Тема 5. Французьке узгоджене вільне підприємництво
Як зауважив Б.Гаврилишин, "складається враження, що Франція може жити за наявності певних суперечностей і, незважаючи на них, досить ефективно функціонувати".[155][155] Справді, незважаючи на часті зміни урядів, що передували Шарлю де Ґоллю, втрата колоній (а, отже, джерел сировини та ринків збуту), постійні заворушення серед робітництва, соціальні вибухи 1968 року, реальна загроза перемоги на виборах коаліції комуністів та соціалістів, "...економіка функціонувала досить ефективно. Темпи зростання продуктивності праці залишалися постійно високими. ...Зростав валовий національний продукт. Істотно підвищився життєвий рівень більшості населення. ...Стабілізувався грошовий обіг. Присутність Франції на міжнародній арені стала відчутною".[156][156]Очевидною є, навіть з першого погляду, економічна ефективність системи узгодженого вільного підприємництва, яка сформувалась у Французькій Республіці.
§1. Цінності
Одна із найбільших держав Західної Європи - Франція - є однією із найдавніше заселених територій. З прадавніх часів тут господарювали кельтські племена, з 1 століття до Різдва Христового Ґаллія входить до складу Римської імперії, у кінці I тисячоліття Франція утверджується як самостійна держава. Певні національні особливості сформували систему демократичних цінностей, які багато в чому сприяли успіхові Французької Революції (1789-1793) і появі Першої Республіки.[157][157]
Ринкові економічні відносини, у сучасному розумінні цього явища, починають активно розвиватись з початку XVI століття завдяки поширенню мануфактур. Наприкінці XVI на початку XVII ст. Франція вступає в епоху економічного піднесення. Правління Генріха IV (1589-1610), першого із королівської гілки Бурбонів, та Людовика XIII (1610-1645) відзначені завершенням об’єднання Франції в єдину централізовану державу.[158][158] Поява на королівському престолі Людовика XIV (1661-1643) ознаменована політикою найвищого абсолютизму. Саме до цього періоду належить поява "...поняття "узгоджене", застосоване до економічної системи...".[159][159] Те, що його вперше використали французи і саме у Франції, свідчить про те, що тут "...у нього найглибші історичні корені".[160][160] Людовик XIVта його міністр фінансів Ж.Б.Колберт заснували ряд державних компаній і ввели пильний урядовий контроль над економікою. Сучасне відродження колбертизму у Франції розпочалось після другої світової війни у формі індикативного планування та націоналізації ряду підприємств. Для управління французькою економікою у січні 1946 року створено Генеральний Комісаріат Планування, але оскільки більша частина власності знаходиться у приватних руках, уряд не втручається у ринковий розподіл та розміщення ресурсів.[161][161] Така ситуація, очевидно, не суперечить системі національних цінностей французів.
Населення Франції становить 57,84 мільйона осіб; густота населення 275 осіб на 1 кв.милю (або 105 осіб на 1 кв.км); 20% населення молодші 15 років, 15% - старші 65 років; 74% населення живуть у містах.[162][162]
М’які кліматичні умови (від морського помірного до субтропічно середземноморського), щедра земля, достатньо великі простори, зайняті ріллею, пасовищами та лісами, багаті запаси корисних копалин сформували основні риси національної ментальності французів. Складається враження, що національний характер є продовженням природно-кліматичних умов: французи відрізняються від німців настільки, наскільки клімат Франції відрізняється від німецького.
Загально можна так описати цінності французів:
а) вони схильні до співпраці, до гармонізації проблем, що виникають між робітництвом, підприємцями та урядом шляхом консультацій та переговорів;
б) вони схильні до сприйняття колективістських та соціалістичних ідей; до сприйняття практики соціально-економічного урівнювання;
в) вони підтримують "меритократію" (систему відбору за оцінками), яка пов’язана з елітарною системою освіти для підготовки тих, хто призначений для керівництва.[163][163]
§2. Політичні установи
Франція поділена на 22 адміністративні райони, що складаються із 95 департаментів. Існує також поділ та на 37 історичних провінцій. До складу Франції, крім метрополії, належить ще 4 заморські департаменти, одна територіальна одиниця та 5 заморських територій.[164][164]
У Франції діє конституція П’ятої республіки - "Конституція Республіки та Співтовариства", прийнята 28 вересня 1958 року. Політичний устрій П’ятої республіки характеризується концентрацією політичної влади в руках президента і посиленням виконавської влади через обмеження прав парламенту.
Президент є головою держави, обирають його загальним прямим голосуванням строком на сім років. Президент призначає прем’єр-міністра та міністрів без затвердження їх парламентом. Парламент Франції має дві палати: Національне Зібрання та Сенат. Парламент Франції представляє політичні сили пропорційно до їх підтримки народом. Для полагодження соціально-економічних питань при уряді створено консультативний орган - Соціально-Економічну Раду, що складається із представників різних професій.[165][165]