Пропозиція робочої сили характеризується чисельніс­тю осіб, які потребують працевлаштування

Вона скла­дається за рахунок трьох основних джерел:

Ø соціально-демографічного (випускники різних навчальних закла­дів, які розпочинають трудову діяльність),

Ø соціального (ті, хто не працював раніше, або ті, хто займався до­машнім господарством)

Ø економічного (вивільнювані з різних галузей народного господарства).

Вивільнення з галузей народного господарства відбувається через здійснення заходів

Пропозиція робочої сили визначається рівнем заробітної плати

Попит на робочу силу визначається потребами ро­ботодавців та попитом в економіці, а також технічною оснащеністю виробництва

Зайнятість— це діяль­ність громадян, пов'язана з задоволенням особистих та суспільних потреб, яка приносить їм доход у грошовій чи іншій формі.

Відповідно до Закону України «Про зайнятість насе­лення», прийнятого Верховною Радою України у 1991 р., зайнятими вважаються особи, які: працюють за наймом; працюють самостійно обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах держав­ної влади, громадських об'єднаннях; проходять дійсну служ­бу у Збройних силах; здобувають професійну підготовку або перепідготовку з відривом від виробництва; учні та студенти денних форм навчання; направлені на виконан­ня громадських оплачуваних робіт; зайняті вихованням малолітніх дітей, доглядом за хворими та людьми по­хилого віку; громадяни інших країн, що працюють у на­родному господарстві України.

Види зайнятості:

Ø Повна зайнятість — це надання суспільством усьому працездатному населенню можливості займатися суспільно корисною працею, на основі якої здійснюється індивіду­альне (в межах сім'ї) та колективне (з участю фірм, компа­ній, держави) відтворення робочої сили і задоволення всієї сукупності потреб.

Ø Реальна зайнятість — це зайнятість, яка має місце всуспільстві з урахуванням доцільності перерозподілу та використання трудових ресурсів, їх статевікової та освіт­ньої структури. Цей вид занятості не завжди буває ефек­тивним, оскільки здійснюється з метою покращення стате­вікової зайнятості, залучення до трудової діяльності праце­здатного населення окремих відсталих регіонів тощо.

Ø Ефективна зайнятість — це зайнятість, що здійсню­ється відповідно до вимог інтенсивного типу відтворення та критеріїв економічної доцільності й соціальної результа-тивності, зорієнтована на скорочення ручної, не престиж-;ної, важкої праці

Повнота і раціональність у комплексі визначають ефективність зайнятості, тобто забезпечуваний нею со­ціально-економічний результат.

Форми зайнятості

Основна форма зайнятостірегулюється трудовим зако нодавством та типовими правилами внутрішнього розпоряд­ку щодо різних категорій працівників.

Спеціальні, або нетрадиційні, форми зайнятості (робота вдома, за сумісництвом, індивідуальна й кооперативна трудова діяльність та ін.) здійснюються згідно із спеці­альним правовим регулюванням. У США та в Англії такими формами зайнятості охоплено понад ЗО % робочої сили.

Державні заходи для забезпечення зайнятості населення:

Ø інвестиційні та податкові заходи, спрямовані на ра­ціональне розміщення продуктивних сил, підвищення мобільності трудових ресурсів, заохочення підприємни­цтва, створення нових технологій, нових малих під­приємств, застосування гнучких режимів праці (скоро­ченого робочого дня, роботи дома та ін.), які сприяють збереженню і розвитку системи робочих місць;

Ø забезпечення прав і інтересів працівників через удосконалення законодавства про зайнятість населення і працю, створення сприятливих умов на виробництві;

Ø проведення аналітичних та наукових досліджень еко­номічної структури і прогнозування змін у якості й роз­поділі робочої сили;

Ø регулювання зовнішньоекономічної діяльності в ча­стині залучення і використання іноземної робочої сили на основі квотування й ліцензування, а також забезпе­чення своїм громадянам права працювати за кордо­ном;

Ø сприяння (з боку підприємств, установ і організацій усіх форм власності) при потребі створенню додаткових робочих місць, а також поліпшенню умов праці в су­спільному виробництві.