Аналіз показників фінансової сталості підприємства
Коефіцієнти фінансової стійкості характеризують структуру розподілу засобів підприємства і його джерел. Ці коефіцієнти за допомогою обчислення різних співвідношень засобів і їхніх джерел дозволяють відстежити як тенденції зміни стійкості підприємства в цілому, так і окремі показники ( для відстеження структури окремих груп джерел засобів. Оскільки ці коефіцієнти спираються на дані балансу (як саме доступне джерело інформації), те вони розраховуються на дату складання балансу і відслідковуються в динаміку, таблиця 6.
Погіршення фінансового стану підприємства супроводжується «проїданням» власного капіталу і неминучим «втягуванням у борги». Тим самим падає фінансова стійкість, тобто фінансова незалежність підприємства, здатність маневрувати власними засобами, достатня фінансова забезпеченість безперебійного процесу діяльності.
При виникненні договірних відносин між підприємствами в них з'являється спільний інтерес до фінансової стійкості один одного як критерію надійності партнера.
Стабільність роботи підприємства зв'язана з загальною його фінансовою структурою, ступенем його залежності від зовнішніх кредиторів і інвесторів. Так, багато підприємств у процесі своєї діяльності крім власного капіталу залучають значні засоби, узяті в борг.
Однак якщо структура «власний капітал – позикові засоби» має значний перекіс убік боргів, підприємство може збанкрутувати, якщо відразу трохи кредиторів зажадають повернення своїх грошей у «незручне» час.
Фінансова стійкість характеризується, отже, співвідношенням власних і позикових засобів. Однак цей показник дає лише загальну оцінку фінансової стійкості. Тому у світовий і вітчизняну обліково-аналітичну практику розроблена система показників, що характеризують стан і структуру активів підприємства і забезпеченість їхніми джерелами покриття.
Таблиця 6- Коефіцієнти фінансової сталості ПІДПРИЄМСТВА
| Показник | Формула розрахунку за статтями звітності ( Баланс ф №1, Звіт про фінансові результати Ф №2) | Значення коефіцієнтів | Зміна (+, —) | |
| 200А рік | 200Б рік | |||
| Коефіцієнти фінансової стійкості | (стр. 480+ стр. 620+ стр. 630 ф№ 1 ) (стр. 380 + стр. 430 форма № 1) | |||
| Коефіцієнт автономії | (стр. 380 форма № 1 ) (стр. 640 форма № 1) | |||
| Коефіцієнт маневреності | (стр. 380+стр. 480— стр. 080 ф № 1) (стр. 280 форма № №1) | |||
| Коефіцієнт забезпеченості запасів власними засобами | (стр. 380+стр. 480— стр. 080 ф № 1) (стр. 100 форма №1) | |||
| Коефіцієнт майна виробничого призначення | (Σ стр. 010, 020, 030, 100, 120)ф № 1 (стр. 280 форма №1) | |||
| Коефіцієнт автономії джерел формування запасів і витрат | (стр. 380+стр. 480 - стр.080 ф. № 1) (стр. 380+стр. 480ф №1) | |||
| Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів | (стр. 480 ф № 1) (стр. 380+стр. 480форма № №1) | |||
| Коефіцієнт короткострокової заборгованості | ( стр. 620 форма № 1 ) (стр. 480+ стр. 620+ стр. 630 ф. № 1) | |||
| Коефіцієнт кредиторської заборгованості та інших пасивів | ( стр. 530 форма № 1 ) (стр. 480+ стр. 620+ стр. 630 ф№ 1) | |||
| Коефіцієнт інвестування власних ресурсів | (стр. 080 форма № 1 ) (стр. 380 форма № 1) |
Коефіцієнт автономії визначається часткою власних джерел засобів у загальному підсумку балансу. Економічно він відбиває стійкість фінансового стану підприємства, його незалежність від позикових засобів. Коефіцієнт важливий для інвесторів і кредиторів, тому що при зміцненні фінансової незалежності підприємства (росту коефіцієнта) зменшується ризик виникнення в майбутньому фінансових проблем.
Повна фінансова стійкість досягається при значенні коефіцієнта, рівному 0,5. Це означає, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними засобами і подальше збільшення коефіцієнта недоцільно. Однак на практиці підприємства рідко дотримують цього значення прагнучи швидкого розвитку за рахунок залучених джерел і втрачають стійкості.
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними засобами є одним з головних відносних показників стійкості фінансового стану. Він визначається співвідношенням величини власних оборотних коштів , хоча це поняття достатнє умовно, і вартості запасів підприємства. Логіка його використання проста. Оскільки баланс побудовано за принципом ліквідності (статті менш ліквідних активів угорі, більш ліквідних — унизу, то важливо знати, яку частку активів (природно, найменш ліквідних) підприємство може покрити найменш терміновими (постійними) пасивами (власним капіталом).
Як оптимальні значення, рекомендуються 0,6-0,8. Але це стосується тільки великих підприємств зі стабільним обсягом виробництва. Підприємства, що розвиваються, можуть мати менші значення показника і навіть використовувати тільки позикові засоби.
Структура джерел засобів підприємства, крім розглянутих раніше коефіцієнтів характеризується низкою показників, що дозволяють відслідковувати тенденції в зміні структури окремих груп джерел. За своїм характером вони як би розшифровують коефіцієнт співвідношення власних і позикових засобів . Слід розглянути ці коефіцієнти.
Коефіцієнт автономії джерел формування запасів і витрат — показує частку власних оборотних коштів у загальній сумі джерел формування запасів і витрат.
Оскільки запаси ( це найменш ліквідна форма оборотних коштів, вони не можуть формуватися за рахунок кредиторської заборгованості. Тому основними джерелами формування запасів і витрат можуть бути тільки власний капітал, а також довгостроковий і короткостроковий (на термін не менше одного обороту запасів) позиковий капітал. Однак цей капітал перед забезпеченням запасів повинне покрити менш ліквідний вид активів — необоротні активи. Таким чином, можна визначити основні джерела формування запасів і витрат. Поняття власних оборотних коштів зустрічалося при розгляді коефіцієнта забезпеченості запасів власними засобами. Аналітичний зміст коефіцієнта - у відстеженні ступеня фінансової незалежності, автономності від позикових засобів.
Значення коефіцієнта, що рекомендується — не нижче 0,5, оскільки засоби повинні інвестуватися в майно виробничого призначення, а не в обслуговування цього майна. Інакше це означає, що або додаткові засоби відвернені в оборотні активи, тобто не приносять прибутку і треба підвищувати оборотність оборотних коштів), або підприємство здійснило великі інвестиції, тобто засоби обслуговують не власну справу (якщо інвестиції в інші підприємства стають значно ефективніше інвестицій у власне підприємство).
Коефіцієнт короткострокової заборгованості показує частку короткострокових зобов'язань у загальній сумі зобов'язань. Невелика величина цього коефіцієнта означає значущість частки довгострокових зобов'язань. При цьому зміцнюється фінансова стабільність підприємства (оскільки довгострокові зобов'язання не треба повертати негайно.) Більш того, це свідчить про успішне обслуговування поточної заборгованості, що, у свою чергу, свідчить про фінансову стабільність. Оскільки короткострокова заборгованість найчастіше не супроводжується витратами по процентах за відстрочку платежів, то її значна частка гарантує підвищення прибутковості підприємства.
Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших пасивів визначається відношенням кредиторської заборгованості до загальної суми зобов'язань підприємства .
За принципом свого формування цей коефіцієнт схожий на коефіцієнт короткострокової заборгованості. Але тільки схожий. Коефіцієнт короткострокової заборгованості описує заборгованість підприємства з погляду терміну повернення. У той час як коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших пасивів описує (по суті) якість обслуговування кредиторської заборгованості.
Коефіцієнт інвестування власних ресурсів показує питому вагу необоротних активів у загальній сумі власного капіталу підприємства. Вважається доцільним, коли необоротні активи на 50 % фінансуються за рахунок власних джерел засобів і на 50 % за рахунок довгострокових кредитів. Звідси випливають наступні теоретичні границі коефіцієнта: він повинний бути більше 1, але менше 2.
Висновок по підприємству: …