Розділ 3. пропонування і рівновага на ринку праці

Пропонування праці на досконало конкурентному ринку

Обсяг пропонування праці в економіці визначається на основі індивідуальних рішень окремих робітників, які володіють специфічним товаром – здатністю до праці і можуть застосовувати її лише особисто і протягом певного часу. Час належить до найбільш обмежених ресурсів.

Сукупна корисність часу для найманого робітника складається з корисності робочого часу та корисності часу дозвілля. Метою робітника є максимізація сукупної корисності. Щоб максимізувати корисність часу, робітник повинен прийняти індивідуальне рішення: яку частку бюджету часу витрачати на дозвілля, а яку – на працю.

Основним фактором, що впливає на вибір робітника, є годинна ставка заробітної плати. Рівень годинної ставки заробітної плати відображає вартість втрачених можливостей. Кожен робітник може вибрати лише одне місце роботи з багатьох можливих. Щоб утримати робітника на певному робочому місці, суспільство повинно оплатити йому альтернативну вартість втрачених можливостей, забезпечивши таку заробітну плату, яку він міг би одержати при іншому, найкращому застосуванні своєї праці.

Ставка заробітної плати відображає також продуктивність праці. Її зростання пов’язане з підвищенням продуктивності праці внаслідок впровадження нових технологій і зростання кваліфікації робітників, а також виникненням дефіциту трудових ресурсів у періоди економічного піднесення і мобільністю робочої сили – можливістю змінювати місце роботи.

Підвищення ставки заробітної плати за низького її початкового рівня спонукає робітника працювати більше за рахунок скорочення часу дозвілля. Виникає ефект заміни дозвілля працею. Але високий рівень годинної ставки зарплати дає можливість споживати більше за тих самих, або навіть менших затрат робочого часу. Це – прояв ефекту доходу. Він діє у протилежному напрямку і може спричинити скорочення індивідуального пропонування праці.

Рис 3.1 Криві індивідуального пропонування праці

Чим вищим є рівень зарплати, тим більшим стає ефект доходу. Коли ефект доходу перевищує ефект заміни, тривалість робочого часу скорочується. Одночасна дія обох ефектів спричиняє дві відповідні конфігурації кривої індивідуального пропонування праці: коли переважає ефект заміни, крива індивідуального пропонування є висхідною, коли починає переважати ефект доходу, вона відхиляється ліворуч, індивідуальне пропонування праці скорочується.

Крива пропонування праці для фірми як покупця на конкурентному ринку ресурсів показує, яку ціну фірма повинна заплатити за бажану кількість праці. Оскільки обсяг попиту окремої фірми занадто малий, вона може придбати будь-яку кількість праці за рівноважною ринковою ставкою зарплати, ніяк не впливаючи на її рівень. Це означає, що пропонування праці для фірми абсолютно еластичне, крива пропонування є горизонтальною прямою на рівні рівноважної ставки зарплати w* (рис.3.2). Ставка зарплати визначає для фірми середні видатки на одиницю праці , які також постійні, а їх крива

співпадає з кривою пропонування праці. Крива граничних видатків фірми на

працю, – додаткових видатків на купівлю додаткової одиниці праці ( ) ,

– в умовах фіксованої ставки зарплати також представляє собою пряму лінію, яка співпадає з кривою середніх видатків і кривою пропонування праці. Отже, всі три криві зливаються в одну горизонтальну лінію (рис.3.2) на рівні ставки зарплати:

= = (3.1)

.

Рис 3.2 Криві пропонування праці для конкурентної фірми і галузі

Крива ринкового пропонування для галузі та економіки в цілому на конкурентному ринку праці, так само, як і на ринку товарів, буде плавною висхідною функцією ставки зарплати. Для товарів і речових факторів виробництва позитивний нахил кривої пропонування пояснюється зростанням витрат виробництва (MC) . Але для фактору “праця” цей доказ не підходить, тому що рішення про пропонування праці приймаютьробітники – носії робочої сили, які прагнуть максимізувати корисність. Для ринку праці позитивний нахил кривої пропонування пов’язаний з ефектами заміни і доходу, які спричиняються зміною рівня заробітної плати.

Позитивний нахил кривої ринкового пропонування праці (рис.3.2) є наслідком переважання ефекту заміни дозвілля працею над ефектом доходу. З підвищенням ставки зарплати не тільки зайняті робітники виявляють бажання працювати більше, але й інші групи населення, які раніше не працювали, – жінки, молодь, студенти втягуються в економічну діяльність, збільшуючи суму робочого часу в економіці. Власне рівень ставки заробітної плати мікроекономічна теорія пояснює за допомогою концепції альтернативної вартості. Вважають, що ставка зарплати відображає вартість втрачених можливостей для робітників. Кожен робітник може вибрати лише одне місце роботи з багатьох можливих. Закріпившись на певному місці, він втрачає можливість використати свій час на іншій роботі, де він мав би найвищу продуктивність праці, або для роботи у домашньому господарстві, або для відпочинку. Щоб утримати робітника на даному робочому місці, суспільство повинно оплатити йому альтернативну вартість втрачених можливостей, забезпечивши такий рівень заробітної плати, який він міг би одержати при іншому, найкращому застосуванні своєї робочої сили. Отже, ставка зарплати відображає продуктивність праці. Зростання ж ставки зарплати пояснюють підвищенням продуктивності праці в результаті впровадження нових технологій і зростання кваліфікації робітників, а також виникненням дефіциту трудових ресурсів в періоди економічного зростання і мобільністю робочої сили. Мобільністю робочої сили називається можливість змінювати місце роботи. Мобільність є основною причиною довгострокового підвищення рівня

зарплати в періоди економічного зростання в умовах конкурентного ринку.

Зміна рівня заробітної плати приводить у відповідність попит на працю з її

пропонуванням.