Суть підприємництва та умови його здійснення

Основи економічної теорії

Тема 6:

ПІДПРИЄМСТВО ТА ПІДПРИЄМНИЦТВО

План

1. Суть підприємництва та умови його здійснення.

2. Організаційні основи підприємництва в Україні.

3. Підприємство та його види.

Питання для самостійного опрацювання

1. Проблема банкрутства підприємств.

2. Законодавство про банкрутство.

Суть підприємництва та умови його здійснення

Функціонування ринкової економіки нерозривно пов'язане з її центральними суб'єктами — економіч­ною людиною із притаманними їй раціональною поведінкою, власними інтересами, ак­тивним прагненням до реалізації особистості, актив­ним бажанням ризикувати і брати на себе відповідаль­ність. Економічна, господарська діяльність є сферою, де така людина реалізує ці прагнення. В сучасних умо­вах таку діяльність найчастіше називають бізнесом або підприємництвом.

Поняття «підприємець» має французьке походження. Його запровадив французький банкір-економіст Р. Контільйон на початку XVIII ст. У його трактуванні підприємцем була людина з нефіксованими прибутками або суб'єкт, який займався економічною діяльністю в умовах нестабільності цін, а отже, брав на себе пов'язаний з нею ризик. Представники різних течій економічної теорії неоднозначно тлумачили цей тер­мін, але в сучасних умовах більшість економістів вва­жають, що підприємець — це людина, здатна зрозумі­ти структуру потреб та узгоджувати це своє розуміння із знаннями в галузі управління виробництвом з метою створення благ. Підприємець здатний творчо розв'язувати завдання узгодження потреб з виробни­чими ресурсами, розпоряджається капіталом і здійс­нює витрати, необхідні для організації діяльності з реалізації цих завдань. Характерною рисою такого суб'єкта економічної діяльності є підприємливість, яка характеризується такими ознаками:

§ самостійність і нестандартність суб'єктів госпо­дарювання;

§ новаторство у досягненні мети з опорою на власні сили;

§ сміливість та винахідливість;

§ змагальність і наявність господарського ризику;

§ орієнтація на досягнення найвищих результатів, ефективне використання ресурсів.

Слід зазначити, що в економічній літературі розрізняють поняття «підприємець» і «бізнесмен»…

Бізнесмен— це людина, яка займаєть­ся якоюсь економічною діяльністю, метою якої є прагнення одержа­ти максимальну вигоду, тобто насамперед під цим розуміють дохід, прибуток. Це нерідко діяльність, яка не потребує якихось новацій і здійснюється за усталеними принципами та звичками. А підприє­мець є бізнесменом, який постійно генерує нові ідеї в економічній діяльності, формує нові ресурси, ринки, управлінські рішення. Тому і міра ризикованості підприємців набагато вища, бо їх діяльність відбувається в умовах невизначеності, багатоальтернативності.

Визначення підприємницької діяльності дається у Господарському кодексі України. У статті 42 цього Кодексу зазначається, що це са­мостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприєм­цями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

Суть цієї діяльності полягає у формуванні по­питу на продукти, послуги, роботу і його задоволенні шляхом прода­жу відповідних продуктів, послуг, робіт як товару. При цьому не важливо, чи продавець організовує виробництво цих товарів само­стійно, чи виступає як посередник між виробником і споживачем. Одна з головних ознак такої діяльності — прибуток, виражений різ­ницею між ціною, яку покупець сплачує за товар, що задовольняє попит, і затратами на його задоволення.

Суть підприємницької діяльності повніше проявляється у тих функціях, які вона виконує:

Творча функція (її ще називають інноваційною) підприємництва полягає у пошуку та генеруванні новаторських ідей щодо вдоскона­лення або створення оригінальних благ, нових технологій та форм організації виробництва і збуту продукції, нових ресурсів та сфер застосування капіталу, нових форм задоволення потреб споживачів.

Організаційна функція пов'язана з поєднанням факторів виробництва, без чого не можна створювати благо, що дає прибуток. Важливо, що це поєднання повинно здійснюватись так, аби забезпечува­лась оптимальна пропорціональність між залученими факторами виробництва і здійснювався постійний контроль за її підтриманням.

Ресурсна функція. Вона полягає у знаходженні необхідних для реалізації підприємницьких цілей ресурсів, насамперед фінансових та у забезпе­ченні максимально можливої ефективності залучених ресурсів.

Як видно з цих функцій, виконуваних підприємництвом, його суб'єктам притаманний певний стиль поведінки і тип мислення, що виділяють його серед інших суб'єктів економічної діяльності. Рисами підприємця, що ха­рактеризують його особливість, стиль його поведінки і мислення, є:

Суть підприємництва та умови його здійснення - student2.ru ініціативність. Це одна з найважливіших рис, яка означає пос­тійну потребу починати що-небудь нове, готовність щось ініціювати, уміння думати інакше, ніж конкуренти, пошук, здатність приймати нестандартні рішення;

Суть підприємництва та умови його здійснення - student2.ru цілеспрямованість та настирність. Підприємець має бути гото­вим долати перешкоди, переносити надзвичайно високі фізичні та психічні навантаження, він повинен постійно прагнути випереджати інших, за жодних обставин не відмовлятися від своєї мети та бути оптимістично налаштованим;

Суть підприємництва та умови його здійснення - student2.ru уміння об'єднувати людей для досягнення поставленої мети, створювати атмосферу, в якій кожен працівник відчуває себе членом єдиного колективу, створювати можливість для їх самовираження:

Суть підприємництва та умови його здійснення - student2.ru знання основ сфери своєї діяльності - уміння робити точні розрахунки в будь-яких складних ситуаціях дія підвищення ефективності роботи.

Суть підприємництва та умови його здійснення - student2.ru готовність до ризику, що означає упевненість у собі і своїй справі і вміння нести відповідальність за свої дії, стійко перено­сити можливі невдачі.

Підприємницька діяльність базується на ряді принципів.

До них належать:

1) свобода у виборі напрямів та методів господарювання:

2) самостійність у прийнятті рішень;

3) відповідальність за прийняті рішення, їх наслідки і пов'язаний з цим ризик;

4) орієнтація на до­сягнення комерційного успіху, одержання прибутку;

5) дотримання принципів ділової етики, постійний творчий пошук.

Досвід функціонування ринкової економіки показує, що розви­ток підприємництва здійснюється у певному соціально-економічному та історичному середовищі.

Умови здійснення підприємницької діяльності:

 
Умови
Економічні
Соціальні
Технологічні
Політичні
Правові

До політичних умов підприємництва належить передусім держав­ний устрій. Він визначається розстановкою політичних сил, що ма­ють своє бачення соціально-економічного розвитку. Це зумовлює і відповідне ставлення до підприємництва як економічного явища. Нестабільний політичний режим не створює сприятливих умов для підприємництва, оскільки збільшується його ризикованість. Сприят­ливі політичні умови проявляються, насамперед, у створенні надій­ної та ефективної законодавчої і нормативної бази підприємницької діяльності.

До правових умов підприємництва належать ті законодавчі та нормативні акти, що регулюють підприємницьку діяльність. Вони повинні створити для всіх її суб'єктів рівні правові умови, тобто однакові правила поведінки у цій сфері, чітко визначити їх права і обов'язки, гарантувати захист власності, не допускати втручання органів державного управління в господарську діяльність будь-якого господарського суб'єкта. Це за­безпечує самостійну і вільну діяльність кожного підприємця в право­вому полі.

Економічні умо­ви підприємництваце насамперед економічна свобода суб'єктів економічної, в тому числі й підприємницької діяльності, їх рівноправність у всіх сферах економіки. Важливою умовою є створення конкурентного середови­ща, захист від недобросовісної конкуренції та державного монополіз­му. Серед цих умов — і формування розгалуженої інфраструктури підприємництва: банків, інвестиційних, інноваційних, страхових та інших компаній. Суттєво впливають на підприємництво такі еконо­мічні явища, як курс національної валюти, рівень інфляції і без­робіття, рівень доходів основних груп населення, стан фінансової та податкової систем.

Соціальні умови підприємницької діяльності полягають у соціаль­ній стабільності суспільства, рівні гостроти суперечностей, стані со­ціального захисту населення. До цієї групи умов належить і культур­не середовище: рівень освіченості населення, естетичні смаки різних соціальних груп та інше. Від них значною мірою залежать стимули підприємницької діяльності.

Стан підприємництва зумовлюється і технологічним середовищем що включає рівень технічної оснащеності виробництва, стан розвит­ку науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт. Саме ці фактори визначають ефективність економічної діяльності, що безпо­середньо позначається на багатьох видах підприємництва.

До умов, що впливають на підприємництво, належить

ü демогра­фічна ситуація в країні,

ü природно-кліматичне середовище,

ü інституціональне та організаційно-технічне середовище.

Ефективність підприєм­ницької діяльності залежить від таких факторів:

Ø висока кваліфіка­ція підприємця або людей, що здійснюють його ідеї,

Ø достатній обсяг матеріальних і фінансових ресурсів,

Ø обґрунтованість концепції того виду підприємництва, яким займається його суб'єкт,

Ø широкі осо­бисті контакти підприємця та знання ринку збуту.

2. Організаційні основи підприємництва в Україні.

Підприємницька діяльність завжди виступає в певних організаційних формах, що включають її суб’єкти, об’єкти, права та обов’язки під­приємців. Організаційні основи підприємництва в Україні встанов­люються Господарським кодексом України, Законом «Про підприємництво» та ін. Цими актами визначені суб’єкти підприємництва.

Суть підприємництва та умови його здійснення - student2.ru

Це громадяни України, іноземні громадяни, не обмежені зако­ном у правоздатності або дієздатності, та юридичні особи, зареєстро­вані як в Україні, так і в інших державах.

Фізичні особи виступають суб’єктами підприємницької діяльності як організатори індивідуаль­ного виробництва, що здійснюється на основі їх власного майна та праці, або як організатори виробництва, що базується на приватному капіталі та найманій праці.

Юридичні особи як суб’єкти підприєм­ницької діяльності зайняті у тих господарських одиницях, що функціонують на приватній, змішаній або державній формах власності на фактори виробництва і характеризуються значними обсягами вироб­ництва.

Господарський кодекс України визначає коло тих осіб, які не можуть бути суб’єктами підприємництва. До них належать такі категорії громадян:

Ø військо­вослужбовці,

Ø особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату.

Ø органам державної влади та управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств,

Ø особам, що мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини.

Організація підприємництва охоплює і його об’єкти. Ними висту­пають різні види діяльності, результатом яких є продукти, роботи або послуги. Чинне законодавство визначає коло тих видів діяльності, які потребують особливого контролю з боку держави. Серед них виділяють ті, здійснювати які може тільки держава. Це виготов­лення і реалізація зброї, наркотиків, грошових знаків.

Другу групу видів діяльності становлять ті, що можуть здійснюватися недержав­ними суб’єктами, але вимагають дозволу держави на їх здійснення у виді ліцензій. Чинним законодавством України до них віднесено виготовлення і реалізацію медикаментів та хімічних речовин, розробку і експлуатацію корисних копалин, виробництво пива, вина та ліке­ро-горілчаних напоїв, тютюнових виробів, медичну, ветеринарну та юридичну практику.

За об’єктами діяльності виділяють три види підприємництва: виробничу( охоплює фази виробництва та споживан­ня товарів), торговельну (комерційну) (операції реалізації товарів) та фінансову (купівля - продаж грошей та цінних паперів).

Залежно від форми власності та організації виділяють кілька видів підприємництва:

v індивідуальне підприємництво, що засноване на при­ватній власності фізичної особи та її власній праці.

v сімейне підприємництво, що базується на сумісній (спільній чи част­ковій) власності членів однієї сім’ї. Законодавство дозволяє вико­ристовувати як їх власну працю, так і працю найманих працівників.

v партнерське підприємництво, що базується на об’єднаному майні і створенні юридичної особи, є третім видом підприємницької діяль­ності. акціонерне підприємництво.

v орендне підприємництво, яке ґрунтується на майні, взятому оренду, та власному майні.

v підприємництво, що здійснюється на основі колективної (неподільної) власності, що належить усім суб’єктам, які здійснюють таку підприємницьку діяльність.

Здійснення підприємницької діяльності передбачає наділення суб’єктів певними правами та обов’язками. Чинним законодавством України за підприєм­цем закріпленотакі права:

Ø утворювати для здійснення підприємни­цької діяльності будь-які її види;

Ø купувати повністю або частково майно та набувати майнові права;

Ø самостійно формувати госпо­дарську діяльність, обирати постачальників, встановлювати ціни і тарифи, вільно розпоряджатися прибутком;

Ø укладати з громадянами трудові договори про використання їхньої праці (контракти, угоди);

Ø самостійно встановлювати форми, системи та розміри оплати праці та інші види доходів осіб, що працюють на засадах найму, отримува­ти будь-який необмежений за розмірами особистий доход;

Ø брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, здійснювати валютні операції,

Ø користуватися державною системою соціального забезпе­чення і страхування.

Чинне законодавство України наділяє суб’єктів підприємницької діяльності іпевними обов’язками. Це: укладання трудових договорів (контрактів, угод) з громадянами, яких прийнято на робо­ту за наймом; здійснення оплати праці особам, що працюють за наймом, на рівні, не нижчому встановлених чинним законодавством мінімальних розмірів; забезпечення відповідних умов та охорони праці і інших соціальних гарантій; дотримання прав реалізації закон­них інтересів споживачів шляхом забезпечення надійної якості ви­роблених товарів; отримання ліцензії на діяльність у сферах, що під­лягають ліцензуванню згідно з чинним законодавством.

З правами та обов’язками суб’єктів підприємництва тісно пов’язана їх відповідальність. Відповідальність підприємця — це зумовлене законодавством обов’язкове відновлення порушеного права управомоченої особи. Відповідальність підприємця насамперед про­являється в обов’язковому відшкодуванні завданих ним майнових та інших збитків. Вона наступає при порушенні підприємцем узя­тих на себе зобов’язань відповідно до укладених ним угод, завданої його діями шкоди навколишньому середовищу, у разі порушення заходів з техніки безпеки, охорони праці, виробничої гігієни та санітарії, заподіяння шкоди споживачам виготовленої продукції тощо.

Наши рекомендации