Тема 15. світовий валютний ринок

Основні питання для вивчення

15. 1. Сутність, структура та функції світового валютного ринку.

15. 2. Валютні операції та їх основні види.

15. 3. Основні центри торгівлі валютою.

15. 4. Міжнародні валютно-фінансові організації та їх роль.

15. 5. Валютний ринок України та особливості його функціонування.

Література

1. Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. // М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. – К. : КНЕУ, 2002. – С. 246 – 320, 561 – 590.

2. Ломакин В. К. Мировая экономика. Учебник для Вузов. –М.: "Юиити-Даиа", 2007. – С. 127-129.

3. Міжнародна економіка: Підручник / За ред. В. М. Тарасевича. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 158 – 172.

4. Передрій О. С. Міжнародні економічні відносини. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 159 – 199.

5. Семенов А. Г. Современная система международных валютных отношений. Учебное пособие. – Донецк: ДонНУ, 2001. – С. 83 – 143.

6. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навч. Посібник. – К.: Кондор, 2008. – С. 275-283.

7.Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – 2‑ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – С. 177‑183.

8. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть // А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, А. С. Гальчинський та ін. – К.: Либідь, 2002. ‑С. 344 – 464.

15. 1. Сутність, структура та функції світового
валютного ринку

Валютний ринок — це складова сфери обміну національної та міжнародної економіки, в якій здійснюється торгівля національними та наднаціональними грошовими одиницями і валютними цінностями, що обслуговують міжнародні платіжні операції.

Валютний ринок представляє собою складну систему механізмів та інститутів, які доповнюють одне одного (рис. 15.1).

Причини становлення і розвитку сучасного світового валютного ринку:

- висока і зростаюча ступінь інтернаціоналізації господарських зв’язків, яка отримала вираження у зростаючих темпах і масштабах міжнародної торгівлі, міжнародного руху капіталів, транснаціоналізації власне процесу виробництва і формуванні на цій основі специфічного сегменту світового господарства – "других економік", розгортання міждержавних інтеграційних процесів;

- формування нового типу міжнародних корпорацій та банків (транснаціональних), їх перетворення у головних суб’єктів світогосподарських зв’язків;

- становлення та стрімкий розвиток світового ринку капіталів, у тому числі специфічного, власне міжнародного євровалютного ринку;

- посилення тенденції до дерегулювання кредитно-фінансової сфери у розвинутих країнах; поступове послаблення валютних обмежень та впровадження системи конвертованості валют у основних розвинутих країнах;

- НТР в області банківської техніки, в системі фінансових, валютних, кредитних операцій.

Національні валютні ринки в сучасному розумінні сформувалися у ХІХ ст. Основи світового валютного ринку, як цілісної системи, були закладені у 50 – 60-тих роках ХХ ст.

Суб’єктами валютного ринку виступають продавці валюти, її покупці та посередники, а саме:

1) комерційні банки. Більшість валютних операцій здійснюється через банки, які виконують на договірній основі доручення іноземних банків — кореспондентів. Банки, яким надано право на проведення валютних операцій, називаються уповноваженими девізними або валютними. Найбільший вплив на світових валютних ринках мають такі банки, як Deutsche Bank, Barclays Bank, Union Bank of Switzerland, Citibank, Chase Manhattan Bank, Standard Chartered Bank та інші;

2) фірми, що здійснюють зовнішньоторговельні операції. Вони як правило не мають прямого доступу на валютний ринок і проводять валютні операції через комерційні банки;

3) компанії, що здійснюють закордонне вкладання активів, наприклад, Investment Funds, Money Market Funds, International Corporations;

4) центральні банки — управляють валютними резервами, проводять валютні операції, впливають на рівень обмінного курсу, регулюють рівень процентних ставок по депозитам у національній валюті. Найбільш впливовими вважаються: Федеральна Резервна Система США (FED), Бундесбанк (Німеччина) і Bank of England (Великобританія);

5) приватні особи — здійснюють широкий спектр неторговельних операцій, пов’язаних із закордонним туризмом, переказом зарплати, пенсій, гонорарів, купівлею і продажем наявної валюти;

6) валютні біржі та брокерські фірми — зводять покупців та продавців іноземної валюти і здійснюють між ними валютні операції.

Функції валютних ринків:

- забезпечення своєчасного здійснення міжнародних розрахунків;

- курсоутворення;

- страхування валютних ризиків і формування специфічної системи, яка забезпечує суб’єктам валютного ринку отримання особливого прибутку у вигляді курсової різниці - спекулятивного;

- диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав;

- саморегулювання валютних курсів.
Світовий валютний ринок– це не проста арифметична сума національних, регіональних та міжнародних ринків, а певним чином субординована, взаємопідпорядкована система ринкових сегментів, між якими існує взаємообумовлений прямий та зворотний зв’язок. Цій системі притаманні і специфічні ознаки (рис.15.2).

Світовий валютний ринок структурується за певними критеріями (табл.15.1).

Таблиця 15.1. Структура світового валютного ринку

Продовження таблиці 15.1

Механізм валютного ринку (рис.15.3) представляє собою узгодження попиту і пропозиції валют у процесі їх купівлі – продажу.

Рис. 15.3. Валютний ринок: S — пропозиція валюти, D — попит на валюту, е — номінальній валютний курс (ціна валюти), Q — кількість валюти

15. 2. Валютні операції та їх основні види

Валютні операції – це угоди, пов’язані з купівлею – продажем валюти і платіжних документів у іноземній валюті, з використанням їх у якості платіжних та розрахункових засобів у міжнародних відносинах.

Валютні операції здійснюються у різних видах (табл. 15.2). Класифікація валютних операцій виходить з того, що іноземна валюта може використовуватися як у якості об’єкта (специфічного товару), так і у якості відповідного заходу (інструменту), у т.ч. платіжного, розрахункового, кредитного тощо, в якості заходу обслуговування різноманітних економічних операцій, в т.ч. торгових та неторгових.

Таблиця 15.2. Основні види валютних операцій

Система валютних операцій сполучена з валютними ризиками – це небезпека валютних втрат внаслідок змін валютних курсів.

Методом часткового зниження валютних ризиків виступає хеджирування – страхування валютних ризиків шляхом укладання строкових угод на поставку валюти в майбутньому за узгодженою ціною.

15. 3. Основні центри торгівлі валютою

Міжнародні валютні ринки мають географічну локалізацію у світових фінансових центрах (СФЦ) – це місця концентрації банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, валютно-фінансових бірж, які здійснюють міжнародні валютні, кредитні та фінансові операції з валютою та валютними цінностями.

Основою функціонування СФЦ, характерні ознаки яких представлені у табл. 15.3, є регіональні та національні ринки розвинутих країн з великою відкритою економікою: США, Англія, Німеччина, Швейцарія тощо.

Умови перетворення валютного ринку в СФЦ:

- високий економічний рівень країни географічної локалізації;

- активна участь країни у міжнародній торгівлі;

- наявність національного ринку капіталів і розвиненої банківської системи;

- статус країни з великою відкритою економікою;

- розвиток та розширення транснаціональної банківської активності;

- ліберальне валютне та податкове законодавство;

- політична стабільність;

- зростання ринків євровалют;

- зручне географічне розміщення.

Таблиця 15.3. Сучасні світові фінансові центри

Продовження таблиці 15.3

15. 4. Міжнародні валютно-фінансові організації та їх роль

Міжнародні валютно-фінансові організації (МВФО) створюються шляхом об’єднання фінансових ресурсів країнами-учасницями для вирішення певних задач розвитку світової економіки.

Функції МВФО:

- операції на міжнародному валютному та фінансовому ринку з метою стабілізації та регулювання міжнародної економіки, підтримки і стимулювання міжнародної торгівлі, забезпечення ліквідності світової банківської системи;

- надання міждержавних кредитів на здійснення державних проектів та фінансування бюджетного дефіциту;

- кредитування міжнародних проектів, які відповідають інтересам декількох країн, що приймають участь у проекті;

- кредитування „внутрішніх” проектів (які торкаються інтересів однієї країни або комерційної організації), здійснення яких може позитивно вплинути на міжнародний бізнес (інфраструктурні проекти, проекти в галузі інформаційних технологій тощо);

- благодійна допомога (фінансування програм міжнародної допомоги);

- фінансування фундаментальних наукових досліджень.
За сферою функціонування розрізняють МВФО у системі ООН та регіональні МВФО (рис. 15.4).

Міжнародний валютний фонд (МВФ) – валютно-фінансова організація міжурядового співробітництва. Налічує понад 180 держав-членів. Україна – член МВФ з 1992 р.

Цілі створення МВФ:

- сприяти міжнародному співробітництву у сфері валютної політики;

- сприяти збалансованому зростанню міжнародної торгівлі;

- підтримувати стабільність валютних курсів, упорядковувати валютні відносини між державами-членами, а також протидіяти девальвації валют, що спричинена конкуренцією;

- сприяти формуванню багатосторонньої системи розрахунків по поточних операціях між членами фонду; усувати обмеження на трансфер валюти;

- надавати країнам-членам МВФ кредитні ресурси, які дають змогу регулювати незбалансованість зовнішніх платежів, платіжних балансів, зовнішньої заборгованості;

- бути форумом для консультацій і співробітництва в галузі міжнародної торгівлі і валютних відносин.

За своєю організаційною структурою МВФ – акціонерне товариство, система управління якого представлена на рис.15.5.

МВФ – неприбуткова установа, ресурси якої формуються шляхом внесків держав-членів. Кожна держава-член має квоту (внесок), яка зумовлює:

- кількість голосів країни у Фонді (можливість впливати на його політику);

- обсяг кредитів, які держава-член може отримати від Фонду.

Функції МВФ: розробка основних напрямків реформи міжнародної валютної системи; функції інформаційного та консультативного характеру; урегулювання платіжних балансів. У ситемі механізмів МВФ (табл.15.4) основним засобом виступає кредитна діяльність.

Таблиця 15.4. Сучасні механізми МВФ

15. 5. Валютний ринок України та особливості його функціонування

Національний валютний ринок – це регламентований національним законодавством механізм купівлі-продажу національної валюти, її конверсії в іноземні валюти.

Національні валютні ринки характеризуються:

- обсягом валютних операцій;

- кількістю конвертованих валют, що обертаються на ринку;

- ступенем конвертованості національної валюти;

- характером регулювання валютних операцій, у т.ч. державного регулювання;

- ступенем інтегрованості країни у світову валютну систему.

Основні проблеми розвитку валютного ринку України:

1. зміцнення позиції національної валюти України на світових валютних ринках;

2. інтеграція національної грошової одиниці у світову та регіональні валютні системи відповідно до світових стандартів;

3. покращення стану і структури платіжного балансу України;

4. проблема скорочення і ліквідації міжнародної кредитної заборгованості;

5. визначення оптимальної позиції гривні в зонах "євро" і "рубля".

Умови вирішення цих проблем:

- наближення ринкового курсу гривні до паритету купівельної спроможності, в тому числі за рахунок стимулювання попиту на гривню на світових валютних ринках;

- кредити України повинні жорстко регламентуватись і використовуватись для придбання за кордоном новітніх технологій. Це особливо стосується металургійного комплексу, як головного постачальника валюти в Україну, що потребує модернізації та реконструкції.

Структура валютного ринку України представлена його суб’єктами – учасниками валютного ринку (рис. 15.6), системою валютних цінностей (рис. 15.7) і механізмами їх ціноутворення, відповідною інфраструктурою, яка забезпечує ефективне функціонування валютного ринку і валютний контроль (рис. 15.8).

Рис. 15.6. Учасники валютного ринку в Україні.

Рис. 15.7. Валютні цінності на території України.

Рис. 15.8. Органи валютного контролю в Україні.

Валютне регулювання в Україні доцільно посилити за наступними основними напрямами:

- обмеження можливостей комерційних банків щодо здійснення операцій за власний рахунок;

- обмеження обсягів купівлі іноземної валюти виключно потребами проведення поточних операцій із зарубіжними партнерами;

- створення перешкод для нелегального вивезення іноземної валюти з країни.

Основні терміни та поняття

Світовий фінансовий центр (СФЦ); євроринок; фючерсні валютні операції; депозитні валютні операції; хеджирування; арбітражні валютні операції; валютні операції своп; валютні операції спот; національний валютний ринок; форвардні валютні операції; валютний ризик; валютні операції; опціонні валютні операції; біржовий валютний ринок; конверсійні валютні операції.

Контрольні та дискусійні питання

1. Визначте механізм здійснення операцій спот.

2. Назвіть переваги та недоліки строкових валютних операцій порівняно з касовими, поточними операціями.

3. Спробуйте представити програму захисту від валютних ризиків.

4. Визначте механізм функціонування МВФ.

5. Охарактеризуйте місце та роль ринків євровалют в умовах глобалізації міжнародних валютно-фінансових відносин.

6. Назвіть основні умови перетворення валютного ринку у світовий фінансовий центр (СФЦ).

7. Якими Ви бачите шляхи підвищення ефективності валютного регулювання в Україні?

Вправи

Вправа 1.Для кожного положення, наведеного нижче, знайдіть відповідні йому терміни та поняття.

1. Регламентований національним законодавством механізм купівлі-продажу національної валюти, її конверсії в іноземні валюти.

2. Міжнародний наднаціональний ринок позичкових капіталів, на якому здійснюються операції у євровалютах.

3. Організований валютний ринок на базі самостійних або контрольованих банками чи товарними фондовими біржами валютних бірж, де здійснюється фіксація довідкових валютних курсів.

4. Операції, пов’язані з купівлею – продажем валюти і платіжних документів у іноземній валюті з використанням їх у якості платіжних та розрахункових засобів у міжнародних відносинах.

5. Короткострокові (від 1 дня до 1 року) операції по розміщенню грошових коштів в іноземних валютах під визначений відсоток з метою одержання прибутку.

6. Операції по обміну визначеної кількості валюти однієї країни на валюту іншої країни по узгодженому курсу на визначену дату.

7. Операції, орієнтовані на отримання прибутку через різницю валютних курсів або відсоткових ставок.

8. Поточні конверсійні операції, що передбачають поставку валюти на 2-й робочий день з дня укладання.

9. Операції по обміну валюти за узгодженим курсом.

10. Термінові операції, що передбачають торгівлю стандартними контрактами, в яких регламентовані сума, метод розрахунку та термін.

11. Операції, які передбачають право купити чи продати валюту в майбутньому за курсом, зафіксованим в момент укладання угоди, але з незафіксованою датою поставки валюти протягом визначеного періоду.

12. Операції, що поєднують купівлю-продаж на умовах термінової поставки з одночасною контругодою на конкретний термін з тими ж валютами.

13. Небезпека валютних втрат внаслідок змін валютних курсів.

14. Страхування валютних ризиків шляхом укладання строкових угод на поставку валюти в майбутньому за узгодженою ціною.

15. Місце концентрації банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, валютно-фінансових бірж, які здійснюють міжнародні валютні, кредитні та фінансові операції з валютою та валютними цінностями.

Поняття:

а) опціонні валютні операції;

б) національний валютний ринок;

в) хеджирування;

г) біржовий валютний ринок;

д) арбітражні валютні операції;

е) конверсійні валютні операції;

ж) ф’ючерсні валютні операції;

з) валютні операції своп;

і) валютні ризики; світовий фінансовий центр (СФЦ);

к) євроринок;

л) депозитні валютні операції;

м) валютні операції.

Вправа 2.Знайдіть єдино правильну відповідь.

1. Міжнародний валютний ринок – це:
а) ринок, де здійснюються операції з валютами, на які припадає основний обсяг операцій у межах певних регіонів із особливими фінансовими центрами;
б) система тісно пов’язаних між собою сучасними високоефективними комунікаціями регіональних ринків;
в) ринок позичкових капіталів, на якому здійснюються операції у євровалютах;
г) організований валютний ринок на базі самостійних або контрольованих банками чи товарними фондовими біржами валютних бірж.

2.Міжбанківський валютний ринок – це:
а) ринок, на якому здійснюються операції між банками та їх клієнтами з метою конверсії валют у комерційних цілях;
б) ринок міжбанківських операцій з метою корегування валютних позицій, страхування і одержання спекулятивного прибутку.
в) ринок, який формується і функціонує на основі взаємодії валютних рахунків комерційних банків та на якому здійснюються основні котирування валют безпосередньо з банків за допомогою електронного зв’язку;
г) організований валютний ринок на базі самостійних або контрольованих банками чи товарними фондовими біржами валютних бірж, де здійснюється фіксація довідкових валютних курсів

3. Конверсійні валютні операції – це:
а)операції між агентами валютного ринку по обміну визначеної кількості валюти однієї країни на валюту іншої країни по узгодженому курсу на визначену дату;
б)операції по обміну валюти за узгодженим курсом;
в)операції, орієнтовані на отримання прибутку через різницю валютних курсів або відсоткових ставок;
г)термінові операції, що передбачають торгівлю стандартними контрактами, в яких регламентовані сума, метод розрахунку та термін.

4. СФЦ у Лондоні:
а) це найкрупніша фондова біржа у світі;
б) займає перше місце в Європі за валютними, депозитними та кредитними операціями;
в) виконує роль облікового оффшорного фінансового центру;
г)спеціалізується на роздрібних валютних операціях.

5. Міжнародний валютний фонд (МВФ) заснований у:
а) 1925 р.;
б) 1946 р.;
в)1976 р.;
г)2000 р.

6. Група Світового банку не включає до своєї структури:
а) Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР);
б) Міжнародну асоціацію розвитку;
в) Міжнародний валютний фонд (МВФ);
г) Міжнародну фінансову корпорацію;

7.До міжнародних валютно-фінансових організацій поза системою ООН належать:
а) Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР);
б) Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР);
в) Міжнародний валютний фонд (МВФ);
г) Світовий банк.

Вправа 3.Визначте, яке з положень є правильне, а яке помилкове.

1. Структура ресурсів міжбанківського валютного ринку складається з активів, що належать комерційним банкам, та регуляційних активів (валютних ресурсів центральних банків).

2. Основи світового валютного ринку, як цілісної системи, були закладені у ХІХ ст.

3. Валютні біржі та брокерські фірми зводять покупців та продавців іноземної валюти і здійснюють між ними валютні операції.

4. Міжнародні валютні ринки мають географічну локалізацію у світових фінансових центрах (СФЦ).

5. Світовий валютний ринок є ринком, що саморегулюється та виключає можливість його інституціонального регулювання.

6. На світовому валютному ринку домінують арбітражні та спекулятивні операції.

7. МВФ – неприбуткова установа, ресурси якої формуються шляхом внесків держав-членів.