Проблеми та перспективи інтеграції України у світовий фінансовий простір
У сучасному світовому господарстві основою формування економічних систем виключно усіх країн є саме фінансові відносини. Глобальна фінансова система, постійно охоплюючи дедалі більший простір, підпорядковує собі фінансові системи нижчих рівнів, що призводить до уніфікації та усуспільнення їх диверсифікованих складових. Велика кількість економічних явищ, які раніше мали суто національний вимір, зараз набувають глобального вигляду. Однією з першочергових умов вирішення економічних і соціальних проблем нашої країни є значне збільшення інвестицій як внутрішніх, так і зовнішніх.
Необхідність приєднання до міжнародної громади, тісне співробітництво та співпраця, вихід на світові фінансові ринки, проведення ефективної зовнішньоекономічної діяльності - все це особливо актуальне у період посткризового відновлення, запорука подальшого динамічного розвитку та є незаперечним в умовах сучасних глобалізаційних процесів.
Інтеграція України почалася з одержання права на проведення зовнішньоекономічної діяльності та створення у Києві республіканської контори Зовнішекономбанку СРСР, через який і здійснювалися міжнародні платежі. Другим кроком була ліквідація монополії Зовнішекономбанку у сфері міжнародних розрахунків. Не зважаючи на те, що за роки незалежності України було зроблено чимало, постають такі завдання:
- реформація національної фінансової системи, а саме: стандартизація відповідно до міжнародних вимог державних фінансів, фінансів суб'єктів господарювання, міжнародних фінансів та фінансового ринку;
- гармонізація фінансового законодавства;
- вихід на світові фінансові ринки;
- удосконалення системи міжнародних розрахунків.
Шляхи України до глобальної світової фінансової архітектури лежать у площині активної розширеної співпраці з СОТ, нових формах співробітництва на пострадянському просторі з країнами Митного союзу (Росія , Білорусь, Казахстан) у форматі «3+1» та прагматичної євроінтеграції.
Окремо варто виділити питання щодо взаємовідносин з міжнародними фінансовими організаціями. З 1992 р. Україна стала членом головних фінансових інституцій - Міжнародного валютного фонду (МВФ), Міжнародного банку реконструкції і розвитку (МБРР) та Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), які мають значну роль у забезпеченні національних економік кредитними та інвестиційними ресурсами.
Зараз гостро постає проблема повернення кредитів, у першу чергу, Міжнародному валютному фонду.Експерти МВФ відзначають, що в разі своєчасного і повного виділення грошей за програмою stand by борг України перед Фондом досягне пікового значення зовнішнього боргу в 2013 році Україна може направити до 21,3 % ВВП і 41,3 % експорту товарів і послуг. На особливу увагу заслуговують такі професійні учасники фінансового ринку, як банки та фондові біржі. Банківська система є регулятором грошового обігу, центром акумуляції грошових ресурсів та їх перерозподілу. Для ефективного виходу українських банків на світовий фінансовий ринок необхідно вжити систему заходів нормативно-правового, економічного та інституціонального характеру.
Потужна банківська система сприяє економічному росту країни. Збільшення обсягів іноземного капіталу на національному фінансовому ринку є поштовхом до розвитку конкуренції на ринку капіталів, здешевлення кредитних ресурсів та підвищення ставок по депозитних операціях. Забезпечення прибуткової діяльності та збільшення рентабельності активів, тобто підвищення рівня капіталізації українських банків сприяють їх конкурентоспроможності на міжнародній фінансовій арені.