Поняття та види цінних паперів в україні

У цей час у нашій країні все більший розвиток одержує ринок цінних паперів. Практично всі суб'єкти економічних відносин,що ведуть бухгалтерський облік безпосередньо зіштовхуються з обліком операцій із цінними паперами.

Сьогодні перед українським ринком цінних паперів стоїть ряд проблем, швидке й ефективне рішення яких послужить поштовхом до його подальшого розвитку.

Це такі завдання як:

- контроль за діями учасників ринку цінних паперів з метою обмеження монополістичної діяльності;

- комп'ютеризація фондового ринку й створення єдиного інформаційного простору для підвищення інформованості суб'єктів ринку;

- захист інтересів і зокрема необхідність удосконалювання процедури реєстрації цінних паперів і захист їх від підробки;

- установлення чітких мір відповідальності державних і комерційних структур за порушення процедури випуску й обігу цінних паперів

Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами ,що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між собою, яка його випустила(видала),і власником та передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав ,що випливають з цього документа, іншим особам.

Згідно Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” до цінних паперів відносяться акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі, приватизаційні папери, заставні, іпотечні цінні папери, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.[5]

Із внесенням змін до Закону ніяких змін у зазначеному переліку не відбулося. У зв'язку із цією обставиною всі цінні папери, які не наведені в даному переліку й з якими інвестор може зіштовхуватися на українському фондовому ринку, такими визнані бути не можуть. Однак на практиці як цінні папери цілком успішно обертались всілякі сертифікати, свідоцтва про депонування, свідоцтва про внесення паю, ф'ючерси, купчі, квитки, тощо.

Цінний папір підтверджує факт надання капіталу інвестора емітенту і надає право власникові на одержання певного доходу. Залежно від форми надання капіталу і способу виплати доходу цінні папери діляться на боргові й часткові. Боргові цінні папери звичайно мають фіксовану процентну ставку і є зобов'язанням виплатити капітальну суму боргу на певну дату в майбутньому. Часткові цінні папери, або акції, вказують на безпосередню частку власника в реальній власності й забезпечують одержання дивіденду необмежений час. Інші види цінних паперів є похідні від акцій і боргових зобов'язань.

Акції засвідчують право власника на частку у власних коштах Акціонерного Товариства. Емісія акцій-спосіб створення акціонерного товариства, викупу державного підприємства, збільшення статутного капіталу компанії.

Боргові зобов'язання підтверджують відносини позики між інвестором(кредитором) і особою, що випустила документ(боржником).

До боргових зобов'язань відносяться:

1. облігації;

2. державні позики;

3. депозитні й ощадні сертифікати банків;

4. векселі.

Емітент облігацій й інших боргових зобов'язань повинен у певний строк виплатити й позичку й відсотки, які залишаються незмінними або варіюються незначно. Відсотки виплачуються рівними порціями протягом усього строку позики (по облігаціях) або одноразово при погашенні паперу (сертифіката).

Похідні цінні папери закріплюють право їхнього власника на покупку або продаж акцій і боргових зобов'язань. Це опціони й ф'ючерсні контракти.

Опціон-цінний папір, що підтверджує право власника на покупку або продаж певного базисного активу за фіксованою ціною через якийсь час.

Фінансовий ф'ючерс-контракт на покупку або продаж певного базисного активу в майбутньому за фіксованою ціною. На відміну від опціону ф'ючерсний контракт не право, як окціон, а зобов'язання :від опціонної покупки або продажу можна відмовитися, контракт розірвати не можна [2].

Процес поміщення грошей в акції, облігації, інші цінні папери, а також участі на паях в інших підприємствах називається фінансовим вкладенням, або інвестицією. В активах підприємства виділяють короткострокові(до року) і довгострокові(строком більше року)фінансові вкладення. Особи, що вкладають кошти в зазначенні активи-інвестори, а особи, що випускають цінні папери -емітенти.

Отже, відображення в обліку операцій з цінними паперами потребує чіткого дотримання вимог законодавчих актів України з врахуванням специфіки використання різних видів цінних паперів.

1. Бухгалтерський фінансовий облік/Ф.Ф.Бутинець-Житомир:ПП”Рута”,2002-687с.

2. Бухгалтерський фінансовий облік/О.В.Лишенко-К. Центр навчальної літератури,2005-528с.

3. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України /Н.М.Ткаченко видавництвоА.С.К.,2010-984с.

4. Операції з векселями/В.М.Хабарина-1995р.

5. Закон України в.з18.06.91р.№1201-ХII”Про цінні папери і фондову біржу” (із змінами і доповненнями).

УДК 657

Кратюк І.Ю., ст гр ОАСз-23

Науковий керівник: Нагірська К.Є., к.е.н.

Луцький національний технічний університет