Економічна оцінка насаджень за рентним підходом

Економічна оцінка деревостанів за рентним підходом аналогічно як і лісових земель, однак при цьому запаси насаджень у віці рубки приймаються не потенційно можливі, а ті, що фактично склалися.

Цінність насаджень визначається ефектом у вигляді диференційної ренти, яка розраховується на підставі різниці замикаючих і індивідуальних зведених витрат на виробництво лісопродукції, що відбиває відмінність у лісовирощуванні і лісоексплуатації середніх і кращих за родючістю грунтів ділянок лісу та їх розташування відносно гірших ділянок.

В межах одного обігу рубки абсолютна величина економічної оцінки деревостанів прямо пропорційна їх віку. Звідси цінність насаджень, які не досягли віку стиглості складає лише певну частку цінності стиглих деревостанів.

Економічна оцінка лісових насаджень за рентним підходом здійснюється за формулою:

R_h = [(M_i · K_i · (З_з - З_і) · S]/(1 + T)^Ti-ti, (8)

де: R_h - економічна цінність насаджень;

3₃ - замикаючі затрати на виробництво 1 м³ деревини,

3_i - індивідуальні зведені витрати на виробництво 1 м³ деревини конкретної породи, у.о.;

Т_i - період вирощування лісу, що дорівнює віку рубки насадження і-ї породи, років;

t_i - вік насадження і-ї породи, років;

M_i - запас деревини на 1 га у віці рубки, м³;

S - площа ділянки лісу, що оцінюється, га;

К_i - коефіцієнт, що характеризує якість деревини і-ї породи.

Е - норматив приведення за фактором часу, 0,03.

Результати розрахунків за формулами 4 - 7 використовуються для визначення вартості частки лісових ресурсів в структурі національного багатства, стартової ціни насадження на корені, які можуть вилучатися для передачі у власність, надання в користування, оренду, заставу, а також визначення розміру збитків, що завдаються деревостанам стихійними явищами, забрудненням території, нераціональними методами господарювання. Результати розрахунків за формулою 8 використовуються для обґрунтування ефективності лісовинищування та встановлення нормативів плати за користування лісовими насадженими в різноманітних цілях.

ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ЛІСОЗЕМЕЛЬНОГО УГІДДЯ

Економічна цінність лісоземельного угіддя визначається на підставі сумарної оцінки лісової землі і деревостану на базі певного методичного підходу. При цьому оцінка лісоземельного угіддя буде достовірною, коли її результати відбиватимуть оцінку землі і деревостану, одержані на основі затратною підходу (R¹_лзу, R²_лзу), або оцінку землі і деревостану на підставі рентного підходу (R³_лзу). Вказане виражається відповідними формулами:

а) для лісових земель і насаджень, що досягли стиглого віку

R¹_лзу = R¹₃ + R_ch, (9)або R¹_лзу = R²₃ + R_ch¹, (10)

б) для лісових земель і насаджень, що не досягли стиглого віку

R²_лзу = R¹₃ + R_hh, (11)або R²_лзу = R³₂ + R_hh¹, (12)

в) для лісових земель і насаджень за рентним підходом

R³_лзу = R³₃ + R_h, (13)

де, R¹_лзу, R²_лзу-економічна оцінка лісоземельного угіддя, визначена на основі затратного підходу;

R³_лзу - економічна оцінка лісоземельного угіддя, визначена на підставі рентного підходу.

ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ДРУГОРЯДНИХ

РЕСУРСІВ ДЕРЕВИНИ

До другорядних ресурсів деревини відносяться порубочні залишки (ліквід із крони гілки, пні). Економічна оцінка вказаних ресурсів необхідна для обґрунтування заходів і напрямів з підвищення ефективності використання як земельного, так і лісосічного фонду. Враховуючи, що нормативи для проведення економічної оцінки лісосічних залишків недосконалі, а в матеріалах лісовпорядкування взагалі відсутні, їх розробка є досить актуальною.

Економічно оцінюються другорядні ресурси деревини, яким властива споживча вартість і які в господарському відношенні доступні для використання.

Економічна цінність другорядних ресурсів деревини
визначається через добуток суми економічно доступної для
використання їх частини на кореневу ціну. Вказане
виражається формулою:

R₅ = Σ_im B_im · C_im, (14)

де: R₅ - економічна цінність другорядних ресурсів деревини, у.о.;

В_im - норматив запасу і-ї породи у віці рyбки m-го ресурсу деревини, економічно доступного для використання, м³ /га;

С_im - коренева ціна і-ї породи m-го ресурсу, у.о./м³.

ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА РЕСУРСІВ ПОБІЧНОГО КОРИСТУВАННЯ ЛІСОМ

До ресурсів побічного користування лісом відносяться дикорослі плоди, ягоди, горіхи, гриби, деревні соки, лікарська сировина тощо. Вартісна оцінка вказаної продукції здійснюється, виходячи з натуральних показників, встановленого ліміту заготівлі (збирання, добування) і цін реалізації за видами сировини. Вказане виражається за формулою:

R₆ = Σ_i V_i · C_i, (15)

де: R₆- економічна цінність ресурсів побічного користування лісом, у.о.;

V_i - запас і-го ресурсу, економічно доступного для використання, т;

С_i - ринкова (закупівельна) ціна одиниці і-го ресурсу, у.о./т.

Економічна оцінка ресурсів побічного користування лісом з метою регулювання їх використання, зокрема для справляння плати за їх експлуатацію здійснюється за рентним підходом через формулу:

R₆¹ = Σ_i V_i · r_i, (16)

де: R₆¹- економічна цінність будь-якого ресурсу, у.о.;

V₁ - обсяг і-го ресурсу, т;

r_i - рента з одиниці і-го ресурсу, у.о./т.

Для економічної оцінки ресурсів побічного Користування лісом за рентним підходом розрахунково формуються нормативи витрат на їх експлуатацію, охорону і відтворення в найгірших за якістю (низької продуктивності) і розташуванням ділянок лісу (замикаючі витрати), і, відповідно, індивідуальні зведені виграти конкретної ділянки лісу. Враховуючи, що рентний підхід економічної оцінки ресурсів побічного користування лісом через відсутність необхідних нормативів ускладнюється, а інколи практично унеможливлюється, така оцінка може здійснюватись на непові середньорічного економічного ефекту (доходу), що лишається різницею між обсягами заготівлі ресурсів побічного користування в грошовому виразі за витратами, пов'язаними з цією діяльністю.

Економічний ефект від використання ресурсів побічного користування лісу ще не є економічною оцінкою, їх економічна оцінка - це сума ефектів за розрахунковий період і визначається шляхом реалізації ефекту, саме так, як це інколи має місце при проведенні економічної оцінки землі. Вказане виражається формулою:

R₇¹ =(Σ_i V_i · r_i) / E, (17)

де: Е - норматив капіталізації, 0,03.

Такий підхід економічної оцінки ресурсів побічного користування зумовлюється тим, що джерелом економічного ефекту вданій сфері є земля і праця.

Результати оцінки ресурсів побічного користування лісом у господарській практиці можуть використовуватись:

· за формулою 15 - для визначення частки ресурсів в складі суспільного продукту;

· за формулою 16 - визначення рівня ефективності користування ресурсами та обчислення економічної ефективності заходів, спрямованих на підвищення їх продуктивності;

· за формулою 17 - визначення розмірів платежів за користування ресурсами та орендної плати.

ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНИХ ФУНКЦІЙ ЛІСУ

Об'єктом економічної оцінки екологічних функцій с лісові насадження, які використовуються в полезахисних, водоохоронних, водорегулюючих та інших цілях. Однак, в економічному відношенні оцінити такі функції важко, тому Що ці функції позбавлені матеріально-речового змісту і прямо не піддаються обчисленню. Проте, вирішення такого завдання можливе через величину їх впливу на підвищення ефективності праці і розвиток суспільного виробництва Якісні показники при цьому переводяться в кількісні, в основі економічної оцінки яких лежить ефект від лісокористування.

Особливе значення мають полезахисні функції лісових насаджень. Як критерій економічної оцінки приймається максимально можлива величина ефекту від впливу лісових насаджень на розвиток сільськогосподарського виробництва або запобігання при цьому збитків. Відповідна оцінка стосовно до лісових насаджень, які використовуються в якості засобу праці в сільськогосподарському виробництві, виражається формулою:

R_зф = [b · S_m · (Z_з · К_з – З_і)] / Е_н, (18)

де: R_зф - економічна цінність захисної функції лісових насаджень, у.о.;

Z_з - замикаючі затрати на виробництво 1 ц продукції рослинництва залежно від впливу лісових насаджень, у.о.;

З_і - індивідуальні зведені витрати на виробництво 1 ц продукції рослинництва, у.о.;

B - середньозважена врожайність сільськогосподарських культур на 1 га земельної площі, ц;

S_m - площа земель, що підлягає меліорації, га;

К_з - коефіцієнт продуктивності (ефективності);

Е_н - коефіцієнт капіталізації, 0,12.

Замикаючі витрати (Z₃) складаються з витрат, пов'язаних з відновленням родючості ґрунту (Э_к), втраченого в результаті ерозії, технологічних витрат на вирощування захисних насаджень (3₀) і втрат від вилучення сільськогосподарських угідь для створення лісових насаджень (П_о). В загальному вигляді їх величина визначається:

Z_з = Э_к + З_о + П_о, (19)

Як замикаючі приймаються ділянки з найбільш високими витратами на виробництво 1 ц продукції рослинництва.

Визначення затрат на відновлення втрат ґрунту від ерозії методично зводиться до встановлення вартості його компенсації шляхом внесення родючого ґрунту або добрив, кількість яких повинна бути еквівалентна вартості змитих речовин. Витрати на ці заходи визначаються за формулою:

Э_к = Σ_і^m C_i · П_і, (20)

де: С_і - вартість компенсації і-го ресурсу (грунт, органічні добрива тощо) з урахуванням витрат на доставку і розкидання, у.о./т;

П_і - кількість і-го ресурсу (грунт, добрива тощо), еквівалентного втратам на змитих землях, т.

Вказані розрахунки проводяться за умови доведення агрономічної лісистості території до оптимального рівня, оскільки ерозійні процеси в таких умовах не спостерігаються. Кількість компенсуючи речовин в ґрунті визначається за нормативами або на підставі обстеження. В даному випадку компенсуються ті втрати речовин в ґрунті, які мали б місце за наявності оптимальної системи протиерозійних насаджень. При здійсненні вказаних заходів відбувається перетворення еродованих (змитих) земель в продуктивні, що знаходить відображення в одержанні суспільно необхідної продукції.

Технологічні витрати на створення і вирощування захисних насаджень складаються з капітальних вкладень і експлуатаційних витрат (рубки догляду, реконструкція, обробка ґрунту, посадка культур). Всі витрати на вирощування лісових насаджень, як правило, виникають не одноразово, а періодично. Тому при розрахунках ці витрати, у відповідності з реконструкціями тимчасової типової методики визначення економічної ефективності природоохоронних заходів і оцінки економічного збитку, що завдається народному господарству забрудненням навколишнього середовища, приводяться до базового періоду за формулою:

З_о = Σ^r_{i = i0} [(K_t + C_t) / (1 + E_пр)^{Т - t}_b], (21)

де: К_t - капітальні вкладення на створення захисних насаджень, у.о./га;

С_t - експлуатаційні витрати на вирощування насаджень, у.о./га;

E_пр - нормативний коефіцієнт приведення різночасових витрат, 0,03;

t_b - базовий період, до якого приводяться витрати t-го року;

Т - період функціонування захисних насаджень, років;

t_о - рік закладки (посадки) лісових насаджень.

За базовий період приймаються рік створення захисних насаджень, проведення рубок догляду і здійснення інших лісогосподарських заходів. Всі технологічні витрати обчислюються на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 га захисних насаджень, на виробництво 1 ц продукції рослинництва.

Втрати, пов'язані з вилученням продуктивних земель під захисні насадження (смуги), визначаються величиною прибутку, який міг би одержуватися від їх використання в сільськогосподарському виробництві. Ці втрати встановлюються за формулою:

П₀ = S₃ · b · (Ц - С), (22)

де: S₃ - площа продуктивних земель, вилучених під захисні насадження, га;

Ц - закупівельна ціна знеособленої продукції рослинництва, у.о.;

С - собівартість знеособленої продукції, у.о.

b - середньозважена врожайність сільськогосподарських культур, обчислюється, виходячи із прийнятої в районі (господарстві) структури сівозміни, за формулою:

b = [ Σ_i^m b_i · S_i] / Σ_i^m S_i, (23)

де: b_i - середня врожайність і-ї культури рослинництва на 1 га, ц;

S_i - площа угідь, що зайнята і-ою культурою, га; т

m - кількість сільськогосподарських культур в сівозміні.

Закупівельна ціна і собівартість знеособленої продукції рослинництва відповідно розраховується за формулами:

Ц = [Σ_i^m Ц_i · S_i] / Σ_i^m S_i, (24)

C = [Σ_i^m C_i · S_i] / Σ_i^m S_i, (25)

де: Ц_i - ціна і-ї продукції рослинництва, у.о.;

С_i - собівартість і-ї продукції рослинництва, у.о .

Розмір меліоративного ефекту від впливу лісових насаджень залежить від протяжності смуги (насадження). її ширини, висоти, конструкції, напряму переважаючих ні і рів та інших показників. Для степової зони за оцінкою УкрНДІЛГА 1 га лісової смуги захищає від ерозії 25 - 30 га сільськогосподарських угідь, що і приймається як вихідний показник в планово-господарських розрахунках.

Коефіцієнт продуктивності (К_з) визначається в залежності від конструкції насаджень (лісових смуг). Для насаджень продувної конструкції він приймається на рівні 1,0, ажурної - 0,8 - 0,9, щільної - 0,7. На підставі вказаного коефіцієнта уточнюється кадастрова ціна продукції рослинництва, рівень якої залежить від структури насаджень, що впливають на продуктивність сільськогосподарських угідь. Ефективність впливу лісових смуг на виробництво сільськогосподарської продукції визначається на підставі нормативів або розраховується за формулою:

V_i = V₃ · S_i – V_бл, (26)

де V_і - приріст врожаю на 1 га полезахисних смуг в залежності від їх висоти в і-тому році, ц корм.од.;

V_з - середня прибавка врожаю від меліоративного впливу полезахисних лісових смуг, ц корм, од./га;

V_бл - середня врожайність культур на 1 га поля без захисту лісових насаджень, ц корм.од.;

S_i - площа угіддя, що знаходиться під впливом 1 га лісових смуг і-того віку, га; розраховується за формулою:

S_i = [H_i · Д · (L₁ · K₁ + L₁ · K₁ ] / [(L₁ + L₂)· Ш], (27)

де: L₁, L₂- відповідно довжина основних і допоміжних лісових смуг, м;

Д - дальність ефективного захисту лісових насаджень, 35 м;

К₁, К₂ - поправочні коефіцієнти на захищеність полів від вітрів різних напрямків, відповідно до основних і допоміжних лісових смуг (для зони степу К₁ = 0,8; К₂ = 0,3);

Ш - ширина лісових смуг, м;

Н_і - висота лісових смуг в і-тому році, м.

Наведені вище дані є базою для встановлення параметрів системи лісозахисних насаджень, що необхідні для визначення економічної ефективності агролісомеліоративних заходів.

Екологічний ефект від використання 1 га лісовик смуг розраховується на підставі запобігання втрати грунту від ерозії за формулою:

П_і = П_д · (S_i + 1), (28)

де П_і - запобігання втрати грунту чи добрив на 1 га лісової смуги в і-му році, т;

П_д - нормативні щорічні втрати грунту чи добрив від нітрової ерозії на 1 га ріллі, т/га;

S_i - площа угіддя, що знаходиться під впливом 1 га лісових смуг і-того віку, га

1 - площа, що зайнята 1 га лісових смуг.

Економічна оцінка екологічного ефекту від використання 1 га лісової смуги розраховується за формулою:

R = (П_і · С_і) / 0,12, (29)

де С_і - ринкова ціна 1 т грунту (добрив), у.о.

Замикаючі витрати формуються на підставі всіх видів і поточних і одноразових (капітальних) вкладень, включаючи майбутні витрати, пов'язані з відтворенням лісових насаджень. На їх рівень впливають якість землі, віддаленість ділянки, технологія створення захисних насаджень, агротехніка виробництва сільськогосподарських культур. В такому випадку показники впливу лісових насаджень на виробництво продукції рослинництва відбиватимуть диференційну ренту І (по якості і місцезнаходженню) і диференційну ренту II (по ефективності додаткових вкладень на освоєння гірших за якістю земельних ресурсів для виробництва суспільно необхідної продукції).

Індивідуальні зведені витрати (3_і) при планово-проектних розрахунках визначаються з використанням такої ж структури заходів і нормативів, як для замикаючих витрат. Оскільки останні гранично допустимі в найгірших умовах, то індивідуальні зведені витрати в будь-якому разі будуть менші, ніж замикаючі. Різниця між ними - можлива величина ренти від використання захисних насаджень як меліоративного фактора.

Результати економічної оцінки за формулами 18 - 25 можуть застосовуватись для визначення доцільності використання лісових насаджень як меліоративного заходу на ерозійно небезпечних землях сільськогосподарського призначення.

Грошова оцінка лісових смуг використовується для регулювання економічних відносин у сфері сільського і лісового господарства, зокрема, коли є необхідність для передачі лісових смуг (чи земель) у власність, спадщину, під заставу, купівлі - продажу, здачі в оренду, визначення ставок земельного податку та обліку сукупної вартості земельного (лісоземельного) фонду. Економічна оцінка впливу лісових насаджень на водоохоронні, водорегулюючі та інші екологічні функції через відсутність кількісних характеристик в цьому відношенні ускладнюється. Однак, вказані функції можна виразити посередньо за допомогою застосування при проведенні розрахунків пониженого нормативу приведення - 0,02 замість 0,03, прийнятого для лісового господарства. Це компенсує недооблік середовищезахисних функцій, що акумульовані в лісах.

ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ЛІСІВ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

До лісів рекреаційного призначення відносяться зелені зони, міські ліси, курортні та інші, які використовуються для масового відпочинку та оздоровлення населення. Споживча цінність рекреаційного лісу, як і іншого товару визначається кількістю суспільно необхідної праці на його утримання та поліпшення. Тому закономірно вимірювати рекреаційні функції лісу через співставлення величини приросту продукції в промисловості (соціальний ефект) за рахунок підвищення продуктивності праці з витратами, пов'язаними з впорядкуванням лісів рекреаційного призначення.

В загальному вигляді економічна оцінка рекреаційного лісокористування (R_Р), яка щорічно має народногосподарський ефект з урахуванням періоду ротації лісових насаджень, визначається формулою:,

R_Р = [r · q · [(1 + E_пр)^t - 1]] / [E_пр · (1 + E_пр)^T], (30)

де: r - рента від рекреаційного лісокористування, у.о.;

q - коефіцієнт ефективності рекреаційного лісокористування;

t - фактичний вік насадження, років;

Т - вік лісового насадження у віці природної стиглості, років;

Е_пр - норматив дисконтування, 0,03.

Показники формули 30 приймаються на підставі нормативно-довідкових матеріалів, звітних даних підприємств (організацій) чи розраховуються аналітично.

Рента від рекреаційного лісокористування визначається різницею між цінністю лісу як рекреаційного ресурсу, яка встановлюється величиною допустимих витрат чи приріст ефекту (замикаючих оцінок) та індивідуальних зведених витрат на відновлення і вирощування лісових насаджень.

Рента розраховується за формулою:

R = Z_P · K_P – 3, (31)

де, Z_Р – замикаючі витрати на вирощування 1 га рекреаційного лісу, у.о.;

К_р - коефіцієнт якості лісових насаджень;

З - індивідуальні зведені витрат на відновлення, вирощування лісових насаджень рекреаційного призначення, у.о.

Замикаючі затрати (Z_Р) на вирощування лісу приймаються на рівні витрат, пов'язаних з вирощуванням насаджень експлуатаційного призначення з врахуванням додаткових витрат на упорядження території, формування ландшафтів, поліпшення рекреаційної цінності деревостанів, встановлення санітарно-гігієнічної атрибутики. Для умов України такі параметри (ціни) недосконалі.

Замикаючі витрати відбивають ефект, який досягається в результаті поліпшення лісу як засобу праці в сфері рекреації. Аналогічно розраховуються індивідуальні зведені витрати на вирощування конкретних насаджень рекреаційного призначення. Коефіцієнт якості лісових насаджень характеризує рівень їх придатності для рекреації. Він визначається на підставі співвідношення існуючих показників ландшафту до нормативних параметрів, що відображають потребу в необхідних елементах рекреації (впорядкування території, формування ландшафтів тощо).

Коефіцієнт ефективності (q) рекреаційного лісокористування розраховується на основі відношення фактичного відвідування лісу рекреантами (чол./га) до гранично допустимих навантажень (чол./га), які визначають рекреаційну місткість лісових насаджень як просторово-територіального об'єкта. Норми рекреаційних навантажень встановлюються для кожної ділянки окремо. Вони залежать від породного складу лісових насаджень, типів, умов їх зростання, ґрунту, експозиції тощо. На основі рекреаційних навантажень визначається характер заходів щодо впорядкування території, приведення її до необхідного рівня, регулювання відвідування лісових насаджень.

Результати економічної оцінки, що одержані за формулою 30, застосовуються для встановлення нормативів плати за користування лісами в цілях рекреації.

ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА РЕСУРСІВ ЛІСОВОЇ

(МИСЛИВСЬКОЇ) ФАУНИ

Ліси України - база цінної мисливської фауни. Тут зосереджено близько 400 видів диких звірів і птахів, з яких приблизно 30 використовується в народному господарстві і (певним резервом поповнення харчових продуктів, пушнини, іншої сировини. Основними видами мисливської фауни є: зубри (0,7 тис. голів), лосі (10,8 тис. голів), олені (22,0 тис. голів), козулі (159,6 тис. голів), лисиці (81,0 тис. голів), зайці (понад 2 мли. голів), з пернатих - дикі качки (понад 4 мли. голів), куріпки (близько 1 мли. голів) тощо. При цьому найбільш інтенсивно використовуються ресурси таких диких звірів і птиць: лосів - 12% від їх кількості, оленів - 4,5%, кабанів - 14,0%. козуль - 6,2%, куріпок -14,0%, диких качок - 36,5%. Більшість мисливської фауни малочисельна і промислового значення не мас, тому немає сенсу їх економічної оцінки.

Мисливська лісова фауна (звірі, шахи) оцінюється за формулою:

R_ф = Σ_і Ф_і · Ц_і (32)

де: R_ф - економічна цінність мисливської фауни, у.о.;

Ф_і - кількість і-го ресурсу доступного для використання, т;

Ц_і - ринкова (заготівельна) ціна і-го ресурсу мисливської фауни, у.о.

Економічна оцінка ресурсів мисливської фауни здійснюється на підставі заготівельних або ринкових цін, можливих обсягів використання (відстрілу) тварин і птиць з урахуванням їх збереження і відтворення. В кожному окремому випадку вказані ресурси відбивають їх реальну чистку в сукупному продукті.