Міжнародні корпорації, види та напрямки діяльності. Правила міжнародного інвестування.

Головною ознакою міжн-х корпорації є здійснення нею прямих міжн-х інвестицій з країни свого базування в приймаючі країни.

Країна базування - країна, в якій розташовується головний підрозділ міжн-х корпорації. Приймаюча країна - країна, в якій міжн-на корпорація має дочірні, асоційовані компанії або філії, створені на основі прямих інвестицій. Міжн-на корпорація - форма структурної орг.-ції великої корпорації, що здійснює прямі інвестиції в різні країни світу. Міжн-ні корпорації бувають двох основних видів: ТНК - головна компанія їх належить капіталу однієї країни, а філії розкидані по багатьох країнах світу. Багатонаціональні корпорації - головна компанія їх належить капіталу двох і більше країн, а філії також знаходяться у різних країнах.

Найбільш характерними рисами ТНК є створення с-ми міжд-го правління, розпорошеного між багатьма країнами, але контрольованого з одного центру. Висока інтенсивність внутрішньокорпоративної торгівлі між розташованими в різних країнах підрозділами; відносна незалежність у прийнятті операційних рішень від країн базування та приймаючих країн; глобальна структура зайнятості і міжстрахова мобільність менеджерів; розробка, передача і використання передової технології в рамках замкнутої корпораціоної структури.

Правила межд-го інвестування. Головна ідея цих правил - забезпечення макс-ї свободи міжн-го переміщення капіталу, лібералізація нац-х ринків капіталу. У числі правил міжн-го інвестування такі: Право входу - означає правила, при дотриманні яких ТНК дозволяється створити філію на території суверенної д-ви. В ідеалі вони припускають відсутність необхідності одержання будь-якого дозволу від влади приймаючої країни на здійснення інвестицій. Справедливий і недискримінаційний режим - передбачає надання іноземним інвесторам правового режиму, не менш сприятливого, аніж нац.-м інвесторам. Означає свободу репатріації прибутку, переказу ЗП і інших платежів. Припинення контракту - означає право приймаючої країни в односторонньому порядку експропріювати (націоналізувати) філії ТНК за умови дотримання чинного законод-ва і виплати нормальної компенсації інвестору. Врегулювання спорів - вважається, що переважний спосіб врегулювання спорів між ТНК і приймаючою країною є переговори. Якщо вони не дають рез-та, то спір у більшості випадків вирішується судом приймаючої країни на основі застосовного законод-ва або безстороннім і незалежним арбітражем на основі Міжн-ої конвенції з врегулювання інвестиційних спорів, підписаній 115 країнами під егідою Світового банку.

Торгівля між підрозділами ТНК відбувається на основі відмінних від ринкових цін внутрішньокорпоративної торгівлі-трансфертних цін, що використовуються для переказу прибутку і скорочення податків. Трансферні ціни - ціни, що відрізняються від ринкових цін внутрішньокорпоративної торгівлі між що знаходяться в різних країнах підрозділх однієї і тієї ж корпорації і використовуються для перказу прибутку і скорочення податків.

64. Сучасні форми міжнародного кредитування, коротка хар-ка.

У практиці міжн-го банк-го кредитування у сфері зовн торгівлі викор-ся такі альтернативні форми, як міжн-ий факторинг, форфейтинг, лізинг. Факторинг - це операція з продажу зарубіжних рахунків до отримання постачальниками експортної продукції комерційним банкам чи спеціалізованим компаніям. Відмінні особливості факторингу: приймаються вимоги угод до 1 року, немає обмежень щодо суми; використовуються в основному на внутрішньому ринку; можливий регрес вимог на покупця; використовується широке коло валют; не завжди необхідні додаткові гарантії. Форфейтинг - це операція купівлі банком-форфейтора на повний термін і за попередньо встановленими умовами векселів та інших боргових і платіжних документів. Форфетування - позначає надання певних прав в обмін на наявний платіж. До відмітних ознак форфейтинга належать: приймаються довгострокові векселі строком понад 1 рік; мінімальна сума, яка використовується, не менше 500 тис. дол.; Середня сума контракту - 1-2 млн дол.; Використовується в основному при міжн-х операціях; відсутнім є регрес вимог на експортера; обов'язковим є банк. аваль. Для експортера угода вигідна тим, що воно перетворює кредитну угоду в готівковий; йому немає необхідності турбуватися про кредитоспроможність імпортера. Імпортер отримує товари в кредит, не піддаючись, як і експортер, ризику обмінних курсів. Лізинг - це операція кредитування у формі оренди обладнання, суден, автомобілів, літаків тощо строком від 3 до 15 років. Оренда виступає як форма одержання кредиту і в той же час як форма міжнародної торгівлі, яка створює умови для прискореного розвитку нових технологій. Лізингова компанія (лізингодавець) купує устаткування і т.п. за свій рахунок і передає за контрактом оренди фірмі (лізингоодержувачу) на визначений термін. Після закінчення терміну оренди фірма-клієнт може його продовжити або викупити орендоване майно за залишковою вартістю. Орендна плата встановлюється на рівні, що перевищує ціну об'єкта оренди, за якою його можна купити за звичайних комерційних умовах. Ліз. операції мають різні види. Розрізняють: Операційний лізинговий контракт передбачає тимчасове використання майна без наступного придбання його у власність. Фін ліз. поєднує оренду з наступним викупом об'єкта за залишковою вартістю. За методом кредитування розріз-ся: Терміновий ліз. - це одноразова оренда. Відновлюваний (ролловерній) ліз. – дог. оренди, який відновлюється після закінчення його першого терміну. За умовами експлуатації орендованого об'єкта розрізняють: договір чистого ліз., за яким фірма-лізингоотримувач бере на себе витрати з обслуговування орендованого майна; договір повного лізингу, за яким лізингова компанія бере на себе витрати технічного обслуговування та інші витрати, які пов'язані з експлуатацією об'єкта лізингу. Розрізняють також лізинг рухомого і нерухомого майна. Різноманітними є і форми лізингових угод, що застосовуються у міжнародній практиці. Стандартний ліз.: фірма-вир-к устаткування продає його лізинговій компанії, яка здає його в оренду фірмі-споживачеві. Зворотний лізинг (ліз-бек): власник обладнання продає його лізинговій компанії, а потім бере його в оренду. Мокрий лізинг: передбачає широке коло додаткових послуг лізингодавця лізингоотримувачу (ремонт, постачання пального). "Чистий лізинг": обслуговування та утримання обладнання в робочому стані покладається на лізингоотримувача. Ліз. постачальнику: постачальник устаткування виступає в ролі і продавця, і основного орендаря, не будучи користувачем обладнання. Відновлюваний ліз.: періодична заміна раніше зданого в оренду обладнання більш досконалим. Вендер-Лізинг: при просуванні на ринок особливо цінного обладнання в ролі лізингової компанії виступає асоціація фірм-виробників спільно з лізинговою компанією чи банком. Лізинг вигідний усім учасникам. Фірма-вир-к отримує негайний платіж готівкою. Лізингодавець застрахований від ризику неплатоспроможності лізингоодержувача тим, що для погашення боргу з оренди він може відібрати об'єкт лізингу і передати його в оренду іншій особі чи продати. Вигода для лізингоодержувача полягає в тому, що немає необхідності фінансувати торгівлю і негайно витрачати валютні кошти. Лізинг дає можливість постійно модернізувати обладнання. Має лізинг і негативні сторони. Наприклад, лізинг може виявитися дорожче, ніж кредит на покупку устаткування.