Види холдингових компаній та мотиви їх створення

Холдингові компанії можуть бути класифіковані за такими ознаками:

За структурою контрольного пакета розрізняють три види холдингових компаній:

1) портфельний холдинг (лише володіє контрольним пакетом інших підприємств);

2) інвестиційний холдинг (володіє і керує портфелем акцій інших підприємств);

3) портфельно-інвестиційний холдинг (змішаний тип).

Портфельний холдинг не здійснює ніяких заходів щодо управління портфелем цінних паперів підприємств, що входять до складу холдингової компанії. Інвестиційний холдинг розширює свою діяльність до управління портфелем цінних паперів підприємств холдингу. Він має право здійснювати інвестиційну діяльність, у тому числі продавати й купувати будь-які цінні папери, включаючи акції.

За характером діяльності холдингові компанії поділяються на:

- чисті холдинги, тобто компанії, що мають справу винятково з контрольно-управлінською діяльністю;

- змішані холдинги, на які, крім функцій контролю та управління, покладено також ведення підприємницької діяльності. Створення холдингових компаній шляхом передачі їм частини акцій інших компаній в обмін на акції холдингу означає делегування повноважень на керування від виробничих одиниць спеціально виділеним для цього організаційним структурам з метою удосконалення механізму керування, прискорення процесів прийняття рішень і надання процесу виробництва більшого динамізму. Змішаному холдингу властиві участь банківських установ в управлінні довіреною їм власністю і використання страхових, інвестиційних компаній або інноваційних фондів. Істотною перевагою такого холдингу є можливість оперативного маневрування кредитно-фінансовими ресурсами.

Одиничними випадками формування змішаних холдингів є придбання торговими чи промисловими підприємствами, контрольних пакетів акцій кредитно-фінансових установ

У сучасних умовах великі підприємства можуть створювати і так звані проміжні холдинги. Це окремі підрозділи в структурі підприємства, що виконують певні завдання, наприклад: патентний і ліцензійний холдинг, холдинг з надання певних видів послуг, холдинг, що займається інвестиційною діяльністю тощо. Подібні проміжні холдинги мають за мету зосередити зусилля, кошти, інтелектуальний потенціал на чітко визначених, конкретних завданнях для максимально ефективного використання цих факторів в інтересах холдингу.

За характером утворення виділяють:

- холдинги, утворені на основі об'єднання промислових підприємств;

- конгломерати, які формуються на основі поглинання підприємств різноманітної виробничої та комерційної діяльності;

- банківські холдинги;

- фінансові холдингові групи;

- холдинги у системі фондів.

Відповідно до Закону "Про банки та банківську діяльність" (статті 1, 1-12) банківська холдингова група визначається як банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки, а фінансова холдингова група - об'єднання переважно фінансових установ за участі щонайменше одного банку (ст. 12). Центром таких груп є материнська компанія (або материнський банк), якій/якому належить щонайменше 50 % акціонерного (пайового капіталу) або голосів кожного з інших учасників групи, які у випадку банківської холдингової групи іменуються дочірніми підприємствами материнського банку. Дочірні підприємства банківської холдингової компанії не можуть володіти акціями холдингової компанії.

Холдинги у системі фондів – утворення інвестиційних фондів, які скуповують акції різних підприємств, що надає можливість засновникам і керівникам цих фондів контролювати такі підприємства.

За формами власності холдингові компанії розподіляють на:

- державні;

- приватні;

- державно-приватні структури.

Державні ХК створюються у галузях, що є природними монополіями (газова промисловість, електроенергетика та ін.). У державних холдингах державі, як правило, належить увесь капітал — націоналізований, і заново створений.

Приватні холдингові компанії складаються із капіталу приватних підприємств.

Державно-приватні холдинги - де держава бере участь в акціонерному капіталі приватних підприємств. У таких холдингах держава може володіти значною (більше ніж 50 %) частиною пакету акцій компаній і, як правило, здійснювати контроль за їх діяльністю.

За типом інтеграції виділяють холдинг:

- вертикальний,

- горизонтальний

- конгломератний.

При вертикальній інтеграції в холдингову групу об'єднуються підприємства, що працюють в єдиному технологічному ланцюгу.

В Україні створено такі вертикально-інтегрованої компанії як НАК «Нафтогаз України», ПАТ «Укртатнафта» (Кременчуцький НПЗ). Суть цієї ініціативи полягає у створенні виробничого ланцюга за схемою «видобуток нафти — переробка — збут нафтопродуктів» в рамках єдиної структури.

Горизонтальна інтеграція - коли до складу ХК входять підприємства, об'єднані за одним профілем.

Горизонтальна інтеграція підприємств представлена на прикладі структури акціонерної холдингової компанії «Укрнафтопродукт». Усі її дочірні підприємства здійснюють придбання і реалізацію нафти та нафтопродуктів на території України та за кордоном.

Конгломератний тип інтеграції передбачає об'єднання підприємств, не пов'язаних між собою технологічними і коопераційними зв'язками і таких, що працюють у різних галузях.

Прикладом конгломератного типу інтеграції підприємств є холдингова структура групи «Приватбанк», яка здійснює свою діяльність у таких сферах економіки:

- фінансовий сектор;

- гірничорудна промисловість;

- металургія;

- експортно-імпортні операції.

Холдингова компанія може задаватися різними цілями, серед яких — розширення проведення торгових операцій, узгодження виробничих й інвестиційних програм, оптимізація оподаткування, розвиток зовнішньоекономічної діяльності, розширення інвестицій, раціоналізація управління компанією тощо.

Основна спрямованість, що характеризує будь-яку холдингову компанію (незалежно від її конкретних цілей), — це здійснення управлінських, контрольних, фінансово-кредитних та інших функцій щодо контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств, якими вона володіє.

Найвагоміші мотиви створення холдингових компаній наведені на рис. 4.1.

Рисунок 4.1 – Мотиви створення холдингових компаній.

Отже, основним мотивом створення холдингових компаній є придбання контролю над підприємствами з метою концентрації капіталів для вільнішого їх переливання і на цій основі оптимізація інвестиційного процесу.

Консолідація діяльності групи підприємств з метою зменшення податкових платежів досягається шляхом укладення угод між підприємствами, відповідно до яких їх прибутки чи збитки переводяться безпосередньо до холдингової компанії, що дозволяє холдингу враховувати збитки одного підприємства та прибутки іншого для сплати податку з решти частини прибутку.

Окрім того, створення холдингових компаній дає можливість проникнути через холдинг в інші сфери виробництва і збуту товарів і тим самим знизити ризик при виході на ринок, залучити додаткові виробничі потужності у результаті поглинання підприємств та розподілити господарські ризики між різноманітними дочірніми фірмами.

Холдинги також здійснюють контроль за дотриманням спільних інтересів підприємств та проведенням загальної технічної, економічної, кадрової політики.