Необхідність страхового захисту від ризикових обставин

У країнах з розвиненим ринковим господарством страхування є одним із стратегічних секторів економіки. Воно забезпечує стабіль­ність у суспільстві, гарантує власникам відшкодування збитків при загибелі майна й втраті доходу, захищає людину в багатьох випадках життя. Страхування - невід'ємний атрибут цивілізованого суспільства.

Досвід зарубіжних країн засвідчує, що страховий сектор несе значне навантаження в сфері соціального захисту населення та праців­ників підприємств, особливо в надзвичайних ситуаціях, чим полегшує тиск на бюджет.

Ринкова економіка поєднана з ризиком і в економічно розвине­них країнах без страхового поліса * не починається жоден серйозний проект, а обсяги премій, що збирає страхова галузь, звично займають у народному господарстві одне з провідних місць.

* Страховий поліс (від фр."роlісе" -розписка) - документ страхової організації, що підтверджує наявність угоди про страхування.

Першу морську страхову угоду було укладено в Генуї у 1347 р. Документ був названий «Роlizza», а сплачений страхувальником внесок - «Ргаmіе».

Нерідко надзвичайна подія, будь-яке стихійне лихо може поста­вити на межу катастрофи колектив підприємства, підприємця, насе­лення регіону, родину. У таких умовах важко почувати себе впевнено.

У своєму житті людина оточена цілим рядом небезпек, які мо­жуть нанести збиток їй особисто або її господарській діяльності, і вони надто різноманітні.

Проте, усвідомлюючи небезпеки, які погрожують нам на жит­тєвому шляху, ми намагаємося відгородити себе від них, оскільки потреба в безпеці посідає друге місце після базисних (задоволення фізіологічних потреб).

Ризиковий характеру будь-якій сфері діяльності людини спри­чиняє побудову певної системи відносин, яка може бути зображена у вигляді такої схеми:

руйнівних наслідків несприятливих непередбачених подій. Ці об'єктивні відносини виражають реальні й найбільш насущні потреби людей у підтримці досягнутого ними життєвого рівня, їх відрізняє визначена специфічність, вони мають об'єктивний характер і формують зміст категорії "страховий захист".

Страховий захист - економічна категорія, що відображає сукуп­ність розподільчих і перерозподільчих відносин, пов'язаних із подоланням і відшкодуванням втрат, які можуть бути спричинені різними надзвичайними обставинами.

Ця категорія характерна для будь-яких формацій і пов'язана із вічною категорією випадку, з ризикованим характером суспільного виробництва, з дією руйнівних сил природи.

Зверніть увагу!

Страховому захисту притаманні ознаки:

• випадковий характер настання надзвичайних подій;

• нерівномірність нанесення збитку;

• необхідність попередження наслідків вказаних подій;

• необхідність відшкодування завданих збитків, тобто захисних заходів людини від наслідків випадкових подій.

Коло ризиків, на жаль, з часом не зменшується, і для реальної дії страхового захисту вимушує створювати за рахунок частини валового продукту страховий фонд, який призначений для покриття надзви­чайного збитку, що спричинюється суспільству стихійними лихами, техногенними аваріями та різними випадковостями.

Суспільна практика виробила три основні форми організації стра­хового фонду, в яких суб'єктами власності на його ресурси виступають:

• держава;

• окремий товаровиробник;

• страховик (страхова організація) - юридична особа, яку створено згідно з чинним законодавством, а також вона одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

У цьому зв'язку виділяють:

Централізований страховий (резервний) фонд держави

Фонди самострахування окремих господарюючих суб’єктів

Страховий фонд страховика

формується в натуральній та грошовій формах за рахунок загальнодержавних ресурсів. Призначення - відшкодування збитку та усунення нас­лідків стихійних лих і великих аварій, що призвели до значних руйну­вань і великих людських жертв.

Формуються в грошовій та матеріальній формі шляхом щорічних від­рахувань до досягнення фондом розміру, що вказаний у статутних документах суб'єкта господарювання, а порядок використання коштів передбачається самими учасниками, які формують ці фонди. Трансформується у фонд ризику, який створюється, СГД, фірмами, акціонерними товариствами для забезпечення їхньої діяльності при несприятливій економічній кон'юнктурі, затримці замовниками платежів за поставлену продук­цію, нестачі коштів для погашення одержаної позики.

Має грошову форму і створюється за рахунок внесків страхувальників. До деякої міри джерелом формування страхового фонду є доходи від інвестиційної діяльності страховика, в оперативному управлінні якого знаходяться отримані фінансові ресурси.

Самострахування, при всій своїй привабливості з точки зору економії коштів, має ряд недоліків. Зазначимо окремі:

1. У випадку катастрофічних збитків для їх покриття може не вистачити власних коштів, що може призвести до вимушеної ліквідації підприємства.

2. Самострахування вимагає відволікання до резервів значних ресурсів, які перебувають у господарському обігу, оскільки вони не зосереджуються на окремому рахунку в банку; в момент настання ризику в підприємства може не бути фінансових можливостей на покриття збитків.

3. Самострахування вимагає кваліфікованого управління резервними фондами.

З вищезазначеного випливає, що це джерело фінансування ризику не може відігравати суттєву роль для забезпечення страхового захисту.

.

Напрями використання страхового фонду мають цільовий характер; на відшкодування збитків і виплату страхових сум відповідно до встановлених правил та умов страхування.

Ймовірність спричинення непередбаченого збитку постраждалим також змушує створювати страхові фонди.

Сьогодні у зв'язку з легалізацією підприємництва в нашій держа­ві ситуація змінилася, тому що комерційний, фінансовий та господар­ський ризики стали повсякденними, наприклад, для десятків тисяч бізнесменів. Реальністю стала й практика страхування таких ризиків.

З появою більшої кількості власників і підприємств роль страхування в Україні буде зростати.

Страхова неосвіченість населення, особливо ділових кіл, невигід­на державі. Вона є наслідком економічної нестабільності, бідності суспільства і породжує невпевненість в майбутньому, створює атмос­феру недовіри, стримує рух до сучасних норм життя. З просуванням до цивілізованого ринку яснішим стає розуміння того, що стра­хування є необхідною формою захисту партнерських взаємовідносин на всіх рівнях.

Страхування є необхідним елементом ринкової економіки. Більш того, воно за своєю сутністю здатне здійснити неабиякий вплив на забезпечення безперервності процесів виробництва та споживання, а також на мобілізацію тимчасово вільних грошових ресурсів для цілей інвестування. Застраховані ланки народного господарства усталюють нормальний процес відтворення, забезпечують безперервність функ­ціонування виробництва, підприємницької діяльності, громадського життя. Наприклад, зовнішня торгівля немислима без страхування вантажів, транспортних засобів, страхування товарних кредитів, під­приємницьких ризиків тощо.

За допомогою страхування державний бюджет, державні фонди (страховий, пенсійний та інші) частково розвантажуються від фінан­сування різних соціальних програм допомоги окремим людям, під­приємствам, регіонам при настанні негативних подій.

Держава повинна підтримувати страхування, тому що чим більше в країні укладено договорів страхування, тим меншого навантаження зазнають фінанси різних рівнів.

В умовах існування незбалансованого бюджету страхування може стати опорою соціально-економічного розвитку суспільства. Воно повинно бути гарантом неперервності процесу суспільного відтворен­ня і джерелом фінансових ресурсів, які використовують довгострокові вкладення в економіку країни, оскільки страхові організації інвесту­ють кошти в різні галузі й сфери народного господарства.

Таким чином, наявність об'єктивних передумов висуває страху­вання на перший план у системі забезпечення економічної безпеки юридичних осіб і громадян у разі настання негативних подій. А надій­ний захист життя, здоров'я, майна, прав людини є життєво важливою потребою цивілізованого суспільства загалом і кожної окремої людини.