Щодо цілей накопичення грошей, то вони випливають із са­мих функцій грошей як купівельного і платіжного засобу та як засобу нагромадження вартості (багатства).

ВІДПОВІДНО ДО ВКАЗАНИХ ЦІЛЕЙ ВИДІЛЯЮТЬСЯ ТРИ ГРУПИ МОТИ­ВІВ ПОПИТУ НА ГРОШІ З БОКУ ЕКОНОМІЧНИХ СУБ'ЄКТІВ: ТРАНСАКЦІЙНИЙ (ОПЕРАЦІЙНИЙ) МОТИВ; МОТИВ ЗАВБАЧЛИВОСТІ; СПЕКУЛЯТИВНИЙ МОТИВ.

ТРАНСАКЦІЙНИЙ МОТИВ ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩО ЕКОНОМІЧНІ СУБ'ЄКТИ ПОСТІЙНО ВІДЧУВАЮТЬ ПОТРЕБУ В ПЕВНОМУ ЗАПАСІ ГРОШЕЙ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ ПОТОЧНИХ ПЛАТЕЖІВ, ЩОБ ПІДТРИМАТИ НА НАЛЕЖНО­МУ РІВНІ СВОЄ ОСОБИСТЕ ТА ВИРОБНИЧЕ СПОЖИВАННЯ. Ці гроші повинні бути у формі, придатній для їх негайного використання в плате­жі, тобто бути наявними (готівка чи вклади до запитання). Запас таких грошей можна назвати поточною чи операційною касою.

МОТИВ ЗАВБАЧЛИВОСТІ ЗВОДИТЬСЯ ДО ТОГО, ЩО ЮРИДИЧНІ І ФІЗИ­ЧНІ ОСОБИ БАЖАЮТЬ МАТИ ЗАПАС ГРОШЕЙ ЯК РЕСУРС КУПІВЕЛЬНОЇ СПРОМОЖНОСТІ, З ТИМ ЩОБ У БУДЬ-ЯКИЙ ЧАС МАТИ МОЖЛИВІСТЬ ЗАДОВОЛЬНИТИ СВОЇ НЕПЕРЕДБАЧУВАНІ ПОТРЕБИ ЧИ СКОРИСТАТИСЯ ПЕРЕВА­ГАМИ НЕСПОДІВАНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ.

Непередбачувані потреби в грошових витратах зумовлюються переважно надзвичайними подіями — хвороба членів сім'ї, по­ломка автомобіля чи інших дорогих предметів вжитку (холоди­льники, комп'ютери тощо), аварії на виробництві, необхідність запровадження новітніх вузлів чи деталей замість застарілих то­що.

У діяльності економічних суб'єктів трапляються також неспо­дівані події, які не викликають непередбачуваних витрат, а на­впаки, відкривають можливість їх скоротити й одержати непередбачуваний дохід. Для цього теж потрібно мати певний запас грошей, наприклад, щоб негайно купити потрібний товар у разі раптового зниження цін, чи за низьких ринкових цін придба­ти цінні папери з наміром продати їх, коли вони подорожчають, чи здійснити взагалі вигідну купівлю про запас за сприятливої кон'юнктури тощо. В усіх подібних випадках рушійною силою НАКОПИЧЕННЯ ГРОШЕЙ ТЕЖ Є МОТИВ ЗАВБАЧЛИВОСТІ.

СПЕКУЛЯТИВНИЙ МОТИВ ПОПИТУ НА ГРОШІ ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩО ЕКОНОМІЧНІ СУБ'ЄКТИ БАЖАЮТЬ МАТИ У СВОЄМУ РОЗПОРЯДЖЕННІ ПЕВ­НИЙ ЗАПАС ГРОШЕЙ, З ТИМ ЩОБ ЗА СПРИЯТЛИВИХ УМОВ ПЕРЕТВОРИТИ ЇХ У ВИСОКОДОХІДНІ ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ, А ПРИ ПОГІРШЕННІ ЦИХ УМОВ І ПОЯВІ ЗАГРОЗИ ЗНИЖЕННЯ ДОХІДНОСТІ ТА РИЗИКУ ЗБИТКОВОСТІ НАЯВНИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ПЕРЕТВОРИТИ ЇХ У ГРОШОВУ ФОР­МУ, ЯКА ХОЧ І МАЛОДОХІДНА, АЛЕ БЕЗРИЗИКОВА.

Ідея спекулятивного мотиву попиту на гроші привнесена в економічну теорію Дж. М. Кейнсом.

Механізм спекулятивного мотиву базується на тому, що запа­си грошей і запаси фінансових інструментів розглядаються як альтернативні види активів (багатства), які дають не однаковий дохід і містять у собі не однакові ризики. Зберігаючи гроші, індивіди втрачають до­ходи, які називаються альтернативною вартістю зберігання грошей. Активи у формі запасів фінансових інструментів можуть при­носити значний дохід, проте одержання його пов'язане з істот­ними ризиками.

Необхідним є також визнання фінансового ризику як мотиваційного чинника впливу на попит на гроші. Він помітно послаблює роль процента, оскільки зростання процентного доходу супроводжується зростанням ризику його одержання.

Очікуваний дохід за фінансовими активами забезпечується процентами та дивідендами, а очікуваний дохід за товарними активами — рівнем інфляції. Якщо очікувана зміна їх співвід­ношення буде на користь грошей, то попит на гроші зростатиме, а якщо на користь негрошових активів — то скорочуватиметься.

Пред­ставники всіх сучасних теорій грошей визнають альтернативну вартість зберігання грошей (у готівці та на поточних рахунках), її вплив на бажання мати такий запас грошей і на попит на гроші в цілому. У цьому мотиві істотно послаблений спекулятивний ас­пект і посилений аспект дохідності активів взагалі. Тому цей мо­тив краще назвати мотивом капіталізації.

ЧИННИКИ ПОПИТУ НА ГРОШІ.

З'ясування мотивів, які заохочують еконо­мічних суб'єктів нагромаджувати гроші, дає можливість визначити чинники, які вплива­ють на ці мотиви, а значить — на динаміку попиту на гроші.

Представники всіх теоретичних концепцій попиту на гроші визнають зміну обсягів виробництва (або обсягів національного доходу) ключовим чинником впливу на попит. Цей вплив обумов­люється трансакційним мотивом нагромадження грошей — чим більший обсяг виробництва, тим більшим може бути обсяг опе­рацій щодо його реалізації і тим більшим має бути запас грошей для виконання цих операцій.

Зміна обсягу валового національного продукту, у свою чергу, визначається двома самостійними чинниками — динамікою рівня цін та рівня реального обсягу виробництва, кожний з яких може діяти незалежно один від одного, тому зміну абсолютного рівня цін та реального обсягу ви­робництва можна розглядати як самостійні чинники впливу на попит на гроші.

При макроекономічному підході до аналізу попиту на гроші з'являється третій чинник— швидкість обігу грошей.Чим вища швидкість обігу грошей, тим меншим буде попит на гроші, і на­впаки. Тобто вплив цього показника на попит обернено пропор­ційний. Оскільки швидкість обігу грошей формується під впли­вом багатьох чинників, то всі вони опосередковано теж впли­вають на попит на гроші.

При мікроекономічному підході до аналізу попиту використовується чинник зміни норми процент: у міру зростання очікуваного доходу (норми процента) на альте­рнативні грошам активи попит на гроші знижуватися, а в міру зниження очікуваного доходу — зростати.

Чинник накопичення багатства полягає в тому, що еконо­мічні суб'єкти, накопичуючи багатство у формі різних активів, відносно рівномірно розміщують приріст його між усіма видами активів, у тому числі й у вигляді запасу грошей. Унаслідок цього в міру збільшення маси багатства зростатиме і попит на гроші.

Чинник інфляції впливає на попит на гроші в кількох напря­мах. В умовах інфляції запас грошей в економічних суб'єктів не­минуче знецінюється, і вони зазнають втрат, що само по собі провокує скорочення їх попиту на гроші. Крім того, інфляційне зростання цін підштовхує вгору ставку процента і всі інші очіку­вані доходи на альтернативні грошам види активів. Унаслідок цього буде зростати альтернативна вартість грошових запасів і скорочуватися попит на гроші. Разом з тим слід пам'ятати, що зростання цін є чинником позитивного впливу на попит, якщо воно не значне і не провокує інфляційних очікувань.

З інфляційними очікуваннями тісно переплітаються очікуван­ня погіршення кон'юнктури ринків,зокрема скорочення товар­ної пропозиції, посилення товарного дефіциту, погіршення якості продукції тощо. В усіх цих випадках економічні суб'єкти відда­дуть перевагу накопиченню багатства у товарній формі, а не в грошовій, і попит на гроші скоротиться.

З урахуванням всіх чинників впливу на попит формулу його можна записати у такому вигляді:

Щодо цілей накопичення грошей, то вони випливають із са­мих функцій грошей як купівельного і платіжного засобу та як засобу нагромадження вартості (багатства). - student2.ru

де МГ – попит на гроші

Q — реальний обсяг ВВП;

Р — середній рівень цін;

R — рівень очікуваного доходу на альтернативні грошам ак­тиви;

В — обсяг багатства;

I— рівень інфляції;

О — очікування змін ринкової кон'юнктури.

Знаки (+), (-), що стоять над літерами, показують залежність зміни попиту на гроші від зміни відповідного чинника: (+) означає пряму залежність, (—) — обернену норму депозитного процента.

Щоб краще зрозуміти функціональну залежність між основними чинниками, що визначають попит на гроші, зобразимо їх у вигляді кривих у системі координат, як це показано на рис. 4.1.

По вертикалі системи координат відображена норма (в %) очі­куваного доходу на альтернативні грошам активи, у тому числі норму депозитного процента. Зміна цієї норми означає зміну аль­тернативної вартості зберігання грошей у формі, яка не прино­сить доходу. По горизонталі відображений обсяг попиту на гроші в млрд. грн. Сукупність кривих МГ, МГ1, МГ2 відображає функці­ональну зміну попиту на гроші залежно від двох груп чинників: зміни номінального обсягу ВВП та зміни норми очікуваного до­ходу. Криві ПК, ПК1 і ПК2 відбивають зміну поточної каси як трансакційної складової попиту на гроші.

Щодо цілей накопичення грошей, то вони випливають із са­мих функцій грошей як купівельного і платіжного засобу та як засобу нагромадження вартості (багатства). - student2.ru Щодо цілей накопичення грошей, то вони випливають із са­мих функцій грошей як купівельного і платіжного засобу та як засобу нагромадження вартості (багатства). - student2.ru

Рис. 4.1. Графік кривої попиту на гроші

Залежність попиту на гроші від номінального обсягу ВВП (Q) виявляється у зміщеннях кривої МГ вліво і вниз у позицію МГ1, якщо Q зменшується, чи вправо і вгору у позицію МГ2, коли Q збі­льшується. У цих випадках передусім зміщується крива поточної каси (ПК), яка реагує лише на зміни обсягу Q, про що свідчить її вертикальне положення. При зменшенні обсягу ВВП потреба в по­точній касі буде зменшуватися, ПК зміститься в позицію ПК1 і «потягне» за собою криву загального попиту МГ у позицію МГ1. Відповідно при збільшенні обсягу ВВП потреба в поточній касі зростатиме, крива ПК зміститься в позицію ПК2 і «виштовхне» криву МГ у позицію МГ2. Аналогічно може впливати на зміну положення кривої МГ зміна обсягу багатства, що його мають у своєму розпорядженні економічні суб'єкти, оскільки вона, влас­не, є наслідком зміни обсягу ВВП.

Залежність попиту на гроші від норми очікуваного доходу на альтернативні активи (R) виявляється у переміщенні його вели­чини безпосередньо по кривій МГ. Якщо норма доходу зростає, наприклад з 6 % до 8 %, то попит з точки А, яка адекватна обсягу 20,0 млрд. грн., переміститься в точку Б, яка відповідає обсягу 15,0 млрд грн, тобто скоротиться на 5,0 млрд грн. І навпаки, при зниженні норми доходу, наприклад з 6 % до 4 %, обсяг попиту переміститься в точку В, адекватну 25,0 млрд грн, тобто зросте на 5,0 млрд грн. При цьому крива ПК залишається нерухомою, бо вважається, що трансакційна складова попиту не реагує на зміну норми доходу (процента).

Насправді лінія ПК теж може реагувати на зміну рівня доходу завдяки більш раціо­нальному зберіганню запасу грошей у поточній касі протягом платіжного періоду, на­приклад розміщення частини їх у фінансові активи на строк, коротший від тривалості платіжного періоду.

У разі одночасної зміни обох чинників впливу на попит відбу­деться зміщення кривої попиту в нове положення (МГ1 чи МГ2) і самої точки попиту на новій кривій, що спричинить зміну попиту в іншому розмірі, ніж при зміні кожного з цих чинників окремо, зокрема в точку Б1 чи В1.

З наведеного вище графічного зображення попиту на гроші чі­тко видно два різні характери його руху:

• у вигляді переміщення самої кривої попиту — вгору і вправо чи вниз і вліво, що свідчить про еластичність попиту на гроші від номінального обсягу ВВП;

• у вигляді руху точки попиту по його кривій — вгору і вліво чи вниз і вправо, що свідчить про еластичність попиту на гроші від процента та інших очікуваних доходів на активи. Ці два види руху потрібно чітко розрізняти, але розглядати у взаємозв'язку, щоб мати завершену картину динаміки попиту на гроші.

Розглянуті вище мотиви та чинники руху попиту на гроші широко визнані у світовій літературі як об'єктивно діючі в розвинутій ринковій економіці.

В умовах трансформаційної економіки України всі класичні чинники впливу на попит на гроші діють у деформованому вигляді.

Наши рекомендации