Тема 2. основи суспільного виробництва та економічні системи
Основна функція економіки – створення благ, необхідних для задоволення потреб і умов життєдіяльності людей.
Основними питаннями економіки в умовах обмеженості економічних ресурсів, виробничих можливостей і безмежності потреб є: що? як? для кого?
Задоволення потреб - внутрішній спонукальний мотив суспільного виробництва в межах певної економічної системи. Потреба– об’єктивна необхідність людини в будь-чому, яка підтвердженаплатоспроможним попитом.
Класифікація потреб людей за А. Маслоу:
1) Фізіологічні потреби (фундамент):потреби в предметах першої необхідності для виживання людини (їх інтенсивність за умови незадоволення витісняє всі інші потреби).
2) Потреби у безпеці та надійності пов’язані з бажанням і прагненням людини жити в безпеці, без страху та без болі (суб’єктивні оцінки).
3) Потреби в соціальному спілкуванні та любові (потреби в соціалізації) - потреби у взаєминах, сім’ї, любові, повазі та дружньому спілкуванні, захисті від агресії.
4) Потреби в самоповазі включають потреби в особистих досягненнях, компетентності, повазі з боку оточуючих, визнанні, впевненості.
5) Потреби в самоактуалізації — потреби в самовиявленні, самореалізації власних здібностей.
| Суспільне виробництво – це організований процес перетворення ресурсів природи у блага, що безпосередньо чи опосередковано задовольняють потреби людей, їх існування та розвиток. Ознаки суспільного виробництва: 1) суспільний характер; 2) наявність виробничих відносин між суб’єктами; 3) безперервний характер (постійне повторення та відновлення); 4) приналежність до певної соціально-економічної системи. | Структура суспільного виробництва:  |
| Виробництво – вплив на ресурси з метою створення благ. Розподіл – вирішення питання, кому будуть належати результати праці; включає розподіл засобів виробництва, трудових ресурсів, предметів споживання. Обмін – взаємне обмінювання одних продуктів праці на інші, а саме: 1) діяльністю і здібностями; 2) засобами виробництва; 3) предметами споживання. Споживання – використання створених благ, що визначає мету виробництва і його структуру. Споживання особисте (матеріальне, нематеріальне) та суспільне (виробниче, невиробниче). Відтворення – повторення процесу суспільного виробництва. Відтворення може бути простим (повторення в попередніх масштабах) і розширеним(повторення із зростанням масштабів) |  |
 | Крива виробничих можливостей - це оптимальна сукупність можливих варіантів використання наявних ресурсів суспільства. Крива виробничих можливостей показує виробничі альтернативи залежно від взаємного перерозподілу продукту А та В. Координати – можливі набори продуктів, отримані від використання наявних ресурсів. Вона власне крива, так як будь-який інший набір означатиме або недовикористання ресурсів, або принципову неможливість його досягнення при даних ресурсах. · Кожна точка кривої, наприклад, точки А і В – деякий максимальний обсяг виробництва для будь-яких двох видів благ. · Чим вищий випуск продукту А, тим від більшої кількості продукту В треба відмовитися для отримання певного приросту виробництва продукту А. · Точки М і N, які знаходяться вище кривої виробничих можливостей ефективні, бажані, але недосяжні через обмеженість ресурсів та за даної технології. |
Фактори виробництва –необхідні ресурси для забезпечення процесу виробництва товарів і послуг.
|
де, Р од. прод. – ціна одиниці продукції; ТС – загальні витрати, AR – планований прибуток, Q – кількість виробленої продукції. Ціна землі з урахуванням банківського відсотка: 
де, Nбанк.% – норма банківського процента. Число оборотів капіталу на рік: 
де, К викор. – сума, яку обслугував авансований капітал за рік, К аванс. – величини авансованого капіталу. Валовий прибуток банку: 
, де ARбал.банк. – валовий прибуток банку; 
- сума відсотків, стягнутих з позичальника; 
- сума відсотків, сплачених вкладникам. Норма банківського процента: 
, де Nбанк.% – норма банківського процента; АR – валовий прибуток банку; С банк. – витрати танку по веденню банківської справи; К вл. – величина власного капіталу банку. Основу суспільних відносин складають відносини власності.
Власність як економічна категорія це – відносини між людьми стосовно привласнення засобів виробництва та створених благ.
Власність як юридична категорія це – майнові відносини, свідомі взаємозв’язки юридичних та фізичних осіб стосовно привласнення благ, закріплених правами власності.
Форма власності – стійка система економічних відносин і господарських зв’язків, що зумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання робітника із засобами виробництва. Форми власності відрізняються за суб’єктами та об’єктами власності.
| Види власності в Україні | Форми власності за Господарським кодексом України |
| Індивіду- альна | Особиста власність |
| Власність приватного господарства | |
| Власність фермерського та особистого підсобного господарства | |
| Приватна власність | |
| Колективна | Власність орендного підприємства |
| Власність колективного підприємства | |
| Власність кооперативу | |
| Власність акціонерного товариства | |
| Власність господарських асоціацій (об'єднань) | |
| Власність громадських організації | |
| Власність релігійних організацій | |
| Власність спільних підприємств, іноземних громадян, організацій і держав | |
| Дер-жавна | Власність державних комерційних підприємств |
| Казена власність | |
| Комунальна власність |
Система – упорядкована множина компонентів, які знаходяться у взаємозв’язку, залежності та взаємодії один з одним.
Економічна система – упорядкована система зв’язків, між виробниками та споживачами благ.
Основні цілі економічної системи:
- формування та забезпечення працездатності економіки;
- координація всіх видів економічної діяльності;
- реалізація соціальних цілей.
В економічній науці співіснує декілька підходів до класифікації економічних систем.