Методи конкурентної боротьби
На конкурентному ринку суперники використовують різні методи боротьби: цінові, нецінові, нечесні (недобросовісні) та чесні ( добросовісні).
Історично конкуренція в ринковій економіці починалася із застосування переважно методів цінового суперництва.
Цінові методи конкуренції - це конкуренція, в якій головним засобом боротьби є ціна.
За цінової конкуренції перемагає той, хто домагається нижчої ціни продукції, ніж конкуренти. Це, по суті, боротьба за скорочення затрат виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, підвищення її продуктивності тощо.
Залежно від форм і цілей конкуренції формуються такі види цін: монопольно високі, монопольно низькі, демпінгові, дискримінаційні.
Монопольно висока ціна - це різновид ринкової ціни речового товару або послуги, яка встановлюється монополіями вище від вартості товару і забезпечує їм прибуток. Ця ціна встановлюється внаслідок виробництва монополіями переважної кількості товарів чи послуг певного виду, обмеження ними конкуренції, досягнення панівного становища на ринку. У цьому випадку монополісти обмежують конкуренцію, порушують права споживачів і отримують внаслідок цього високі прибутки.
Практика встановлення монопольно високих цін призводить до зменшення платоспроможного попиту населення, зменшення їх реальних доходів. На перший погляд, продавці мають бути зацікавлені у високих цінах на свою продукцію для отримання більш високих прибутків (що, в принципі, відповідає дійсності), але в умовах сучасної конкуренції цей принцип дещо модифікується. Наявність на ринку конкурентів утримує продавців від тривалого встановлення надвисоких цін на свою продукцію. Загальне правило можна сформулювати так: чим більше на ринку конкуруючих між собою продавців, тим нижчі на ньому ціни (за інших однакових умов), та навпаки: чим менше на ринку конкуренція між продавцями певної продукції, тим вищою буде ціна на неї (за інших однакових умов).
Монопольно низькі цінивстановлюються на товари та послуги, які закуповують великі компанії, на комплектуючі деталі у дрібних та середніх фірм через контрактну систему; на сировину, яка закуповується в країнах, що розвиваються; на товари, виготовлені у державному секторі економіки і т. ін.
Демпінгові ціни - це надзвичайно занижені ціни на товари при продажу їх на внутрішніх і зовнішніх ринках з метою розорення та усунення конкурентів з уже освоєних ринків, що з часом дає можливість компенсувати свої втрати значним підвищенням цін на товари.
Дискримінаційні ціни - це різні ціни на один і той самий товар для різних покупців. Тобто, встановлюючи різні підходи До обслуговування покупців, фірма здійснює цінову дискримінацію. Розрізняють три види цінової дискримінації.
Цінова дискримінація першого ступеня, або абсолютно цінова Дискримінація, існує тоді, коли кожному споживачеві вста-новлюють індивідуальну ціну на рівні його готовності платити за благо, тобто найвищу із цін, за якою споживач погоджується на купівлю певної одиниці товару або послуги.
Цінова дискримінація другого ступеня полягає у встановленні різної ціни за різні одиниці одного й того ж товару. Цей спосіб дискримінації, як і у попередньому випадку, використовує спадну криву ринкового попиту, що відбиває зменшення готовності покупця платити однакову ціну при збільшенні обсягу закупівель.
Цінова дискримінація третього ступеня (на сегментованих ринках) запроваджується монополістом тоді, коли можна виділити кілька окремих груп споживачів з різною еластичністю попиту, тобто визначити так звані сегменти ринку. Після цього тим покупцям, попит яких є значно нееластичний, буде запропонована вища ціна, а тим, чий попит еластичний - нижча.
Це найпоширеніший варіант цінової дискримінації. Звичайно, і в цьому випадку монополіст отримує можливість збільшити власні прибутки.
Елементи так званої прихованої цінової дискримінації мають місце під час продажу товарів з додатковим "навантаженням", з "подарунком", а "нижчою ціною" для постійних покупців, сезонних розпродажів тощо.
В умовах сучасної конкуренції переважають нецінові методи конкуренції.
Нецінова конкуренція - це стратегія конкурентної боротьби, яка спрямована не на зміну цін, а на створення передумов, які поліпшують реалізацію продукції.
Це означає, що розробляючи стратегію й тактику поведінки на ринку, фірма насамперед дбає про те, щоб створена продукція за своїми споживчими якостями відповідала запитам споживачів. Тому неодмінною умовою економічної політики фірми є врахування динаміки очікувань споживачів. А вже в рамках цих параметрів вона визначає шляхи зменшення затрат і зниження ціни.
Нецінові методи конкуренції поділяються на два види: конкуренцію за продуктами і конкуренцію за умовами продажу.
Конкуренція за продуктами передбачає поширення таких нецінових характеристик товарів як покращання їх якості за збереження ціни, підвищення надійності під час експлуатації, оновлення асортименту, відповідність товарів міжнародним стандартам тощо.
Конкуренція за умовами продажу передбачає поширення і вдосконалення послуг, що супроводжують реалізацію товарів. До них належать:
- продаж товарів у кредит;
- продовження терміну гарантійного обслуговування;
- безкоштовна доставка товару додому та його встановлення;
- безоплатні консультації щодо використання купленого товару;
- продаж товару із забезпеченням до нього запасних частин;
- інтенсивне використання реклами, яка доводить переваги продукції продавця;
- відкриття ремонтних майстерень та сервісних центрів, що здійснюють гарантійний ремонт, та поточного обслуговування проданого товару.
Передові фірми надають й інші допродажні та післяпродажні послуги покупцям своїх товарів.
Нечесна конкуренція - це нецивілізовані форми конкурентної боротьби, які проявляються в порушенні суб'єктами ринкових відносин чинного законодавства, професійних, етичних, моральних норм і правил поведінки для досягнення неправомірних переваг у конкуренції.
Найпоширенішими методами нечесної конкуренції є такі.
Неправомірне використання позначень товару іншого виробника. Це здійснюється шляхом копіювання зовнішнього вигляду товару, найменування, фірмового знака, упаковки та інших позначень, які можуть привести до змішування його з товаром конкурента. В такий спосіб покупці низькоякісної підробленої продукції піддаються обману. А до фірм, чия продукція підроблена, падає довіра споживачів до їх продукції, у них звужується ринок збуту, знижуються прибутки.
Дезінформація споживачів про товар. Вона виявляється в неправдивих відомостях про властивості свого товару: якість, сорт, безпечність використання, термін зберігання, приховані дефекти тощо.
Компрометація товарів конкурентів* Вона здійснюється шляхом поширення у будь-якій формі, у т. ч. і через порівняльну рекламу, неправдивих, неточних або неповних відомостей про властивості товарів своїх конкурентів. Звичайно, така інформація завдає шкоди діловій репутації конкурентів і негативно відбивається на результатах їхньої комерційної діяльності.
Тиск на постачальників ресурсів і банки, щоб вони не укладали, або розривали договори на постачання конкурентам сировини, матеріалів та надання кредитів.
Неправомірне збирання,розголошення та використання комерційної таємниці про діяльність суперника - конкурента. До цього можна також додати й економічне шпигунство.
Переманювання провідних спеціалістів фірм-конкурентів шляхом підкупу, встановлення вищих окладів та надання різних пільг.
Іноді деякі нечесні методи конкурентної боротьби переростають у кримінальні злочини: шантаж, підпали, вибухи, убивства.
Все це зумовлює необхідність втручання держави в регулювання та усунення неприпустимих форм конкурентної боротьби.
Конкуренція
Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Конкуренція (значення).
Конкуре́нція — економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків. Водночас — механізм стихійного регулювання виробництва в умовах вільних ринкових відносин.
Конкуренція — важливий елемент механізму саморегулювання ринкової економіки і водночас конкретна форма її функціонування. У перекладі з латинської це слово означає «сходитися», «стикатися». Конкуренція — це суперництво між суб’єктами ринкової економіки за найкращі умови виробництва, вигідну позицію на ринку тощо. Вона є тією ринковою силою, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції, яка урівноважує ринкові ціни.
Конкуренція відбиває зв’язок між виробництвом і реалізацією продукту. Цей зв’язок є причинно-наслідковим, суттєвим, необхідним і повторюваним, тобто об’єктивним економічним законом. Закон конкуренції відображує причинно-наслідковий зв’язок між можливостями створити продукт, потрібний споживачам, і можливостями реалізувати його з вигодою насамперед для покупця, а потім уже для виробника.
Змагання підприємців, коли їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.
Зокрема, розрізняють такі види конкуренції:
· цінова — конкуренція, що здійснюється через зниження цін;
· нецінова — конкуренція, здійснювана через підвищення якості товарів, їх надійності, збільшення термінів служби, підвищення продуктивності, поліпшення умов реалізації за незмінних цін;
· чиста (ідеальна, досконала) — конкуренція, на ринку з багатьма продавцями та покупцями тотожного, взаємозамінного товару, коли жоден із продавців чи покупців не здатний відчутно вплинути на ціну чи обсяги продажу;
· недосконала — конкуренція, коли ринок не здатний виконувати свої функції, внаслідок чого, наприклад, окремі виробники мають змогу контролювати ціни й обсяги продажу продукції, яку вони виробляють;
· монополістична — конкуренція, яка має місце на ринку з багатьма продавцями і покупцями та значною кількістю товарів, що реалізуються за різними цінами;
· олігополістична (грец. oligos — мало) — конкуренція, на ринку з небагатьма великими продавцями товарів, здатними суттєво впливати на ціни реалізації цих товарів; модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів.
Конкуренція і реклама
Реклама і залучення покупців Можна користуватися будь-якими непрямими методами для залучення покупців в рамках чесної конкуренції.
дозволяється:
а) збивати ціни
б) пропонувати покупцям дарунки, гарантії і особливі знижки
в) пропонувати безкоштовну доставку товарів
г) вести рекламну кампанію і розсилати проспекти.
Реклама
Свої товари можна розхвалювати яким завгодно чином, але тільки — чесно, уникаючи перебільшень. Дозволяється підкреслювати достоїнства товару, проте при цьому не можна створювати у потенційного покупця помилкове: враження про його якість і інші властивості.
У жодному випадку не можна ганьбити конкурентні товари і дискредитувати конкурентів, навіть якщо сказане — правда. Можна підкреслювати, проте, вища якість своїх товарів або їх нижчу ціну. Дозволяється говорити: «Мій товар за якістю кращий, ніж у конкурентів», — але не можна говорити: «У них товари низької якості», або: «Вони напружили ціни» і так далі
Рекомендації покупцям
Багато людей, включаючи продавців, недостатньо досвідчені як товари. Тому їм не слід пропонувати свої ради в областях, де вони не є фахівцями. Наприклад, кравці і продавці тканин далеко не завжди можуть визначити міцність і термін служби матеріалів, що продаються ними. Тому вони у жодному випадку не повинні завіряти покупця, що бажає придбати особливо міцну тканину, що цей сорт «служитиме багато років».
Рекла́ма (лат. reclamare — «поновлювати крик, знову кричати, кликати, голосно заперечувати») — спеціальна інформація про осіб чи продукцію, що розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку.
Відповідно до законодавства України реклама — це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Оптові ціни, їх різновиди
Оптова ціна виробника утворюється приєднанням до повної собівартості продукції нормального прибутку, тобто такої, котра забезпечує підприємствам можливість розширеного відтворення в основному за рахунок власних коштів.
Ціна оптової торгівлі містить у собі оптову ціну виробника, власні витрати і прибуток.
Помірна інфляція (2—3%) у періоди пожвавлення економічних процесів може відбивати здорове підвищення попиту на сировину матеріали, устаткування, робочу силу і тд. і є стимулом для розширення виробництва і незначного підвищення цін.
Розрізняють оптові ціни на продукцію виробничо-технічного призначення і на предмети народного споживання. Оптові ціни на продукцію виробничого призначення мають широку сферу дії і є кінцевими, а на товари народного споживання — проміжними. Їхня сфера дії звужена рамками окремих галузей (розгалужень) і виробництв, тому що на ринку безпосередні споживачі здобувають їх по ринкових кінцевих цінах
Товари виробничого призначення можуть реалізовуватися безпосередньо споживачам (за оптовою ціною виробника) і через посередників (за ціною оптової торгівлі).
За оптовими цінами виробника підприємство продає свою продукцію іншим підприємствам, а також підприємствам оптової торгівлі (постачальницько-збутовим організаціям). Ці ціни використовуються на підприємствах при плануванні, обліку й аналізі товарної і реалізованої продукції, прибутку й інших вартісних показників діяльності підприємства, а також у розрахунках економічної ефективності виробництва, інвестиційних проектів його технічного переустаткування, доцільності одержання кредитів і ін.
Ціни оптової торгівлі містять у собі оптову ціну виробника, а також витрати і прибуток постачальницько-збутової організації, що здійснює оптовий продаж товарів. До витрат таких організацій відносяться навантаження, розвантаження, складування, збереження, підсортовка, доведення продукції до вимог споживачів (нарізка різьблення, розкрій, заточення і т п), амортизація основних засобів, витрати на опалення, висвітлення, енергетичні витрати на технологічні нестатки й ін.
До оптових відносяться ціни, по яких здійснюється закупівля сільськогосподарської продукції в сільгосппідприємств. Вони називаються закупівельними Особливістю цих цін є диференціація їхнього рівня по природнокліматичних зонах, а в окремих випадках — і внутрізональна диференціація.
Різновидом оптових цін на ринковій економіці є ціни форвардних угод, використовувані при операціях на біржі. Вони поряд зі співвідношенням попиту та пропозиції до моменту постачання товару враховують також відсоток за кредит, витрати на фінансування біржової операції, витрати по страхуванню і збереженню товару, комісійні брокерам. При нормальній кон'юнктурі ціни форвардних угод звичайно вище ціни за наявний товар.
ЦІНИ ПРИ ОПТОВИХ ПРОДАЖАХ
Оптові продажі здійснюються, як правило, за конкретними цінами, що можуть бути зафіксовані в укладеному контракті на момент його оформлення, протягом терміну дії чи контракту до моменту його виконання. У залежності від способу фіксації (price fixing) розрізняють кілька видів цін.
Тверда (стабільна, фіксована, гарантована) ціна (firm price, fixed price) встановлюється в момент підписання контракту, не підлягає зміні протягом усього терміну його дії і не залежить від термінів і порядку постачання товарної партії. У контрактах із тривалими термінами постачання звичайно робиться цінове застереження «ціна тверда, зміні не підлягає».
Рухлива ціна (flexible price) — зафіксована при висновку контракту ціна, що може бути переглянута надалі, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його постачання зміниться. При встановленні рухливої ціни в контракт вноситься цінове застереження, що передбачає зміну ціни, зафіксованої в контракті, у залежності від чи підвищення зниження ціни на ринку до моменту виконання угоди. Така ремарка зветься застереження про підвищення і зниження.
Звичайно в контракті обмовляється припустимий мінімум відхилення ринкової ціни (market fluctuation), наприклад, у межах 2-5% щодо ціни, прийнятої в контракті. У даних межах варіювання ознаки перегляд контрактної ціни не виробляється. При встановленні рухливої ціни в контракті обов'язково повинно бути зазначене офіційне джерело статистичних даних, по якому варто судити про зміну ринкової ціни. Рухливі ціни найчастіше встановлюються на промислові, сировинні і продовольчі товари, що поставляються по довгострокових контрактах.
Розрахунки в такому випадку ведуться за поточними цінами (current price) — цінам, що діють на даний період.
Змінна ціна (sliding price) — ціна, обчислена в момент виконання контракту шляхом перегляду договірної (базисної) ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, що створились в період виконання контракту. Якщо контрактом передбачаються часткові постачання, змінна ціна розраховується окремо на кожне постачання.
Змінні ціни застосовуються в контрактах на продукцію, що вимагає тривалого терміну виготовлення. Під час підписання контракту сторони встановлюють базисну ціну і включають застереження про її структуру, тобто частковий розклад складових ціни у відсотках постійних витрат (прибуток, накладні витрати, амортизаційні відрахування й інші), витрат на сировину і матеріали, а також витрат на заробітну плату.
У додатках до контракту крім протоколів узгодження договірних цін може приводитися погоджений сторонами метод розрахунку змінної ціни. При встановленні змінної ціни в інтересах імпортера в контракти можуть бути внесені деякі обмежувальні умови. Зокрема, може бути встановлений у відсотках до договірної ціни межа, у рамках якого перегляд ціни не виробляється, а також межа можливої зміни договірної ціни (наприклад, не понад 10% від загальної вартості замовлення), що називають лімітом ковзання (limit of escalation).
У контракті може бути передбачено, що ковзання поширюється не на всю суму витрат виробництва, а лише на визначені елементи з указівкою їхньої величини у відсотках від загальної вартості замовлення. Змінна ціна може застосовуватися не на весь термін дії контракту, а на більш короткий період, наприклад, на перші кілька місяців від дати висновку чи контракту на період постачання визначеної кількості товару.
Ціна, що фіксується в процесі виконання контракту (варіаційна, регульована, гнучка), може уточнюватися сторонами безпосередньо перед постачанням кожної партії чи товару (при довгострокових контрактах) — щорічно перед початком чергового господарського/фінансового року. Покупцю може бути надане пільгове право вибору моменту фіксації ціни протягом терміну виконання угоди з застереженням про джерела інформації про ціни. У контракті в цьому випадку обмовляються умови фіксації і принцип визначення рівня ціни (price level).
При постачанні товарів застосовуються застереження про коливання ціни в залежності від ринкових цін. Наприклад, застереження «підвищення» — будь-яке підвищення ринкової ціни спричиняє підвищення ціни товару. Застереження «зниження» спричиняє зниження ціни в залежності від зниження ринкових цін. Застереження «підвищення/зниження» дозволяє встановлювати будь-як коливання ціни, як зниження, так і підвищення, у залежності від стану ринкових цін. Таке застереження застосовується в основному до товарів, що котирується на біржах.
Так, при угодах на біржові товари обмовляється, по котируваннях якої біржі і по якій рубриці котирувального бюлетеня буде визначатися ціна, а також термін, протягом якого покупець зобов'язаний повідомити продавця про своє бажання зафіксувати ціну в контракті. Такі угоди називаються онкольними (ссаl transaction).
Оптова ціна підприємства (відпускна ціна) — ціна виготовлювача продукції, за якою підприємство реалізує зроблену продукцію оптово-збутовим організаціям чи іншим підприємствам. В умовах переходу до ринку ці ціни покликані забезпечувати можливість подальшої господарської діяльності підприємствам та організаціям. Іншими словами, реалізуючи свою продукцію за оптовими цінами, підприємство повинно відшкодувати свої витрати виробництва і реалізації й одержати такий розмір прибутку, який би дозволив їм вижити в умовах ринку. Прибуток є найважливішим елементом ціни. Одержання прибутку — головний спонукальний мотив будь-якої форми підприємництва. В умовах ринкової економіки, конкуренції існує об’єктивна тенденція до одержання максимального прибутку. Необхідний розмір прибутку для підприємства визначається потребами його розвитку і не може бути меншим мінімально припустимого рівня, що забезпечує нормальний процес відтворення. На основі оптових цін підприємства (відпускних цін) здійснюється планування, аналіз і розрахунок вартісних показників роботи підприємства. Оптова (відпускна) ціна підприємства складається із собівартості (витрат виробництва і реалізації), прибутку, акцизу (по підакцизних товарах) і ПДВ. Ціна виготовлювача продукції звернена до виробництва, тісно пов’язана з ним.
Ціни при оптових поставках визначаються, як правило, контрактними умовами, що можуть бути зафіксовані в укладеному контракті на момент його оформлення, протягом терміну дії контракту чи до моменту його виконання. Залежно від способу фіксації (price fixing) розрізняють кілька видів цін.
Тверда (стабільна, фіксована, гарантована) ціна (firm price, fixed price)встановлюється в момент підписання контракту, не підлягає зміні протягом усього терміну його дії і не залежить від термінів і порядку постачання товарної партії. У контрактах із тривалими термінами постачання звичайно робиться цінове застереження «ціна тверда, зміні не підлягає».
Змінна ціна (flexible price) — зафіксована під час підписання контракту ціна, що може бути переглянута надалі, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його постачання зміниться. У разі встановлення рухливої ціни в контракт вноситься цінове застереження, що передбачає зміну ціни, зафіксованої в контракті, залежно від підвищення чи зниження ціни на ринку до моменту виконання угоди. Звичайно в контракті обумовлюється припустимий мінімум, наприклад, відхилення ринкової ціни (market fluctuation) у межах 2—5 % щодо ціни, прийнятої в контракті. У даних межах змін ознаки перегляд контрактної ціни не відбувається.
У разі встановлення рухливої ціни в контракті обов’язково має бути зазначене офіційне джерело статистичних даних, за яким варто судити про зміну ринкової ціни. Рухливі ціни найчастіше встановлюються на промислові, сировинні та продовольчі товари, що поставляються за довгостроковими контрактами. Розрахунки в такому випадку ведуться за поточними цінами (current price) — цінами, що діють на даний період.
Плинна ціна (sliding price) — ціна, обчислена в момент виконання контракту шляхом перегляду договірної (базисної) ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, що виникли в період виконання контракту. Якщо контрактом передбачаються часткові постачання, змінна ціна розраховується окремо на кожне постачання. Змінні ціни застосовуються в контрактах на продукцію, що вимагає тривалого терміну виготовлення. Під час підписання контракту сторони встановлюють базисну ціну і включають застереження про її структуру, тобто частковий розклад складових ціни у відсотках постійних витрат (прибуток, накладні витрати, амортизаційні відрахування та ін.), витрат на сировину і матеріали, а також витрат на заробітну плату. У додатках до контракту, крім протоколів узгодження договірних цін, може приводитися погоджений сторонами метод розрахунку змінної ціни. У разі встановлення змінної ціни в інтересах імпортера в контракт можуть бути внесені деякі обмежувальні умови. Зокрема, може бути встановлена у відсотках до договірної ціни межа, в рамках якої перегляд ціни не відбувається, а також межа можливої зміни договірної ціни (наприклад, не більше 10 % від загальної вартості замовлення), що називають лімітом зміни (limit of escalation). У контракті може бути передбачено, що зміни поширюється не на всю суму витрат виробництва, а лише на певні елементи із зазначенням їхньої величини у відсотках від загальної вартості замовлення. Змінна ціна може застосовуватися не на весь термін дії контракту, а на більш короткий період, наприклад, на перші кілька місяців від дати укладання контракту чи на період постачання певної кількості товару.
Ціна, що фіксується в процесі виконання контракту (регульована, гнучка), може уточнюватися сторонами безпосередньо перед постачанням кожної партії товару (при довгострокових контрактах) — щорічно перед початком чергового господарського / фінансового року. Покупцю може бути надане пільгове право вибору моменту фіксації ціни протягом терміну виконання угоди із зазначенням джерела інформації про ціни. У контракті в цьому разі обумовлюються умови фіксації і принцип визначення рівня ціни (price level).
Оптова ціна використовуєтьсяпромисловими та іншими підприємствами (організаціями) для визначення обсягу виробництва та реалізації продукції та отримання необхідного прибутку. Вона використовується, як правило, при реалізації продукції між юридичними особами. Оптова ціна підприємства складається з собівартості та прибутку.
Розрізняють три ринки капіталу:
> ринок капітальних активів, або фізичного капіталу;
> ринок фінансового капіталу;
> ринок капітальних послуг, або орендний ринок.
На ринку капітальних активів купують і продають фізичний капітал. На обсяги пропонування капітального активу впливають: запас активу, потік послуг від активу і потік доходів.
Запас капіталу визначається кількістю заводів, устаткування, транспорт-них засобів тощо, які знаходяться у власності фірм на даний момент часу. Потік послуг від активу - це кількість відпрацьованого часу машиною або устаткуванням за певний період. Потік доходів - це прибутки або платежі, одержані від функціонування капітального активу протягом певного періоду.
Ціна капітального активу - це сума грошей, за яку одиниця капіталу може бути куплена або продана у кожний даний момент. Вона включає су-часну цінність потоку майбутніх платежів, отриманих власником за весь період використання даного активу.
Сучасна (поточна) цінність майбутніх платежів (PV)-
це сьогоднішнє значення суми, яка може бути виплачена в майбутньому, або оцінка вартості майбутніх доходів через сьогоднішні ресурси.
Процедура, за допомогою якої обчислюється сьогоднішнє значення суми, яка може бути одержана в майбутньому, називається дисконтуванням.
Розрахунок поточної дисконтованої цінності платежу є оберненою зада-чею до розрахунку складних процентів. Методом складних процентів можна обчислити, на скільки збільшиться через певний період часу вкладена сього-
дні сума: FVt = PV(l + і)'. Методом дисконтування можна визначити, яку
суму треба вкласти в банк під певний процент, щоб одержати у майбутньому бажану суму:
PV = FVt /(1 + і)', або PV = [і/(! + /')'\-FVt.
Капітальні активи – майно платника податків (запаси матеріалів, незавершеного будівництва, готової продукції, нерухомість, дебіторська заборгованість тощо), за винятком грошових коштів.