідальності між суб’єктами системи безпеки підприємництва, а також запровадження практики моніторингу рівня економічної безпеки підприємництва.
- « Порядок вивільняє думку»
Рене Декарт, французький математик
- «В храмі успіху немає відкритих дверей.
Кожен, що входить, пробиває свої двері,