Загальна характеристика програми Primavera 4 страница
В якості міри ризику в інвестиційному проектуванні доцільно використовувати ймовірність отримання від’ємних значень NPV (відношення кількості результатів з від’ємним NPV до загальної кількості отриманих результатів в процентах).
Модель оцінки капітальних активів (МОКА) використовується у фінансових інвестиціях для визначення необхідної ставки доходу від портфеля інвестицій. При оцінці доцільності інвестицій цей метод розглядає проект як акції компанії та припускає, що доходність проекту пов’язана з доходністю всіх активів компанії або з доходом всієї галузі. Розрахунок здійснюється за допомогою наступного рівняння:
Kp = Rf + (Km – Rf) βp,
де Kp – необхідна ставка доходу від проекту, що оцінюється;
Km – доходність ринкового портфеля;
Rf – безпечна ставка;
βp – бета (коефіцієнт ризику) проекту.
Приклад.Відомо, що β компанії дорівнює 1,5, безпечна ставка – 8%, а доходність ринкового портфеля за індексом ПФТС – 12%. Ризикованість проекту не дуже відрізняється від рівня ризику інших проектів компанії. Визначити необхідну ставку дисконту?
Розв’язок: Kp = 0,08 + 1,5 (0,16 – 0,08) = 0,20, або 20%. Далі визначається NPV проекту: дисконтуються очікувані грошові потоки на ставку 20%, та віднімаються від початкових інвестицій значення теперішньої вартості грошових потоків. Якщо значення NPV дорівнюватиме нулю або буде позитивним, проект можна схвалювати.
У випадку, якщо проект нетиповий для інвестицій компанії, тобто ризик та інші показники відрізняються від середніх або звичайних проектів, слід шукати схожі проекти поза своєю фірмою.
Для ефективного управління ризиками інвестиційних проектів застосовуються різноманітні методи, основними з яких є: юридичні гарантії та гарантії банку, резервні фонди, застави, депозити на спеціальних рахунках, утримання частки платежів за контрактом, контракти з фіксованою ціною, умови платежів за контрактом, резервні кредити, банківські рахунки з особливим режимом, вексельні інструменти, форфейтинг, факторинг, резервні акредитиви. До найбільш розповсюджених методів нейтралізації інвестиційних ризиків належать такі методи:
\ диверсифікація –інвестування фінансових ресурсів у більш ніж один вид активів, тобто розподіл інвестицій між різними об’єктами вкладення, які безпосередньо між собою не пов’язані;
\ страхування – передача певних ризиків страховій компанії. Під ризики, які не охоплюються страховими компаніями (нестабільність внутрішньополітичного життя країни, куди спрямовують інвестиції) на підприємстві може створюватися фонд комерційного ризику, величина якого коливається від 5 до 15 % прибутку;
\ хеджування – процес страхування ризику від можливих збитків шляхом переносу ризику зміни ціни з однієї особи на іншу. Здійснюється через укладання контракту, який призначений для страхування ризиків зміни ціни – хеджа між стороною, що страхує ризик (хеджером), та стороною, що бере ризик на себе (спекулянтом). Предметом контракту можуть бути різні активи – товари, валюта, акції, облігації тощо. Хеджування може здійснюватись на підвищення або зниження цін. Хеджер прагне знизити ризик, спричинений невизначеністю цін на ринку, продаючи форвардні, ф’ючерсні чи опціонні контракти. Це дає змогу спрогнозувати доходи чи витрати, хоча ризик не зникає. Його перебирає на себе спекулянт, який йде на одержання прибутку, граючи на різниці цін.
\ розподіл інвестиційних ризиків –це частковий трансферт партнерам фінансових ризиків по окремим операціям. На практиці широке розповсюдження мають наступні направлення розподілу ризиків.
Семінарсько-практичне заняття № 7
ТЕМА 9: Управління якістю проекту
ПЛАН:
1. Охарактеризуйте процес управління якістю проекту.
2. Охарактеризуйте функції управління якістю проекту.
3. Охарактеризуйте співвідношення понять: «якість», «сорт», «норма», «стандарт».
4. Охарактеризуйте міжнародні стандарти та системи якості.
5. Охарактеризуйте сутність концепції TQM.
6. Визначте зміст бізнес-процесу планування якості.
7. Охарактеризуйте вхідні дані, методи та результати процесу забезпечення якості проекту.
8. Охарактеризуйте процес контролю якості проекту та його необхідність.
Завдання для самостійної роботи:
1. Охарактеризуйте філософію забезпечення якості Демінга.
2. Стратегія безперервного удосконалення якості Джурана.
3. Досвід управління якістю в Україні.
4. Охарактеризуйте бенчмаркінг як універсальний інструмент управління якістю.
Мета заняття: зрозуміти необхідність та сутність процесу управління якістю проекту; співвіднести поняття: «якість» та «сорт», «норма» та «стандарт»; ознайомитися із стандартами якості ISO; вивчити бізнес-процеси планування, забезпечення та контролю якості.
Ключові поняття: управління якістю проекту, TQM (Total Quality Management), Міжнародна організація з питань стандартизації (ISO), причинно-наслідкові діаграми (діаграми Ішикави), план управління якістю, діаграма Парето.
Управління якістю проекту являє собою діяльність, направлену на досягнення рівня якості, що задовольняє потреби, задля яких проект і був розроблений.
Функції управління якістю проекту поділяють на дві групи:
1. функції загального керівництва якістю(qualіty management):
· взаємодія із зовнішнім середовищем;
· прийняття рішень стратегічного й тактичного характеру;
· визначення цілей і політики в області якості;
· планування якості;
· організація робіт з якості – створення або поліпшення системи якості, забезпечення матеріальними ресурсами, створення необхідної інфраструктури й робітничого середовища;
· управління персоналом;
2. функції оперативного управління якістю(qualіty control):
· контроль якості у виробничому процесі;
· інформаційне забезпечення якості;
· розробка заходів, спрямованих на підвищення якості, а також – на усунення, попередження й профілактику дефектів;
· прийняття оперативних рішень по розроблених заходах.
Рис. 9.1. Процес управління якістю проекту
Якість – це сукупність властивостей об'єкта, які стосуються його здатності задовольняти проголошені та неочікувані вимоги. Сорт – це категорія, або ранг, що призначається об'єктам, які мають одне й те саме функціональне використання, але різні вимоги до якості.
Стандарт – це документ загального та багаторазового використання, затверджений відповідною організацією, в якому зведені правила, керівництва чи характеристики для продуктів, процесів або послуг і який не є обов’язковим для дотримання. Норма – документ, який лежить в основі необхідних властивостей продукту, процесу чи послуги, включаючи застосовувані адміністративні процедури, причому цей документ є обов’язковим для дотримання.
ІSO (International Organization for Standardization) – міжнародна організація по стандартизації, що існує з 1948 року. Відповідно до уставу ІSO метою організації є "сприяння розвитку стандартизації у світовому масштабі для полегшення міжнародного товарообміну й взаємодопомоги, а також для розширення співробітництва в області інтелектуальної, наукової, технічної й економічної діяльності".
Основна концепція стандартів ІSO серії 9000 полягає у визначенні набору вимог і рекомендацій до системи керування якості організацій. Причому, однієї з головних особливостей моделі ІSO полягає в універсальності вимог.
Планування якості – представляє собою визначення цілей в області якості, робочих процесів та ресурсів необхідний для їх досягнення.
Забезпечення якості – це постійний процес оцінки загального виконання проекту з метою підтвердження того, що проект відповідає поставленим цілям та стандартам якості.
Контроль якості – відстеження певних результатів по проекту для встановлення відповідності їх стандартам якості та визначення шляхів усунення причин незадовільного виконання.
TQM (Total Quality Management) – це всеосяжне управління якістю, що включає всіх задіяних в проекті осіб.
| T O T A L | Тотальний означає, що всі члени організації беруть участь у процесі покращення якості. В основі TQM лежить не тільки оптимізація реалізації проекту, але й погоджена взаємодія всіх учасників єдиного процесу. Метою є встановлення довгострокового партнерства, що враховує інтереси клієнтів, співробітників, постачальників та інвесторів. |
| Q U A L І T Y | Якість означає не тільки якість продукту, але і якість робіт, процесів та проекту в цілому. Вона досягається завдяки систематичному зниженню помилок, а тому є логічним наслідком ланцюжка TQM. |
| M A N A G E M E N T | Менеджмент означає, що якість являє собою управлінське завдання. Тому тільки керівництво підприємства може ухвалити рішення щодо того, чи буде впроваджуватися TQM. Крім того для TQM характерний „спільний” стиль управління, що вимагає творчості, вольової участі і активної діяльності команди. |
Рис. 9.2. Характеристика TQM
Графік потоків – це будь-які діаграми, графіки та карти, які відображають зв'язок між різними елементами системи якості. Методи задання графіка потоків, що найчастіше використовуються в управлінні якістю, включають:
ІІричинно-наслідкові діаграми (діаграми Ішикави / діаграми «риб'ячих кісток») – показують, як різні причини та підпричини пов'язані з виникненням потенційних проблем або наслідків.
|
|
Рис. 9.3. Приклад причинно-наслідкової діаграми
Постановка експериментів – це аналітичний метод, який допомагає визначити, які змінні спричиняють найбільший вплив на загальний результат.
План управління якістю – це документ, у якому регламентовано конкретні заходи, що їх необхідно здійснити у сфері якості.
Аудит якості (Quality Audit) – систематичне та незалежне дослідження й оцінювання відповідності діяльності із забезпечення якості та її результатів плановим заходам; ефективності їхнього впровадження та досягнення ними цілей.
Діаграми Парето – це гістограма впорядкована за частотою виникнення певних факторів по кожному результату, вона дозволяє сконцентрувати увагу на небагатьох важливих факторах. Упорядкування по рангу використовується для здійснення коригуючих дій, спрямованих на фіксацію насамперед тих проблем, які спричиняють найбільшу кількість дефектів. Закон Парето свідчить, що відносно мала кількість випадковостей спричинює значну кількість проблем або дефектів.
Статистичне моделювання включає добір частини вибірки для інспекції, що скорочує витрати на контроль якості.
Аналіз тенденцій включає використання математичних технологій для прогнозування майбутніх результатів, заснований на даних, отриманих раніше.
Самостійна робота
Тема 10: Організація проведення торгів
ПЛАН:
1. Охарактеризуйте сутність та значення контрактних угод.
2. Охарактеризуйте переваги та недоліки контрактів з твердою ціною.
3. Охарактеризуйте переваги та недоліки контрактів з відшкодуванням витрат.
4. Визначте основні положення Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.
5. Проаналізуйте процедуру проведення тендерних торгів в Україні.
6. Порівняйте процедури проведення відкритих торгів та торгів з обмеженою участю.
7. Охарактеризуйте процес проведення торгів з зменшенням ціни.
8. Визначте основні засади та етапи проведення двоступеневих торгів.
Мета заняття: вивчити сутність та типи контрактних угод; ознайомитися із нормативним регулюванням проведення торгів на території України; дослідити порядок організації та проведення відкритих торгів, торгів з обмеженою участю, торгів із зменшенням ціни та двоступеневих торгів.
Ключові поняття: контракт, тендерні торги, Тендерна палата України,
Контракт – це юридичний та операційний документ, що фіксує домовленості між сторонами та умови їх виконання. За способом встановлення ціни виділяють два типа контрактів:
· контракти з відшкодуванням витрат;
· контракти з твердою (паушальною) ціною.
Торги – форма торгівлі, при якій покупець оголошує для продавців конкурс з певними техніко-економічними характеристиками. Для організації торгів створюють тендерні комітети.
Тендер – конкурсна форма проведення підрядних торгів; змагання представлених претендентами оферт (тендерних пропозицій) відповідно до критеріїв, що містяться в тендерній документації.
Оферта (тендерна пропозиція) – письмова пропозиція продавця або покупця про укладання договору. Оферта містить всі основні умови майбутньої угоди: найменування товару, кількість, якість, ціну, умови поставки, строк поставки, умови платежу, характер тари й упакування. Розрізняють два види оферти: тверда й вільна.
Тендерна документація – документація, що готується замовником та передається учасникам для підготовки ними тендерних пропозицій щодо предмету закупівлі, визначеного замовником.
Тендерна палата України є неприбутковою спілкою громадських організацій, яка діє згідно з чинним законодавством України. Тендерна палата України не веде будь-якої підприємницької діяльності і не має права надавати будь-які платні послуги, а діє виключно з метою виконання покладених на неї завдань. Тендерна палата є юридичною особою із власною печаткою, бланком і рахунками в банківських установах.
Учасник торгів – особа, що має право приймати участь у торгах, їх підготовці, проведенні та затвердженні результатів торгів.
Основними учасниками торгів являються:
· замовник;
· організатор торгів;
· тендерний комітет (постійний, чи тимчасовий орган, що створюється замовником чи організатором для організації та проведення торгів);
· претендент (організація, фірма, консорціум тощо, під чим ім’ям подана заявка);
· оферент (претендент, що надіслав тендерну пропозицію (оферту), підкріплену банківською гарантією).
Відповідно до Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” № 1490-III від 22 лютого 2000 року закупівля може здійснюватися шляхом проведення таких процедур:
· відкритих торгів;
· торгів з обмеженою участю;
· двоступеневих торгів;
· запиту цінових пропозицій (котирувань);
· закупівлі в одного учасника;
· торгів із зменшенням ціни (редукціон).
Відкриті торги – торги, до участі в які запрошуються всі бажаючі фірми й організації. Про проведення відкритих торгів публікуються оголошення в періодичній пресі. Велика кількість учасників загострює конкуренцію, що дозволяє розмістити замовлення на більше вигідних умовах.
Закриті торги (з обмеженою участю) – торги, до участі в які запрошується обмежене число фірм і консорціумів. Оголошення про проведення закритих торгів не публікуються, запрошення прийняти в них участь направляються в індивідуальному порядку. Звичайно в закритих торгах беруть участь найбільш великі фірми або їхні консорціуми.
Аукціон – спосіб продажу товарів на основі конкурсу покупців. Переможцем аукціону, що одержує право придбання товару, є покупець, що запропонував більш високу ціну. Звичайно аукціон передбачає не одночасне, а почергову пропозицію товарів із правом їхнього попереднього огляду. Аукціони проводяться в постійних або заздалегідь призначених місцях у традиційне або заздалегідь встановлений час. Редукціон є протилежною формою аукціону.
Редукціон – це процедура торгів на зниження ціни, за умови, що сума закупівлі не менше 100 тис. грн. і предметом закупівлі виступають типові товари або послуги, для яких існує постійно діючий ринок і які виготовляються або надаються не по окремо розроблених специфікаціях (згідно Закону України № 1490-III).
Запит цінових пропозицій (котирувань) – спрощений спосіб закупки товарів, робіт послуг, при якому держзамовник або організатор конкурсу направляє декільком потенційним постачальникам запит про ціни на необхідну продукцію та надає перевагу тому, хто запропонує котирування із найменшою ціною.
Семінарсько-практичне заняття № 8
Тема 11: Програмне забезпечення процесу управління проектами
ПЛАН:
1. Охарактеризуйте сутність та значення управління комунікаціями в проекті.
2. Охарактеризуйте зміст інформаційного обміну в проекті та його учасників.
3. Визначте яким чином здійснюється планування інформаційного зв’язку?
4. Охарактеризуйте процес звітування про виконання проекту.
5. Охарактеризуйте сутність та значення адміністративного закриття проекту.
6. Наведіть загальну характеристику програмних продуктів для управління проектами.
7. Дайте загальну характеристику програмного продукту Project Expert.
Мета заняття: зрозуміти сутність та значення управління комунікаціями в проекті та ознайомитися із програмними продуктами призначеними для управління проектами.
Ключові поняття: управління комунікаціями в проекті, інформаційні технології, програмні продукти.
Управління інформаційним зв'язком (комунікаціями) в проектах спрямоване на забезпечення своєчасного отримання, збору, поширення, зберігання і кінцевого розміщення проектної інформації. Воно забезпечує важливі зв'язки між людьми для обміну ідеями та різного роду інформацією, що в кінцевому підсумку є необхідним дня успішного завершення проекту.
Інформація проекту –зібрані, оброблені і розподілені дані, що включають як вихідні дані, так і ті, які одержані в результаті прямих розрахунків, аналітичної обробки, експертних оцінок тощо.
Засоби комунікації базуються на сучасних засобах зв'язку,орієнтовані на забезпечення своєчасного збору, генерації, розподілу і збереження і передачі необхідної проектної інформації.
Управління інформаційним зв'язком включає такі бізнес-процеси:
· планування інформаційного зв’язку проекту;
· звітування про хід виконання проекту;
· адміністративне закриття проекту (документування робіт)
Рис. 11.1. Схема інформаційного обміну в організації
Планування інформаційного зв'язку являє собою визначення інформаційних і комунікаційних потреб учасників проекту. Планування інформаційного зв'язку можна представити у вигляді процесу, в якому шляхом аналізу потреб зацікавлених осіб враховуючи організаційну структуру, напрямки діяльності, штат, зовнішні та внутрішні інформаційні зв’язки, технологію передачі інформації; формується план управління комунікаціями.
План управління комунікаціями – це документ, в якому відображені:
· джерела інформації, методи її отримання та збереження;
· споживачі інформації та способи її доставки;
· детальний опис кожного документа, що має бути отриманий та переданий;
· методи оновлення та зміни плану комунікацій.
Звітування про хід виконання проекту включає збір і поширення інформації про те,як використовуються ресурси для досягнення цілей проекту, з метою забезпечення нею зацікавлених осіб. Вхідними даними бізнес-процесу звітування виступає план проекту та інші записи по проекту; методами – розгляд виконання проекту, аналіз відхилень, аналіз тенденцій, аналіз освоєного обсягу (контроль показників змісту, вартості та календарного плану), методи та засоби поширення інформації; результатом – звіти про виконання проекту.
Адміністративне закриття проекту (документування робіт) – збір, перевірка, обробка та збереження документації з метою формалізації прийняття проекту інвестором, клієнтом або споживачем. Адміністративне закриття включає багато записів проекту, що відображають фінальний опис проекту, аналіз успішності й ефективності проекту, а також архівацію цієї інформації для майбутнього використання.
Інформаційні технології– сукупність процесів збору, передачі, переробки, зберігання та доведення до споживачів інформації, що реалізуються за допомогою сучасних програмних засобів.
Інформаційна система управління проектом – організаційно-технічний комплекс методичних, технічних, програмних та інформаційних засобів, що спрямований на підтримку і підвищення ефективності процесів управління проектом.
Загалом на сьогоднішній день на ринку інформаційних технологій існує велика кількість програмних засобів, що використовуються для забезпечення управління проектами. Для ефективного відбору необхідного програмного продукту вивчають такі характеристики:
· загальна інформація про програмне забезпечення;
· системна архітектура та інтерфейс користувача;
· функціональність;
· обмеження (кількість робіт, ресурсів в проекті);
· маркетингова інформація (цінова політика, технічна підтримка, інформація про виробника).
Загалом програмні засоби поділяють на дві групи:
· програмні продукти недорогої частини ринку:
\ Microsoft Project – виробник Microsoft Corporation (забезпечує обмін проектною інформацією, планування графіків робот, відстеження їх виконання та аналіз інформації по портфелю проектів і окремим проектам);
\ TimeLine – виробник TimeLine Solutions Corporation (забезпечує реалізацію концепції багатопроектного планування, зберігання інформації по проектам в єдиній базі даних, має доволі потужні алгоритми роботи з ресурсами);
\ Spider Project – виробник Spider Technologies Group (є російською розробкою – характеризується потужними алгоритмами планування використання обмежених ресурсів; наявністю нормативно-довідкової інформації щодо продуктивності ресурсів, видів робіт, витрати матеріалів, вартості робіт та ресурсів);
· професійні програмні продукти:
\ OpenPlan Professional – виробник WST Corporation (забезпечує ресурсне планування в багатопроектному режимі, визначає залежності всіх типів із часовими затримками, надає гнучкий інструмент побудови табличних та графічних звітів, дозволяє враховувати ризики);
\ OpenPlan Desktop – виробник WST Corporation (являється спрощеним варіантом OpenPlan Professional та використовується для малих проектів або частини великого);
\ OpenPlan Enterprise – виробник WST Corporation (містить основні характеристики попередніх двох програмних продуктів та інтегрований із системою управління ресурсами підприємства, що дозволяє розподіляти данні проектів між іншими інформаційними системами підприємства);
\ Primavera Project Planner – виробник Primavera Systems, Inc.(забезпечує календарно-сітьове планування та управління із врахуванням потреб в матеріальних, трудових та фінансових ресурсах);
\ SureTrak Project Manager – виробник Primavera Systems, Inc.(схожий із попереднім програмним продуктом та використовується для управління малими проектами або частинами великих);
\ MonteCarlo for Primavera – виробник Primavera Systems, Inc. (використовується разом із Primavera Project Planner для аналізу ризиків проекту);
\ Primavera Project Planner for the Enterprise – виробник Primavera Systems, Inc. (є новоє лінією програмних продуктів, направлених на спрощення інтеграції системи управління в існуючу корпоративну інформаційну систему підприємства);
\ ProjectView – виробник Artemis International (дозволяє реалізувати мультипроектну систему планування і контролю проектів організації, забезпечити механізм обмеження доступу при роботі декількох користувачів, формувати різнорідні звіти);
\ ResourceView – виробник Artemis International (спеціалізована система для планування і контролю використання ресурсів);
\ TrackView – виробник Artemis International (засіб для контролю та аналізу виконання робіт, в т.ч. відстеження часових, ресурсних та витратних показників);
\ CostView – виробник Artemis International (забезпечує централізоване зберігання інформації по всім витратам та доходам робіт проекту, дозволяє розраховувати ефективність проекту, грошові потоки та прогнозувати витрати до його завершення).
Сьогодні найбільш розповсюдженим серед програмних продуктів призначених для розробки та управління проектами є Project Expert. Розробником цього продукту є фірма “ПроІнвестКонсалтинг” (Москва). Project Expertдозволяє представляти результати розрахунків у вигляді готових розділів бізнес-плану.
Програма Project Expert має кілька рівнів:
1. Project Expert призначений для розробки стратегічного плану розвитку підприємства. Він включає процедури опису підприємства, його баланс, плани збуту і виробництва, фінансові звіти та інше.
2. Project Expert Professional дозволяє не тількиздійснювати фінансове планування підприємства або проекту, але й контролювати виконання планів. Крім того, цей рівень дозволяє здійснювати фінансове планування і контроль групи проектів. Для цього в програмний комплекс включено додатковий модуль Project Integrator, який дозволяє розраховувати загальний потік коштів для групи проектів і розраховувати загальні критерії ефективності.
3. Project Expert Holding призначений для фінансового планування і контролю діяльності крупних корпорацій.
Функціонально-структурна схема Project Expert включає наступні основні блоки:
1) інтерфейс користувача;
2) блок генерації фінансових документів;
3) блок аналізу;
4) генератор звіту.
Project Expert Integrator дозволяє вирішувати наступні задачі:
· привести техніко-економічне обґрунтування проекту до єдиних міжнародних стандартів;
· підготовити бізнес-план проекту українською та англійською мовою для представлення іноземним інвесторам;
· здійснювати поточний контроль виконання планів реалізації проектів;
· надає можливість готувати найбільш ефективні оперативні управлінські рішення;
· дозволяє розробити генеральний стратегічний план інвестиційної діяльності компанії;
· оцінити фінансово-економічну ефективність по кожному проекту;
· дозволяє розробити стратегію фінансування проектів;
· зробити аналіз ризиків;
· зробити прогнозний бюджет підприємства на підставі наступних надходжень та витрат;
· формувати звітні документи про стан кожного проекту і підприємства в цілому.
Завдання для індивідуальної роботи
Індивідуальна робота з курсу «Управління проектами» виконується у вигляді наскрізного завдання до кейсу "Бельв'ю хотел лімітед", результатом повинен бути проект, підготовлений та презентований робочою групою (в якій кожен студент виконує власну частину роботи). Максимальна оцінка за виконану роботу – 10 балів.
Кейс "Бельв'ю хотел лімітед"
У жовтні 2004 року Лінда Парк, президент компанії "Бельв'ю хотел лімітед" (БХЛ), щойно повернулася з наради з іншими директорами БХЛ. На нараді обговорювалися три проекти фінансування, які б мали дати $1 560 000 для БХЛ. Пані Парк не була впевнена у впливі трьох пропозицій на фінансовий стан БХЛ і на власні прибутки та прибутки інших інвесторів. Нарада закінчилася тим, що інші директори передали пані Парк повноваження самостійно прийняти рішення.
ІСТОРІЯ ПИТАННЯ
Після декількох років роботи менеджером у мережі національних готелів. Парк стала працювати у фірмі, що займалася розміщенням туристів неподалік середнього за величиною міста в провінції Онтаріо, що на березі річки Святого Лаврентія. Парк вибрала цю місцину через те, що по ній проходив відомий маршрут, яким навесні та влітку подорожувала сила туристів. 2002 року вона організувала фірму під назвою "Сент Лоуренс мотор корте, лімітед" і побудувала старанно продуманий сучасний мотель у цій місцині. Його будинки пропонували туристам повне обслуговування, автостоянки і просторі закусочні із розвагами для відвідувачів. Парк дивилась на "Сент Лоуренс мотор корте, лімітед" як на дуже прибуткове підприємство.