Туристичного бізнесу за форматами сталого розвитку

5.1. Методичний інструментарій формування стратегій розвитку суб'єктів туристичного бізнесу 349

5.2.Стратегічні напрями та основні засади розроблення цільових програм розвитку в туризмі 360

5.3. Формування трансформаційного потенціалу розвитку суб'єктів туристичного бізнесу в туристських, дестинаціях.......................................................... 370

ДОДАТКИ................................................................................400

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................434

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ....................................... 462

Адвокатами майбутніх поколінь повинні стати ми

Вікторіо Хесле

Передмова

Початок XXI ст. ознаменувався в Україні законодавчим визнан­ням туризму як одного з пріоритетних напрямів розвитку національної економіки та культури. Нарощування обсягів виробництва та реалізації туристичного продукту, підвищення ролі туризму у формуванні макроекономічних показників узгоджується з національною стра­тегією економічного зростання, стабілізацією темпів приросту туристичного обороту на світовому ринку.

Позитивні зміни валових показників розвитку туризму за період незалежності України обумовлені об'єктивними чинниками транс­формації соціально-економічної системи та ринковими реформами, відкриттям кордонів, зміною акцентів у структурі економіки на користь сфери послуг, а також комплексом цілеспрямованих заходів організаційно-управлінського та економічного характеру в галузі.

Інтеграція до міжнародних організаційних інститутів і, насампе­ред, Всесвітньої туристської організації (ВТО), розробка та надання чинності законодавчим і нормативним актам, програмам розвитку туризму, створення органів галузевого регулювання на загальнодер­жавному та регіональному рівнях, укладання міжурядових і міжвідомчих угод про співробітництво в галузі туризму, активізація маркетингової комунікаційної політики на міжнародному туристич­ному ринку з використанням сучасних інформаційних технологій, запровадження важелів економічного впливу, формування мережі навчальних закладів різного освітнього рівня для підготовки кадрів, -все це обумовило активізацію підприємницької діяльності в точкових зонах пріоритетного розвитку туризму в Україні.

Проте, незважаючи на оптимістичні зрушення, позитивний вплив туризму на стан національної економіки та окремих регіонів є недостатнім, наявний в Україні туристично-рекреаційний потенціал використовується не повною мірою, а якісні характеристики змін і більш глибокий аналіз процесів у галузі свідчать про існування низки проблем, що потребують науково обґрунтованого вирішення.

Сучасний стан розвитку туризму в Україні науковці визначають як нестабільний, нестійкий, несталий. За перше десятиріччя незалежності при позитивних базових темпах зростання туристського потоку спостерігалися постійні полюсні коливання ланцюгових темпів його приросту (зменшення). Кількість вітчизняних туристів на внутрішньому ринку практично не змінилася. У структурі туристських потоків і туристичного обороту за типами міжнародного туризму перевага залишається на боці виїзного туризму (імпорт послуг), процес використання туристичних ресурсів характеризується як недостатньо контрольований.

Разом з тим саме рівень розвитку внутрішнього та в'їзного туризму світовою спільнотою визнаний одним із індикаторів якості життя та соціально-економічного розвитку країн, а ступінь раціо­нального використання ресурсного потенціалу з огляду його збереження для майбутніх поколінь - передумовою сталості туризму.

Діагноз екстенсивного шляху розвитку галузі та наявних проблем підтверджується невідповідністю темпів зростання туристського обороту в Україні світовим тенденціям, загостренням конкуренції на ринку туристичних операторів і туристичних агентів, незначними обсягами інвестицій. Відсутність державної стратегії сталого розвитку, недосконалість методик управління діяльністю суб'єктами господарю­вання, різне тлумачення термінів і понять ставлять під сумнів будь-які висновки та прогнози щодо майбутнього розвитку туризм}' в Україні.

Причинами нестабільності є вплив сукупності факторів зовніш­нього та внутрішнього характеру. Серед факторів зовнішнього впливу загально визначеними є низький рівень реального платоспроможного попиту населення, відсутність розвиненої туристичної інфраструк­тури, недосконале правове поле господарювання підприємств і розвитку підприємницької активності, недосконалість і періодична реструктуризація організаційних структур управління суб'єктами господарювання в туризмі, відсутність узгодженої програми дій відомств в основних сегментах туристичної індустрії, податковий тиск та відсутність реальної фінансової підтримки з боку держави щодо підвищення іміджу та активізації просування національного туристичного продукту на міжнародному ринку.

Проблеми впливу факторів внутрішнього середовища знахо­дяться у площині питань управління обсягами діяльності, фінансово-інвестиційного їх забезпечення (особливо у капіталомістких секторах туристичної індустрії), управління якістю та узгодження цих параметрів з ціновими характеристиками туристичного продукту,

забезпечення ефективних мотиваційних механізмів реалізації адек­ватної системи стратегічних змін.

У процесі управління стратегічними змінами в туризмі на сучасному етапі необхідно враховувати високу динамічність і ступінь невизначеності зовнішнього середовища, різну масштабність об'єктів управління і високий рівень диференціації видів економічної діяльності в туристичній індустрії, їхню змістовну різнорідність та слабкі стартові позиції входження вітчизняних підприємств на світовий ринок туристичних послуг.

Відсутність системи моніторингу ринкових процесів у туризмі, розроблених методик оцінки впливу туризму на зовнішнє середовище та на весь господарський комплекс країни, механізмів узгодження мотивів подорожування туристів із соціально-економічними інтересами розвитку регіонів і місцевих громад робить неможливим обґрунтування і реалізацію стратегії сталого розвитку туризму в Україні.

Світовий досвід накопичив систему знань про механізми та основні складові теорії сталого розвитку туризму, яка пов'язана з розумінням високої якості життя, узгодженням відпочинку з іншими життєвими циклами людей, гуманізацією ресурсного туристично-рекреаційного потенціалу, розвитком нових видів туризму, методик активізації соціально-виховної та соціально-культурологічної ролі туризму.

У комплексі стратегій на першому плані мають бути саме ті, що сприяють забезпеченню конкурентоспроможності вітчизняного турис­тичного продукту та суб'єктів господарювання у фрагментарних галузях сфери туризму. У зв'язку з цим постає проблема стабілізації розвитку підприємств у довгостроковій перспективі на якісно нових концептуальних засадах сталості, дослідження і адаптації механізмів функціонування підприємств туризму до організаційно-економічного механізму діючої економічної системи в умовах переходу до сталого розвитку.

Питання сутності, факторів, принципів та інструментів механізму сталого розвитку окремих інституціональних елементів економічних систем різного ієрархічного рівня стали предметом нау­кових досліджень Н. Внукової, М. Войнаренко, В. Геєця, С.Єрохіна, С.Корабліна, М.Круглова, А.Мазаракі, Л.Лігоненко, О. Тридіда, В.О. Шевчука та ВЛ. Шевчука.

Проблеми сталого розвитку туризму набувають усе більшої гостроти й актуальності, однак у спеціальній літературі розглянуті лише епізодично у працях вчених Є. Богданова, Д. Боуена, Р. Браймера, С. Ванхілла, Д. Гільберта, О. Дуровича, І. Зоріна, В. Квартального,

М. Кабушкіна, В. Козирєва, О. Копанєва, Ф. Котлера, К. Купера, В. Нарштедта, Н. Раскіна, Дж. Суорбрукера, В. Федорченка, Д. Флетчера, В. Цибуха.

Відсутність системних і комплексних розробок з питань управління суб'єктами туристичного бізнесу за принципами сталого розвитку, нагальна необхідність забезпечення ефективного механізму їх функціонування в Україні зумовила актуальність питань, що розглядаються у монографії.

У праці розкриті, передусім, теоретико-методологічні базові аспекти концепції сталого розвитку туризму. Реальне забезпечення такого розвитку й управління цим процесом у сфері туризму на рівні суб'єктів господарської діяльності передбачає виконання низки завдань загальнотеоретичного та практичного характеру, зокрема, розроблення відповідного методичного інструментарію.

Результати досліджень автора знайшли практичне віддзер­калення в навчальних посібниках, ухвалених Міністерством освіти і науки України, впроваджені в націоначьних стандартах, затвердже­них Державним комітетом з питань технічного регулювання і споживчої політики України, в наукових публікаціях автора.

Викладені у монографії концептуальні засади сталого розвитку туризму та суб'єктів господарювання у цій складній сфері людської діяльності, методологічний та практичний інструментарій механізму їх реалізації, мають зацікавити фахівців: практиків і науковців.

Автор висловлює щиру подяку всім, хто підтримує і розвиває творчу дискусію з проблем розвитку сфери туризму в усіх напрямах прояву його як явища.

Особлива подяка - ректору Київського національного торговельно-економічного університету, доктору економічних наук, професору, академіку АПН України, заслуженому діячу науки і техніки України А. Мазаракі за наукові поради й організаційну підтримку стосовно другого видання цієї монографії.

РОЗДІЛ 1