Тема 3. СУБ’ЄКТИВНІ (ЕКСПЕРТНІ) МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ

1. Індивідуальні експертні методі прогнозування.

2. Методи колективних експертних оцінок.

3. Процедура проведення експертизи.

4. Оцінки експертизи.

1. Методи експертних оцінок використовуються для аналізу об’єктів і проблем, розвиток яких повністю або частково не піддається математичній формалізації, тобто для яких важко розробити адекватну модель. Це пояснюється:

- невизначеністю та складністю явищ, що прогнозуються;

- необхідністю кількісно оцінити події, для характеристики яких відсутні необхідна інформація і чітке знання тенденції розвитку ситуації;

- необхідністю враховувати не тільки об’єктивні тенденції розвитку ситуації, а й реакцію учасників подій на рішення, що приймається.

Типовими проблемами, які потребують проведення експертизи, є, наприклад: визначення мети розвитку об’єкта управління; прогнозування; розроблення сценаріїв; генерування альтернативних варіантів розв’язків; розроблення системи кількісних оцінок; визначення рейтингів тощо.

У всіх цих випадках доводиться звертатися до думки експертів. Прогнозоване експертне оцінювання відбиває індивідуальні погляди фахівців стосовно перспектив розвитку об’єкта і базується на мобілізації фахового досвіду та інтуїції.

Методи, які застосовуються в прогнозуванні експертної оцінки, поділяють на індивідуальні й колективні.

Індивідуальні експертні методи засновані на використанні думки експертів-фахівців відповідного профілю незалежно один від одного. Найчастіше застосовуються такі два методи формування прогнозу: інтерв’ю та аналітичні експертні оцінки.

2. Сутність колективної експертної оцінки для розроблення прог­нозів полягає у визначенні узгоджених думок експертів про перспективні напрями розвитку об’єкта прогнозування, сформульовані раніше окремими фахівцями, а також в оцінюванні напрямів розвитку об’єкта, що не може бути визначено іншими методами (наприклад, аналітичним розрахунком, експериментом тощо). До колективної експертизи належать методи: «комісій», «колективної генерації ідей («мозкова атака»)», «Дельфі» та побудова сценаріїв.

Для проведення якісної експертизи необхідні такі умови:

· наявність експертної комісії, яка складається з фахівців, кот­рі знайомі з об’єктом експертизи і мають досвід експертної роботи;

· існування аналітичної групи, яка професійно володіє технологією організації та проведення експертиз, методами отримання та аналізу експертної інформації;

· можливість отримання надійної експертної інформації;

· коректне оброблення та аналіз експертної інформації.

Виокремлюють такі основні етапи експертизи:

1) формулювання мети експертизи;

2) побудова об’єктів оцінювання або їх характеристик (до початку експертизи цей етап може бути вже виконаний);

3) створення експертної групи;

4) визначення способу експертного оцінювання і способу подання експертних оцінок;

5) проведення експертизи;

6) оброблення та аналіз результатів експертизи;

7) повторний тур експертизи, якщо виникає необхідність уточ­нення або зближення думок експертів;

8) формування варіантів рекомендацій.

Дані експертизи являють собою сукупність оцінок, що даються кожним експертом кожному з оцінюваних ним об’єктів прогнозування. Ці оцінки виражаються в балах (наприклад, від 0 до 100).

Показником узагальненої думки експертів може бути середнє статистичне значення М_і, величини оцінки певного i-го об’єкта (у балах).

Поряд із показниками відносної важливості досить суттєвим є визначення ступеня узгодженості думок експертів. Шляхом розрахунку дисперсії оцінок, даних i-му направленню досліджень, і середньоквадратичного відхилення цих оцінок визначається коефіцієнт варіації V_i . Чим менше значення V_i , тим вище ступінь узгодженості думок про відносну важливість i-го об’єкта.

Показником ступеня узгодженості думок експертів про віднос­ну важливість сукупності всіх запропонованих до оцінок об’єктів служить коефіцієнт конкордації w. Коефіцієнт конкордації може приймати значення в межах від 0 до 1. У разі повної узгодженості поглядів експертів w = 1. Зміна w від 0 до 1 відповідає зростанню ступеня узгодженості поглядів експертів.

Про ступінь узгодженості поглядів кожного експерта з усіма іншими наочне уявлення дає багатокутник, кожна вершина якого відповідає певному експерту, а лінії, що поєднують певну вершину з іншими, — коефіцієнтам парної рангової кореляції. Багатокутник дозволяє також визначити групу експертів, усередині якої узгодженість поглядів велика, тоді як між групами існує неузгодженість.

Чим нижчий рівень статистичної значущості показника узгодженості поглядів експертів, тим більша ймовірність того, що існує невипадкова узгодженість поглядів експертів.

Для визначення довірчої ймовірності коефіцієнтів w та  використовують критерій χ² з (т – 1) ступенями свободи.

Термінологічний словник

Аналітична експертна оцінка - самостійна робота експерта над аналізом тенденції, оцінюванням стану і шляху розвитку об’єкта, що прогнозується.

Експерт - компетентний фахівець з певного питання, чиї оцінки та судження з приводу об’єкта експертизи враховуються при прийнятті рішення.

Експертиза - проведення вимірів певних характеристик об’єкта до прийняття рішення.

Коефіцієнт варіації V_i - ступінь узгодженості думок експертів про відносну важливість i-го об’єкта.

Метод «Дельфі» -метод, який дозволяє певною мірою організувати статистичне оброблення думок експертів-фахівців і досягти більш-менш узгодженої їх думки.

Метод інтерв’ю - бесіда прогнозиста з експертом, під час якої прогнозист відповідно до заздалегідь розробленої програми ставить експерту питання стосовно об’єкта дослідження.

Метод колективної генерації ідей («мозкова атака») - визначення можливих варіантів розвитку об’єкта прогнозування та їх оцінка. Використання цього методу дає змогу швидко одержати продуктивні результати і залучити всіх експертів до активного творчого процесу.

Метод комісій - обговорення групою експертів за «круглим столом» тієї або іншої проблеми для узгодження думок і вироблення загального судження.

Побудова сценаріїв-«виклад альтернативних варіантів майбутнього» або «передбачувана послідовність подій за допустимих умов»; розгляд кількох різних сценаріїв, які характеризують імовірні шляхи розвитку ситуації.