Організація бухгалтерського обліку і контролю власного капіталу: проблемні аспекти
Фінансові ресурси господарюючого суб’єкта – це кошти, що є у його розпорядженні. Вони використовуються на розвиток виробництва, невиробничої сфери, споживання, а також можуть залишатися в резерві. Фінансові ресурси, що використовуються на розвиток виробничо – торгівельного процесу – це капітал у грошовій формі. Суб’єкт господарювання розпочинає свою діяльність у сфері виробництва чи бізнесу при первісному нагромадженні фінансових ресурсів, які використовуються у формі капіталу.
Власний капітал – це загальна вартість власних джерел засобів підприємства, які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування його активів, розраховується сума власного капіталу як активи за вирахуванням зобов’язань.
Показник „власний капітал” – один із найістотніших і найважливіших для підприємства показників, оскільки відображає такі характеристики: забезпеченість коштами для функціонування підприємства; кредитоспроможність підприємства; платоспроможність підприємства.
Законодавчими актами, що створюють нормативну основу для регулювання обліку власного капіталу, є Закон України “Про господарські товариства”, Цивільний та Господарський кодекси, які визначають мінімальні вимоги щодо формування статутного капіталу, резервного капіталу підприємства. Розшифрування першого розділу пасиву балансу, яке дає змогу фінансовому аналітику дійти висновків щодо змін, які відбулися в складі власного капіталу підприємства, причини цих змін та існуючі тенденції, міститься у звіті про власний капітал. Порядок складання звіту регламентується П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”.
Згідно П(С)БО 2 „Баланс” власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахувань його зобов’язань.
Відповідно до П(С)БО 5 „Звіт про власний капітал” всі юридичні особи незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ) зобов’язані складати Звіт про власний капітал. Метою складання цього звіту є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
Інвентаризація власного капіталу проводиться перед складанням річної фінансової звітності. За необхідності відбуваються додаткові чи позапланові перевірки. Особливості інвентаризації власного капіталу полягають в тому, що перевіряється як фактична наявність активів, що були внесені до власного капіталу, так і його розмір і складові за документальними даними.
До міжнародних стандартів, які стосуються питань обліку власного капіталу, належать: концептуальна основа складання та подання фінансової звітності; стандарт № 1 „Подання фінансових звітів”; стандарт № 32 „Фінансові інструменти: розкриття та подання”.
Відмінним від української практики є відображення в балансі інших країн інформації про оплачений і неоплачений акціонерний капітал. Акціонерний капітал за номінальною вартістю наводиться в пасиві, а дебіторська заборгованість акціонерів по неоплаченому капіталу – у складі короткострокових активів (окремою статтею дебіторської заборгованості). Акціонерний і партнерський капітал в США і Японії відображається в межах фактично оплаченого, в зв’язку з тим, що стаття заборгованості акціонерів (засновників) відсутня. При недостатній оплаті акцій умовні зобов’язання по зібраних грошових коштах, що виникли, розкриваються в поясненнях.
Таким чином, облік власного капіталу в кожній країні унікальний. Але є й спільні риси: у більшості країн до складових власного капіталу відносять статутний капітал, нерозподілені прибутки та резерви.
Завдання контролю капіталу визначається його власниками з метою сприяння раціональному використанню капіталу на всіх стадіях обігу для його примноження. Аудиту підлягає насамперед структура капіталу господарюючого суб’єкта за джерелами його формування.
В сучасних умовах, з метою виходу підприємств із кризового становища, необхідна така система контролю, яка б сприяла досягненню основної мети діяльності підприємства – підвищенню конкурентноздатності продукції та отримання максимальних прибутків.
УДК 657
Поліщук Т.І. ст. гр. ОАм-51
Науковий керівник: Жураковська І.В., к.е.н., доцент
Луцький Національний Технічний університет