Банківський кредит. Грошова позика, її форми

Банківський кредит — це кошти, які надаються банком згідно із законодавством у позику юридичній або фізичній особі на визначе­ний термін, для цільового використання та під процент. Надання кредитів є однією з основних економічних функцій банку, що здій­снюється ним з метою отримання прибутку та задоволення тимча­сових потреб у додаткових грошових коштах підприємницьких струк­тур, населення та державних організацій.

Видача кредиту є економічно вигідною для банку, якщо вона має переваги перед відповідними альтернативними угодами. Кредити більшості банків становлять не менш як половину їх сукупних ак­тивів і приносять до двох третин доходу. За останні роки надання кредитних послуг стало більш ризиковим. Про це свідчать середні розміри списань за кредитами, які досягли в деяких розвинених краї­нах 2% від загальної суми наданих кредитів.

Основними принципами банківського кредитування є принципи строковості, цільового характеру, забезпеченості та платності.

За терміном використання розрізняють кредити:

Короткострокові кредити надаються на строк до одного ро­ку.

Середньострокові кредити надаються на період від одного до трьох років, а довгострокові — понад три роки. З участю короткострокового кредиту формується, в основному, оборотний капітал товаровиробника (підприємця). Він опосередко­вує переважно поточну діяльність позичальника, а джерелом його повернення є кошти, які вивільнилися з обороту внаслідок реалізації об'єкта (проекту), що був прокредитований, тобто поточні грошові надходження.

З участю довгострокового кредиту здійснюється відтворення основного капіталу й опосередковується інвестиційна діяльність позичальника. Джерелом повернення такого кредиту є прибуток від упровадження заходів, що про кредитовані, тобто їх економіч­ний ефект.

Згідно з критерієм забезпечення розрізняють кредити забезпе­чені, або ломбардні, і незабезпечені. або бланкові. Формами забезпечення банківських кредитів в основному є рухоме і нерухоме майно позичальника. Незабезпечені (бланкові) кредити становлять невелику частку у позичковому портфелі банків. Вони можуть надаватися при ви­сокому ступені довіри банку до позичальника, їх розмір, як пра­вило, обмежується власним капіталом банку.

За ступенем ризику розрізняють дві групи банківських креди­тів — стандартні і з підвищеним ризиком. До стандартних кредитів належать кредити, надані позича­льникам, що мають належну фінансову стійкість і забезпечують своєчасне і повне повернення раніше отриманих позик і сплату процентів за ними. Кредити з підвищеним ризиком — це ті, які не мають забез­печення, а також числяться за клієнтами з нестійким фінансовим станом, які порушують строки повернення раніше отриманих по­зичок і сплати процентів за ними.

За методом надання розрізняють банківські позички, які клієн­ти одержують: одноразово; перманентне; гарантовано. Одноразові позички — це позички, рішення про видачу яких приймається банком окремо за кожною позичкою на підставі за­яви та інших документів клієнта. Перманентні позички надаються банками у міру виникнення у клієнтів потреби в межах розміру відкритої кредитної лінії. По­зички надаються, як правило, шляхом безпосередньої оплати з позичкового рахунку розрахункових документів клієнта (дору­чень, чеків та інших) без погодження з банком розміру окремих позичок і документального їх оформлення.

Щодо способу повернення розрізняють позички, що поверта­ються:

Поступовий порядок погашення(в розстрочку) встановлю­ється щодо довгострокових кредитів, а також тих, які надаються перманентне відповідно до встановленої позичальником кредит­ної лінії. Одноразовим платежем здійснюється повернення одноразо­вих короткострокових позичок, які опосередковують поточну ви­робничу діяльність підприємця. Особливі умови повернення передбачаються при застосуванні окремих видів кредиту, зокрема контокорентного, за овердрафтом, під заставу векселів тощо. Особливість тут полягає в тому, що повернення позички здійснюється за ініціативою не позича­льника, що є загальною нормою, а банку шляхом зарахування по­точних надходжень коштів безпосередньо на позичковий рахунок. На вимогу кредиторастягуються позички у тих випадках, коли клієнт порушує принципи кредитування, зокрема цільовий характер, строковість або не виконує умови кредитної угоди щодо звітності та іншої обов'язкової інформації, що має надаватися банку. З регресією платежів повертаються кредити, які видані під гарантію, поручительство або інше боргове зобов'язання третьої особи.

За кількістю кредиторів банківські позички поділяються на такі, які: Синдиковані позички надаються банківським консорціумом, в якому один з банків виконує роль менеджера, збирає з банків-учасників необхідну для клієнта суму ресурсів, складає з пози­чальником кредитну угоду і надає позичку. Банк-менеджер роз­поділяє також процентний дохід від кредитної операції між бан­ками — учасниками консорціуму. За операції, що пов'язані з та­ким кредитуванням, банк-менеджер отримує відповідну грошову винагороду. Паралельні позички передбачають участь у їх наданні декіль­кох банків, але кожний банк окремо оформляє кредит клієнту на однакових погоджених умовах.

Етапи надання банківського кредиту:

1) звернення потенційного позичальника до банку та подання заяви на отримання кредиту, а також пакету необхідних підтверджуючих документів;

2) працівник кредитної служби банку передає відповідні документи на розгляд Кредитному комітету банку;

3) після винесення Комітетом рішення щодо надання позичальнику відповідної суми коштів у кредит здійснюється підписання сторонами кредитного договору і договору забезпечення.

Кредитний договір повинен містити таку інформацію:

- вид кредиту;

- ліміт та строк кредитування;

- цільове використання кредитних ресурсів;

- порядок надання грошових коштів, а також порядок нарахування і сплати відсотків (комісій);

- забезпечення кредиту;

- розмір плати за користування кредитними ресурсами;

- відповідальність за порушення зобов’язань по кредитному договору,

- повне найменування та юридичні адреси сторін, підписи уповноважених посадових осіб кредитора та позичальника.