Моделювання організаційно-технічних заходів

Антикризового управління

Для більшості неплатоспроможних підприємств незадовільна структура балансу ототожнюється з відставанням фактичного рівня поточної ліквідності від його нормативу (К_ші < 2) навіть при достатньому рівні забезпеченості власними засобами (К_звз >0,1).

Реорганізаційні політики - процедури реструктуризації балансів - дозволяють перевести їх в задовільну структуру за рахунок реалізації

спеціально підібраного комплексу організаційно-технічних заходів. Ллс однозначно вибрати для практичної реалізації з можливих варіантів «чистих» і «змішаних» реорганізацій політик один, найраціональніший, скрутно, оскільки, якщо за прогнозованими показниками платоспроможності, структури балансу вони рівнозначні, то по прогнозних фінансових результатах можуть бути суперечливими.

Оцінити перевагу кожного з цих варіантів виявляється можливим, якщо сформулювати задачу оптимізації відповідних реорганізацій. Економічна інтерпретація і математична постановка задачі визначатимуться поточним рівнем фінансової спроможності, рівнем платоспроможності, що склався насамперед.

Для неплатоспроможних підприємств, що знаходяться в перед- або кризовому станах, постановка задачі оптимізації вибору напрямів поточної діяльності полягатиме у виборі найефективнішої політики для реорганізації управління активами і пасивами.

Для фінансово стійких підприємств постановка задачі оптимізації зводиться до підтримки і розвитку досягнутого рівня фінансової стійкості за рахунок реалізації такого комплексу організаційно-технічних заходів щодо функцій управління діяльністю, які забезпечили б можливість вдосконалення більшості основних показників фінансової спроможності.

Задача оптимізації основних параметрів поточної діяльності може бути представлена наступною постановкою:

minF(x,) = Tj^i^xi; (5.34)

п

= <?•'

/=і

п

w= Vx = а;

Ы ' (5.35)

р\ < р,х, < р"; (г = 1,и),^- де,. -х_м +1 > 0; (г = 1,«-і|.

де F(x,.) - цільова функція задачі;

п - число напрямків політики реорганізації (число незалежних змінних, що шукаються);

S_i - нормована експертна оцінка пріоритетності і-го напрямку поточної діяльності;

хД/ = 1,/?) - незалежні змінні, що шукаються, вектор управління

структурою майна (величина продажів, що шукається, одного виду засобів, придбання іншого, погашення боргів);

w - константа забезпечення поточної ліквідності (и> = 2КЗ - ОА; КЗ - короткострокова заборгованість, ОА - оборотні активи);

= коефіцієнти при невідомих змінних в обмеженні на

забезпеченість власними оборотними коштами;

q — мінімально допустимий рівень забезпеченості власними оборотними коштами (q = ПА + 0,1 ОА - КР; ПА - позаоборотні активи, КР - капітал і резерви);

а — верхня межа допустимих продажів і придбань активів; р',р”; (/ = 1 ,nj - відповідно нижня і верхня межі зміни і-го виду активів;

р, (і = \,п\ - питома вага і-го виду активів підприємства в загальній вартості його майна.

Таким чином, стосовно типової незадовільної структури балансу, характерної для більшості неплатоспроможних підприємств, можливі напрями реорганізації, що відображаються схемою:

ПА-х,	КР
ОА + (х, -х2 )	К3-х2
А-х2

Для цієї схеми реструктуризації гранично допустимі параметри визначаться з наступних співвідношень між структурними розділами балансу, обмеженими нижніми нормативними значеннями показників платоспроможності:

(5.36)

КР-ПА _{+ Хі=0{} ОА + х, - X.,

_ ОА + .у, - х₂

ПП — “ 5

К3-х_г

а також можливостей практичної реалізації:

Хі - Х| = а-ОА; х, = (ЗПА;

(5.37)

(5.38)

х₂ = уКЗ, (5.39)

де Р, у - гранично допустимі для збереження статусу діяльності підприємства розміри зменшення оборотних активів (наприклад, до 20%), позаоборотних активів (10%), короткострокової заборгованості (50%).

Реальність тактичних реорганізацій структури засобів підприємства та їх джерел потребує мінімальних дій на складові розділів балансу. Тоді цільова функція такої дії має вигляд:

(<5jx, + д₂х₂) > win, (5.40)

де 8_х,8_г — експертні оцінки значущості (пріоритетності) тих або інших напрямів реорганізації діяльності: продажів майна, заповнення оборотних активів або погашення найтерміновіших зобов'язань. Очевидно,

д₂ > 0 і S, +S₂ = 1.

Приклад 1. Нехай буде відомим для одного з підприємств звітний агрегований нетто-баланс (млн. грн.), структура якого незадовільна, і вибрані напрями реструктуризації цього балансу:

ПА = 648 - х,	КР = 677
0 > II 1 1	К3= 121 - х2
А — 821-Х2

Стосовно структури майна підприємства, що склалася, і вибраної схеми його реорганізації, а також відповідно до загальної оптимізаційної моделі тактики управління активами і пасивами конкретна задача оптимізації тактичних параметрів має вигляд:

(<>..v, ¹ rf.x,) -> тіл: (5.41)

х, +х₂= 2КЗ -ОА = 69;

0, 9*, +0,1*, > ЯЛ + 0,1 ОА - КР = -611,7;

-X, + *₂ = 0,2 • ОА = 34,6; (5.42)

0 < х, < 64,8;

0 < х₂ < 0,5 • КЗ = 60,5.

В двох останніх граничних умовах нижні значення змінних, що

шукаються, конкретно поки що не задані, оскільки визначення області

граничних умов, зв'язане з урахуванням особливостей інвестування, а тому вимагає окремого розгляду. При завданні експертизою рівнозначності різних напрямів реструктуризації <•>". <>’, - 0.5 або пріоритетності

найтерміновішого погашення зобов'язань, наприклад S, =0,2;д₂ = 0,8, можна встановити оптимальні значення параметрів відповідних антикризових реорганізацій політик.

У першому випадку оптимум невизначений, в другому, - оптимальне рішення:

X" = {64,8; 4,2}, mill /• (.v ) = F° = 0,2 • 64,8 + 0,8 • 4,2 = 16,32 млн.грн. (5.43)

При пріоритетності, на думку експертів, продажів частини активів, зокрема основних засобів і запасів, наприклад, при = 0,2; д₂ =0,8, вектор

оптимального плану і оптимум задачі відповідно складуть:

Х° = {17,2; 51,8}; =F^U =24,12 млн.грн. (5.44)

Кожної з цих напрямів реорганізації відповідатимуть свої прогнозні баланси задовільної структури: при 8_] = с>, = 0,5 .

ПА = 648 - 64,8 = 683,2	КР = 677
ОА = 173 + 64,8 - 4,2 = 233,6	КЗ = 121-4,2 = 116,8
А = 821 -4,2 = 816,8	Ктл = 2; Косс = 0,4

при S_t = 0,2; 8_г = 0,8

ПА = 648- 17,2 = 630,8	КР = 677
ОА = 173 + 17,2 -51,8 = 138,4	КЗ = 121 -51,8 = 69,2
А = 821 -51,8 = 769,2	Ктл = 2; Косс = 0,33

Використовуючи запропоновану загальну постановку задачі, можна оитимізувати поточну реорганізацію відповідно тому або іншому поєднанню фактичних значень показників платоспроможності підприємства. Так, для схеми реструктуризації, що вибирається при К_Пл % 2, К_звз <0,1, задача оптимізації має вигляд:

(/>'. х. + S₂x₂) > min; (5.45)

S VI Ы	(1)
0,9л, + 0,1.y, > ПА + 0,1 • ОА - КР;	(2)
-х, + х, = 0,2 ■ ОА = 34,6;	(3)
х, > ПА - КР ;	(4)
х, + Х2 > ПА + ОА;	(5)
0 < х2 < 0,5 ■ КЗ.	(6)

де обмеження (1), (2) з (5.46) відображають вимоги забезпечення нормативного рівня відповідно поточній ліквідності і забезпеченості власними засобами;

обмеження (3) - про гранично допустимі об'єми продажів оборотних активів, при яких зберігається статус підприємства (не зверху, наприклад, 20% їх початкової величини);

обмеження (4) - дотримання необхідних для забезпечення фінансової стійкості балансових пропорцій, зокрема не перевищення важкореалізованих активів ПА над постійними пасивами КР;

обмеження (5) - забезпечення рентабельності діяльності на рівні не нижче за середню розрахункову ставку відсотка;

обмеження (6) - про допустимі межі погашення короткострокової заборгованості.

Для схеми, яка вибирається при значеннях платоспроможності Кцл > 2, К_звз < 0,1, задача оптимальної параметризації політики

реорганізації матиме вигляд:

(Stxі +<У,л'2) —> min;		(5.47)
.V, > 2КЗ - ОА;	(1)
— л", + х, 5: 0,1 • ПА;	(2)
л-, +х, < ПА + ОА;	(3)	(5.48)
х| - 2;	(4)
0,5 ■ КЗ > хг> d.	(5)

де d - нижня межа величини об'єму продажів, що встановлюється з умови:

d = min [2^3 - ОА; 1ІА - КР + 0.1 ОА}. (5.49)

Права частина обмежень (1), (2) з (5.48) встановлює вимоги забезпечення нормативного рівня поточної ліквідності і забезпеченості

власними засобами; ліва частина — верхню межу погашення короткострокової заборгованості (рівної, наприклад, 0,5КЗ). Зрозуміло, частка погашення найтерміновіших зобов'язань в об'ємі короткострокової заборгованості повинна встановлюватися з пріоритетності тих або інших платежів, виходячи з конкретних умов виробничої і фінансової діяльності підприємства, що склалися.

Будь-яка з цих постановок забезпечує підприємству, перш за все, перехід на вищий рівень фінансової спроможності. Ця можливість досяжна за рахунок підбору і здійснення комплексу організаційно-технічних заходів, адекватного знайденим оптимальним значенням параметрів вибраної політики реорганізації, а також створює реальні передумови оптимізації стратегії розвитку.

Економіко-організаційними передумовами побудови оптимальних стратегій розвитку підприємств можуть бути наступні умови:

- чітко сформульована і обгрунтована генеральна ціль - корпоративна місія підприємства за конкретними напрямами діяльності;

- задовільна структура балансу, а також достатній рівень фінансової стійкості (платоспроможності);

- можливість розвитку виробництва стратегічної групи товарів за рахунок залучення зовнішніх і власних джерел інвестицій.

За наявності таких загальних передумов можливість стійкого і ефективного в стратегічній перспективі розвитку може бути досягнута, наприклад, при реалізації наступної схеми (процедури) управління активами і пасивами (рис. 5.5).

Рисунок 5.5 - Схема (процедура) управління активами і пасивами

Економічна інтерпретація цієї схеми комбінованого інвестування полягає в наступному:

1. Першочерговим імпульсом стратегічного розвитку можуть виступати засоби зовнішнього кредитування - довгострокові кредити і позики (ДКП), які в концепції фінансового аналізу трактуються як власні засоби підприємства, а також джерела власних засобів: фонд накопичення, нерозподілений прибуток попередніх періодів, сальдо результатів іншої реалізації— в сумарному об'ємі х, (передбачається, що всі грошові потоки дисконтовані по фактору часу і темпам інфляції).

Ці засоби розподіляються за двома напрямами. У розмірі х₂ - на власне цілі розвитку, пов'язані з перепрофілюванням підприємства, модернізацією і розширенням виробничих потужностей, технічною підготовкою виробництва і маркетингом продукції стратегічної групи, реалізація яких вимагає приросту позаоборотних активів (ПА). Інша частина цих джерел засобів (х, — х₂) - на приріст оборотних активів (ОА), перш за все запасів і витрат, обумовлених освоєнням виробництва стратегічної групи продукції і виробництвом тактичної групи.

2. Передбачається, що інвестиційний проект обгрунтований можливістю досягнення (за рахунок реалізації напрямів розвитку, що містяться в ньому) достатньої норми прибутку на капітал, що інвестується, тобто в розмірі, не меншому середньої розрахункової ставки відсотка (СРСВ) за позиковими засобами, а цс означає, що результатом інвестицій повинне бути отримання нерозподіленого (чистого) прибутку в розмірі, не меншому ах, (де а = СРСВ).

3. Разом з довгостроковими кредитами і позиками в якості короткострокових кредитів і позик (ККП) служать засоби кредиторської заборгованості (КЗ) - в розміріх₃, які також розподіляються: в об'ємі х₄ - на цілі розвитку (приріст ПА); у об'ємі (xj — х.,) - на цілі поточного виробництва (заповнення і приріст запасів ОА).

4. У свою чергу, наново створений прибуток ах, може бути розподілений вже за трьома напрямами: у розмірі х₅ - на погашення найтерміновіших зобов'язань за платежами до бюджетів всіх рівнів і позабюджетних фондів, кредиторській заборгованості постачальникам, підрядчикам і нсрсоналу підприємства, сплаті відсотків за користування банківським кредитом; у розмірі х₍, - на цілі розвитку, що вимагають приросту ПА; у розмірі (ох, -х₅ -х₆) - на приріст ОА.

5. Передбачається, що результатом використання кредитних засобів в об'ємі х₃ повинне бути отримання нерозподіленого (чистого) прибутку

ах,.

6. Одержаний прибуток ох, також підлягає подальшому розподілу за трьома напрямами: у об'ємі х₇ - на чергові і своєчасні погашення короткострокової заборгованості; у об'ємі х₆ - на цілі розвитку (приріст ПА); у об'ємі (ах, -х₇ —х₈) - на цілі поточного виробництва (приріст ОА).

Відповідно до цієї схеми можуть бути формалізовані обмеження і граничні умови. Бонн визначать область таких значень параметрів стратегії розвитку, які були б допустимими за вимогами забезпечення фінансової стійкості.

Найбільш узагальнювальним функціоналом розвитку представляється рентабельність активів:

RA = x,+o(.v, +х,) _{(5 50)}

ПА + ОА н- х, + а(.Х\ + х,) + х, — х₅ — х₇

або приріст чистої рентабельності активів:

а(х, + Х-,) а(х. + )

AR'A= ₇— ⁼ 7і—ї,-— ■ (5.51)

х, + а (х, + X,) +.х, - х₅ — х₇ (1 + а) (х, + х₃) - х₅ - х₇

Як цільова функція формування стратегії розвитку можуть бути використані і інші функціонали, наприклад:

виручка (прогнозна) від реалізації стратегічної і тактичної груп товарів:

(^ОЛ - ^К3 + -^Vl - -^У2 + <«3 - -^У4 ~ ^Л'„ - ) _{(5 52)}

ОА-КЗ

де В_{і Л} (ОА - КЗ) - відповідно виручка і чисті оборотні активи звітного періоду, як константи, можуть бути виключені на час рішення задачі оптимізації стратегії розвитку; тоді можна прийняти цільову функцію прогнозної виручки декілька іншого вигляду:

В' = X, — х, + аХу + ях, — х₄ -х₆ — х₈. (5.53)

Прибуток від реалізації:

ttUi Op.'Uiti ШШИ мои’шшрші.у і; ШІНІІіКрК НХіОМу упрші.ііііпі

ЧИ -:«(л, + .V,). (5.54)

де а - величина одиничної ефективності інвестиційних ресурсів («норма прибутку на капітал») може бути задана параметрично.

Згідно запропонованій схемі реалізації стратегії розвитку представлена наступна структура перспективного прогнозного балансу за допомогою процедури формування і розподілу ресурсів (цифрові позначення стрілок відповідають етапам формування і використовування засобів).

ФоФ© В А + х9 + х4 + х6 + х8 ф©ф©	ГчОФ©ЬІвфО КР + X, + ах, + ах, £ОИОФ©£
ОА + (х, + х2) + (х3 -хл) + (ах, - xs - х6) + (ах3 - х7 - х8) Ф©Ф©	К@ф@ф® КЗ + х3 - х5 — х7 і£@
А + х, + ах, + х, + ях3 - х5 - х7

Майно підприємства, його технічний потенціал за термін реалізації відповідного інвестиційного проекту збільшиться і складе:

А + хі +ахі + х₃ + ах₃ — х₅ — х₇. (5.55)

Коректність запропонованої схеми формування і використання інвестиційних засобів підтверджується дотриманням основної балансової тотожності, а також включенням в цю схему інших балансових співвідношень і пропорцій господарського розвитку модельованого виробничого об'єкту:

- зменшення (продаж) оборотних активів в процесі стратегічного розвитку не передбачається, х, —х₂ > 0;

- розмір кредиторської заборгованості, що погашається, не повинен перевищувати очікуваного від використовування всіх джерел інвестицій нерозподіленого прибутку, причому величина погашення наново створеної короткострокової заборгованості не повинна перевищувати її середнього значення:

ах, + ах₃ ~(х₅ • х, ).<(),5(ЛІ і x_s); (5.56)

- решта аналогічних балансових співвідношень:

х, х₄ - 0; (5.57)

ах, -х₅ —х_б = 0; (5.58)

ах₃ - х₇ - х₈ = 0; (5.59)

- неперевищення важкореалізованих позаоборотних активів над постійними пасивами - капіталом і резервами, що забезпечить дотримання інших найважливіших балансових пропорцій стійкого безкризового розвитку:

КР - ПА + X] + ах| + ах₃ > КР - ПА + х₂ + х₄ + x_s + x_s. (5.60)

Звідси:

х, - х₂ + ах, + ах₃ - х₄ - х₆ - x_s > 0; (5.61)

поточна платоспроможність в процесі стратегічного розвитку не повинна втрачатися, тобто розриви ліквідності не допускаються, і її рівень не може бути нижчим, ніж досягнутий на початок терміну реалізації інвестиційного проекту:

ОА + х, - х₂ + ах, -і- х, + ах₃ - х₄ - х₅ - х₆ - х₇ -х₈ ОА 15(2)

КЗ + х, - х₅ - х₇ ~ КЗ’

те ж саме, по рівню забезпеченості власними засобами:

КР + х, + ах, + at, - (ПА + х₂ + % + ж + fc) КР - ПА

(5.63)

ОА + (.v, -х₂) + ах, + .V, + аг, -х₄ ~x_s -х₆ -Щ -*₈ОА

оборотність активів не може бути знижена в результаті реалізації стратегії розвитку:

В(ОА + х, -х₂+ ах, + ах, - х₄ - х₆ -хКЗ) _> В . ^ ^

(ОА - К3)(ПА + ОА + х_г + ах, + ,v, + ах, -х₅ -х_ч) ПА + ОА або, те ж саме:

(ПА + ОА) (ОА + Х| - х₂ + ах, + ах₃ - х₄ - х₆ - х₈ - КЗ) >

> (ОА - КЗ) (ГІА + ОА + хт + ах, + х₃ + ах; - х₅ - х₇) (5.65)

З реалізацією одержаних оптимальних параметрів досягається дотримання найважливіших господарсько-фінансових пропорцій і забезпечуються достатньо високі показники фінансової спроможності, як і було передбачено запропонованою постановкою задачі оптимізації вибору напрямів стратегічного розвитку підприємства.

Прогноз фінансових результатів пов'язаний зі встановленням їх функціональних залежностей від змін параметрів реорганізацій і стратегій розвитку.

При виборі варіанту реорганізації необхідно враховувати, що структура балансу за об'ємом основних і оборотних засобів і їх співвідношенням, об'єму власних і позикових засобів і їх співвідношенням і т. д. впливає на величину прибутку, що одержується підприємством, і рентабельність його роботи. Можна показати, що кожній структурі балансу відповідають свої значення показників прибутку і рентабельності. Особливо наочно цей зв'язок представляється співвідношенням

R'B3 = (1 - Cnn)RA + (1 - Cnn)(RA - СРСВУЗС/КР, (5.66)

де R'B3 - рентабельність власних засобів, що визначається як ЧГІ/КР;

RA - рентабельність активів, що розраховується як БП/А;

СПП - ставка податку на прибуток;

СРСВ - середня розрахункова ставка відсотка за всіма видами заборгованості («ціна» позикових засобів), яка визначається:

СРСВ = (БСВі ККП + БСВуДКП / (ККП + ДКП)) = %К / ЗС. (5.67)

У цьому виразі чисельник є сплатою відсотків в розмірі %К за користування короткостроковими ККП і довгостроковими ДКП кредитами і позиками, що доводяться на розрахунковий період; ВСП1, БСП2 - відповідно банківські процентні ставки за короткостроковими і довгостроковими кредитами і позиками.

Тут до параметрів структури балансу відносяться величини окремих його розділів А, ЗС, КР; до параметрів прибутковості і рентабельності роботи підприємства - ЧП, БП, ЧП/КР, БП/А.

Взаємозв'язок прогнозованих параметрів діяльності, що відображаються проектованою структурою балансу з прогнозованими результатами діяльності - показниками прибутку та рентабельності, - характеризуються показниками виручки від реалізації продукції та витрат, отже, і з рентабельністю (прибутковістю) роботи підприємства. Приблизно взаємозв'язок прогнозованої виручки від реалізації продукції з прогнозованою структурою балансу за інших рівних умов конкретного виробництва в попередньому звітному (t - 1) - у і подальшому прогнозованому 1-м відрізках короткострокового періоду Т (наприклад, кварталах року) може бути представлений

В, =£_м(і + |х,-х₂|/л), (5.68)

де х, - прог нозована величина скорочення позаоборотних активів, яка виявлена при параметризації вибраної ефективної поточної політики реорганізації господарювання;

х, - скорочення поточних пасивів (короткострокової заборгованості);

х,-х₂ - абсолютна величина зміни оборотних активів, тобто при х,> х₂ - заповнення їх запасів, при х, < х, — скорочення на величину |х, -х₂|.

Дана залежність свідчить, що поліпшення платоспроможності підприємства, яка досягається за рахунок скорочення оборотних коштів і прискорення оборотності за умови достатності їх рівня для безперервності і рівномірності виробничого процесу ведуть до зростання виручки від реалізовуваної продукції.

Взаємозв'язок між прогнозованою виручкою від реалізації продукції і прогнозованими витратами представлений наступним чином:

С, =(С,_, - БСВ, ■ ККП_Ы)(В,ІВ,_,) + БСВ, • ККП, =

-іС, -%К. ) (В. И. ) -%А. де ККПц, ККП, - відповідно звітні і прогнозовані за квартал короткострокові кредити і позики; %К,_і %К, ,,

%К,.|, %K_t - те ж саме, но сплаті відсотків за користування банківським кредитом;

В,.і, B_t — те ж саме, виручка від реалізації;

БСВ і - ставка банківського відсотка на короткострокові кредити за квартал.

В свою чергу, параметр, можна прогнозувати, виходячи з таких міркувань:

тобто ця альтернатива в ухваленні прогнозних значень, означає пріоритетність першочергового погашення короткострокових кредитів і позик, оскільки за ними потрібна виплата відсотків.

При значній частині умовно-постійних витрат в структурі затрат представляється, що коректніше було б встановлювати прогнозне значення виручки В, як функцію «працюючого» капіталу:

(5.71)

або, виражаючи прогноз величини працюючого капіталу через параметри вибраної для реструктуризації балансу політики реорганізації, після елементарних перетворень, можна використовувати простішу залежність прогнозу виручки вже як функцію його фактичних значень і прогнозу тільки одного параметра х,:

де КЗ_Г] - величини оборотних активів і короткострокової заборгованості за звітним (гіередирогнозного періоду) балансом;

ОА_п КЗ, - те ж саме, за структурою прогнозного балансу.

Якщо в прогнозному періоді не передбачається використання короткострокових кредитів і позик, то прогноз собівартості зведеться до ще простішої функції, пропорційної зростанню прогнозного значення виручки щодо її фактичної передпрогнозної величини:

(5.73)

При суттєвій частці фіксованих витрат (ФВ) в структурі повних затрат з прогнозу можна вивести іншу функцію:

(5.74)

С, = /(С_М,В,_ЬВ„ ФВ);

(5.75)

С, - ФВ = (Є._: - ФВ) (В, - ФВ) / (В_м - ФВ),

звідки:

С, = Q |(В. - ФВ) - ФВ(В,- В,.||/ (B_tij - ФВ) =

= (€,.,(ПВ, + БП,) - ФВ-ДВ) / (ІІВц + Бік;), (5.76)

де А В - прогнозований приріст виручки.

Подібні міркування допустимі і в прогнозі виручки

B=F(B_l__vC_t__i,En_i) (5.77)

в результаті застосування оптимальних поточних політик, орієнтованих на максимізацію виручки, прибутку або рентабельності, а також - оптимальних стратегій розвитку:

В,=(В, ,(Ь77,н (І )С , ))/в. , а.С. , -(II ,Д//>.)/л//>, ,. (5.78)

де МД -фактичне і прогнозне значення маржинального доходу;

а, - ймовірна в прогнозному періоді частка змінних витрат в структурі повної собівартості.

Значення а, може бути встановлене за експертними оцінками або виявлене при екстраполяції тенденцій витрат через ставку змінних витрат СПВ,:

C, (N) = CnB_t(N)-N + ФВ. (5.79)

Тут значення СПВ₍ обчислюється як величина граничних витрат, тобто величина їх зміни при зміні об'єму виробництва N на одиницю:

СІІВ, = dC(N) / dN ® ДС(ІЧ) / AN. (5.80)

При достатній репрезентативності звітних даних передпрогнозного (Г-і)-го періоду приріст витрат AC(N) на одиницю приросту об'єму виробництва AN може обчислюватися за верхніми тахС_ТХМ_ТmaxN_T і нижніми значеннями min С, _; (Л'_г .); ininN, витрат і об'ємів

виробництва:

AC(N) = maxС_т ,(Л^;, .)■ minС_т__л (N_T_,); (5.81)

Методи ти врганкитія моніторингу в интикртовому управлінні

AN = maxN_r__t - тіп N_T__t. (5.82)

В той же час може бути вирішена і зворотна задача прогнозування. По прогнозному значенню виручки, заданому як ціль стратегії розвитку або поточної політики досягнення (забезпечення) фінансової стійкості, обгрунтувати відповідну величину балансового і чистого прибутку:

БП, ~(Я,/Я_М) • -(1 - а,)С,_,] - «,С_,; (5.83)

477, = (і - СНП) ■ БП,. (5.84)

Решта прогнозованих результатів діяльності є похідними від В, і C_t. Так, можуть бути запропоновані наступні прогнозні оцінки рентабельності активів RA, продажів, власної рентабельності RCC, продукції RC, і ділової активності - оборотності активів, і їх елементів: