Феномен глобальних корпорацій. Джерелом інтернаціоналізаціонного процесу і одним з основних джерел глобалізації став феномен транснаціоналізації(феномен глобальних корпорацій)

Джерелом інтернаціоналізаціонного процесу і одним з основних джерел глобалізації став феномен транснаціоналізації(феномен глобальних корпорацій), в рамках якої певна частка виробництва, споживання, експорту, імпорту і доходу країни залежить від рішень міжнародних центрів за межами даної держави. У ролі ведучих сил тут виступають глобальні компанії (ТНК), які самі є одночасно і результатом, і головними діючими особами інтернаціоналізації.

Процес глобалізації економіки прискорився в останні десятиліття, коли різні ринки, зокрема, капіталу, технології і товарів, а до певної міри і праці, ставали все більш взаємопов'язаними і інтегрованими в багатошарову мережу ТНК. Хоча певна кількість ТНК оперує в традиційному торговому секторі, в цілому міжнародні фірми виступають за промислову реструктуризацію багатьох країн, що розвиваються шляхом створення нових галузей, зокрема, автомобільної, нафтохімічної, машинобудівної, електронної та ін, і модернізації традиційних, включаючи текстильну і харчову.

Сучасні транснаціональні корпорації (їх ще прийнято називати глобальними корпораціями), на відміну від колишніх ТНК виробничого типу, діють переважно на інформаційних і фінансових ринках. Відбувається планетарне об'єднання цих ринків, формується єдиний світовий фінансово-інформаційний простір. Відповідно зростає роль ТНК і тісно з ними пов'язаних наднаціональних економічних структур і організацій (таких, як Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація та ін.)

В даний час 80% новітніх технологій створюються ТНК, доходи яких у ряді випадків перевищують валовий національний дохід окремих, досить великих країн. Досить сказати, що в списку 100 найбільших економік світу 51 позицію займають ТНК. Причому сфера діяльності значної частини з них пов'язана з розробкою гіпертехнологій (або метатехнологій), до яких можна віднести мережеві комп'ютери, новітні комп'ютерні програми, організаційні технології, технології формування громадської думки та масової свідомості та ін Саме розробники і власники подібних технологій контролюють сьогодні фінансові ринки і визначають вигляд світової економіки.

26. Міжнародна економічна макроінтеграція(економічний регіоналізм)

Економічна регіоналізація, як одна з тенденцій утворення глобального економічного простору, сприяє формуванню економічних зв’язків із превалюванням наднаціональних інтересів, вирівнюванню основних характеристик міжнародних ринків, створенню умов для проведення реформ у рамках самого угруповання, взаємовідкритості економік країн-членів об’єднання. Отже, така фундаментальна категорія світоустрою, як держава, втрачає своє значення, навпаки, домінуючого значення набувають великі регіональні простори, які концентрують найбільш економічно розвинені та політично-впливові центри, на базі яких передбачається створення єдиного економічного та військово-політичного міжконтинентального блоку.

Зараз майже всі країни світу є членами регіонального об’єднання, які захищають інтереси країн-учасниць угруповання. Тому країни, які залишилися поза інтеграційними процесами, опинилися в менш сприятливих умовах, оскільки суттєво втратили конкурентні позиції на світовому ринку.

Інтеграційні регіональні об’єднання різняться глибиною процесів, що в них відбуваються. Історично інтеграція еволюціонує через кілька основних форм, кожна з яких свідчить про ступінь її зрілості. Це твердження лише доводить, що теорія Баласса про етапи розвитку інтеграційного об’єднання є вірною. Він розрізняє 5 форм інтеграції:

1. Зона вільної торгівлі, де скасовані тарифи та кількісні обмеження між країнами-учасницями;

2. Митний союз, де, окрім того, введений єдиний тариф у торгівлі з третіми країнами;

3. Загальний ринок, де усунені не лише торгові обмеження на рух факторів виробництва;

4. Економічний союз, де свобода руху товарів і факторів виробництва доповнюється угодою національних політик для усунення дискримінації, що викликає через невідповідність цих політик;

5. Повна економічна інтеграція, при якій уніфіковані національні економічні політики засновуються органами національної влади.