Найбільш поширені хвороби плодів баштанних культур

№ з/п	Найменування хвороби	Зовнішні ознаки хвороби	Наймену­вання плодів
	Антракноз	З’являються бурі поглиблення зі спорами, плями у вигляді нальоту, потім на них утворюються жов­ту­вато-рожеві подушечки. М’якоть плодів робиться рихлою і гіркою на смак. Хвороба здатна переда­ватися на здорові плоди	Кавуни, дині, гарбузи, кабачки
	Аскохітоз або сіра плямис­тість	Округлі, світло-сірі або бурі плями з численними чорними пікнідами	Кавуни, дині
	Оливкова пля­мистість	На плодах бурі плями з темно-олив­ковим нальотом	Кавуни, дині, гарбузи, кабачки

Продовж. табл. 2.1

№ з/п	Найменування хвороби	Зовнішні ознаки хвороби	Наймену­вання плодів
	Бура плямис­тість	На плодах темні плями спор	Гарбузи, кабачки
	Біла гниль	На уражених тканинах плоду білий або рожевий пластівчастий щільний наліт з чорними або білими (не­зрі­лими) склероціями	Кавуни, дині, гарбузи, кабачки
	Сіра гниль	На плодах сірий пухнастий наліт, можуть бути дрібні чорні склероції	Кавуни, дині, гарбузи, кабачки
	Чорна гниль	На плодах рожевий або світло-сірий наліт, уражена тканина плоду твер­да, чорна, плід муміфікується	Кавуни
	Бактеріальна гниль	На плодах наліт відсутній, шкірка плоду бура, м’якоть жовта. Уражена тканина містить токсичні речовини	Кавуни
	Мокра гниль	На ураженій тканині наліт від­сут­ній, тканина перетворюється на сли­зисту масу, в якій багато бактерій	Дині
	Рожева гниль	На плодах рожевий наліт або пліснявий (спори безбарвні)	Дині, гарбузи, кабачки
	Сіра цвіль	Темно-сірий наліт з чорними головками, спори темні	Гарбузи, кабачки
	Рожева гниль	Уражена тканина плоду розм’як­шу­ється, спори безбарвні, грушовидні	Кавуни, гарбузи, кабачки

Примітка. Захворювання викликаються грибками-паразитами і бак­­теріями. Плоди особливо інтенсивно уражаються гниллю при ви­сокій температурі та великій вологості.

Експертиза консервів. Якщо кількість та якість перевіряється водночас, то відбирається від партії вихідний зразок – 2 % місць. При визначенні кількості місць в партії проводиться су­цільний підрахунок при вивантаженні та звіряється з транспорт­ними документами. Консерви в підмоченій або пошкодженій упа­­ковці перевіряються окремо, про що робиться запис в акті. Якщо експертиза проводиться на складі отримувача, то кількість місць вказується в акті на основі даних супровідних документів або приймального акта. Для встановлення відповідності кіль­ко­сті одиниць фасування в транспортній упаковці даним марку­вання на ящиках експерт відбирає і відкриває 2 % одиниць упа­кування. Результати співставляються з даними маркування і су­провідними документами та фіксуються в акті. Якщо виявлена нестача, бій або невідповідність товару даним маркування, ре­зультати перевірки розповсюджуються тільки на перевірену кіль­кість упакувань. Експерт може провести суцільну перевірку всієї партії. Для визначення якості консервів за органо­леп­тич­ними, фізико-хімічними і бактеріологічними показниками відби­рають і відкривають 2 % одиниць упакувань. При цьому експерт звертає особливу увагу на маркування товару, піддає суцільному зовнішньому огляду, розсортуванню за зовнішніми дефектами. Якщо за зовнішнім виглядом консерви не відповідають вимогам контракту, то вихідний зразок подвоюється. Для органо­лептич­ної оцінки (зовнішній вигляд, колір, консистенція, запах, смак, кількість шматків) експерт відкриває не менше 2 одиниць спо­живчих упакувань. Продукт перевіряють в холодному або піді­грітому вигляді, в залежності від способу вживання. При пере­вірці консервів у металевих банках експерт звертає увагу на внут­рішню поверхню банки, стан лакового покриття. Для лабо­раторного, органолептичного і бактеріологічного дослідження екс­перт відбирає з вихідного зразка середній зразок від 3 до 17 оди­ниць в залежності від ємкості тари.

Відібраний контрольний зразок зберігається 6 місяців. Його упаковують, опломбовують і передають замовнику експертизи для направлення в нейтральну лабораторію з актом відбору проб (один додається до акта експертизи, другий – замовнику). Пов­торне дослідження при необхідності проводять в подвійній про­бі. Результати дослідження відображаються в акті експертизи. На основі досліджень експерт дає в акті заключення про від­повідність або невідповідність (конкретно) умовам контракту. До акта експертизи додається акт відбору проб і акт лабо­ра­тор­ного дослідження.

Якщо партія розвантажена на склад без присутності експерта, він робить запис: «На замовлення отримувача, товар надійшов за такими транспортними документами».

Експертиза сухофруктів. Кількість сухофруктів визначається під час вивантаження товару шляхом 100 %-го підрахунку місць і суцільного переважування маси брутто в присутності пред­став­ника замовника. Товар у дефектних упакуваннях зважується ок­ремо. Результати підрахунку товарних місць і визначення маси брутто записуються в спеціальну відомість, де вказують всі необхідні дані про товар. На замовлення експерт визначає се­редню вагу тари або середню вагу нетто одиниці упакування. Для цього відбирають під час вивантаження 4–6 % місць з партії до 500 місць, а з партії 500 і більше місць – 2–3 %. Результати розповсюджуються на всю партію. Для визначення якості скла­дають вихідний зразок. Беруть 2 % одиниць упакування, підда­ють ретельному огляду на зараження шкідниками. Відбирають загальну вибірку з ящика масою 500–1 000 г з верхнього, серед­нього і нижнього шарів. В пошкоджених упакуваннях пробу відбирають окремо. Середній зразок відбирають в кількості: ви­нограду і вишні – 1 200 г, сливи, абрикосів – 2 000 г, груш, яб­лук, інжиру – 3 000 г. При виявленні шкідників відбирають до­датково 500 г для дрібних плодів і 1 000 г – для великих і ви­значають зараженість ними сухофруктів.

У середньому зразку перевіряють колір, запах, смак, розмір, наявність плодів, пошкоджених шкідниками, прив’ялених, з со­нячними опіками, сторонні домішки, металодомішки, вміст во­логи [8, 19, 30, 33, 34, 38, 50, 52, 55].

Питання для самоконтролю

1. Особливості приймання свіжих і перероблених плодів та овочів.

2. Правила відбору проб свіжих і перероблених плодів та ово­чів.

3. Вимоги до якості свіжих і перероблених плодів та овочів.

4. Методика визначення окремих показників якості.

5. Правила ідентифікації свіжих і перероблених плодів та ово­чів.

6. Дефекти свіжих і перероблених плодів та овочів.

7. Ідентифікація свіжих і перероблених плодів та овочів.

8. Пакування, маркування, транспортування, зберігання свіжих і перероблених плодів та овочів.

9. Проведення експертизи імпортної плодоовочевої продукції.