| Урок | Зміст |
| 1, с. 18 | Загальні відомості про означений артикль |
| Артикль – службове слово, що виражає граматичні категорії іменника: його рід і число, означеність і неозначеність. Артикль не має самостійного лексичного значення, він знаходиться завжди перед іменником. Артикльвказує на: 1) рід іменників, 2) число іменників, 3) означеність aбо неозначеність іменника. Артикль не вживається: а) якщо перед іменником стоїть присвійний або вказівний прикметник: sa camarade, sa place, cette place, ce camarade; б) перед власними назвами – іменами людей: Marthe, Agathe. |
| 1, с. 18 | Означений артикль (L’article défini) |
| Число | Чоловічий рід | Жіночий рід |
| Однина | le, l’ | la, l’ |
| Множина | les | les |
| Приклади: |
| Однина | Множина |
| la carte – карта le pupitre – парта le stylo – ручка | les cartes – карти les pupitres – парти les stylos – ручки |
| la – означений артикль жіночого роду однини: la gare, la place. Перед іменниками, які починаються з голосного або з h німого, вживається скорочений артикль (article élidé) l’, de l’: l’école, f – школа; l’élève, m – учень; l’eau, f – вода; Означений артикль вживається перед злічувальними іменниками. Вказує на те, що іменник, перед яким він стоїть, вживається як цілком означений. Якщо перед іменником стоїть присвійний або вказівний прикметник, артикль не вживається. |
| Лексичне вираження означеного артикля |
| 1) для позначення загального поняття: | Nous aimons les fleurs. Les jeunes filles aiment bavarder. |
| 2) знайомий читачу, слухачу, співрозмовнику предмет або людина, про яких йщла мова раніше: | Une femme traverse la rue. La femme est jeune et belle. |
| 3) знайомий предмет або особа у конкретій ситуації: | Je cherche le directeur. |
| 4) іменник, який має при собі означення, виражене іменником: | C’est le livre de Marie. |
| 5) предмет, явище, єдине у своєму роді: | la lune, la terre, le soleil, l’eau |
| 6) у значенні вказівного або присвійного прикметника: | J’ai mal à latête. (la замінює ma) |
| 7) для позначення предмету (або особи), єдиного у конкретій ситуації: | Fermez la porte. Prenez le journal qui est sur la table. |
| | 8) для позначення всього класу предметів : | La chaise a quatre pieds. |
| 7, с. 64 | Неозначений артикль жіночого роду однини |
| Une–неозначений артикль жіночого роду однини. Неозначений артикль вживається: а) перед злічуваними іменниками, які вперше зустрічаються в тексті, розповіді тощо. J’achète une revue. – Я купую журнал. б) після звороту c’est перед іменниками, як правило, вживається неозначений артикль. C’est une revue. – Це журнал. Est-ce une revue? – Ce n’est pas une revue. Якщо іменник конкретизується іншим іменником, який вказує на його приналежність, то перед ним ставиться означений артикль. C’est une revue. – Це журнал. C’est la revue de Lucie. – Це журнал Люсі. Ce n’est pas la revue de Lucie. – Це не Люсін журнал. Впр. 2, 3, 4, с. 68 |
| 7, с. 65 | Відсутність артикля перед іменником |
| 1. Перед власними іменами людей; назвами міст артикль не вживається: Paris, Marseille, Paul, Françoise. |
| 2. Перед іменником, який називає професію, посаду або рід діяльності, і є іменною частиною складеного присудка, артикль не вживається: - Sa sœur est actrice. - Son père est ingénieur. - Danielle est pianiste. - Michel est architecte. |
| 3. Після звороту c’est перед іменником найчастіше вживається неозначений артикль: Est-ce unechaise? – C’est unechaise. Перед іменником, який визначено іншим іменником, що вказує на приналежність, обов’язково ставиться означений артикль – le, la, les. C’est lachaise de Marie. Ce n’est pas la chaise de Marie. |
| 8, c. 71 | Злитий артикль (Article contracté) |
| Форми означеного артикляleтаlesзливаються з прийменникомde,що їм передує,утворюючи злиті форми. Форми злитого артикля: Однина:de+le=du Множина:de+les=des Le livreduprofesseur(de+le). – Книга вчителя. Les livresdesprofesseurs (de+les).–Книги вчителів. Означений артикль жіночого роду la та усічена форма l’ не мають злитої форми. Le cahierde lafillette. –Зошит дівчини. Les livresde la petite fille.–Книжки маленької дівчинки. Les livresde l’amiе de ma soeur.–Книги подруги моєї сестри. Вживання прийменника de перед іменником часто відповідає родовому відмінку в українській мові. Сe sont les cahiersdesélèves. – Це книги учнів. |
| | Форми означеного артикляleтаlesзливаються з прийменником à, що їм передує,утворюючи злиті форми: Форми злитого артикля: Однина: à + le = au Множина: à + les = aux Je téléphoneaudirecteur. – Я телефоную директору. Je parle aux amis de ma soeur. – Я розмовляю з друзями моєї сестри. Означений артикль жіночого родуlaта скорочений артикль l’з прийменникомàне зливаються: Il va à la gare. - Він йде на вокзал. Elle va à l’école. - Вона йде до школи. Вживання прийменника àперед іменниками часто відповідає давальному відмінку іменника в українській мові: Pierre téléphone à Yvonne. – П’єр телефонує Івоні. Впр. 2, 6, 7, с. 77 |
| 9, c. 82 | Неозначений артикль (Article indéfini) |
| Рід | Число | | Однина | Множина | | Чоловічий рід | un – un livre | des – des livres | | Жіночий рід | une – une table | des – des tables | |
| 1. Артикль не вживається перед іменником, який є іменною частиною присудка і означає професію: Il est aviateur. Elle est pianiste. Але: Якщо іменнику передує прикметник, то вживається неозначений артикль: Il est aviateur, але Il est unjeune aviateur. 2. Якщо прикметник стоїть перед іменником з неозначеним артиклем у множині, то неозначений артикль des замінюється на прийменик de: Je donnedesfleurs rouges. J’achètedebelles fleures. Впр. 3, 6, с. 95-96 |
| | | | | |
| Урок 1, с.17 | Іменник (Les Substentif) |
| | У французькій мові іменник має категорії означеності – неозначеності, числа (однина – множина), роду (чоловічий, жіночий). |
| Урок 3, с. 28 | Множина іменників |
| | Переважна більшість іменників утворюють множину шляхом додавання до форми іменника в однині закінчення -s, яке не вимовляється. La table – les tables Показником множини іменників обох родів є також: les – означений артикль des – неозначений артикль ces – вказівний прикметник |
| mes – (мої) tes – (твої) } ses – (його, її) | присвійні прикметники обох родів |
| | les camarades mes camarades tes camarades des camarades ses camarades ces camarades Впр. 4,7, c. 32-33 |
| |
| Урок 12, с.108 | Утворення множини іменників (Formation de pluriel des noms) |
| | У французькій мові іменники мають форми однини та множини. Одним із засобів вираження числа іменника у французькій мові є артикль. ▲ Однина позначається артиклем: неозначеним – un livre, une table; означеним – le livre, la table. ▲ Множина позначається артиклем: неозначеним – des livres ; означеним – les livres. Форми множини іменників у більшості випадків позначаються на письмі додаванням букви -s до форми однини. la place – les places [le-‘plas] ma chaise – mes chaises [me-‘ ʃе :z] Форма множини іменників утворюється: |
| 1. Додаванням літери s, що не вимовляється | une règle (лiнiйка) – des règles |
| 2. Додаванням до форми однини літери х, що не вимовляється. Таке закінчення мають: |
| а) іменники, що закінчуються в однині на -eu,-eаи | un jeu (гра) – des jeux un tableau (дошка) – des tableaux |
| б) деякі іменники, які закінчуються на -ои | un bijou (цiннiсть) – des bijoux un caillou (булижник) – des cailloux un chou (капуста) – des choux un genou (колiно) – des genoux un joujou (iграшка) – des joujoux |
| в) yci iншi іменники, які закінчуються на –ои, утворюють множину за загальним правилом: | un trou (дiра) – des trous |
| | г) іменники, які закінчуються на -s, -х, -z, не змінюються в множині: | un fils (син) – des fils un nez (нic) – des nez |
| д) іменники на -al у множині закінчуються на -аих: un cheval (кінь) – des chevaux | Винятки: un bal (бал) – des bals un festival (фестиваль) – des festivals un carnaval (карнавал) – des carnavals un chacal (шакал) – des chacals |
| е) бiльшiсть iменникiв на -ail у множині закінчуються на –s: un detail (деталі) – des details | Виняток: іменник travail у множині закінчується на -aux: un travail (робота) – des travaux |
| є) іменник oeil має у множині форму уеuх | un oeil (око) – des уеuх |
| | | | |
| Урок 6 | Зміст |
| У французькій мові, як і в українській, прикметник відповідає на питання який? яка? які?, виражає ознаку іменника та узгоджується з ним у роді та числі. Le père reste seul. La mère reste seule. Cette jeune fille. Ces jeunes filles. |
| Утворення жiночого роду прикметників (La formation du féminin des adjectifs) |
| Загальне правило: Жіночий рід прикметників утворюється на письмі шляхом додавання німого -е до форми чоловічого роду. Вимова прикметника при цьому може змінюватися або ні. |
| Деякі особливості утворення форм жіночого роду: | Приклади: |
| 1. Не змінюють свою орфографічну та фонетичну форми прикметники, які закінчуються в чоловічому роді на –e німе: | Cette jeune actrice. – Ця молода актриса. Ce jeune acteur – Цеймолодий актор. |
| 2. Прикметники, які у чоловічому роді закінчуються на голосний або приголосний, що вимовляється, у жіночому роді приймають -еніме, яке змінює слово лише орфографічно : | Ce cahier est bleu. Cette veste est bleue. |
| 3. Прикметники, які у чоловічому роді закінчуються на приголосний, що не вимовляється, у жіночому роді мають закінчення -е німе, яке змінює не тільки орфографічну, а і фонетичну форму слова: приголосний, що не вимовляється, починає вимовлятись. | Marc est petit. Марк – маленький. Marthe est petite. – Марта – маленька. |
| 4. Змінюють суфікс ті прикметники, які закінчуються на -eux → -euse) : | Michel est heureux– Марк – щасливий. Adèle est heureuse – Адель – щаслива. |
| 5. Подвоюють кінцеві приголосні: а) прикметники, що закінчуються на –et; б) прикметники, що закінчуються на -en, -ien, -on : | Le frère cadet de Nina – молодший брат Ніни. La soeur cadette de Nina – молодша сестра Ніни. Il est italien. Elle est italienne. Pierre est bon. Marthe est bonne. |
| 6. Особливу форму жіночого роду мають: а) прикметники: beau, nouveau, fou, mou, vieux; б) для чоловічого роду, коли іменник розпочинається з голосної: beau-bel, nouveau-nouvel, vieux-vieil; c) для жіночого роду: beau-belle, vieux-vieille, beau-belle, nouveau-nouvelle. Впр. 4, c. 59 | beau - belle, nouveau - nouvelle, vieil -vieille, fou – folle, mou - molle; public - publique, turc - turque, blanc - blanche, frais – fraîche gentil – gentille sec – seche épais – épaisse long – longue doux – douce gros – grosse bas – basse |
| Присвійні прикметники (Les adjectifs possessifs) |
| Урок 1 с.18 Впр. 3, с.19 | Присвійні прикметники, подібно до артикля, вказують на рід, число іменника, а також на приналежність іменника (особи, речі) якійсь особі. Присвійний прикметник змінюється за особами: 1-ша особа однини – (ma carte) - моя карта 2-а особа однини tacarte - твоякарта 3-я особа однини sa carte - його карта Українською мовою вони перекладається свій, своя, своє, свої: Marie va à sa place (на своє місце) У формі наказового способу української мови свій (своя) відповідає форма ta Marie, va à ta place (іди на своє місце) |
| |
| Урок 10, с. 93 | Присвійні прикметники наш, ваш (Les adjectifs possessifs) notre, votre |
| | Присвійні прикметники notre, votreвідповідають в українській мові присвійним займенником наш, наша, ваш, ваша. Присвійні прикметники вживаються перед іменниками і утворюють з ними одну ритмічну групу. votre table - ваш стіл notre institut - наш інститут notre livre – наша книга Впр. 4, с. 96 |
| Урок 13 с.121 | Присвійні прикметники (Les adjectifs possessifs) |
| Присвійні прикметники не тільки вказують на рід та число іменників, але також виражають приналежність. Вони узгоджуються у роді та числі зі словом, яке називає власника або вказує на приналежність даного предмета або особи. Je parle à ma soeur. – Я розмовляю зі своєю сестрою. Ils écrivent à leur mère. – Вони пишуть своїй матері. Для іменників жіночого роду, що починаються з голосного або німого h, замість присвійних прикметників та, ta, sa вживають присвійні прикметники mon, ton, son: mon école — моя школа; ton histoire — твоя історія; son adresse — його адреса, їїадреса. |
| | Присвійні прикметники – це службові слова, які подібно до артикля, визначають рід та число іменника. Крім цього, присвійні прикметники вказують на приналежність (відповідність) 1, 2 та 3-ій особі однини та множини. |
| Форми присвійних прикметників (Les formes des adjectifs possessifs) |
| Кількість та приналежність | Особа | Однина | Множина |
| чол. рід | жін. рід | чол. рід , жін. рід |
| один власник | je | mon - мій | ma - моя | mes - мої |
| tu | ton | ta | tes |
| il, elle | son | sa | ses |
| кілька власників | nous | notre | nos |
| vous | votre | vos |
| ils, elles | leur | leurs |
| | ▲ Присвійні прикметники узгоджуються в роді та числі з предметом (особою), що позначають, а в особі та числі з особою власника, якому цей предмет або особа належать: Je parle à ma mère. Nous parlons à notremère. Il fait ses études à l’académie. ▲Присвійні прикметники у французькій мові вживаються набагато частіше, ніж в українській мові: Chaque matin je lismon journal. Щоранку я читаю газету. Примітка.Іменники, які виражають споріднення, звичайно вживаються з присвійним прикметником: Je veux téléphoner à ma soeur. Я хочу подзвонити сестрі. Впр. 4, с.126-127 |
| Урок 5 с.47 | Вказівні прикметники (Les adjectifs démonstratifs) |
| Однина | Множина |
| чол. рід | жін. рід | чол. та жін. роди |
| cе, cet | cette | ces |
| ce crayon – цей олівець cet avion – цей літак | cette place – ця площа cette école – ця школа | ces crayons – ці олівці ces avions – ці літаки ces places – ці площі ces écoles – ці школи |
| ▲Вказівний прикметник cet вживається перед іменником чоловічого роду, що починається з голосного або h німого: cet arbre — це дерево; cet homme — цей чоловік; cet élève — цей школяр ▲Вказівні прикметники можуть супроводжуватись прислівниковими частками сі та là, які посилюють їх значення та іноді вказують на предмет ближчий або на той, про який буде йти мова -сі, та на предмет дальший, або той, про який йшла мова, là: ce livre-ci — саме ця книга (яку я тримаю у руці) або (про яку я зараз розповім); ce livre-là — саме та книга (яка лежить он там) або (про яку я зараз розповім) або (про яку я вам казав). |
| Неозначений прикметник tout (Le pronom indéfini tout) |
| Урок 12, с.111 | однина | множина |
| чоловічий | tout - весь | tous - всі |
| жіночий | toute - вся | toutes - всі |
| Неозначений прикметник tout завжди вживається перед іменником з означеним артиклем або іншим детермінативом |
| Lisez toutle texte | Прочитайте весь текст |
| Lisez tоutce texte | Прочитайте весь цей текст |
| Lisez tous les textеs (tous ces textes) | Прочитайте всі тексти (всі ці тексти) |
| Répétez toute la phrase | Повторіть всю фразу |
| Répétez toutes ces phrases | Повторіть всі ці фрази |
| Впр. 8, с.115 |
| | | | | | | | | | | | |
| Вказівні займенники (Les pronoms démonstratifs) | | |
| Урок 2, с.24 | Зворот c'est Цей зворот складається з вказівного займенника се і форми дієслова (être) у 3-ій особі однини. При цьому у вказівного займенника се букваевипадає перед голосним і цей зворот має форму з апострофомc'est:C'est ma table, c'est sa femme, c'est Martha, c'est vrai. Питальна форма зворота c'estвідбувається шляхом інверсії: С'est ma mère. Est-ce ma mère? С'est vrai. Est-ce vrai? Питання про предмет у конструкції c’est Питання до дієслова ставиться за допомогою звороту Qu'est-сe que c'est? - Що це? Qu'est-ce que c'est? - C'est un livre. Питальний прикметник quel За допомогою питального прикметника quel, який, котрий можна поставити запитання: а) до прикметника: Elle achète cette belle veste. - Quelle veste achète -t-elle? б) до дієслова: Sa ville natale est Paris.- Quelle est sa ville natale? Як і будь-який прикметник, quel узгоджується в роді і числі з іменником до якого він відноситься і має такі форми: Quel - quelle Quels - quelles | | |
| 2.5 Дієслово (Verbe) | | |
| Урок 3, с. 30 | Дієслова І групи Дієслова французької мови змінюються за особами та числами. Залежно від типу відмінювання всі дієслова поділяються на три групи. Найбільшою і найпродуктивнішою є 1-ша група дієслів, до якої входять дієслова, які в неозначеній формі (infinitif) мають закінчення –er(крім дієслів: aller, envoyer): parler - говорити traverser - переходити appeler- називати aimer - любити Дієслова цієї групи мають закінчення –е – у 3-ій особі однини, яке не вимовляється; -ent - у 3-ій особі множини, яке також не вимовляється. Charles et Marthe parlent. Elle parle. Elle traverse la place. Elle appelle. Elle aime. Впр. 5, 8, с. 83 | | |
| | | |
| Наказовий спосіб (L’Impératif) | | |
| У французькій мові, як і в українській, дієслово у наказовому способі має такі форми: 2-а особа однини (дружня форма звертання) 1-а та 2-а особи множини (ввічлива форма або форма звертання до групи осіб) Дієслова першої групи у наказовому способі мають такі закінчення: -е – 2-а особа однини: parle -ez – 2-а особа множини: parlez - ons* – 1-ша особа множини: parlons – поговоримо *Ця форма закінчення буде вивчатися пізніше. *Наказова форма дієслова aller: Va! - Йди! Allez! – Йдіть! Mettre: Mets! – Вдягни! Mettez – Вдягніть! Впр. 4, с. 32 Впр. 7 (3), с. 51 | | |
| Урок 5, с. 46 | Заперечна форма дієслова У французькій мові заперечна форма дієслова утворюється за допомогою двох заперечних часток ne і pas. ▲Частка neставиться перед дієсловом, pas –після. Jeneparlepas.–Я не розмовляю. Cen’est pasclair.–Це незрозуміло. Ellen’estpasmalade.–Вона не хвора. У заперечних конструкціях наголос падає на частку pas. Ilnetravaillepas. –Він не працює. Впр. 1, 7 (3), с. 49 | | |
| Урок 5, с. 47 | Найближчий майбутній час (Futur immédiat) | | |
| У французькій мові досить часто вживаним є описовий час Futur immédiat для вираження майбутньої дії, близької до моменту говоріння. Українською мовою Futur immédiatперекладається за допомогою перифраз «зараз буду робити щось», «збираюся робити щось». Утворення Futur immédiat:допоміжне дієслово aller (в Présent de l’indicatif)+інфінітив відмінюваного дієслова. Впр. 4, 5, с. 50. | | |
| Урок 5, с. 46 | Дієслова II групи (Les verbes du deuxième groupe) До ІІ групи входять дієслова, які у неозначеній формі мають закінчення –ir та при відмінюванні отримують у множині суфікс –iss Finir – закінчувати | Теперішній час | Наказовий спосіб | | je finis nous finissons tu finis vous finissez il finit ils finissent | Finis! Finissons ! Finissez ! | | | |
| Урок 8, с. 74 | Дієслова IІІ групи Дієслова ІІІ групи (неправельні) дієслова, що закінчуються в інфінітиві на -re, -oir, -ir, а також дієслова aller i envoyer. Venir, tenir, revenir Теперішній час Наказовий спосіб je viens nous venons Viens! tu viens vouz venez Venons! il vient ils viennent Venez ! venir 1) приходити, приїжджати, прибувати (куди-небудь, з будь-якого місця) 2) повертатися (звідкілясь, звідкись) revenir повертатись devenir ставати, робитися prévenir qn ( de qch) попереджувати кого-небудь про щось tenir qch (à la main) тримати (за руку) retenir qch запам’ятовувати retenir qn затримувати когось, що-небудь. Впр. 6, с. 77. | | |
| Урок 7, с. 63 | Дієслова І групи у 2-ій особі однини теперішнього часу мають закінчення –es: Tu dessines la mer. Дієслова IІ групи і більшість дієслів ІІІ групи мають закінчення –s: I група: Tu parles à ta mère. Tu traverses cette place. II група: Tu finis ce travail. III група: Tu vas à la gare. Tu fais ta malle. Tu mets ta veste. Tu lis ce livre. Tu écris cette lettre. *Примітка: дієслова І групи і деякі дієслова ІІІ групи у наказовому способі втрачають –s у 2-ій особі однини: Parle! Traverse! Va à ta place ! Впр. 4, 5, с. 68. | | |
| Урок 7, с. 65 | Дієслова IIІ групи avoir, être (у теперішньому часі в однині) avoir - мати | Ствержувальна форма | Заперечна форма | Питальна форма | | j’ai tu as il a | Je n’ai pas tu n’as pas il n’a pas | est-ce que j’ai? ai-je? est-ce que tu as? as-tu ? est-ce qu’il a? a-t-il ? est-ce qu’elle a? a-t-elle ? | | être - бути | | je suis tu es il est | je ne suis pas tu n’es pas il n’est pas | est-ce que je suis? suis-je? est-ce que tu es? es-tu ? est-ce qu’il est? est-il ? est-ce qu’elle est? est-elle ? | | | |
| | Після дієслова avoir у заперечній формі перед іменником замість неозначеного артикля вживається прийменникde : J’aiunesoeur.–Je n’aipasdesoeur. Tu asunlivre.–Tu n’as pasdelivre. Il auntéléphone portable.–Il n’apasdetéléphone portable. | | |
| Урок 12, с. 109-110 | Дієслова у формі 2-ої особі множини теперішнього часу Як правило, дієслова у формі 2-ої особи множини теперішнього часу мають закінчення –ez: I група parler Vous parlez à votre soeur. habiter Vous habitez cette ville. traverser Vous traversez cette place. II група finir Vous finissez de dire. III група aller Vous allez à la bibliothèque. partirVous partez demain. mettreVous mettez cette veste. Виключення складають дієслова, які мають у 2-ій особі множини закінчення – es, яке не вимовляється: Être – бути: Vous êtes malade. Faire – робити: Vous faitesdu sport. Dire – казати: Qu’est-ce que vous dites? Впр. 5, с. 115. | | |
| Урок 14, с. 136 | Теперішній час дійсного способу (Présent de l’indicatif) Теперішній час вживається для позначення дій, які відбуваються одночасно з моментом говоріння. Утворення: до основи дієслова додаються такі закінчення: | Група дієслів | Особа | Однина | Множина | | І | | - е - es - e | - ons - ez - ent | | ІІ | | -s -s -t | - issons - issez - issent | | ІІІ | | -s - x -s - x -t - d | - ons - ez - ent | | | |
| Впр. 6, 9 с. 140, | | |
| | Відмінювання дієслів у Présent de l’indicatif І gr. demander – запитувати | | |
| Forme affirmative (Cтверджувальна форма) | Forme négative (Заперечна форма) | | |
| je demande | je ne demande pas | | |
| tu demandes | tu ne demandes pas | | |
| il (elle, on) demande | il (elle, on) ne demande pas | | |
| nous demandons | nous ne demandons pas | | |
| vous demandez | vous ne demandez pas | | |
| ils (elles) demandent | ils (elles) ne demandent pas | | |
| Forme interrogative (Питальна форма) | | |
| Est-ce que je demande? Est-ce que tu demandes ? Est-ce qu’il (elle) demande ? Est-ce que nous demandons ? Est-ce que vous demandez ? Est-ce qu’ils (elles) demandent ? | - Demandes-tu ? Demande-t-il ? Demandons-nous ? Demandez-vous ? Demandent-ils (elles) ? | | |
| Impératif (Наказовий спосіб) | | |
| Demande! Demandons! Demandez! | | |
| II gr. finir - закінчувати | | |
| Forme affirmative | Forme négative | | |
| je finis | je ne finis pas | | |
| tu finis | tu ne finis pas | | |
| il (elle, on) finit | il (elle, on) ne finit pas | | |
| nous finissons | nous ne finissons pas | | |
| vous finissez | vous ne finissez pas | | |
| ils (elles) finissent | ils (elles) ne finissent pas | | |
| | | | |
| Impératif (Наказовий спосіб) | | |
| Finis ! Finissez ! Finissons ! | | |
| Запам’ятайте деякі найбільш вживані дієслова ІІ групи: | | |
| applaudir, (s’) аплодувати obéir à підкорятися approfondir поглиблювати blanchir ставати білим punir карати rafraîchir, (se) охолоджувати (ся) choisir вибирати définir визначати réagir à реагувати remplir, (se) наповнювати (ся) enrichir (s’) збагачувати établir (s’) засновувати garantir гарантувати réunir, (se) об’єднуватися grandir рости rougir червоніти grossir потовщувати, товстішати mincir худнути guérir, (se) вилікувати (ся) salir бруднити surgir з’являтися jaunir жовтіти trahir, (se) зраджувати maigrir худнути unir з’єднувати verdir зеленіти vieillir, (se) старіти, старішати mûrir зріти, дозрівати | | |
| III gr. prendre – брати | | |
| Forme affirmative (Cтверджувальна форма) | Forme négative (Заперечна форма) | | |
| je prends | je ne prends pas | | |
| tu prends | tu ne prends pas | | |
| il (elle, on) prend | il (elle, on) ne prend pas | | |
| nous prenons | nous ne prenons pas | | |
| vous prenez | vous ne prenez pas | | |
| ils (elles) prennent | ils (elles) ne prennent pas | | |
| Forme interrogative (Питальна форма) | | |
| Est-ce que je prends? Est-ce que tu prends ? Est-ce qu’il (elle, on) prend ? Est-ce que nous prenons ? Est-ce que vous prenez ? Est-ce qu’ils (elles) prennent ? | - Prends-tu ? Prend-t-il ? Prenons-nous ? Prenez-vous ? Prennent-ils (elles) ? | | |
| Impératif (Наказовий спосіб) | | |
| Prends! Prenons! Prenez! | | |
| За зразком дієслова prendre відмінюються такі дієслова: apprendre – вчити, comprendre – розуміти | | |
| Forme affirmative (Cтверджувальна форма) | Forme négative (Заперечна форма) | | |
| j’attends | je n’attends pas | | |
| tu attends | tu n’attends pas | | |
| il (elle, on) attend | il (elle, on) n’attend pas | | |
| nous attendons | nous n’attendons pas | | |
| vous attendez | vous n’attendez pas | | |
| ils (elles) attendent | ils (elles) n’attendent pas | | |
| Impératif (Наказовий спосіб) | | |
| Attends! Attendons! Attendez! | | |
| За зразком дієслова attendre відмінюються дієслова III групи, які закінчуються в інфінітиві на – endre, - ondre: | | |
| entendre –чути descendre –спускатися rendre –повертати | vendre –продавти répondre –відповідати confondre –плутати | | |
| partir – від’їжджати | | |
| Forme affirmative (Cтверджувальна форма) | Forme négative (Заперечна форма) | | |
| je pars | je ne pars pas | | |
| tu pars | tu ne pars pas | | |
| il (elle, on) part | il (elle, on) ne part pas | | |
| nous partons | nous ne partons pas | | |
| vous partez | vous ne partez pas | | |
| ils (elles) partent | ils (elles) ne partent pas | | |
| Impératif (Наказовий спосіб) | | |
| Pars! Partons! Partez! | | |
| За зразком дієслова partir відмінюються дієслова III групи, які закінчуються в інфінітиві на – tir, - mir, -vir: sortir – виходити, dormir – спати, servir - служити | | |
| venir– приходити | | |
| Forme affirmative (Cтверджувальна форма) | Forme négative (Заперечна форма) | | |
| je viens | je ne viens pas | | |
| tu viens | tu ne viens pas | | |
| il (elle, on) vient | il (elle, on) ne vient pas | | |
| nous venons | nous ne venons pas | | |
| vous venez | vous ne venez pas | | |
| ils (elles) viennent | ils (elles) ne viennent pas | | |
| Impératif (Наказовий спосіб) | | |
| Viens! Venons! Venez! | | |
| За зразком дієслова venir відмінюються наступні дієслова III групи: revenir – повертатися tenir -тримати devenir – становитися retenir – затримувати, запамєятовувати prévenir – попереджати se souvenir - згадувати | | |
| Урок 14, с. 136 | Орфографічні особливості деяких дієслів І групи 1. Дієслова, які закінчуються в інфінітиві на : - cer – y1-ій особі множини теперішнього часу мають ç (cédille) перед o, a: je commence, але nous commençons -ger – у 1-ій особі множини теперішнього часу мають букву е перед закінченням -ons: je corrige – nous corrigeons -guer зберігають букви u,яка входить до основи: je conjugue – nous conjuguons -eler, подвоюють l перед eнімим: j’appelle, але nous appelons -eter, подвоюють t перед eнімим: je jette, але nous jetons. 2. Дієслова, які мають у передостанньому складі é в теперішньому часі і в Impératif змінюють éна èперед німиме: répéter – je répète, nous répétons 3. Дієслова типу acheter, які мають голосний е[ə] в основі, при відмінюванні у теперішньому часі перед закінченням, яке не вимовляється, змінюється на è: acheter(купувати):j’achète,nous achetons Впр. 8, с. 148 | | |
| Відмінювання дієслів (La déclinaison des verbes) | | |
| Дієслово êtreвиступає дієсловом-зв’язкою у складеному присудку. На відміну від української мови, де у теперішньому часі дієслово-зв’язка звичайно відсутнє, у французькій мові вживання дієслова-зв’язки є обов’язковим. Cette femme est belle. | | |
| Дієслова I групи (Les verbes du premier groupe) | | |
| Усі дієслова французької мови поділяються на 3 групи. Найбільш численною є I-ша група, до якої входять дієслова, що закінчуються на –er: parler– говорити | | |
| Група | Особа | Однина | Множина | | |
| Parler (I) | | |
| | | -eje parle | -onsnous parlons | | |
| | -estu parles | -ezvous parlez | | |
| | -e il parle | -entils parlent | | |
| У наказовому способі дієслова І-ої групи мають у 2-ій особі однини закінчення –е:Parle! Говори! у 2-ій особі множини – закінчення -еz: Parlez! Говоріть! | | |
| У 3-ій особі множини дієслова 1 групи мають закінчення -ent, яке не вимовляється: Elles lisent [εl-‘li:z], elles écrivent [εl-ze-‘kri:v]. | | |
| 3-я особа однини та множини дієслів III групи | | |
| У 3-ій особі однини теперішнього часу більшість дієслів III групи мають закінчення -t, яке не вимовляється: il lit [il-‘li], il fait [il-‘fε], il écrit [i-le-‘kri]. | | |
| Заперечна форма дієслова (La forme négative du verbe) | | |
| У французькій мові заперечна форма дієслова утворюється за допомогою двох заперечних часток ne і pas. ▲Частка neставиться перед дієсловом, pas –після.Ellenelitpas,elle écrit. | | |
| Стверджувальна форма (Forme affirmative) | Заперечна форма (Forme négative) | | |
| Je travaille Ils aiment Répétez! | Je ne travaille pas Ils n’aiment pas Ne répétez pas! | | |
| Відмінювання дієслів III групи в однині теперішнього часу | | |
| aller | dire | écrire | | |
| je vais tu vas il va | je dis tu dis il dit | j’écris tu écris il écrit | | |
| faire | lire | mettre | | |
| je fais tu fais il fait | je lis tu lis il lit | je mets tu mets il met | | |
| partir servir | pouvoir | | |
| je pars tu pars il part | je sers tu sers il sert | je peux tu peux il peut | | |
| avoirj’ai, tu as, il a | | |
| У 2-ій особі множини теперішнього часу всі дієслова мають закінчення -ez: Vous parlez, vous lisez. ▲ Виняток складають дієслова être, dire, faire: Vousêtes, vousdites,vousfaites. | | |
| Parler | | |
| Стверджувальна форма (Forme affirmative) | Заперечна форма (Forme négative) | | |
| je parl-e tu parl-es il parl-e elle parl-e nous parl-ons vous parl-ez ils parl-ent elles parl-ent | je ne parle pas tu ne parles pas il ne parle pas elle ne parle pas nous ne parlons pas vous ne parlez pas ils ne parlent pas elles ne parlent pas | | |
| Питальна форма (Forme interrogative) | | |
| - parles-tu? parle-t-il? parle-t-elle? parlons-nous? parlez-vous? parlent-ils? parlent-elles? | est-ce que je parle? est-ce que tu parles? est-ce qu’il parle? est-ce qu’elle parle? est-ce que nous parlons? est-ce que vous parlez? est-ce qu’ils parlent? est-ce qu’elles parlent? | | |
| У французькій мові наказовий спосіб має форми 2-ої особи однини і 1-ої та 2-ої осіб множини. Дієслова І групи у наказовому способі мають такі закінчення: -e, -ons, -ez: Parle! Parlons! Parlez! | | |
| Особові закінчення дієслів ІІІ групи: однина: -s, -s, -t. множина: -ons, -ez, -ent. Примітка.Декілька дієслів на-oirу 1-ій та 2-ій особах однини мають закінчення х: pouvoir vouloir je peux je veux tu peux tu veux | | |
| Теперішній час | | |
| je lisnous lisons tu lisvous lisez il litils lisent | j’écrisnous écrivons tu écrisvous écrivez il écritils écrivent | | |
| Наказовий спосіб | | |
| Lis! Lisons! Lisez! | Écris! Écrivons! Écrivez! | | |
| Теперішній час | Наказовий спосіб | | |
| je vais tuvas il va | nous allons vouz allez ils vont | Va! Allons! Allez! | | |
| Примітка. У формі 2 особи однини наказового способу закінчення –s відсутнє: va! | | |
| Теперішній час | Наказовий спосіб | | je faisnous faisons tu faisvous faites il faitils font | Fais! Faisons! Faites! | | Примітка. 1. У дієслова faire у 1-ій особі множини буквосполучення аі вимовляється як [ə]: nous faisons [nu- fə-‘zõ]. 2. У 2-ій особі множини дієслово faireмає особову форму з приголосним –t в основі та із закінченням –es:vous faites | | Теперішній час | Наказовий спосіб | | j’ai nous avons tu as vous avez il a ils ont | Aie! Ayons! Ayez! | | Теперішній час | Наказовий спосіб | | je suis nous sommes tu es vous êtes il est ils sont | Sois! Soyons! Soyez! | | Теперішній час | Наказовий спосіб | | je mets nous mettons tu mets vous mettez il met ils mettent | Mets! Mettons! Mettez! | | Місце прислівника у реченні. La place de l'adverbe dans la proposition | | 1. Прислівники, вжиті як обставини, стоять після дієслова. | Elles s’amusent aussi. — Вони також розважаються. Tu travailles trop. – Ти багато працюєш. | | 2. Прислівники, вжиті як означення, стоять перед чи післядієслова. | Dans cette classe il y a beaucoup d'enfants. – У цьому класі багато дітей. Le journal d’aujourd'hui est très intéressant. – Газета сьогодні дуже цікава. Il se lève assez tôt. – Він просинається досить рано. | | Деякі прислівники часу та місця, вжиті як обставини, можуть стояти на початку, на кінці, або всередині речення. | Demain nous aurons cinq leçons. – Завтра у нас буде п'ять уроків. Nous aurons cinq leçons demain. – У нас буде п’ять уроків завтра. Nous aurons demain cinq leçons. – У нас буде завтра п'ять уроків. | | ▲ Прислівники місця en і у стоять перед дієсловом | | 1. Les élèves reviennent de l'école. – Діти повертаються зі школи. | Victor entre dans la classe. — Віктор заходить до класу. | | Les élèves en reviennent. — Діти звідти повертаються. | Victor y entrе. — Віктор туди заходить. | | | | | | | | |
| | | |
| Урок 11, с.100 | Безособові дієслова (Les locutions impersonnelles) | |
| | Деякі французькі дієслова вживаються лише в 3-й особі однини. Більшість із безособових дієслів на українську мову перекладаються безособовими формами. іl faut-необхідно il ne faut pas-не потрібно faut-il ?-чи потрібно? il pleut- іде дощ il ne pleut pas-дощ не йде pleut-il ?-чи іде дощ? Il neige-йде сніг il ne neige pas-сніг не йде neige-t-il?-чи йде сніг? Деякі дієслова, які вживаються в особовій формі, можуть вживатися в безособових конструкціях. | |
| faire: | |
| il fait beau-хороша погода il fait chaud-тепло il fait mauvais-погана погода il fais frais-прохолодно | |
| être: | |
| il est deux-дві години il est tard-пізно il est tôt-рано | |
| | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |
