Порядок реєстрації та обліку платників страхових внесків
1. Роботодавці зобов'язані у 10-денний строк з дня отримання ними свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницькоїдіяльності зареєструватися в центрах зайнятості, наякі покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду, за місцезнаходженням як платники страхових внесків.
2. Роботодавці подають до центру зайнятості заяву за визначеною формою та завірені відповідальною особою центру зайнятості копії таких документів:
• свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;
• довідки органу статистики про включення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України;
• довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів.
3. Роботодавці, які не є суб'єктами підприємницької діяльності (фізичні особи), реєструються як платники страхових внесків одночасно з реєстрацією у центрі зайнятості за місцем свого проживання письмового трудового договору, укладеного з найманою особою.
4. Платники страхових внесків, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах, подають до центру зайнятості заяву та завірені відповідальною особою центру зайнятості копії таких документів:
• свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (посвідчення підприємця, що проводить свою діяльність без створення юридичної особи);
• довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів.
5. Громадяни України, які працюють за межами України й не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, у якій вони перебувають, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, подають до центру зайнятості заяву та завірені відповідшіьною особою центру зайнятості копії таких документів:
• документа, що підтверджує роботу особи в країні, де вона перебуває, та документа, що вона на випадок безробіття не за страхована в системі соцішіьного страхування цієї країни;
• довідки про присвоєння ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів.
6. На основі вищезазначених документів проводяться відповідні записи в журналах обліку, а одержані від платників заява та копії документів підшиваються до справи, на якій проставляється реєстраційний номер. Після реєстрації платникові страхових внесків видається повідомлення, де проставляється реєстраційний номер.
7. У разі реорганізації або зміни місцезнаходження (місця проживання) роботодавець зобов'язаний у 10-денний термін з моменту настання цієї зміни подати до відповідного центру зайнятості заяву про перереєстрацію (зняття з обліку). Якщо вищевказані зміни відбулися в межах територіального обслу говування центру зайнятості, то реєстраційний номер платника страхових внесків не змінюється.
8. Працівниками центру зайнятості у 10-денний строк після отримання заяви про зняття з обліку здійснюється документальна перевірка правильності розрахунків роботодавця, за результатами якої складається акт у двох примірниках. Якщо роботодавець має недоїмку зі сплати страхових внесків, то йому нараховується пеня, штраф відповідно до чинного законодавства. У 15-денний строк на підставі акта проводяться повні розрахунки зі сплати недоїмки, пені, штрафу.
9. У разі прийняття в установленому законодавством порядку рішення про скасування державної реєстрації роботодавця у зв'язку з його ліквідацією (заява (рішення) власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу чи рішення арбітражного суду) роботодавець зобов'язаний у 10-денний термін з дня прийняття рішення про ліквідацію подати до центру зайнятості вищевказані документи та заяву про зняття з обліку із зазначенням його правонаступника (якщо він визначений).
Отримавши зазначені документи, центри зайнятості у 15-ден-ний строк здійснюють документальну перевірку щодо повноти сплати страхових внесків.
Коли роботодавець, що підлягає ліквідації, є фінансово неспроможним, його борги щодо сплати страхових внесків відображаються у акті перевірки, до якої додається акт звірки заборгованості в трьох примірниках, один із яких надсилається ліквідаційній комісії, другий — правонаступнику, якщо він визначений. Одночасно до відповідного органу державної реєстрації надсилається повідомлення щодо існуючої заборгованості роботодавця перед Фондом.
На підставі документів, поданих до центрів зайнятості відносно ліквідації, та після остаточного погашення боргів зі сплати страхових внесків до Фонду, справа роботодавця закривається. Реєстраційний номер ліквідованого платника внесків у подальшому не використовується, а його платежі враховуються в базі даних до кінця поточного року. Справа ліквідованого платника зберігається протягом трьох років.
Розмір та порядок сплати страхових внесків.
Розміри страхових внесків визначаються, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати:
1) виплату застрахованим особам забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 Закону;
2) створення резерву коштів Фонду;
3) покриття витрат Фонду у зв'язку із:
• відшкодуванням Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію осіб, зазначених у частині другій статті 20 Закону;
* фінансуванням витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази.
Розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.
Роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць у день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.
Страхові внески, сплачені в іноземній валюті, підлягають перерахуванню на рахунок Фонду у валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день сплати страхових внесків.
У разі нестачі у роботодавців коштів на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків у повному обсязі нарахування цих страхових внесків на заробітну плату і перерахування їх до Фонду провадиться в пропорційних сумах.
У разі незабезпечення банківськими установами перерахування страхових внесків до Фонду одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати ці банківські установи сплачують за рахунок власних коштів до Фонду суму несплачених страхових внесків.
Якщо роботодавці несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються санкції.
Відповідно до Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування", були встановлені наступні розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:
* для роботодавців — 2,1% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", й підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;
• для найманих працівників — 0,5% суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітні плати, а також інші заохочувальні й компенсаційні виплати, у тому числі — в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;
• на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50% загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25% суми витрат на оплату праці, роботодавці звільняються від сплати внесків у частині витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів;
• роботодавці підприємств та організацій товариств УТОГ і УТОС звільняються від сплати внесків;
• для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, а також громадян України, які працюють за межами України та не застраховані в системі обов'язкового державного соціального страхування країни, в якій вони перебувають, 6,0% суми оподатковуваного доходу (прибутку), у тому числі 2,6% —на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття для роботодавців та застрахованих осіб встановлюється щорічно Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.
Страхові внески нараховуються:
• для роботодавців — у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в нату ральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладанню прибутковим подат ком з громадян;
• для найманих працівників — у відсотках до сум оплати праці, які включають основну і додаткову заробітні плати, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;
* для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах —- у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку), обчисленого відповідно до чинного законодавства України.
Роботодавець починає сплачувати страхові внески з дня його реєстрації як платника страхових внесків до Фонду.
Фізична особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору з роботодавцем, і з цього дня починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору.
З дня реєстрації як платника внесків починають сплачувати страхові внески особи, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах.
У разі порушення встановленого строку сплати страхових внесків за звітний період та несплати їх протягом наступного звітного періоду ці особи знімаються з обліку як платники страхових внесків до Фонду з першого дня, за який страхові внески не сплачено.
Обчислення страхових внесків роботодавців та застрахованих осіб здійснюється щомісяця. Обчислення страхових внесків осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, здійснюється у строки, передбачені для сплати цими особами податків.
Страхові внески нараховуються на фактичні виплати (доходи), що не перевищують визначеної Кабінетом Міністрів України максимальної величини фактичних витрат страхувальника на оплату праці найманих працівників і доходу фізичних осіб, з якої справляються внески до Фонду.
Підприємства, що здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.
У разі видачі підприємством коштів на оплату праці з виручки від реалізації продукції (наданих послуг), платники зобов'язані не пізніше наступного дня після здійснення виплат подати до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових внесків до Фонду.
При ліквідації підприємство зобов'язане провести повний розрахунок із Фондом на день ліквідації. Якщо підприємство, яке ліквідується, має заборгованість з виплати заробітної плати, у тому числі й нарахованої за останній звітний місяць, а строк внесення страхових внесків ше не настав, то ліквідаційна комісія зобов'язана включити належну суму сплати коштів до ліквідаційного балансу підприємства і оформити це надходження окремим актом.
В акті зазначається правонаступник (якщо він визначений), сума належних платежів і дата їх внесення, яка не може бути пізнішою від дати, встановленої підприємству для її виплати до ліквідації.
Копії акта, підписаного ліквідаційною комісією і правонаступником (якщо він визначений), подаються до центру зайнятості, де зареєстрований страхувальник, який підлягає ліквідації.
Якщо належна сума платежів, що має вноситись підприємством, яке ліквідується, перевищує суму, зазначену в акті, то правонаступник (якщо він визначений) зобов'язаний внести повністю всю належну суму й одночасно внести відповідні зміни до балансу, одержаного від ліквідаційної комісії.
Фізичні особи, які використовують працю найманих працівників, сплачують страхові внески щомісяця не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем, за який сплачена заробітна плата.
Вказана сплата страхових внесків проводиться за безготівковими розрахунками або готівкою через установи банків, у разі відсутності рахунків в установах банків — поштовими переказами через підприємства зв'язку на рахунок Фонду.
Розміри страхових внесків установлюються на календарний рік:
• для роботодавця — у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про 192 оплату праці", які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;
• для найманих працівників — у відсотках до сум оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Роботодавці — суб'єкти підприємницької діяльності — відносять страхові внески на валові витрати, суми страхових внесків виключаються з доходів працівників, що підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.
Роботодавці, діяльність яких фінансується за рахунок державного та/або місцевих бюджетів, сплачують страхові внески з коштів, передбачених на ці цілі.
Відповідальність за несвоєчасну та неповну сплату страхових внесків. Роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмок), штраф та пеню.
Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення — у трикратному розмірі зазначеної суми.
Пеня обчислюється виходячи з 120% облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.
За порушення строку реєстрації як платника страхових внесків накладається штраф у розмірі 50% суми належних до сплати страхових внесків за весь період, що минув з дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися.
Несплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються із страхувальника в дохід Фонду у безспірному порядку у триденний строк з дня винесення рішення про безпідставність стягнення цих виплат із відшкодуванням судових витрат.
Посадові особи, винні в порушенні строку реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасній та неповній їх сплаті, несуть адміністративну відповідальність згідно із законом.
Право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від імені Фонду мають керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники та їх заступники робочих органів виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.
Днем сплати страхових внесків та пені вважається:
1) при перерахуванні внеску з рахунку платника — день списання установою банку суми внеску;
2) при сплаті готівкою - день внесення готівки до банківської установи.