Зовнішньоекономічна політика України: принципи та пріоритети

Умови розвитку МЕВ України:

- налагодження стосунків з новими державами;

- поява нових центрів (Чорноморське співробітництво, СНД);

- перехід від конфронтації (протистояння) до співробітництва (країни Західної Європи, США);

- ліквідація військовополітичного та ідеологічного протистояння (вибір зовнішньоекономічної стратегії, ідеології, визнання пріоритетів).

Зовнішньоекономічні зв’язки держави (ЗЕЗ) – це взаємообміну з країнами світу продуктами матеріального виробництва, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співдружність політичних органів, направлене на ефективне рішення глобальних проблем людства (рис. 11.1).

Принципи ЗЕЗ України:

- забезпечення суверенітету України у ЗЕЗ;

- взаємовигідність та рівноправність відносин;

- взаємодія із СГ повинна спиратися на гнучку, динамічну, комплексну зовнішньоекономічну політику (ЗЕП) уряду (максимальна підприємницька свобода);

- обґрунтована відкритість економіки.

Напрямки ЗЕП в Україні:

- створення потужного експортного сектору, підвищення конкурентоспроможності товарів;

- організувати нову форму зв’язків – виробничо-інвестиційну;

- активізувати інвестиційну діяльність, особливо щодо інновацій;

- розвивати сферу конкурентоспроможних технологій (літакобудування, атомна енергетика, авіа-космічна);

- регулювати відкритість економіки за допомогою зваженої протекціоністської політики («Чумак», «Верес», «Торчин-продукт»);

- регулювати конкретні переваги України.

Рис. 11.1. Структура зовнішніх зв’язків України

В даному аспекті можна виділити наступні ключеві проблеми розвитку українських зовнішніх зв’язків, які потребують першочергового рішення:

1. подолання зовнішніх факторів, які мають негативний вплив, тобто кризи, політичної та соціальної нестабільності;

2. поліпшення якісних характеристик вітчизняних товарів;

3. підвищення ролі держави, для чого потрібно:

- створення державної довгострокової концепції та політики дій в галузі відновлення зовнішніх зв’язків та його регулювання;

- формування узгодженої системи державного регулювання, прискорене створення регулятивної інфраструктури та правової бази;

- зниження рівня інфляції в українській економіці;

- знаходження нових ринків збуту для вітчизняних товарів тощо.

Для відновлення дієздатності нашої держави необхідно здійснювати поглиблення ринкової трансформації економіки. У глобальному вимірі трансформаційні процеси, залежно від рівня розвитку економіки, можуть означати: зміну однієї формації на іншу, або зміну суспільства з аграрного на індустріальне, згодом – на постіндустріальне, а далі – на індустріальне; перехід від планово-розподільної системи до ринкової.

Серед загальних трансформаційних процесів, що впливають на хід перетворень в економіці України, слід назвати такі:

- поширення ринкової моделі економіки на всі регіони світу;

- глобалізація і посилення взаємозалежності у світі;

- поглиблення інтеграційних процесів.

В ході реалізації пріоритетів структурної переорієнтації в економіці України виділяють наступні етапи: на першому етапі потрібно досягти фінансової макростабілізації; на другому етапі можлива активізація економічного розвитку, орієнтована на формування кількісних та якісних позитивних тенденцій за рахунок науково-технічної та інвестиційної діяльності; на третьому етапі – становлення стабільних умов для становлення і саморозвитку ефективної національної економіки, внутрішньо збалансованої та глибоко інтегрованої в структуру світового господарства.