Охарактеризуйте значення теорії людського капіталу для сучасного соціально-економічного розвитку

Теорія людського капіталу науковими методами доводить ефектив-

ність і економічну доцільність інвестицій у розвиток людини. Саме тому на на-

уковій базі теорії людського капіталу з’явилась і набула бурхливого розвитку в

глобальному масштабі концепція людського розвитку.

Теорія людського капіталу стала в розвинутих країнах поворотним пунктом

у мотивації людського розвитку, у тенденціях ставлення до галузей соціальної

сфери, які забезпечують цей розвиток, — освіти, охорони здоров’я, культури

тощо, зокрема щодо ресурсного їх забезпечення. Обґрунтування прибутковості

інвестицій у людський капітал, зокрема витрат на освіту, сприяло визнанню її

керівними колами багатьох країн важливим чинником економічного розвитку, а

керівниками підприємств — чинником зростання продуктивності праці й ефек-

тивності виробництва. Значною мірою завдяки теорії людського капіталу суспі-

льного визнання дістали неформальна освіта, освіта дорослих, стрімкого розви-

тку набули освітньо-професійні програми підприємств. У розвинутих країнах, а

особливо в країнах, що прагнуть швидкого й успішного розвитку, освіта куль-

тивується як економічно раціональна діяльність людини не тільки в молодому

віці, а й протягом усього життя. Довічна, або безперервна, освіта стала концеп-

туальним втіленням даної ідеї.

Яскравим підтвердженням народження концепцій людського капіталу і люд-

ського розвитку із суспільної практики є досвід соціально-економічного зрос-

тання країн, що не мають суттєвих природних багатств, а також країн зі зруйно-

ваною в ході Другої світової війни економікою (Тайвань, Корея, Японія,

Німеччина). Стратегія їхнього розвитку будувалась у розрахунку на людський

фактор — найважливішу складову науково-технічного прогресу і невичерпний

ресурс економічного зростання. Саме така стратегія забезпечила високу дина-

міку економічного розвитку і вражаючі його соціальні результати.

Ще одним підтвердженням великого значення й життєвості теорії людського

капіталу є той факт, що в розвинутих країнах вкладення в людину (в її розвиток

і соціальний захист) з 1950-х рр. дедалі суттєвіше перевищують розміри матері-

ального нагромадження. Виробничі інвестиції за їх безспірно важливого зна-

чення чимраз більше поступаються інвестиціям у розвиток людини, і найваж-

ливіші зміни у відтворювальному процесі розвинутих країн відбуваються поза

сферою матеріального виробництва.

45. Чим пояснюється актуальність вивчення проблем якості трудового життя в кур­сі «Економіка праці та соціально-трудові відносини»?

Вивчення проблем якості трудового життя в курсі «Економіка праці

та соціально-трудові відносини» є вельми актуальним з багатьох причин. По-

перше, якість трудового життя — це узагальнювальна характеристика умов ви-

користання людського капіталу і трудового потенціалу. Саме трудовий потен-

ціал і людський капітал як його активна задіяна частина в наш час стають най-

важливішими чинниками соціально-економічного розвитку. Тож умови їх вико-

ристання (що характеризуються якістю трудового життя) багато в чому визна-

чають ефективність як виробництва, так і соціального прогресу.

По-друге, оскільки більша частина свідомого життя дорослих людей прохо-

дить на робочому місці, висока якість трудового життя стає чи не найголовні-

шою складовою якості життя загалом, підґрунтям становлення проголошеної в

Конституції України соціальної держави.

По-третє, висока якість трудового життя є важливим чинником підвищення

ефективності роботи підприємства, оскільки позитивно впливає на організацію

праці, її продуктивність, на якість робочої сили, на корпоративну культуру і мо-

тивацію праці.

По-четверте, якість трудового життя є результатом і показником стану та

міри розвиненості соціально-трудових відносин, а також цільовим орієнтиром у

проведенні соціального діалогу з приводу забезпечення сприятливих умов тру-

дової діяльності.

По-п’яте, інтелектуалізація виробництва і праці, потреби інноваційного роз-

витку підприємства висувають до працівників чимраз нові й нові вимоги — і в

професійному, і в особистісному зростанні, у творчому ставленні до праці, у

повазі до організації. Щоб залучати, утримувати і розвивати таких працівників,

підприємство повинне створити умови для задоволення їхніх потреб щодо інте-

лектуальної, творчої, соціальної реалізації в процесі роботи, інноваційної спря-

мованості трудової діяльності. А це і є основні складники високої якості трудо-

вого життя.

46. Чому якість трудового життя є критерієм оцінки соціально-трудових відносин?

якість трудового життя — це інтегральне поняття, яке всебічно характеризує рівень добробуту, соціального та духовного розвитку людини через її діяльність в організації. Якість трудового життя слід розуміти як міру поєднання й односпрямованості умов трудового процесу та життя людини, задоволення працівників умовами праці й міжособистісними відносинами в колективі.

Вона відбиває наявність умов для ефективного використання трудового потенціалу, підвищення продуктивності праці та забезпечення на цій основі високих стандартів життя1.

Важливе значення цієї категорії для прогресивного розвитку соціально-тру-

дових відносин професор Л. В. Шаульська пояснює так. Якість трудового життя

це міра розвиненості умов використання трудового потенціалу, що визначається

потребами сторін соціально-трудових відносин. Досягнення високої якості трудо-

вого життя забезпечується завдяки конструктивній взаємодії суб’єктів соціально-

трудових відносин, чиї інтереси збігаються за такого рівня якості трудового життя, котрий дозволяє працівникові реалізувати свій потенціал, одержати за це гідну винагороду, забезпечити важливий для роботодавця рівень продуктивності, інноваційності праці та реалізувати державні інтереси щодо створення сприятливих умов демографічного відтворення населення, соціального розвитку суспільства

47. Назвіть основні проблеми забезпечення високої якості трудового життя в Україні

У 2004—2005 рр. учені Інституту економіки промисловості НАН України

провели експертне опитування фахівців України з проблем управління, праці й

соціальної політики, за результатами якого оцінено системи управління трудо-

вою сферою на державному, регіональному та виробничому рівнях, результати

цього опитування узагальнили в спеціальній монографії1. Зокрема, причини ни-

зького рівня якості трудового життя в Україні експерти назвали (проранжиру-

вали) в такому порядку:

1) відсутність матеріальної бази відтворення і розвитку трудового потенціа-

лу, значний рівень бідності серед населення, що працює;

2) незахищеність прав та інтересів людини в праці, наявність значних пору-

шень трудового законодавства;

3) неефективність системи стимулювання і мотивації до продуктивної праці;

4) неадаптованість населення, що працює, до ринкових умов;

5) значна диференціація заробітної плати;

6) нестабільність зайнятості, загрози втрати робочого місця;

7) відсутність умов та механізмів забезпечення рівних стартових можливос-

тей у професійному розвитку, кар’єрному зростанні;

8) зневажання гідності людини в праці, загрози фізичного і психологічного тиску;

9) нерозвиненість виробничої демократії;

10) підвищена інтенсивність, несприятливі умови праці, ризики виробничого травматизму і професійної захворюваності, відсутність умов повноц відпочинку;

11) неможливість гармонійного поєднання роботи, виконання сімейних обо-

в’язків, дозвілля;

12) соціальне напруження, конфліктність у праці, несправедливість соціаль-

но-трудових відносин2.

2006 року за спеціальною програмою Держкомстат України провів вибіркове

спостереження під назвою «Базова захищеність населення України», яке дало дуже корисну інформацію для оцінювання рівня якості трудового життя та параметрів гідної праці в нашій країні. Деякі результати цього спостереження наведені в табл. 10.2. Як бачимо, небезпечно низьку оцінку дістали вельми важливі параметри якості трудового життя: задоволених рівнем заробітку лише 27,84 %, рівнем соціальної захищеності на роботі — 23,03 %, рівнем розвитку на підприємствах соціального партнерства — 31,45 %. Невтішні й інші як суб’єктивні, так і об’єктивні показники, наведені в таблиці за статистичними даними

48. Охарактеризуйте якість трудового життя як чинник людського розвитку й ек зростання.

якість трудового життя — це інтегральне поняття, яке всебічно характеризує рівень добробуту, соціального та духовного розвитку людини через її діяльність в організації. Якість трудового життя слід розуміти як міру поєднання й односпрямованості умов трудового процесу та життя людини, задоволення працівників умовами праці й міжособистісними відносинами в колективі.

Вона відбиває наявність умов для ефективного використання труд потенціалу, підвищ продуктивн праці та забезпеч на цій основі високих стандартів життя1.

Важливе значення цієї категорії для прогресивного розвитку соціально-тру-

дових відносин професор Л. В. Шаульська пояснює так. Якість трудового життя

це міра розвиненості умов використання трудового потенціалу, що визначається

потребами сторін соціально-трудових відносин. Досягнення високої якості трудо-

вого життя забезпечується завдяки конструктивній взаємодії суб’єктів соціально-

трудових відносин, чиї інтереси збігаються за такого рівня якості трудового життя, котрий дозволяє працівникові реалізувати свій потенціал, одержати за це гідну винагороду, забезпечити важливий для роботодавця рівень продуктивності, інноваційності праці та реалізувати державні інтереси щодо створення сприятливих умов демографічного відтвор населення, соц розвитку суспільства2.

Основу концепції якості трудового життя становлять:

• положення про значущість високої якості трудового життя не тільки для

задоволення потреб найманих працівників, але й для реалізації інтересів робото-

давців у підвищенні ефективності виробництва, інноваційності трудової діяль-

ності, конкурентоспроможності підприємства;

• положення про забезпечення в ході самореалізації працівника його задоволен досягнен в праці як головним мотиватором порівняно з зарплатою та кар’єрою;

• принцип трудової демократії (демократії на виробництві), що на рівні під-

приємства означає розширення автономії особистості працівника та можливості

його участі в управлінні підприємством та у власності;

• розвиток працівника в концепції якості трудового життя передбачає мож-

ливості постійного професійного зростання, удосконалення його найрізноманіт-

ніших здібностей, реалізації цих здібностей у процесі праці.

Зростання рівня якості трудового життя є логічним наслідком соціально-еконо-

мічного розвитку. Удосконалення техніки й технології, підвищення родуктивн

праці, розвиток організації й управління виробництвом, зростання частки інтелектуальної, творчої компоненти у трудовій діяльності стають дійовим чинником поліпшення якості трудового життя. Водночас діє і зворотний зв’язок: висока якість трудового життя активно впливає на всі перелічені раніше прогресивні процеси на підприємстві, підвищуючи його ефективність і забезпечуючи конкурентоспроможність.

Важливе значення зростання якості трудового життя має і для країни, суспі-

льства загалом. Від рівня якості трудового життя залежить реалізація стратегіч-

них пріоритетів соціально-економічного розвитку країни: побудова соціально

орієнтованої ринкової економіки, зростання її конкурентоспроможності на ос-

нові інноваційного розвитку, розширення можливостей продуктивної зайнятос-

ті й людського розвитку, активізація соціального партнерства.

49. Наведіть основні положення концепції гідної праці. Перелічіть показники, якими оцін гідна праця.

Концепція охоплює такі ключові складники:

1. Можливість одержати роботу, тобто реальна можливість знайти роботу

та реалізувати економічну активність для всіх бажаючих працездатних осіб на

ринку праці, оскільки гідна праця неможлива без наявності роботи як такої.

2. Праця в умовах свободи означає вільний вибір форми зайнятості, стабіль-

ність і добровільність зайнятості; самостійність на роботі. Праця не має бути

нав’язаною людині примусово. Неприйнятність певних форм праці означає за-

борону рабської та кабальної, а також дитячої праці, особл її найгірш форм.

3. Продуктивна зайнятість має виняткове значення, позаяк дозволяє пра-

цівникам заробляти прийнятні кошти для існування їх самих та їхніх сімей, дає

можливість розвитку професійних навичок, а також забезпечує сталий розвиток

і зміцнює конкурентоспроможність виробництва та країни в цілому.

4. Рівність у праці відображає потреби трудящих у справедливих і рівних

можливостях на виробництві, відсутність дискримінації на робочому місці та в

доступі до роботи, можливість поєднання трудової діяльності з особистим жит-

тям та сімейними обов’язками.

5. Безпека на виробництві означає безпечні умови праці, наявність пенсійно-

го забезпечення та можливість одержати допомогу в разі погіршення здоров’я,

втрати роботи та в інших випадках.

6. Гідність у праці вимагає уважного ставлення до трудящих та їхніх проб-

лем, збереження людської гідності на роботі, що передбачає повагу до праців-

ників, право на вільне висловлювання власних поглядів та участь у прийнятті

рішень стосовно умов роботи.

7. Свобода професійних об’єднань передбачає можливість участі й представ-

ництва в професійних організаціях і об’єднаннях, створення представницьких

органів та укладання колективних договорів.

Статистичні індикатори гідної праці розглядаються МОП через призму людей та їхніх інтересів, згідно з якими визнач загальні характерист і конкретні показники.

У цьому зв’язку основою проведення економічного аналізу і відповідного

набору є десять загальних характеристик, які в усьому світі вважаються найваж-

ливішими індикаторами гідної праці. Ці десять характеристик доповнені одина-

дцятою групою показників, в якій підсумовуються ключові аспекти соціально-

економічного контексту гідної праці:

1) можливість одержання роботи всіма, хто прагне працювати;

2) прийнятність форми зайнятості;

3) рівень продуктивності зайнятості та адекватності заробітку;

4) справедливість у ставленні до зайнятих на виробництві;

5) задоволеність тривалістю робочого часу;

6) рівень стабільності та захищеності роботи;

7) безпечність умов роботи та невтручання в особисте життя;

8) стан соціального захисту;

9) гармонічність поєднання умов роботи та особистого життя;

10) досконалість соціального діалогу й трудових відносин;

11) інші соціально-економічні параметри гідної праці.

МОП і далі веде активну науково-дослідну роботу з визначення статистич-

них індикаторів гідної праці для їх використання у міжнародній практиці

50. Які положення концепції гідної праці найактуальніші для України?

Практично за всіма показниками якість трудового життя абсолютної

більшості найманих працівників України не відповідає сучасним вимогам.

Умови трудової зайнятості переважної частки найманих працівників у нашій

країні не відповідають параметрам гідної праці. У багатьох випадках ситуація

суттєво погіршилася за роки глибокої соціально-економічної кризи 1990-х рр.

проти радянських часів і, ще не нормалізувавшись, знову зазнає ударів нової

кризи, що охопила Україну і світ з кінця 2008 р. Це свідчить передусім про не-

високу дієвість та незадовільний стан соціально-трудових відносин як у країні в

цілому, так і на окремих підприємствах та, відповідно, про крайню потребу під-

вищення їх ефективності. Від розв’язання цих питань залежить майбутній доб-

робут і стабільність суспільства, адже поняття «якість трудового життя» на

практиці являє сукупність умов, що визначають міру ефективної реалізації тру-

дового потенціалу суспільства загалом, підприємства і кожної окремої людини,

а значить, і міру успіху всієї суспільної системи.

Можливість одержати роботу, як перша вимога концепції гідної праці і

передумова належної якості трудового життя, визначається рівнем зайнятості та

безробіття в країні. В Україні є чимало серйозних проблем у сфері зайнятості.

Це — низький рівень заробітної плати, високий рівень безробіття, приховане

безробіття (вимушена неповна зайнятість), велика середня тривалість безробіт-

тя, висока зайнятість у неформальному та нетоварному секторах і т. ін. Усі ці

проблеми актуальні для всієї країни, та особливо гострі вони у сільській місце-

вості й окремих регіонах

Праця в умовах свободи, як параметр гідної праці, зазвичай реалізується в

Україні через вільний вибір форми зайнятості, добровільність зайнятості, само-

стійність на роботі. Практично викорінені неприйнятні форми праці, а також

найгірші форми дитячої праці. Однак за даними моніторингу МОП з питань ди-

тячої праці 0,1 % дітей віком 7—14 років в Україні ведуть економічну діяль-

ність, не відвідуючи школу, а 2,8 % — поєднують навчання з економічною ді-

яльністю. Трапляються і ганебні випадки рабської праці й торгівлі людьми, пе-

редусім це стосується нелегальних трудових мігрантів з України за кордоном.

Безумовно, кожен такий випадок має бути виявлений, засуджений, потрібно пе-

редбачати й викорінювати причини, що призводять до порушень прав людини у

сфері праці1.

Рівень оплати праці, як найбільш важлива характеристика роботи, безумов-

но, є найскладнішим аспектом забезпечення гідної праці для абсолютної біль-

шості найманих працівників в Україні. У нашій країні, незважаючи на суттєве

зростання протягом 2000—2007 рр., середній рівень оплати праці залишається

вельми низьким.

днього рівня — існує й низка інших не менш нагальних проблем. Одна з них —

надмірна, необґрунтована диференціація середньої заробітної плати за регіона-

ми України і за видами економічної діяльності. Як бачимо з рис. 10.2, 2007 року

середня заробітна плата у Києві була в 1,5 раза вищою, ніж у Донецькій області

(яка є другою після Києва за цим показником) і в 2,2—2,3 раза вищою, ніж у

Вінницькій, Волинській, Тернопільській, Херсонській, Чернігівській областях

(в яких цей показник найнижчий