Особливості здійснення міжнародних перевезень автомобільним транспортом
Сутність міжнародного розподілу праці. Міжнародна спеціалізація виробництва та її види.
Міжнародний поділ праці — це процес відособлення різних видів трудової діяльності на міжнародному рівні, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного, складаючи об’єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами та результатами інших видів діяльності.
Міжнародна спеціалізація виробництва — це форма міжнародного поділу праці, за якої зосередження однорідного виробництва у світі відбувається на основі прогресуючої диференціації виробничих процесів між різними країнами та їх суб’єктами. Іншими словами, відбувається зосередження виробництва одних видів продукції в одних країнах (або на підприємствах одних країн), а інших видів продукції — в інших країнах (чи на їх підприємствах).
Міжнародна спеціалізація розвивається по двох напрямах:
- виробничому;
- територіальному;
Виробничий напрям поділяється на міжгалузеву та внутрігалузеву спеціалізацію окремих підприємств, окремих компаній.
Територіальний напрям поділяється на спеціалізацію окремих груп країн, та окремих регіонів по виробництву певної продукції.
Міжгалузева спеціалізація передбачає зосередження в окремих країнах певних галузей виробництва при відсутності цілого ряду інших галузей.
Внутрішньогалузева спеціалізація пов’язана з галузями, що засновані не стільки на використанні природних ресурсів, скільки на результатах науково-технічної діяльності і охоплюють переважно розвинуті країни
Основні види міжнародної спеціалізації виробництва:
1) предметна (виробництво продуктів);
2) подетальна (виробництво компонентів продуктів);
3) технологічна або стадійна (здійснення окремих технологічних процесів).
Основні групи факторів, що впливають на міжнародний розподіл праці.
На формування МПП впливають наступні фактори:
- Природно-географічні: (відмінності у кліматичних у мовах, території, чисельності населення, економічно-географічному положенні, наявності природних ресурсів).
- Соціально-економічні: (трудовий потенціал, наявність робочої сили, науково-технічний потенціал, економічний потенціал: рівень розвитку продуктивних сил, масштаби і серійність виробництва, масштаби виробничої і соціальної інфраструктури, соціально-економічний тип національного виробництва і наявність зовнішньоекономічних зв’язків).
- НТП (науково-технічний прогрес): НДДКР (науково-дослідних та дослідно конструкторських розробок, прискорення темпів морального зносу, технологічна диверсифікація – це швидке проникнення нових технологій у всі галузі виробництва).
Особливості здійснення міжнародних перевезень автомобільним транспортом.
Через доступність ціни та високу оперативність автомобільний транспорт залишається найпоширенішим у сфері зовнішньоекономічних відносин.
Основними етапами технологічного процесу перевезення вантажів автомобільним транспортом є:
• приймання вантажу до перевезення;
• маркування і пломбування вантажу;
• завантаження автомобіля;
• оформлення документації;
• здійснення процесу перевезення і доставки вантажу одержувачеві;
• розвантаження автомобіля;
• приймання вантажу одержувачем;
• проведення розрахунків за перевезення вантажу.
Одним із найважливіших міжнародних документів цієї галузі є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів за умови, що місце відправлення та місце доставки вантажу знаходяться у двох різних країнах, з яких щонайменше одна ратифікувала КДПВ. Загалом цей документ ратифікували55 держав, серед яких усі держави – члени ЄС та СНД.
Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) КДПВ закріплює форму міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR), яка підтверджує факт приймання-передачі вантажу та наявність договірних відносин між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем), а також умови перевезення вантажу на основі положень Конвенції. ому при перевезенні товарів автомобільним транспортом наявність CMR є обов’язковою. Конвенція передбачає, що CMR має силу договору перевезення та складається на кожну партію товару в трьох примірниках: один залишається у вантажовідправника, другий слідує з вантажем і передається вантажоодержувачу, третій призначений для перевізника. Відповідальність перевізника Конвенція передбачає, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату (вантаж вважається втраченим, якщо він не був доставлений протягом 30 днів по закінченні строку, зазначеного в CMR, а якщо такий строк не встановлювався – протягом 60 днів з моменту прийняття вантажу перевізником (ст. 20 КДПВ) та пошкодження вантажу, а також за порушення строків доставки. Він відповідає як за власні дії, так і за дії будь-яких третіх осіб, залучених ним для здійснення перевезення. Проте відповідальність перевізника виключається через неправомірні дії інших учасників перевезення, дефекти самого вантажу, його упаковки чи маркування або через форс-мажорні обставини, яких він не міг уникнути. Тягар доведення цих обставин також лежить на перевізникові.