Програми управління продуктивністю праці на підприємстві

Для найповнішого використання резервів зростання продуктивності праці на підприємствах розробляється програми управління продуктивністю, в яких зазначаються види резервів, конкретні терміни і заходи по їх реалізації, плануються витрати на ці заходи і очікуваний економічний ефект від їх впровадження, призначаються відповідальні виконавці. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві містять в собі такі етапи:

1) вимірювання і оцінка досягнутого рівня продуктивності на підприємстві і цілому і за окремими видами праці зокрема (правильне в точне здійснення цього етапу є важливою передумовою успішності наступних етапів і всієї програми. Ому завданням економіста є використання всіх можливих прийомів і методів для забезпечення достовірності і порівнянності показників продуктивності);

2) пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності на основі інформації, одержаної в ході вимірювання і оцінки (значні резерви зростання продуктивності праці приховані на лише в процесі безпосереднього виробництва але і у процесі його організації та управлшня);

3) розробка плану використання резервів підвищення продуктивності праці. який повинен включати конкретні терміни і заходи по їх реалізації, передбачати фінансування витрат на ці заходи і очікуваний економічний ефект від їх впровадження, визначити відповідальних виконавців;

4) розробка систем мотивації ттряігітадиків по досягненню запланованого рівня продуктивності (працівники повинні заздалегідь знати, як заплановані результати зростання продуктивності праці вплинуть на реалізацію їхніх особистих професійних інтересів);

5) контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, і регулювання їх виконання;

6) вимірювання і оцінка реального впливу реалізованих заходів на зростання продуктивності праці (потрібна для того, щоб оцінити і порівняти ефективності їх впровадження і визначатися з пріоритетами на наступний період).

Отже, управління продуктивністю праці - це складне комплексне завдання, одна-ково важливе для організацій будь — якої сфери діяльності й будь - якого роз-міру, якщо вони планують досягти успіху в ринковій конкуренції. Реалізація його завдання залежить від грамотної та скоординованої роботи економістів і менеджерів

Принципи формування прибутків і основні джерела доходів в

Умовах ринку.

У всьому цивілізованому світі основою розподілу суспільного багатства вважається розподіл по праці (відомий був ще з біблейських часів).

В ринковій економіці принцип розподілу по праці реалізується виходячи із кінцевої (граничної) продуктивності конкретного робітника на конкретному робочому місці, тобто прибуток робітника при інших рівних умовах зростає відповідно зростанню прибутку підприємства від даного виду парці. Таким чином, в ринковій принцип розподілу по праці модифікується у принцип розподілу по кінцевій продуктивності праці Ця продукптність повинна визначатися з урахуванням ситуацій на ринках праці.

В умовах ринкової економіки поряд з доходами від праці суттєву роль відіграють доходи від власності

З випуском акцій і інших цінних паперів розподіл по власності стає реальністю і при певних умовах може стати досить вагомим. В наш час стає все більш актуальною проблема оптимального поєднання принципів розподілу по праці і по власності, ураховуючи при цьому- соціально-психологічний і економічний аспекти.

В цивілізованих країнах один із самих популярних є лозунг “Суспільство рівних можливостей" - міри, спрямовані на створення рівних стартових можливостей для молодих людей із різних соціальних груп, серед яких високі податки на спадщину і система компенсації витрат на навчання в найкращих вузах і школах для талановитих дітей.

Принцип розподілу по здібностям можливо розглядати лише в теоретичному аспекті. Практично цей принцип може бути реалізований тільки через розподіл по праці.

Для нашої країни суттєве значення має розподіл за посадою. Багато часу вважалось, що посада визначає вклад людини в суспільне багатство, кількість і якість її праці. Але як свідчить практика, рівень роздоділу доходів в даному випадку повинен залежати не від посади, а від економічного і соціального ефекту діяльності конкретної особи, яка займає цю посаду.

До числа принципів рбозподілу можна віднести і принцип своєчасності оплати праці Необхідність своєчасної оплати праці підкреслюється в документах Мжнародної організації праці (МОП) і в законодавстві всіх країн . Конкретні терміни оплати праці встановлюються в галузевих угодах, колективних угодах між роботодавцями і профспілками, інших документах.

В ринковій економіці основними джерелами особистих доходів є :

1) трудова діяльність персоналу, який працює по наймиту, і осіб вільних професій - відповідає доход у вигляді заробітної плати і гонорару;

2) підприємницька діяльність - доход у вигляді підприємницького прибутку,

3) власність - доход у вигляді дисидентів і відсотків на капітал;

4) кошти держави і підприємства, які розподіляють відповідно з належністю до певної соціальної групи і категорії персоналу -доходи у вигляді трансфертних платежів ( пенсії, грошові допомоги, стипендії ), а також послуги підприємства своїм робітникам у вигляді медичного обслуговування, зростання кваліфікації тощо;

5) особисті підсобні господарства - доход в вигляді іфодуктів, можливостей для відпочинку; грошові кошти від особистого підсобного господарства