Фактори, що визначають внутрішні ризики підпри­ємства

Група факторів	Фактори ризику
Виробничо-комерційні фактори	• Низька ефективність використання основних виробничих засобів. • Невдало вибрана або недостатньо диверсифікована асортиментна структура продукції. • Високий рівень матеріаломісткості та трудоміст­кості продукції. • Висока частка постійних витрат. • Надмірний обсяг страхових і сезонних запасів. • Неефективна цінова політика. • Неефективні виробничий менеджмент і марке­тинг в цілому
Інвестиційні фактори	• Збільшення строків будівництва інвестиційних об'єктів. • Суттєві перевитрати інвестиційних ресурсів. • Невихід на заплановані обсяги прибутку від інвестиційних проектів. • Тривалий строк окупності початкових інвестицій. • Невдало сформований фондовий портфель. • Неефективний інвестиційний менеджмент в цілому
Фінансові фактори	• Неефективна структура капіталу, надмірне залучення позикових коштів. • Висока середньозважена ціна капіталу. • Недостатність довгострокових джерел фінансу­вання активів. • Низька оборотність оборотних активів. • Недостатня ліквідність активів. • Завищений обсяг дебіторської заборгованості. • Агресивна дивідендна політика. • Неефективний фінансовий менеджмент в цілому

Встановлення потенційних зон фінансових ризиківполягає у порівнянні можливих фінансових втрат із розрахунковою сумою прибутку, доходу, власного капіталу підприємства. Залежно від величини можливих фінансових втрат розрізняють чотири основні зони фінансового ризику:

· безризикова зона:ризик зовсім незначний, фінансових втрат практично немає, гарантується фінансовий результат в обсязі розрахункової суми прибутку,

· зона допустимого ризику:ризик середній, можливі фінан­сові втрати в обсязі розрахункової суми прибутку,

· зона критичного ризику:ризик високий, можливі фінан­сові втрати вобсязі розрахункової суми валового доходу;

· зона катастрофічного ризику:ризик дуже високий, мож­ливі фінансові втрати в обсязі суми власного капіталу.

На відміну від якісного аналізу, кількісний аналіз полягає у визначенні конкретного обсягу грошових збитків від окремих видів фінансових ризиків. Для цього можна використовувати економіко-статистичні методи, розрахунково-аналітичні, експерт­ні, аналогові. Більш детально розглянемо зміст цих методів.

Економіко-статистичні методи оцінки ризику передбачають вивчення статистики втрат і прибутків на цьому або аналогічному підприємстві за попередні періоди. На базі масиву зібраного стати­стичного матеріалу визначають величину і частоту отримання ви­годи та виникнення фінансових втрат. При цьому активно викори­стовують такі інструменти статистичного методу як: дисперсія, стандартне (середньоквадратичне) відхилення, коефіцієнт варіації.

Дисперсія— це середньозважена величина з квадрата відхи­лень дійсних фінансових результатів від середніх.

Економічний зміст середньоквадратичного відхилення з погля­ду теорії ризиків полягає в характеристиці максимально можли­вого коливання досліджуваного параметра від його середнього очікуваного значення.

Чим більша величина дисперсії і середньоквадратично­го відхилення, тим ризикованіше управлінське рішення.

Коефіцієнт варіації (V)— це відносна величина і розраховуєть­ся як відношення середньоквадратичного відхилення до середньо­го фінансового результату (математичного очікування). Оскільки коефіцієнт варіації є відносного величиною, з його допомогою можна порівнювати рівень коливань окремих пара­метрів, виражених різними одиницями вимірювання. Коефіцієнт варіації може змінюватися від 0 до 100 %.

Чим менше значення коефіцієнта варіації, тим більша стабільність прогнозної ситуації і, відповідно, менший ступінь ризику.