Входження до судової процедури санації підприємства

Входження до судової процедури санації можливе лише у разі порушення справи про банкрутство підприємства.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Господарським процесуальним кодексом України (ГПКУ) з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» (далі – Закон), Постановою КМУ від 08.02.1994 р, «Положенням про порядок проведення санації державних підприємств», Постановою КМУ від 17.03.2000 р. «Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств»,

Підставою для порушення Господарським судом справи про банкрутство є письмова заява кредиторів, боржника, органів державної податкової служби або державної контрольно-ревізійної служби.

До державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справлення обов'язкових платежів можуть бути віднесені:

– митні органи;

– органи Пенсійного фонду України;

– органи фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

– органи Фонду загальнообов’язкового державного страхування України на випадок безробіття;

– органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Прокурори також мають право звертатись до Господарського суду із заявами в інтересах громадян і держави в порядку, передбаченому Законом.

Кредиторами неплатоспроможних боржників є суб'єкти, які мають підтверджені відповідно до законодавства вимоги до боржника щодо грошових зобов’язань, виключаючи кредиторів, вимоги яких повністю або частково забезпечені заставою. Правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справлення податків, зборів (обов'язкових платежів) (СТ.210 ГПКУ).

Кредиторами, що мають право порушити справу про банкрутство, можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, котрі мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою. Зазначені документи повинні свідчити про те, що боржник неспроможний задовольнити впродовж одного місяця визнані ним претензійні вимоги або сплатити борг за виконавчими документами.

Усі вимоги кредиторів мають бути заявлені виключно у точно обрахованій сумі у національній валюті України. Якщо вимогу заявлено в іншій валюті, така вимога підлягає конвертації заявником у національну валюту за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання вимоги до господарського суду. Крім розміру вимоги заяви кредиторів мають містити підстави вимоги та зазначення доказів, що обґрунтовують вимогу,

Справа про банкрутство може бути порушена, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менш як 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом 3 місяців після встановлення для їх погашення строку, якщо інше не передбачене Законом.

Суб’єктами банкрутства можуть бути лише зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності юридичні особи, зокрема, державні підприємства, підприємства з часткою державної власності у статутному фонді, підприємства, закріплені за якими об’єкти згідно з чинним законодавством не підлягають приватизації.

У разі прийняття до розгляду заяви про порушення справи про банкрутство призначається попереднє засідання суду.

У ході попереднього засідання суд:

1) з’ясовує обґрунтованість заяви про наявність та безспірність боргу та неплатоспроможність боржника;

2) зобов’язує заявника подати за його рахунок до офіційного друкованого органу ВРУ або КМУ оголошення про порушення справи про банкрутство;

3) призначає у разі необхідності розпорядника майна боржника.

Мета судової процедури розпорядження майном боржника:

- забезпечення збереження майнових активів боржника;

- ефективне використання майнових активів боржника до винесення господарським судом ухвали по суті справи;

- визначення у попередньому порядку фінансового стану боржника, передусім з точки зору наявності шансу відновлення його платоспроможності.

Розпорядником майна може бути:

- банк, який веде розрахунково-касове обслуговування боржника;

- Фонд державного майна, якщо боржник – державне підприємство;

- інша особа юридична або фізична) за пропозицією боржника чи кредиторів.

Функції розпорядника майна боржника:

- скликати збори кредиторів і брати у них участь;

- аналізувати фінансове становище боржника і рекомендувати заходи щодо його поліпшення;

- вести реєстр вимог кредиторів;

- звертатися до господарського суду у випадках, передбачених Законом про банкрутство;

- вживати заходи для захисту майна боржника;

- надавати господарському суду та державному органу з питань банкрутства інформацію про фінансове становище боржника та ін.

Заходи забезпечення майнових інтересів кредиторів:

- накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать боржникові;

- заборона боржникові чинити певні дії, наприклад, щодо відчуження у будь-який спосіб належних йому основних фондів тощо;

- заборона власникові майна боржника або уповноваженому ним органу чинити дії щодо реорганізації чи ліквідації юридичної особи-боржника;

- зупинення стягнення, зверненого на майнові активи боржника на підставі виконавчого або іншого документа, за яким списання здійснюється у безспірному порядку.

Вітчизняне законодавство передбачає декілька підстав введення судової процедури санації:

- наявність об’єктивної можливості відновлення платоспроможності боржника;

- подання до господарського суду клопотання комітету кредиторів;

- ухвала господарського суду про проведення судової процедури санації.

Правовими наслідками введення процедури судової санації є:

- відсторонення від посади в порядку, визначеному законодавством про працю, керівника боржника і перехід управління боржником до керуючого санацією;

- припинення повноважень органів управління боржника-юридичної особи;

- арешт майна боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном (накладаються тільки господарським судом у межах процедури санації).

Після початку провадження справи про банкрутство участь у оздоровленні можуть запропонувати інші особи, які згодні задовольнити вимог кредиторів, – санатори.

Санатор – фізична або юридична особа, яка має намір узяти (або бере) фінансову чи іншого роду матеріальну участь у санації підприємства, що перебуває у фінансовій кризі.

Натомість санатори отримують право пропонувати на свою користь умови санації боржника.

Юридичні або фізичні особи, які мають бажання стати санаторами, подають заяви до господарського суду з письмовим зобов’язанням про переведення на них боргу. У цій же заяві повинні бути викладені запропоновані умови санації боржника. До заяви додаються документи, що підтверджують платоспроможність потенційного санатора і фінансову можливість взяти участь у санації.

Санацію становлять погоджені умови учасників цієї процедури (елементи санації):

- угода між боржником і санатором про перевід боргу;

- реструктуризація статутного капіталу боржника;

- виплата санатором боргу кредиторам (термін, послідовність, тощо);

Перевід боргу (перший елемент санації) можливий лише за умови згоди кредиторів. Якщо у справі про банкрутство визнані майнові вимоги двох і більше кредиторів, то згоду на переведення боргу повинні дати кредитори, майнові вимоги яких становлять не менше 2/3 визнаних претензій до боржника. В цих випадках згода кредиторів фіксується у протоколах зборів або комітету кредиторів. Якщо у справі про банкрутство є лише один кредитор, його згода подається у листі на адресу господарського суду або в угоді між санатором і боржником.

Реструктуризація статутного капіталу боржника (другий елемент санації) полягає у повній чи частковій зміні власника статутного фонду юридичної особи боржника на користь санатора.

Якщо боржником є унітарне підприємство, статутний фонд якого не поділено на частки або акції, необхідним є його реорганізація, спрямована на перетворення у господарське товариство, у статутному капіталі якого буде відповідна частка санатора.

Якщо боржником є господарське товариство, умови реструктуризації узгоджуються між його учасниками та санатором з перерозподілу або передачі часток у статутному капіталі санаторові в обмін на погашення боргу товариства.

Трудовий колектив державного підприємства, відносно якого порушено справу про банкрутство, може вимагати передачі цілісного майнового комплексу цього підприємства йому в оренду за умови прийняття на себе його боргів і згоди на це кредиторів. При цьому трудовий колектив має створити певний вид господарського товариства.

Узгодження умов виплати боргу між санатором і кредиторами (третій елемент санації) передбачає встановлення терміну виплати, її послідовність, форму оплати тощо.

Умови санації боржника затверджуються господарським судом лише у разі погодження з учасниками усіх трьох її складових елементів. При цьому припиняється провадження справи про банкрутство боржника.