Причини виникнення та класифікація надзвичайних ситуацій

Запобігання надзвичайним ситуаціям та організація усунення їх негативних наслідків

Причини виникнення та класифікація надзвичайних ситуацій

Щодня в світі фіксуються тисячі подій, при яких відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людей і які можуть призвести або призводять до загибелі людей та/або до значних матеріальних втрат. Такі події називаються надзвичайними ситуаціями.

Засоби масової інформації, як правило, привертають увагу громад­сь­кості до надзвичайних ситуацій, особливо коли вони пов'язані з жит­тям відомих особистостей, призвели або можуть призвести до великої кіль­кості жертв, становлять загрозу нормальному життю і діяльності груп людей, цілих регіонів чи навіть країн. Майже жодне газетне видання, жоден випуск радіо або телевізійних новин не виходить без таких повідомлень.

Загальні ознаки НС
наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення умов їх життєдіяльності заподіяння економічних збитків

істотне погіршення стану довкілля

До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, ката­стро­фи, стихійні лиха та інші події, такі як епідемії, терористичні акти, збройні конфлікти тощо.

Аварії поділяються на дві категорії:

до І категорії належать аварії, внаслідок яких: ­ загинуло 5 чи трав­мо­вано 10 і більше осіб; ­ стався викид отруйних, радіоактивних, біоло­гіч­но небезпечних речовин за санітарно-захисну зону підприємства; ­ збіль­шилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш як у 10 разів; ­ зруйновано будівлі, спо­ру­ди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здо­ров'я значної кількості працівників підприємства чи населення;

до II категорії належать аварії, внаслідок яких: ­ загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб; ­ зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці (враховуються цех, дільниця з чисельністю працівників 100 осіб і більше).

Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткування, тим­часової зупинки виробництва в результаті спрацювання автома­тич­них захисних блокувань та інші локальні порушення у роботі цехів, діль­ниць і окремих об'єктів, падіння опор та обрив дротів ліній електро­пере­дач не належать до аварій, що мають категорії.

Події природного походження або результат діяльності природ­них процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і три­валістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля, називаються небезпечними природними явищами. Руйнівне небез­печ­не природне явище — це стихійне лихо.

Надзвичайні ситуації мають різні масштаби за кількістю жертв, кількістю людей, що стали хворими чи каліками, кількістю людей, яким завдано моральної шкоди, за розмірами економічних збитків, площею території, на якій вони розвивались, тощо.

Вагомість надзвичайної ситуації визначається передусім кількістю жертв та ступенем впливу на оточуюче життєве середовище, тобто рівнем системи «людина — життєве середовище» (далі — «Л — ЖС»), якої вона торкнулася, і розміром шкоди, завданої цій системі. Виходячи з ієрархії систем «Л — ЖС», можна говорити про:

Ø індивідуальні надзвичайні ситуації, коли виникає загроза для порушення життєдіяльності лише однієї особи;

Ø надзвичайні ситуації рівня мікроколективу, тобто коли загроза їх виникнення чи розповсюдження наслідків стосується сім'Ї, виробни­чої бригади, пасажирів одного купе тощо;

Ø надзвичайні ситуації рівня колективу;

Ø надзвичайні ситуації рівня макроколективу;

Ø надзвичайні ситуації для жителів міста, району;

Ø надзвичайні ситуації для населення області;

Ø надзвичайні ситуації для населення країни;

Ø надзвичайні ситуації для жителів континенту;

Ø надзвичайні ситуації для всього людства.

Як правило, чим більшу кількість людей обходить надзвичайна ситуа­ція, тим більшу територію вона охоплює. І навпаки, при більшій площі поширення катастрофи чи стихійного лиха від нього страждає більша кількість людей. Через це в основу існуючих класифікацій надзвичайних ситуацій за їх масштабом найчастіше кладуть територіальний принцип, за яким надзвичайні ситуації поділяють на локальні, об'єктові, місцеві, регіональні, загальнодержавні (національні), континентальні та глобальні (загальнопланетарні).

ª Локальні надзвичайні ситуації відповідають рівню системи «Л — ЖС» з однією особою та мікроколективом; ­ об'єктові — системам з рів­нем колектив, макроколектив; ­ місцеві — системам, в які входить насе­лення міста або району; ­ регіональні — області; ­ загально­державні — населення країни і так далі.

Сьогоднішня ситуація в Україні щодо небезпечних природних явищ, аварій і катастроф характеризується як дуже складна. Тенденція зро­стання кількості надзвичайних ситуацій, важкість їх наслідків змушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільству та навколишньому середовищу, а також стабільності розвитку економіки країни. До роботи в районі надзвичайної ситуації необхідно залучати знач­ну кількість людських, матеріальних і технічних ресурсів. Запобі­гання надзвичайним ситуаціям, ліквідація їх наслідків, максимальне зниження масштабів втрат та збитків перетворилося на загальнодер­жав­ну проблему і є одним з найважливіших завдань органів виконавчої влади і управління всіх рівнів.

15 липня 1998 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій»затверджено «Положення про класифі­кацію надзвичайних ситуацій». Згідно з цим положенням залежно від територі­аль­ного поширення, обсягів заподіяних або очі­ку­ваних економічних збитків, кількості лю­дей, які загинули, розрізняють чотири рівні надзвичайних ситуацій.

ª Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня — це надзви­чайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загро­жує транскордонним перенесенням, а також, у разі, коли для її лікві­дації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

ª Надзвичайна ситуація регіонального рівня — це надзвичайна си­туа­ція, яка розвивається на території двох або більше адміністра­тив­них районів (міст обласного значення) Автономної Республіки Крим, облас­тей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на терито­рію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації .необ­хід­ні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу ви­датків відповідного бюджету.

ª Надзвичайна ситуація місцевого рівня — це надзвичайна ситуа­ція, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що пере­вищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місце­вого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єк­тах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверд­жених переліків потенційно небезпечних об'єктів.

ª Надзвичайна ситуація об'єктового рівня — це надзвичайна ситуація, яка не підпадає під зазначені вище визначення, тобто така, що розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті і наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

	Для організації ефективної роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідації їхніх наслідків, зниження масштабів втрат та збитків дуже важливо знати причини їх виникнення та володіти теорією виникнення катастроф.

Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій за характером походження подій, котрі зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняє чотири класи надзвичайних ситуацій — надзвичайні ситуації техногенного, природного, соціально-політич­но­го, військового характеру. Кожен клас надзвичайних ситуацій поділя­єть­ся на групи, які містять конкретні їх види.

ª Надзвичайні ситуації техногенного характеру — це транс­порт­ні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактив­них, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аваріі на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродина­міч­ні аварії на греблях, дамбах тощо.

ª Надзвичайні ситуації природного характеру — це небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація грунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

ª Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру — це ситуації, пов'язані з протиправними діями терористичного та антикон­ституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терорис­тич­ного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

ª Надзвичайні ситуації воєнного характеру — це ситуації, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, нафтопродуктів, транспортних та інженерних комунікацій тощо.