Суть підприємницької діяльності та її основних організаційних форм

Під­приємництво визначено як самостійна, ініціативна, господар­ська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Важливе значення для розвитку підприємницької діяль­ності в Україні має Господарський кодекс України, який на­був чинності станом на 1 вересня 2004 року. Згідно з цим кодек­сом підприємництво виступає як особливий вид господарської діяльності, в основі якого лежать такі принципи: вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору поста­чальників і споживачів продукції, що виробляється, залучен­ня матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом.

Підприємництво — це також певний стиль і тип поведінки, складові якого: ініціатива, пошук нетрадиційних рішень, мас­штабність і ризик, ділова хватка. Крім того, підприємництво виконує в економіці особливу функцію — забезпечує розвиток і вдосконалення господарського механізму, постійне оновлення економіки, створення інноваційної сфери.

Аналіз підприємницької діяльності дозволив визначити такі суттєві чинники її успіху:

1. Висока кваліфікація. Підприємець або сам має бути висо­кокваліфікованим спеціалістом, або найняти того, хто має про­фесійні знання і досвід у обраній сфері діяльності.

2. Вдала й обґрунтована ідея виробництва конкретного товару або послуги. Концепція повинна бути чітко сформульована в бізнес-плані та обґрунтована з усіх боків — фінансового, матеріально-технічного, маркетингу, трудових ресурсів тощо.

3. Широкі особисті контакти. Треба пам'ятати, що нова справа не починається з ізоляції від інших підприємців, ме­неджерів. Досвід показує, що успіху можна досягти тільки з до­помогою партнерів і соратників, які поділяють ідею підпри­ємця.

4. Достатні матеріальні та фінансові ресурси. Концепція ресурсів — одне з головних завдань підприємця. Успішний пошук і залучення ресурсів визначають його майбутню ефек­тивність.

5. Наявність замовлень споживачів. Необхідно глибоко ви­вчити попит споживачів, свою "ринкову нішу".

Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями)можуть бути всі громадяни (за винятком тих, хто обмежений законом у правоздатності або дієздатності), а також юридичні особи всіх форм власності.

Стосовно деяких осіб законодавство України, як і законодав­ство інших країн, передбачає обмеження для заняття підприєм­ництвом. Ці обмеження пов'язані передусім з необхідністю забезпечити незалежність функціонування державних служб. Підприємництвом не можуть займатися: народні депутати Укра­їни; депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим; депутати сільських, селищних, міських, районних, обласних Рад; сільські, селищні, міські голови і голови районних, облас­них Рад; службовці органів державної законодавчої та вико­навчої влади, судді, прокурори і слідчі прокуратури, інші дер­жавні службовці; військовослужбовці, а також громадяни, які проходять альтернативну службу; особи, які мають непогаше­ну судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі зло­чини (вони не можуть також виступати співзасновниками під­приємницької організації і займати в підприємствах, товари­ствах та об'єднаннях посади з матеріальною відповідальністю).

Характерними ознаками підприємництва є ризик і майно­ва відповідальність за результати своєї діяльності. У госпо­дарське життя ринкової економіки, що народжується, входить незвичне для нас явище — банкрутство, тобто визнана госпо­дарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кре­диторів інакше, як через застосування ліквідаційної процеду­ри. Банкрутство як одна з юридичних підстав ліквідації підпри­ємств регулюється Господарським кодексом.

Підприємництву доступні всі сфери економіки. Разом з тим для стабілізації її функціонування, контролю за безпекою су­спільства і забезпечення державного бюджету регулярними до­ходами держава залишає за собою право регулювати або заборо­няти окремі види підприємницької діяльності. Важливо відзна­чити, що в Україні тільки державним підприємствам дозволено виготовлення і реалізацію наркотичних засобів, зброї і вибухо­вих речовин, а також виготовлення цінних паперів і грошових знаків тощо.

Важливим засобом регулювання підприємницької діяль­ності є ліцензія, тобто спеціальний дозвіл. Ліцензія необхідна для заняття такими видами діяльності, як розробка і розвідка корисних копалин, ремонт спортивної, мисливської та іншої зброї, виготовлення і реалізація медикаментів і хімічних речовин, виготовлення горілчаних, лікерних і коньячних виробів, вина, пива, тютюнових виробів, медична і ветеринарна прак­тика, юридична практика і т. ін.

Важливою умовою швидкого розвитку підприємницької діяльності є гарантія і всебічна підтримка з боку держави. Зако­нодавство України гарантує недоторканість майна і забезпечує захист прав власності підприємця. З метою розвитку ринкових форм господарювання в Україні закладається політика держав­ної підтримки підприємництва.

Головними суб'єктами підприєм­ницької діяльності виступають підприємства –самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку. В Україні, від­повідно до форм власності, діють підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної влас­ності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

колективне – підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

комунальне підприємство – засноване на власності відповідної територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної влас­ності, у тому числі казенне підприємство;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності);

господарське товариство.

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, пе­редбачені законом.

Згідно з єдиним державним реєстром підприємств та органі­зацій України, на 01.01.2005 року в Україні було зареєстро­вано 1 023 396 підприємств. Домінуючою в Україні є приватна форма власності, підприємства якої становили 903 024, державна та державна корпоративна — 43 164, комунальна та комунальна корпоративна — 77 208.

Аналіз структури виробленої продукції свідчить, що у 2002 році найбільше продукції, робіт, послуг було вироблено підприємствами колективної форми власності (71,2 % від за­гального обсягу виробленої продукції). Підприємствами дер­жавної форми власності було вироблено 18,8 % обсягу продук­ції, робіт, послуг. Незначним був внесок приватних підпри­ємств, на які припадало 4,5 % обсягу виробленої продукції, а підприємств комунальної форми власності — 2,7 % .

Господарські товариства є особливою формою організації підприємницької діяльності. Такими визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними осо­бами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна й участі у підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених Господарським кодексам України, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства і командитні товариства. Кожен вид господарських товариств має суттєві особливості, про що свідчить назва.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зо­бов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Товариство з обмеженою відповідальністю — це господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами і несе від­повідальність тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'яза­них з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариство з додатковою відповідальністю — це господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки ви­значених установчими документами розмірів; несе відповідаль­ність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову (солідарну відповідальність у визначеному установчими докумен­тами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є таке, всі учасники якого відповід­но до укладеного між ними договору здійснюють підприємниць­ку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідар­ну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном.

Командитне товариство — коли декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяль­ності товариства лише своїми вкладами (вкладники). Учасни­ками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

З-поміж суб'єктів господарської діяльності особливо виріз­няються малі підприємства, що складають основу малого бізне­су. Важливо підкреслити, що малі підприємства не є якоюсь особливою формою господарювання. Основним мірилом для за­рахування господарського об'єкта до малих підприємств є кіль­кість працюючих та обсяг валового доходу від реалізації про­дукції за рік. Малими (незалежно від форми власності) ви­знаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік 15-200 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національ­ного банку України щодо гривні.

Досить поширеною формою підприємницької діяльності є картель. Це таке об'єднання підприємців, коли укладається угода про регулювання обсягу виробництва, умови збуту про­дукції, наймання робочої сили, розподіл ринків збуту, джерел сировини тощо, однак підприємства зберігають комерційну і виробничу самостійність. Картелі утворюються переважно в межах однієї галузі.

Об'єднання підприємців, в якому розподіл замовлень на купівлю сировини і реалізацію виготовленої продукції здійс­нюється через єдину збутову контору або інший аналогічний орган, називається синдикатом. Його учасники зберігають ви­робничу, але втрачають комерційну самостійність. Синдикати здебільшого існують у ряді підгалузей металургійної, хімічної, харчової промисловості. Та як форма бізнесу вони не дуже по­ширені.

У сфері послуг авіатранспорту та інформаційних структу­рах мають місце пули. Суть подібних угод полягає в об'єднанні доходів партнерів від експлуатації певної частини ринку і роз­поділу цього фонду в кінці "пульного періоду" у заздалегідь визначеній пропорції.

Специфічною формою підприємницької діяльності є тре­сти, які займаються управлінням власністю. Власник, який довірив управління своїм майном тресту, стає власником його акцій, що гарантує отримання частини доходу, пропорційно до власності, вкладеної в трест, і частки виручки в разі його ліквідації. Трести, організовані для інвестування в нерухо­мість, за умови виконання ними ряду вимог звільняються від оподаткування.

Підприємства мо­жуть також на добровільних засадах об'єднувати свою вироб­ничу, наукову, комерційну та інші види діяльності. Створення такого об'єднання може бути заборонене лише за умови пору­шення антимонопольного законодавства України. Підпри­ємства можуть об'єднуватися в асоціації, корпорації, консор­ціуми і концерни, холдинги та промислово-фінансові групи, а також інші об'єднання за галузевими, територіальними та іншими ознаками.

Синонімом сучасної корпорації є концерн (галузевий або міжгалузевий). Учасниками концерну можуть бути окремі корпорації (компанії), які об'єднують свої зусилля для досяг­нення певних спільних інтересів і створюють нові організаційні структури управління концерном. Повноваження останніх по­ширюються лише на деякі аспекти діяльності корпорацій, що входять до концерну.

Концерни являють собою найскладнішу форму підприєм­ництва, що об'єднує підприємства промисловості, транспорту, торгівлі і банківської сфери. Учасники концерну формально зберігають самостійність, але контролюються фінансовою гру­пою, яка очолює концерн. Головна особливість фінансово-кре­дитного забезпечення концернів — перевага в їхніх фінансо­вих структурах коштів із банково-кредитних інститутів над ак­ціонерним капіталом. Тому фінансовий контроль у концернах здійснюється не стільки власниками акцій корпорацій, що вхо­дять до концерну, скільки фінансовими інститутами.

Однією із форм складних підприємницьких утворень є кон­сорціум, який створюється на базі тимчасових угод між декіль­кома банками чи виробничими корпораціями для спільного розміщення позики або здійснення єдиного проекту. Особливо широко вони використовуються в банківській справі, будів­ництві, гірничорудній промисловості.

Лекція 6.