Загальні засади системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Загальні засади системи регулювання ЗЕД в Україні визначаються статтями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

1. Поняття про систему управління зовнішньоекономічною діяльністю.

2. Теорії управління зовнішньоекономічною діяльністю.

3. Система та органи управління зовнішньоекономічною діяль-
ністю на національному рівні.

4. Засоби управління зовнішньоекономічною діяльністю на на-
ціональному рівні.

5. Фінансові інструменти державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

6. Управління зовнішньоекономічною діяльністю на світогосподарському рівні.

7. Загальні засади системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

Абсолютна перевага — спроможність якоїсь країни, фірми чи працівника виробляти продукти або послуги з нижчою, ніж у конкурента вартістю. Світова торгівля здійснюється переважно за мотивами, що диктуються абсолютними перевагами. Під впливом міжнарод­ної торгівлі у світі складається розподіл праці, що ґрунтується на абсолютних перевагах. Країни, фірми та працівники, прагнучи досяг-
ти абсолютної переваги, спеціалізуються на певних видах діяльності, що забезпечує вищу ефективність використання наявних у них ресурсів.

Зовнішньоекономічна політика — система заходів держави, спрямованих на досягнення економікою даної країни певних преваг на світовому ринку та на захист внутрішнього ринку від конкуренції імпортних товарів.

Імпортна квота — показник, що визначає обсяги можливого імпор­ту певних товарів. Використовується як засіб нетарифного регулюван­ня зовнішньої торгівлі.

Митне регулювання — регулювання питань, пов’язаних зі встанов-
ленням мит та митних зборів, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю України.

Монетаризм — сучасний напрям політичної економії, основними положеннями якого є обмеження втручання держави у господарську систему, скорочення бюрократичних бар’єрів на шляху потоків капіталу, робочої сили та товарів, регулювання економічної кон’юнктури тільки фінансовими засобами, через підтримання необхідного обсягу грошової маси в обігу.

Нетарифне регулювання зовнішньої торгівлі — комплекс національних адміністративних заходів, що регулюють експортні та імпортні операції.Обмеження нетарифні — законодавче обмеження на ввіз чи вивіз певних товарів із країни або в країну.Обмеження тарифні — система митних тарифів, що ускладнюють імпорт або експорт певних товарів.Обмежувальна ділова практика — здійснення індивідуальних або колективних заходів, спрямованих на обмеження конкуренції та монополізацію виробництва, розподілу, обміну, споживання товарів і одержання надприбутків.

Платіжний баланс — систематизовані дані про всі економічні операції однієї країни зі світом за певний проміжок часу (звичайно 1 рік). Основні міжнародні економічні операції: рух капіталів, послуг, відсотка та дивідендів, коротко- та середньострокові інвестиції, поставки валюти, рух золота. Кожна операція збільшує або зовнішні вимоги щодо оплати (дебет), або зобов’язання з-за кордону заплатити (кредит). Кожна дебетова проводка у платіжному балансі однієї країни автоматично записується на кредит платіжного балансу іншої країни.

Преференційний режим — особливий пільговий режим здійснення зовнішньоекономічних зв’язків, що надається однією країною іншій.

Режим найбільшого сприяння — умова торгових договорів між двома і більше країнами для захисту їх від тарифної дискримінації між собою. Режим найбільшого сприяння гарантує, що всі партнери угоди автоматично поширюють один на одного тарифні скорочення, які вони могли б запропонувати іншим країнам, що не беруть участі у даній угоді.

Субсидія експортна — засіб державного стимулювання вітчизняного експортера для продажу товарів на зовнішній ринок за цінами, нижчими від внутрішніх, що забезпечує їм цінову конкурентоспроможність та стимулює розвиток експортної стратегії та тактики.

1. Дати загальну характеристику системи управління зовнішньоекономічною діяльністю.

2. Дати порівняльну характеристику класичних та сучасних напрямків теорії зовнішньоекономічного управління.

3. Охарактеризувати поняття абсолютних та порівняльних переваг.

4. Охарактеризувати організаційну структуру зовнішньоекономічного управління на національному рівні.

5. Дати характеристику системи засобів зовнішньоекономічного управління на національному рівні.

6. Дати характеристику фінансових інструментів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

7. Охарактеризувати систему міжнародних інституцій зовнішньоекономічного управління на всесвітньогосподарському рівні.

8. Охарактеризувати загальні засади системи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

9. На підставі аналізу зовнішньоекономічного законодавства та відповідного Положення про Міністерство економіки та з питань Європейської інтеграції України визначити повноваження, місце й роль Міністерства в регулюванні ЗЕД в Україні.

10. На підставі аналізу валютного, зовнішньоекономічного законодавства, законодавства про Національний банк України визначити повноваження, місце і роль останнього в регулюванні ЗЕД в Україні.

11. На підставі аналізу митного та зовнішньоекономічного законодавства визначити повноваження, місце і роль Державної митної служби в регулюванні ЗЕД в Україні.

1. Заходи митно-тарифного регулювання застосовуються державою для:

a) захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції;

b) поповнення бюджету;

с) підтримки національного товаровиробника.

2. Заходами у відповідь на дискримінаційні та (або) недруж-
ні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань є:

a) застосування повної заборони на торгівлю;

b) застосування часткової заборони на торгівлю;

c) позбавлення режиму найбільшого сприяння;

d) позбавлення пільгового режиму;

e) запровадження спеціального мита;

f) встановлення квот;

g) запровадження режиму ліцензування;

h) запровадження режиму квотування;

і) запровадження індикативних цін щодо експорту (імпорту) товарів.

3. Експортний митний тариф у більшості випадків не застосовується, оскільки:

a) зменшує обсяг експорту;

b) викликає ситуацію подвійного оподаткування.

4. Демпінг — це:

a) продаж товарів на зовнішньому ринку за заниженими цінами;

b) період спеціального розслідування;

c) скуповування товарів з метою монополізації ринку.

5. Субсидія — це:

a) державна підтримка експортерів;

b) мобілізація коштів з метою підтримання конкурентоспроможності;

c) внесення коштів на депозит митних органів.

6. Протекціонізм — це:

a) політика стимулювання національного виробника та обмеження проникнення імпортних товарів на внутрішній ринок;

b) політика залучення іноземних інвестицій;

c) політика стимулювання експорту.

Нормативно-правові акти

1. Конституція України від 28.06.1996.

2. Угода між Урядом України та Урядом Литовської Республіки про вільну торгівлю від 04.08.1993.

3. Закон України «Про Єдиний митний тариф» № 2097 від 05.02.1992.

4. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959 від 16.04.1991.

5. Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» № 671 від 02.12.1997.

6. Митний кодекс України № 1970 від 12.12.1991.

7. Митний кодекс України № 92 від 11.07.2002.

8. Постанова КМУ «Про затвердження Положення про порядок реєстрації торговельних представництв суб’єктів федерації держав з федеральним устроєм» № 974 від 19.08.1996.

9. Постанова КМУ «Про переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню у 2003 році» № 1939 від 25.12.2002.

10. Указ Президента України «Питання Державної митної служби України» № 1022 від 24.08.2000.

11. Указ Президента України «Про Міністерство економіки України» № 1159 від 23.10.2000.

12. Указ Президента України «Про торговельно-економічну місію у складі закордонної дипломатичної установи України» № 200 від 30.04.1994.

1. Антидемпінговий кодекс України: практика та проблеми застосування / С. Г. Осика та ін.; Укр. акад. зовніш. торгівлі. — К., 2001. —
378 с.

2. Данильцев А. В. Международная торговля: инструменты регулирования. — М.: Изд. дом «Деловая литература», 1999. — 302 с.

3. Дюмулен И. И. Всемирная торговая организация. — М.: ЗАО «Изд-во «Экономика», 2003. — 271 с.

4. Європейська інтеграція та Україна: Навч.-метод. посіб. — К., 2002.

5. Мировая экономика: введение во внешнеэкономическую деятель­ность. под ред. А. К. Шуркалина, Н. С. Цыпиной. — М.: Логос, 2000. — 248 с.

6. Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право: Підручник. —
2-ге вид., переробл. і доповн. — К.: КНЕУ, 2003. — 311 с.

7. Осика С. Г., П’ятницький В. Т. Світова організація торгівлі. — К.: К. І. С., 2001. — 491с.

8. Основы внешнеэкономических знаний: Словарь-справочник / С. И. Долгов и др. — М., 1990.

9. Перспективи та проблеми участі України в Світовій організації торгівлі у контексті економічної безпеки: Матеріали науково-практ. конф. — К., 2002. — 208 с.

10. Терещенко С. Основи митного законодавства України: Питання теорії та практики зовнішньоекон. Діяльн.: Навч. посіб. для студ. вищ. та серед. спец. навч. закл. — К.: АТ «Август», 2001. — 422 с.

11. Україна і світова організація торгівлі. — К., 2002. — 384 с.

12. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посіб. / За заг. ред. А. І. Кредісова. — К., 1997.

13. Циганкова Т. М. та ін. Міжнародна торгівля: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2001. — 488 с.

14. Шепенко Р. А. Антидемпинговый процесс. — М.: Дело, 2002. — 616 с.