Міжнародні організації зі стандартизації і сертифікації

Початок міжнародної стандартизації припадає на кінець XIX ст., коли у 1875 р. в Парижі була підписана Конвенція по організації Міжнародної комісії мір і ваг, Міжнародного бюро мір і ваг, Міжна­родної конференції мір і ваг.

Однак безпосереднє співробітництво різних країн у галузі стандартизації розпочинається у 1921 р., коли була проведена перша конференція секретарів семи національних комітетів зі стан­дартизації. Ця конференція виробила організаційні принципи, на основі яких у 1926 р. створено Міжнародну федерацію національних асоціацій зі стандартизації (ІSА). ІSА, до складу якої ввійшли близько 20 національних організацій зі стандартизації, розробила майже 180 міжнародних рекомендацій зі стандартизації, але з початком Другої світової війни її діяльність була припинена.

У 1943 р. при Організації Об'єднаних Націй (ООН) створено Комітет по координації стандартів (ККС), до якого увійшли 18 країн антигітлерівської коаліції. Основним завданням цього Комітету було збереження досвіду міжнародної стандартизації та координація діяль­ності країн у галузі стандартизації у воєнний час.

Після війни, в жовтні 1946 р., у Лондоні відбулося спільне засі­дання ККС і делегатів 25 країн, на якому було прийнято рішення щодо створення Міжнародної організації зі стандартизації (ІSО). В цьому ж році був прийнятий її статут, який визначив неурядовий статус цієї організації, структуру, функції керівних і робочих органів, методи роботи.

Основною метою ІSО є забезпечення розвитку стандартизації та суміжних з нею галузей для сприяння міжнародного обміну товарами і послугами, а також розвитку співробітництва в інтелектуальній, нау­ковій, технічній та економічній діяльності.

До основних видів діяльності ІSО належать: заходи, які спри­яють координації та уніфікації національних стандартів; розроблення і затвердження міжнародних стандартів; обмін інформацією по проб­лемах стандартизації; співробітництво з іншими міжнародними орга­нізаціями, які зацікавлені у вирішенні суміжних проблем, і на їх прохання, вивчає проблеми стандартизації.

ІSО як неурядова організація користується консультативним статусом ООН і є найбільшою міжнародною організацією в галузі стандартизації і сертифікації з широкого кола питань, її членами є 160 країн світу. Членами ІSО є не уряди, а національні організації зі стандартизації і сертифікації (комітети-члени) з правом одного голосу. В ІSО встановлено наступні види членства:

• повноправний член організації;

• член-кореспондент;

• член-абонент.

Повноправний член організації має право брати участь в усіх робочих органах, бути обраним до керівних органів, отримувати копії всіх робочих документів, представляти на розгляд зауваження щодо них. Для цього виду членства встановлена шкала щорічних внесків до бюджету ІSО.

Члени-кореспонденти за рахунок сплати незначного внеску до бюджету ІSО мають право отримувати комплект всіх міжнародних стандартів, що видаються, інших інфор­маційних видань. Членами-кореспондентами є країни, що розвива­ються, їх економічний стан не дозволяє стати повноправними членами.

Члени-абоненти сплачують пільгові внески і мають можливість отримувати інформацію щодо міжнародної стандартизації.

Сьогодні органи цієї організації дислокуються у Женеві (Швей­царія). Офіційні мови ІSО - англійська, французька, російська. На цих мовах видаються усі матеріали та документи ІSО.

ІSО складається із керівних і робочих технічних органів. Вищим органом ІSО є Генеральна Асамблея, яка скликається один раз на три роки. Генеральна Асамблея - це збори посадових осіб і делегатів, призначених комітетами-членами. Кожний комітет-член має право представляти не більше трьох делегатів, але їх можуть супроводжувати наглядачі. Члени-кореспонденти та члени-абоненти беруть участь як наглядачі.

До керівних органів належать Рада, Технічне бюро та Цент­ральний секретаріат. Вищими керівними особами є Президент, який обирається на три роки, і Центральний секретаріат. Рада керує робо­тою ІSО в перервах між сесіями Генеральної Асамблеї. На засіданнях Ради рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні комітетів-членів Ради. У період між засіданнями і за потребою Рада може приймати рішення шляхом переписки. Поточну адміністративно-технічну роботу здійснює Центральний секретаріат. Технічне бюро з питань управління готує пропозиції щодо планування, організації та координації роботи комітетів. До сфери роботи Бюро входить розгляд пропозицій щодо створення та розпуску технічних комітетів (ТК); визначення галузі стандартизації і сертифікації, якими повинні займатися комітети.

Технічними органами Ради 1SO є Комітети, що розробляють питання міжнародної стандартизації, сфери діяльності яких розмежовані. Комітет з принципів стандартизації (SТАКО) надає методичну та інформаційну допомогу по принципам і методикам розробки міжнародних стандартів (МС). Комітет здійснює вивчення наукових принципів стандартизації і сертифікації та підготовку рекомендацій по досягненню оптимальних результатів у даній області, займається питаннями термінології й організацією семінарів по використанню МС.

На початку 70-х років, у зв'язку з бурхливим розвитком сертифікації в усіх країнах світу, створено Комітет з оцінки відповідності продукції вимогам стандартів (САSСО). САSСО розглядає питання відповідності продукції, послуг, процесів і систем якості вимогам нормативних документів. Вивчає практику діяльності в галузі відповідності, здійснює аналіз отриманої інформації. Комітет розробляє міжнародні рекомендації з сертифікації, створює методологічну базу для розробки й акредитації національних систем сертифікації по взаємному визнанню результатів випробувань. САSСО періодично проводить аналіз усіх чинних національних, регіональних і міжнародних систем сертифікації з метою своєчасного прийняття заходів з організації міжнародних систем сертифікації продукції на відповідність вимогам ІSО.

Результати роботи Комітету з оцінки відповідності набувають особливого значення для країн, де створюються національні системи сертифікації. САSСО спільно з 1SO підготував ряд керівних рекомендацій з основних аспектів сертифікації. Ці документи найшли широке визнання у країнах-членах ІSО і ІЕС. У ряді країн вони покладені в основу національних систем сертифікації.

До компетенції Комітету з інформації (ІNFСО) входить координація та гармонізація діяльності в галузі інформаційних послуг, банків, даних маркетингу, продажу стандартів і технічних регламентів. ІNFСО тісно співпрацює з Комітетом з питань інформаційних мереж (ІSONЕТ).

Комітет з допомоги країнам, що розвиваються (DЕVСО), здійснює обслуговування цих країн по усіх питаннях міжнародної стандартизації та

метрології, створює умови для обміну досвідом з розвиненими країнами та підготовки спеціалістів тощо. DEVCO тісно співпрацює з цих напрямів з ООН. Результатом їх спільних зусиль стало створення та функціонування міжнародних центрів навчання.

При ISO у 1977 р. створений Комітет з політики в галузі споживання - САРОLСО. Метою роботи цього Комітету є проведення стандартизації в галузі інформації споживачів. До завдань цього Комітету входить вивчення наступних питань:

• шляхи сприяння споживачам в отриманні максимального ефекту від стандартизації продукції;

• розроблення рекомендацій щодо забезпечення інформацією споживачів, захист їх інтересів;

• узагальнення досвіду участі споживачів у роботах зі стандартизації, використанню стандартів на споживчі товари;

• підтримування зв'язків з різними органами ІSО, діяльність яких зачіпає інтереси споживачів.

Результатом діяльності САРОLСО є періодичне видання переліку національних і міжнародних стандартів, які становлять інтерес для організацій споживачів, а також підготовка Настанов з питань товарів народного споживання. Наприклад: Настанова 12 "Порівняльні випробування споживчих товарів", Настанова 14 "Ін­формація про товари для споживачів".

Комітет зі стандартних зразків (RЕМСО) займається питаннями методичної допомоги та розробки настанов по стандартних зразках. RЕМСО, координатор робіт зі стандартних зразків, тісно співпрацює з міжнародними метрологічними організаціями.

Сфера діяльності ІSО розподілена між ТК. Кожний ТК має затверджену Радою ІSО сферу діяльності. ТК поділяються на загальнотехнічні та на комітети, які працюють в конкретних галузях техніки. Діяльність загальнотехнічних комітетів спрямована на вирішення загальнотехнічних і міжгалузевих проблем. Решта комітетів здійснюють свою діяльність в конкретних галузях техніки.

В 1979 р. був створений ТК176 "Забезпечення якості", який у 1987 р. перейменовують в "Управління якістю та забезпечення якості". Цей ТК був створений з метою розробки однакового підходу до вирішення питань якості продукції на підприємствах та у сфері обігу. У 1987 р. Комітет опублікував 4 стандарти ІSО серії 9000, що стало початком впровадження систем якості в різних країнах світу. Основним видом роботи ТК є розробка, погодження та подання на затвердження Ради проектів міжнародних стандартів.

Для безпосередньої розробки проектів МС в межах ТК створюються підкомітети (ПК) і робочі групи (РГ). .Сьогодні налічується близько 650 підкомітетів, до 1700 робочих груп .

Спеціалісти ІSО під час розробки стандартів дотримуються трьох основних принципів, спрямованих на забезпечення ефективності роботи:

1 - стандартизація повинна відповідати вимогам галузей промисловості;

2 - погодження повинно досягатися за допомогою консенсусу;

3 - використання стандартів повинно бути добровільне.

Україна є повноправним членом ІSО з 1993 р. Входить до складу членів Комітетів: САSСО, SТАСО, INFСО. Як національний комітет-член входить до складу Комітетів DЕVСО, RЕМСО, СОРОLСО. 25 ТК Держспоживстандарту України співпрацюють з 96 ТК та ПК ІSО. Україна бере активну участь в роботі спільного ТК ІSО/IЕС СТК1 "Інформаційні технології", створеного у 1987 р.

У своїй роботі ІSО підтримує зв'язки з близько 400 міжнародними організаціями, які працюють над питаннями стандартизації і сертифікації. Члени цих організацій одночасно є членами ІSО. Останніми роками ІSО об'єдналась з Міжнародною електротехнічною комісією (ІЕС) на паритетних засадах.

Система ІSО/IЕС є найбільшою з існуючих міжнародних технічних організацій і поширює свою діяльність на всі галузі економіки і науки - від стандартних форм реєстрації до валютних кодів, від будівництва до дорожньо-транспортних засобів. Сумісна діяльність ІSО/ІЕС призвана технічно забезпечити ефективне міжнародне співробітництво між країнами. Тому вони, першою чергою, регламентують питання сумісності та взаємозамінності про­дукції, методи її випробувань, класифікації та позначень, транспор­тування, зберігання тощо.

Сучасний період характеризується серйозними змінами в технічних, економічних та соціальних аспектах суспільного розвитку. Бурхливий технічний прогрес, застосування нових матеріалів і техно­логій, розвиток міжнародних наукових, технічних та економічних зв'язків, зростання матеріальних потреб суспільства - все це при­мусило керівні органи ІSО/ІЕС, теоретиків і практиків стандартизації, представників промислових та академічних кіл держав-членів ІSО/ІЕС серйозно замислитись над перспективами стандартизації та її роллю в нових умовах господарювання.

Міжнародна стандартизація з кожним роком набуває все більший розвиток. Починаючи з 1989 р., щорічно 14 жовтня на честь дня створення ІSО відзначається Міжнародний день стандартизації.

Початок міжнародного співробітництва в галузі електрики і електротехніки був покладений у 1881 р. Міжнародним конгресом з електрики, коли бурхливий розвиток цієї нової галузі викликав встановлення уніфікованих у міжнародному масштабі одиниць.

На Міжнародному електротехнічному конгресі в 1904 р. було прийнято рішення про створення з метою технічного співробітництва Комісії для розгляду питань стандартизації, термінології в галузі електротехніки і номінальних параметрів електричних машин.

Представники 13 країн на конференції в Лондоні в 1906 р. заснували ІЕС, яка сьогодні є однією з провідних міжнародних організацій з питань стандартизації в галузі електротехніки, радіотехніки та зв'язку. У 1947 р. ІЕС приєдналась до ІSО на автономних правах як її електротехнічний відділ, при цьому вона повністю зберегла свою фінансову й організаційну самостійність. У 1993 р. прийнято новий Статут цієї організації.

Наявність двох міжнародних організацій зі стандартизації обу­мовлено і виправдано не тільки історично, але й завданнями, які стоять перед ними. Якщо ІSО призначена поширювати свою діяль­ність на цілий ряд галузей виробництва, то ІЕС вирішує завдання з підвищення рівня комплексної стандартизації в галузях, де ком­пактність стандартів достатньо висока.

Завданням ІЕС є сприяння координації й уніфікація націо­нальних стандартів в галузі електротехніки, радіоелектроніки та зв'яз­ку, обмін досвідом, вивчення і пропаганда передового досвіду різних країн, розробка МС тощо.

До складу ІЕС входять 60 членів з усіх регіонів світу. Основна роль в роботі ІЕС відводиться промислово розвиненим країнам. Україна є членом цієї організації з 1993 р.

Структура ІЕС (Рада, технічні комітети, підкомітети, робочі групи) аналогічна структурі ІSО. Вищим керівним органом ІЕС є Рада, в якій представлені національні комітети країн. Очолює ІЕС Президент, який обирається на 3 роки. При Раді ІЕС створено Комітет дії, який підпорядкований Раді та надає їй свої рішення на затвердження. Комітет дії розглядає питання з координації роботи окремих технічних комітетів ІЕС або загальні питання щодо діяль­ності всієї організації.

Особливістю діяльності ІЕС в сфері якості продукції є створення міжнародних систем сертифікації. На початку 70-х років XX ст. вона перша з міжнародних організацій почала створювати під своєю егідою системи сертифікації. Першою з міжнародних систем сертифікації була створена система виробів електричної техніки, на відповідність вимогам стандартів ІЕС. Другою системою сертифікації, створеною в рамках ІЕС, є система сертифікації електротехнічних виробів. З 1984 р. діє система з випробувань електричного обладнання на відповідність стандартів безпеки (ІЕСЕЕ). У 1986 р. створена система з сертифікації виробів електронної техніки (ІЕСQ).

У 1976 р. між ІЕС і ІSО була підписана Угода про сумісну діяль­ність і створення єдиної системи міжнародної стандартизації. Сфери впливу цих організацій розмежовані галузями техніки, які входять до їх компетенції. З загальних питань стандартизації ІSО та ІЕС виступають узгоджено. Вони видають спільні рекомендації та нормативні доку­менти. Співробітництво ІЕС та ІSО здійснюється шляхом встановлення безпосередніх зв'язків між ТК і робочими групами цих організацій у системі ІSО/ІЕС, а також поза нею утворюються тимчасові та постійно діючі робочі органи, які здійснюють серйозні наукові дослідження, аналіз, розробку прогнозів, змісту, форм і методів роботи з стандар­тизації в умовах безперервного розвитку науки і техніки.

З діяльністю ІЕС тісно пов'язані інтереси інших міжнародних організацій, таких як ЄЕК ООН, Європейський комітет зі стандартизації в електротехніці (СЕNELЕС), Європейська організація з якості (ЄОЯ), Міжнародна організація законодавчої метрології (ОІНL), Міжнародна конференція по вимірювальній техніці та приладобудуванню (IIЕСО) тощо.