Де ДПК – довгостроковий позиковий капітал, грн

Якщо підприємство не використовує довгостроковий позиковий капітал для фінансування обігових коштів, то суми власних і чистих обігових активів співпадають.

Джерела формування обігових активів наведені в табл. 6.2.

Таблиця 6.2

Склад і структура джерел оборотних активів

(за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку активу, зобов’язань і власного капіталу)

Власні	Позикові	Додатково залучені
Назва	рахунки	Назва	рахунки	Назва	рахунки
Статутний капітал		Довгострокові кредити і позики	50-55	Кредиторська заборгованість:
Додатковий капітал		Короткострокові кредити і позики	60-62	– постачальникам і підрядникам
Резервний фонд		Інвестиційні внески робітників	-	– зі сплати праці

Закінчення табл. 6.2

Нерозподілений прибуток		Інвестиційні податкові позики	-	– зі страхування
Фонд коштів соціального захисту				– перед бюджетом
Цільове фінансування і цільові надходження				– іншим кредиторам	67-68
Доходи майбутніх періодів
Страхові резерви		Пайовий капітал
Фонд накопичення	-	Фонди споживання	-
Благодійні та інші надходження	-

Нормальна забезпеченість господарської діяльності припускає установлення величини в межах 1/3 величини власного капіталу. Власні обігові кошти перебувають у режимі постійного користування. Потреба підприємства в обіговому капіталі є об’єктом планування і відображається в його фінансовому плані. Позикові обігові кошти – це банківські кредити і кредиторська заборгованість. Вони надаються підприємству в тимчасове користування. Кредити і позики надаються за плату, кредиторська заборгованість – безкоштовно. Потреба підприємства в позикових обігових коштах є також об’єктом планування й виражатися в бізнес-плані. У різних країнах між власним і позиковим капіталом використовуються різні співвідношення: у Росії – 50/50, у США – 60/40, Японії – 30/70. Раціональне формування і використання обігових коштів впливає на хід виробництва, фінансові результати, фінансовий стан, що дає змогу досягти успіху з мінімально необхідними в кожних конкретних умовах розмірами обігових коштів.

Відповідно до групування за способом відбиття в балансі розрізняють статті балансу розділу:

ІІ розділ активу балансу (виробничі запаси, малоцінні та швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, залишки готової продукції на складі, товари, інші запаси);

ІІ розділ активу балансу (дебіторська заборгованість: товари відвантажені, розрахунки з дебіторами – за товари, роботи і послуги, за отриманими векселями, з дочірніми підприємствами, з бюджетом, з персоналом та іншими дебіторами; аванси, видані постачальникам і підрядчикам, інші оборотні активи);

ІІ розділ активу балансу (кошти – каса, розрахунковий рахунок, валютний рахунок, інші кошти, короткострокові фінансові вкладення).

Класифікація за ступенем ліквідності обігових коштів і ступеня фінансового ризику характеризує якість обігових коштів підприємства. Задача такої класифікації – виявити ті поточні активи, реалізація яких малоймовірна. Ефективне управління обіговим капіталом підприємства припускає пошук, залучення додаткових джерел, раціональне розміщення їх в активах (особливо в поточних) підприємства.

Розподіл обігових коштів на швидко і повільно реалізовані не є абсолютним і в кожній конкретній ситуації може бути різним. Ймовірною є ситуація, коли залишки готової продукції на складі реалізуються за готівку швидше, ніж настають терміни погашення дебіторської заборгованості. Ліквідність поточних активів – це головний фактор, що визначає ступінь ризику вкладень в обігові кошти.