Міжнародні і регіональні організації з регулювання інвестиційної діяльності

У межах "Уругвайського раунду" ГАТТ досягнуто такі угоди в цій сфері:

- Угода з інвестиційних заходів, пов'язаних з торгівлею, - ТРІМС (Trade Related Investments Measures (TRIMs));

- Генеральна угода з торгівлі послугами - ГАТС (General Agreement on Trade in Services (GATS));

- Угода з питань прав інтелектуальної власності, пов'язаних з торгівлею, - ТРІПС (Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights (TRIPs)).

Ключовою позицією цих угод є: надання інвесторам національного режиму створення підприємств і умов їх діяльності, режиму найбільшого сприяння, що не допускає покраїнної дискримінації, визначення механізму розв'язання суперечок через національні чи наднаціональні судові органи.

Угода з торгових аспектів інвестиційних заходів (ТРІМС) стосується інвестицій у промисловість, забороняє встановлення вимог використання місцевих матеріалів, здійснення експорту в розмірі не меншому, ніж імпорт, чи обмежень експорту.

ГАТС стосується інвестування у сферу послуг (телекомунікації, зв'язок, реклама, обробка даних, аудит тощо) і дозволяє "відкривати" для інвесторів лише ті сектори, що вказані в переліку послуг. Промислово розвинені країни зобов'язалися "відкрити" половину переліку секторів, охоплених угодою, країни, що розвиваються, - одну шосту.

ТРІПС зобов'язує учасників СОТ встановлювати мінімальний період захисту авторських прав, патентів, торгових знаків, а також забороняє несанкціоноване їх використання місцевими суб'єктами господарювання.

МБРР і МВФ здійснюють регулювання за допомогою "Керівних принципів про режим іноземних приватних інвестицій", якими визначені: правила і стандарти допуску капіталу; порядок переказу капіталу і прибутків; умови експропріації та компенсації; принципи і механізми врегулювання суперечок. Основа цих принципів - рівність режиму для іноземних та національних інвесторів за аналогічних обставин.

У 1965 році на основі Конвенції про порядок розв'язання інвестиційних суперечок між державами та зарубіжними особами (Вашингтонська конвенція, вступила в дію з 1966 р.) при МБРР створено Міжнародний центр із розв'язання інвестиційних суперечок. До функцій Центру належить врегулювання спорів на основі узгоджувальних процедур і арбітражу.

Багатостороннє агентство з інвестиційних гарантій (БАІГ) створене в 1985 році в межах Сеульської конвенції за ініціативою Світового банку (вступила в дію з 1988 р.) за участю ста держав. Агентство як філія Світового банку укладає договори страхування і перестрахування некомерційних ризиків інвестицій у країни, що розвиваються. Передумовою гарантій є угода з приймаючою країною щодо інвестиційного режиму.

ОЕСР з 1995 року є ініціатором Багатосторонньої угоди з інвестицій (БУІ), головними цілями якої визначено:

- встановлення стандартів режиму і захисту інвестицій;

- досягнення стандартів лібералізації на всіх етапах інвестиційної діяльності, застосування принципів національного режиму, недискримінації, транспарентності;

- розробка заходів щодо взаємовідносин з регіональними інтеграційними утвореннями;

- забезпечення ефективного розв'язання інвестиційних суперечок.

Передбачалося прийняти БУІ у квітні 1998 року, але внаслідок протидії з боку екологічних рухів, профспілок, інших неурядових організацій, суперечностей між США (ініціатором угоди), ЄС та країнами, що розвиваються, угода не підписана.

У 1976 році в межах ОЕСР розроблено документ "Багатосторонні і регіональні інструменти для співробітництва з прямих закордонних інвестицій" (з доповненнями 1992 р.). Згідно з цим документом, країни-учасниці зобов'язуються повідомляти протягом 60-ти днів про всі заходи-винятки з національного режиму, закріплюються зобов'язання ТНК утримуватися від дій, які негативно впливають на конкуренцію, дотримуватися порядку публікації фінансової звітності та іншої інформації з оподаткування, науково-технічної та кредитної політики, захисту довкілля.

Договір до Енергетичної хартії, підписаний у 1994 році за участю 30-ти країн (нині 50 учасників), передбачає режим найбільшого сприяння для інвесторів, відкритість, недискримінацію в торгівлі енергоресурсами, визнає принцип національного суверенітету на енергоресурси. Підписання договору надає суттєві митні пільги на експорт енергоресурсів. Особливо важливим є положення про транзит, надання національного режиму транзиту енергетичним товарам.

Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА) у частині регулювання інвестицій визначає національний режим і режим найбільшого сприяння, недискримінацію, заборону нав'язування обмежень (мінімальної експортної квоти, розмірів місцевих складників у готовій продукції, ліцензування, імпорту, валютного контролю, виняткових торгових вимог, національності менеджерів чи кількості національних кадрів). У межах НАФТА передбачено режим вільного переказу платежів всіх видів, визначено порядок регулювання суперечок (етапи консультацій і переговорів; створення умов для арбітражу відповідно до принципу рівності), а також порядок націоналізації на недискримінаційній основі з виплатою належної компенсації.

Метою низки двосторонніх угод про стимулювання ("заохочення") і взаємний захист інвестицій є створення сприятливого інвестиційного "клімату" на основі національного режиму з певними вилученнями. На практиці застосовуються типові угоди, які окреслюють поняття інвестицій, включають зобов'язання сприятливого режиму, захисту іноземної власності, безперешкодного переказу доходів, розгляду суперечок у міжнародному арбітражі.

12.3. Регулювання багатостороннього науково-технічного і промислового співробітництва (НТПС)

До цього виду міжнародних економічних відносин належать: наукові, технічні й технологічні зв'язки; сприяння у виконанні окремих робіт, безпечне застосування досягнень науково-технічної революції, прямі коопераційні зв'язки, спільне виробництво, інвестиції у виробництво, об'єднання фінансових ресурсів для здійснення масштабних проектів.

Правову базу міжнародного НТПС складають договори і програми ООП, регіональні і двосторонні програми, протоколи і угоди, а також угоди про науково-виробничі об'єднання. В основу таких документів і угод покладено принципи свободи наукової творчості, співробітництва у сфері НДіДКР, розподілу сфер досліджень залежно від географічних, соціально-економічних, історичних факторів, рівноправність у зв'язках та еквівалентність і взаємність обміну результатами досліджень.

До основних форм досліджень зараховують: здійснення науково-дослідницьких і технологічних проектів; сприяння створенню організаційних форм підтримки НДіДКР та інновацій; обмін ученими, проведення спільних конференцій, симпозіумів і науково-технічних виставок; обмін науково-технічною документацією; підготовка кадрів; захист прав інтелектуальної власності.

З 1993 року в межах ЮНКТАД реалізується Програма науки і техніки з метою розвитку, а в межах ЮНЕСКО створено Міжнародну систему науково-технічної інформації (ЮНІСІСТ), програму "Людина і біосфера", у межах ФАО - "Програму оцінки світових рибних ресурсів", МАГАТЕ - "Програму Чорнобиль".

Активізується регіонально-галузеве співробітництво під егідою ООН у проведенні міжнародних конферецій: з народонаселення - 1974 рік, Делі; 1978 рік, Кенія; з водних ресурсів - 1977 рік, Мар-дель-Плата, Аргентина; з нових джерел енергії - 1981 рік, Найробі.

Простежується посилення регіонального співробітництва й у країнах, що розвиваються. Так, у межах Всеафриканського наукового і технічного союзу підготовлено Програму з використання досягнень науки і техніки для розвитку, у більшості країн створено інституціональні механізми для розробки науково-технічної політики, факультети наукових досліджень і проектно-конструкторських робіт у вищих навчальних закладах. Близько 150 дослідницьких центрів створено на Арабському Сході, у тому числі регіональний інформаційний центр у сфері науки і техніки.

Особливою активністю вирізняється міжнародне НТПС у межах ЄС у 80-90-х роках минулого сторіччя, коли Комісією ЄС було запропоновано нову науково-технічну стратегію, спеціальну програму "Брайт" (1984) для стимулювання фундаментальних досліджень у базових галузях промисловості. Розвиток НТПС здійснюється на приватномонополістичному, національному і макрорегіональному рівнях. Однією з найбільших програм у цій сфері є ЕВРИКА, за участю 24-х країн і країн ЄС. Цілями ЕВРИКА є об'єднання наукового потенціалу для здійснення спільних проектів, забезпечення інноваційного підходу в НДДКР країн Європи, створення умов для мінімізації витрат при здійсненні всеєвропейських проектів.

У країнах СНД згідно з Угодою про міждержавне науково-технічне співробітництво від 15 травня 1992 року створено Міждержавну науково-технічну раду з функціями узгодження пропозицій з напрямів НТС, вибору форм НТС, підготовки документів з розвитку НТС. У 1995 році укладено Угоду про створення єдиного науково-технологічного простору на основі технопарків, зон технологічної кооперації тощо.

Тема 13.