Пропонування факторів виробництва

Термін "критерій" означає певну ознаку, на основі якої здійснюється оцінка та кваліфіка­ція різних економічних явищ і процесів.

Найважливішим об'єктом ринку в політекономічному аспекті за умов капіталізму є робоча сила. Це зумовлене, по-перше, тим, що даний товар, його споживча вартість є єдиним джерелом вар­тості, а отже, додаткової вартості. По-друге, залежно від цього формується величина ринку на товари і послуги, на засоби ви­робництва.

Наступним за значенням в економічній системі капіталізму з погляду відносин безпосереднього виробництва (принцип примату виробництва) є ринок засобів виробництва або ринок капіталу — за класифікацією західних економістів. Це зумовлене тим, що для виробництва товарів і послуг необхідне поєднання (техніко-еконо-мічне та соціально-економічне) робочої сили із засобами виробниц­тва, від якого залежить тип суспільного способу виробництва, зміст соціально-економічної формації. Відносини економічної власності Щодо вторинного привласнення (у сфері обміну) засобів виробниц­тва виникають і розвиваються між різними групами класу капі­талістів, капіталістами і державою. Опосередковано у них беруть участь і наймані працівники через купівлю цінних паперів.

Водночас, з погляду ємндсті ринку важливу роль щодо ринку засобів виробництва відіграє ринок товарів і послуг (без ураху­вання ринку робочої сили, яка теж є специфічним товаром).

Для обслуговування названих вище ринків необхідний ринок грошей і валюти, або фінансовий (у вузькому значенні грошовий ринок, ринок позичкових капіталів, передусім короткотермінових позичкових капіталів). Суб'єктами відносин економічної власності на цьому ринку є різні групи капіталістів і, насамперед, банкіри, а також держава і широкі верстви населення.

У політекономічному аспекті ринок робочої сили виражає сукупність відносин економічної власності між власниками даного товару (найманими працівниками), влас­никами капіталістичних підприємств усіх типів та форм влас­ності з приводу умов купівлі-продажу робочої сили, економіч­ною формою реалізації яких є ціна на цей товар, її співвідношен­ня з вартістю робочої сили.

Крім ринку робочої сили виділяють ринок трудових ресурсів, на якому суб'єктами купівлі-продажу є не лише робоча сила еко­номічно активного населення, а й випускники вищих, середніх спеціальних та інших навчальних закладів, а також частина зай­нятих у домашньому господарстві.

Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією фор­муються дефіцитний, рівноважний або надлишковий ринки ро­бочої сили. Внаслідок перевищення пропозицією попиту заро­бітна плата відхиляється вниз від вартості товару "робоча сила" і навпаки.

У межах загальнонаціонального ринку робочої сили виділя­ють ринок робочої сили кваліфікованих, налівкваліфікованих і некваліфікованих працівників з відповідною диференціацією робіт і спеціальностей. Розрізняють також ринок переважно фізичної праці таін.

Існування ринку робочої сили визнається, здебільшого, у марк­систській політичній економії. Серед економічних теорій заходу визнається наявність ринку праці, хоча категорія "робоча сила" також вживається.

Поняття "ринок праці" відображає, передусім, відносини між найманими працівниками і капіталістами (або їх представника­ми — менеджерами різних ланок) з приводу використання робо­чої сили, контролю над процесом праці. Ця категорія внаслідок цього є вужчою, оскільки вона не включає армію безробітних та деякі інші категорії працездатного населення. Крім того, це по­няття відображає лише окремі сторони вартості робочої сили, тобто різні види прямої заробітної плати, але не включає оплату не-відпрацьованого часу (відпусток тощо) таін.

Ринок засобів виробництва. У політекономінному аспекті ринок засобів виробництва виражає сукупність відносин еко­номічної власності у сфері обміну між різними групами капіта­лістів (промислових, торговельних, банківських), суб'єктами дер­жавних підприємств, дрібними товаровиробниками (наприклад фермерами, які не наймають робочої сили) з приводу купівлі-продажу цих товарів, формою реалізації яких є, передусім, при­власнення прибутку через механізм цін.

Обсяг попиту на засоби виробництва та його динаміка зале­жать, передусім, від попиту на споживчі товари, виготовлені за допомогою цих знарядь праці тощо.

Водночас слід зазначити, що попит на засоби виробництва залежить також від величини відсотка (або ефективності вкла­день грошей у цінні папери). Зі зростанням відсотка попит на засоби виробництва (а отже, інвестиції та розширення виробниц­тва) зменшується і навпаки.

Попит на засоби виробництва певною мірою залежить від мож­ливості взаємозаміни окремих факторів виробництва, їх взаємо-доповнюваності. Наприклад, висока заробітна плата стимулює

Ринок предметів споживання. В політико-економічному таекіі ринок предметів споживання означає відносини економіч­ної власності між продавцями і покупцями з приводу відчужен­ая продавцями товарів та привласнення грошей, з одного боку, відчуження готівки і привласнення товарів, з другого боку, через механізм цін з метою отримання прибутків продавцями та задо­волення власних потреб у товарах покупцями тощо. _: В останні десятиріччя у повсякденне життя більшості насе­лення розвинених країн світу увійшли телефон, телевізор, магні­тофон, холодильник, автомобіль, комп'ютер, копіювальна техніка, факс, десятки інших предметів побутового призначення, які по-Іотно змінили структуру потреб, звичок і настроїв. >• Найдинамічнішим сегментом ринку предметів споживання « ринок послуг.

Послуга — особлива споживча вартість, що задовольняє певні потреби людини. Особливість послуг як товару (порівняно зі зви-ОДйним товаром, втіленим у речі) є те, що вона корисна не як річ, а як діяльність. Тому споживання послуг збігається з процесом їх створення, з діяльністю, їх неможливо накопичувати, транс-йеортувати тощо.

У розвинених країнах світу у сфері послуг зайнято понад 50 % працездатного населення, у США — до 75 %. Це свідчить про існування розвиненого ринку послуг.

У США наприкінці 90-х років у структурі сфери послуг понад 25 % займали фінансові послуги, страхування, операції з нерухо­містю; майже 22 % послуг надавались у сфері торгівлі, понад 25%

Важливою особливістю ринку послуг є й те, що у цій сфері у багатьох розвинених країнах світу зайнято майже 80 % праців­ників розумової праці і понад 85 % кадрів вищої кваліфікації. Найбільшою мірою до сфер інтелектуального обслуговування належать надання управлінських, фінансових і технологічних

Інфраструктура ринку

1. Поняття ринкової інфраструктури

2. Основні елементи ринкової інфраструктури

3. Головні інструменти ринкової інфраструктури

Ринкова інфраструктураце система підприємств і організацій, які забезпечують рух товаріві послуг, грошей цінних паперів, робочої сили.

Ринкова інфраструктура:

1. Фінансовий(капіталу, фондовий): фондові біржі, банки.

2. Нерухомості: ріелтерські фірми, земельні аукціони

3. Засобів праці: товарні біржі

4. Валютний: валютні біржі

5. Предметів споживання та послуг: магазини, універмаги, універсами.

6.Науково-технічних розробок: інформаційно-комерційні організації

7. Праці (робочої сили): служба зайнятості.

Функції інфраструктури ринку:

- Правове та еконо­мічне консультуван­ня підприємств, захист їх інтересів у державних та інших структурах

- Страховий захист підприємницької діяльності

- Забезпечення фінансової підтримки і кредитування підприємств

- Створення умов для ділових контактів підприємців

- Створення умов для ділових контактів підприємців

- Регулювання руху робочої сили;

- Здійснення маркетингового, інформаційного та рекламного обслуговування

Елементи ринкової інфраструктури:

- Організаційно-технічна: товарні біржі оптові ринки аукціони торговельно-промислові палати сервісні центри опціони ярмарки транспортні кому­нікації реєлтерські фірми земельні аукціони.

- Фінансово-кредитна: банки фондові біржі валютні біржі фінансові небанківські інсти­тути страхові компанії інвестиційні, пенсій­ні та інші фонди ощадні каси ломбарди і т. ін.

- Державно-регулятивна (законодавче регу­лювання ринкових відносин): біржі праці (служби зайнятості) ліцензування оподаткування митна система державні фонди для сприяння діловій активності тощо

- Науково-дослідне та інформаційне забезпечення: науково-дослідні установи з вивчення ринкових проблем консалтингові компанії інформаційні центри та агентства рекламні агентства спеціальні навчальні заклади юридичні контори рекламні агентства і т. ін.

Ринок цінних паперів

1.Види цінних паперів

2.Доходи від цінних паперів

3.Курс акцій

Фондова біржа - це акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу і здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України, статутом і правилами фондової біржі.

Згідно із Законом України "Про цінні папери та фондову біржу"цінні папери (ЦП) -це грошові документи, що засвідчують право во­лодіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між осо­бою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, ви­плату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передавання грошових та інших прав, що випливають з цих докумен­тів, іншим особам.

Види цінних паперів:

1. Державні цінні папери- форма існування державного внутрішньо­го боргу. Це боргові цінні папери, емітентом яких виступає держава.

2. Акція- емісійний цінний папір, що закріпляє права його держателя (акціонера) на отримання частки прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні і на частину майна, що за­лишається після його ліквідації.

Акції бувають іменні та напред'явника, привілейовані та прості. Кількість привілейованих акцій обмежена (не більше 10 % від загаль­ної кількості акцій).

Акції мають такі властивості:

- акція - це титул власності, тобто держатель акції є співвласником

- акціонерного товариства з витікаючими з цього правами для акції характерна обмежена відповідальність, оскільки акціонер не відповідає за зобов'язаннями акціонерного товариства;

- для акції характерна неподільність, тобто спільне володіння акцією не пов'язане з розподілом прав між власниками;

- акція не має строку існування, тобто права держателя акції зберіга­ються доти, поки існує акціонерне товариство;

- акції можуть розщеплюватися і консолідуватися. При розщеплен­ні одна акція перетворюється в декілька, при консолідації кількість акцій меншає.

3. Облігація- цінний папір, що засвідчує внесення його влас­ником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений в ньому тер­мін з виплатою фіксованого відсотка.

Облігація вклю­чає елементи:

- зобов'язання емітента повернути держателю облігації після закін­чення обумовленого терміну суму, вказану на титулі (лицьовій сто­роні) облігації; •

- зобов'язання емітента виплачувати держателю облігації фіксований прибуток у вигляді відсотка від номінальної вартості або іншого майнового еквівалента.

4. Вексель- письмове боргове зобов'язання встановленої форми, яке дає власникові незаперечне право вимагати від боржника (векселедав­ця) сплати зазначеної у векселі суми грошей векселедержателю у вказа­ний строк.

Розрізняють

простий (соло-) вексельмістить просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власнику векселя після вказаного строку визна­чену суму

переказний (тратта-) вексель. Переказний вексельмістить письмовий наказ векселедержателя (трасанта), адресований платнику, сплатити третій особі певну суму грошей у зазначений термін. Трасант стає боржником по векселю тіль­ки після того, як його акцептують, тобто він дасть згоду на його оплату, поставивши на ньому свій підпис.

5. Депозитний (ощадний) сертифікат - цінний папір, що засвідчує внесену в банк суму і права вкладника (держателя сертифіката) на отримання після закінчення встановленого терміну суми внеску і зу­мовлених у сертифікаті відсотків у банку, що видав сертифікат. Якщо вкладником виступає юридична особа, то оформляється депозитний сертифікат, якщо фізична особа - ощадний

6. Чек- це письмове зобов'язання чекодавця банку сплатити чеко-держателеві певну суму грошей. Обов'язкові реквізити: найменування "чек"; доручення банку виплатити чекодавцеві вказану в чеку суму гро­шей; найменування платника по чеку і номери рахунку, з якого повинен бути зроблений платіж; підпис чекодавця; вказання валюти платежу; дата і місце складання чека

Чек має декілька видів:

- іменний- виписується на конкретну особу;

- ордерний - виписується на конкретну особу, але можливе подальше передавання чека шляхом передавального напису - індосамента;

- пред 'явницький- виписується на пред'явника і може передаватися від однієї особи до іншої шляхом простого вручення;

- розрахунковий - по ньому дозволена оплата готівкою;

грошовий- призначений для отримання готівки в банку

7.Ваучер— майновий купон, що видається в процесі привати­зації державного майна для придбання акцій підприємств, які підлягають приватизації.

Сертифікат(депозитний) — фінансовий документ, випуще­ний банком, який засвідчує наявність грошового депозиту і зобо­в'язання виплатити цю суму тримачеві сертифіката у певний строк. Це цінний папір на пред'явника. Процент за депозитні сертифікати сплачується щорічно або одночасно із погашенням боргу. Термін "сертифікат" походить від латинського "правильно", та — "роблю".

8. Коносамент(від франц. — зна­ти, розуміти) — розписка, що видається агентом транспортноготпідприємства (судна, літака тощо) відправникові вантажу, яка засвідчує прийняття вантажу для перевезення і зобов'язання видати його в пункті призначення тримачеві коносаменту. Пе­редача коносаменту здійснюється за правилами передачі цінних паперів (іменний, ордерний або на пред'явника) і рівнозначна передачі самого вантажу.

Угода (операція) — домовленість про взаємну передачу прав та зобов'язань стосовно біржового товару, яка супроводжується передачею фінансового інструмента (банківських документів чи грошей) від однієї особи до іншої.

. Форвардна угода— строкова угода за готівковою формою розрахунку, відповідно до якої покупець і продавець погоджу­ються на поставку товару обумовленої якості та кількості (або валюти) на певну дату в майбутньому. Ціна товару, курс валю­ти тощо фіксуються в момент укладання угоди.

Ф'ючерсні угоди— угоди про купівлю-продаж фінансових інструментів або товарів обумовленої марки на біржах за умови оплати їх за узгодженою ціною через певний проміжок часу після укладання угоди. Ф'ючерсні угоди укладаються не з ме­тою купівлі чи продажу, а з метою страхування(хеджування) угоди стосовно наявного товару, або з метою отримання різниці від перепродажу ф'ючерсної угоди, або для отримання прибут­ку від зміни цін і курсів, що відбуваються на кінець ліквідацій­ного періоду.

Емітент-юридична або фізична особа, що випускає в обіг цінні папери та зобов’язується повністю виконувати умови пов’язані з їх випуском.

Курс акції= Дивіденд (прибуток на акцію)/норма позикового відсотка (дохід кредитора за надання позики)*100%.

Номінальна ціна акції-сума зазначена на акції.

Ринкова ціна акції - фактична продажна ціна.

Ринок капіталів

1.Ринок капіталів і ринок капітальних благ

2.Оренда і процент

3.Формування ринків виробничих ресурсів і капіталів в Україні

У політекономінному аспекті ринок засобів виробництва виражає сукупність відносин еко­номічної власності у сфері обміну між різними групами капіта­лістів (промислових, торговельних, банківських), суб'єктами дер­жавних підприємств, дрібними товаровиробниками (наприклад фермерами, які не наймають робочої сили) з приводу купівлі-продажу цих товарів, формою реалізації яких є, передусім, при­власнення прибутку через механізм цін.

Обсяг попиту на засоби виробництва та його динаміка зале­жать, передусім, від попиту на споживчі товари, виготовлені за допомогою цих знарядь праці тощо.

Водночас слід зазначити, що попит на засоби виробництва залежить також від величини відсотка (або ефективності вкла­день грошей у цінні папери). Зі зростанням відсотка попит на засоби виробництва (а отже, інвестиції та розширення виробниц­тва) зменшується і навпаки.

Попит на засоби виробництва певною мірою залежить від мож­ливості взаємозаміни окремих факторів виробництва, їх взаємодоповнюваності. Наприклад, висока заробітна плата стимулює капіталістів до впровадження нової техніки і навпаки. Еластичним є попит на засоби виробництва з відносно низькими цінами. я Для ринку засобів виробництва у розвинених країнах світу характерний високий попит на Інтернет, технології у сфері науки, освіти, фінансової сфери, торгівлі, телекомунікацій та ін Особливостями ринку засобів виробництва в Україні є функ­ціонування здебільшого уживаних засобів праці, високий рівень цін на сільськогосподарську техніку (що унеможливлює її при­дбання більшістю товаровиробників, передусім, фермерськими гос­подарствами), затоварювання продукцією машинобудування вна­слідок її високої енергомісткості та матеріаломісткості. Негатив­но впливають на цей ринок засобів виробництва надмірно висо­кі ставки банківського кредиту, низька частка капіталовкладень та інші чинники.

Внаслідок надмірно заниженої ціни на робочу силу, високих цін на товари і послуги, особливо комунальні послуги, в Україні формується звужений споживчий ринок передусім на товари тривалого користування.

Попит та пропозиція

1.Закон вартості ринкова рівновага

2.Попит і пропозиція. Закон попиту і пропозиції

3.Еластичність попиту і пропозиції

Об'єкт ринкового регулювання — це товарна продукція і послуги, які потрібні для задоволення потреб споживачів, що змінюються під впливом різних чинників: сезон, мода, купівельна спроможність тощо

Інакше кажучи, регулювання диктує: що потрібно виробляти, скільки і де виробляти.