Об'єкт, предмет і завдання дисципліни

1.1. Еволюція поглядів на категорію «праця»

З моменту виникнення людини та об'єднання у спільноту з метою виживання, праця стала не лише основою її життєдіяльності, але й основною сферою формування та розвитку людини.

Сьогодні неможливо заперечити важливість праці у господарсько­му розвитку. Погляди на роль цього поняття змінювались ще здавна, впродовж тисячоліть, разом з еволюцією економічного світогляду.

Так, людський чинник був присутній майже в усіх трактатах і повчаннях Стародавнього Сходу, його належно описано у літературі Ме­сопотамії, Індії, Китаю та інших країн. Лейтмотивом багатьох світо­глядних концепцій різних народів на початку цивілізації виступала праця як основний засіб існування. Такі погляди висвітлювали мисли­телі античності, зокрема як Ксенофонт (430-355 pp. до н.е.), Платон (427-347 pp. до н.е.), Аристотель (384-322 pp. до н.е.).

Так, Ксенофонт, вважаючи рабство нормальним станом, вихваляв сільськогосподарські роботи, які тренують силу селян, роблять їх пре­красними воїнами, спрямовують їх на шлях взаємодопомоги, забезпе­чують їх усім необхідним. Аристотель розробив «науку рабства», згід­но з якою рабів сприймали як знаряддя, що вміє говорити. Від­стоюючи рабство, мислитель водночас виправдовував позаекономічні методи стимулювання праці. Крім того, як засіб стимуляції він радив використовувати контроль, традиції, звичаї, закони. До того ж Аристо­тель відстоював поділ праці, розуміючи його ефективність.

В епоху середньовіччя Фома Аквінський (1225-1279 pp.) оціню­вав працю з позиції християнської традиції, праця виступала необхід­ною умовою життя, зміцнення моралі і т.д.

Детально досліджував проблеми праці англійський вчений Г.Спенсер. Він докладно проаналізував різні види праці: складну працю, ві­льну працю, становлення і розвиток капіталу, діяльність робітничих союзів, організацію та оплату праці при капіталістичній кооперації, працю рабів, селян, робітників. За мізерну винагороду люди працюва­ли по 12-15 годин на добу, а наукою, мистецтвом могли займатись лише аристократи, діти багатих людей і т.д.

Досліджуючи роль праці, відомі мислителі, вчені, філософи, еконо­місти дійшли висновку, що праця — це сутність людини, головна і необхідна умова існування людського суспільства. Вона не залежить від тих чи інших суспільних форм, є вічною природною необхідністю і без неї не був би можливим обмін речовин між людиною і природою, тобто не було б можливе саме людське життя. Впливаючи на навколишнє се­редовище та змінюючи його, люди змінюють власну людську природу: розвивають здібності до праці; збагачують свої знання та розширюють можливості їх використання; удосконалюють сам процес праці.

Праця виступає основою для виникнення таких людських власти­востей, як: спілкування, свідомість, мова, формування ^духовних цін­ностей. Будучи цілеспрямованою діяльністю, в процесі якої людина впливає на природу з допомогою засобів праці, праця з самого початку виступає як спільна діяльність, яка передбачає певні форми соціальної організації, завдяки яким досягається необхідна узгодженість індиві­дуальних і групових дій, скерованих на досягнення життєвих цілей.

Питання економіки праці, зокрема проблеми природи й організації заробітної плати, почали предметне досліджуватися представниками класичної буржуазної політекономії. Проблеми, які формують предмет економіки праці, проаналізовані у 1776 р. у праці А.Сміта «Багатство нації». Дослідник обґрунтував зв'язок між економічним розвитком та процесом поділу праці, показав об'єктивну необхідність існування та розвитку товарних ринків, що є незаперечною умовою підвищення продуктивності праці, наймання працівників, проаналізував роль заро­бітної плати, величина якої визначається на ринковій основі внаслідок взаємодії сторін трудових відносин.

Проблеми економіки праці проаналізовані К.Марксом у «Капіталі» (1867 p.). Уданій роботі Маркс дійшов висновку про те, що розвиток капіталістичної економіки обов'язково супроводжується посиленням експлуатації праці, що є вираженням класових суперечностей. За до­слідженнями Маркса ніяка рівність сторін не може приховати факт іс­нування експлуатації найманих працівників, зумовленої підпорядко­ваністю їх у процесі праці та відсутністю у них власності на засоби виробництва. Згідно з теорією марксизму вирішення всього комплексу проблем праці та економіки може бути досягнуте лише за умови гли­бинного перетворення основних характеристик трудового процесу, що передбачає знищення капіталістичного устрою.

Предметом наукового дослідження, праця постала відносно пізно, лише в XX ст. Однак, на сьогоднішній день, не має жодної наукової дисципліни, котра б не досліджувала працю так чи інакше. Різномані­тні проблеми трудової діяльності людей стали об'єктом дослідження багатьох наукових економічних, соціальних, правових, психологічних дисциплін, зокрема «Економічної теорії», «Теорії менеджменту», «Психології та фізіології праці», «Ринку праці», «Соціології праці», «Соціальної політики», «Наукової організації праці», «Управління пе­рсоналом», «Економіки підприємств», «Трудового права», «Охорони праці» та інших. Важливе місце серед них посідає «Економіка праці і соціально-трудові відносини» — це функціональна наука, яка дослі­джує суспільні виробничі відносини, що виникають у процесі органі­зації суспільної праці і відтворення робочої сили. Вона вивчає конкре­тні форми і методи свідомого використання суспільством економічних законів у сфері підвищення ефективності виробництва, його матеріа­льного та морального стимулювання, відтворення робочої сили.