Операційний леверидж як механізм управління формуванням прибутку

Управління прибутком є процес цілеспрямованої дії на ті чинники, які сприяють її зростанню як в поточному періоді, так і в тривалій перспективі.

Під операційним левериджем розуміється характеристика умовно-постійних витрат виробничого характеру (їх основа амортизаційні відрахування) у контексті загальної суми загальних витрат підприємства, що розглядається як фактор коливання його фінансових результатів, у якості якого обрано показник операційного прибутку (EBIT).

Відомо три основні міри операційного левериджу:

питома вага постійних виробничих витрат у загальній сумі витрат, що тотожно співвідношенню постійних і змінних витрат;

відношення темпу зміни прибутку до вирахування податків і відсотків до темпів зміни обсягів реалізації у натуральних одиницях;

відношення чистого прибутку до постійних виробничих витрат.

Перший з перерахованих показників зважаючи на їх вельми наочну інтерпретацію застосування в аналізі. Якщо частка постійних витрат велика, вважають, що підприємство має високий рівень операційного левериджу і, відповідно, високий рівень виробничого ризику. Іншими словами підвищення в динаміці рівня операційного левериджу свідчить про збільшення виробничої ризику підприємства.

Що стосується другого показника, то його інтерпретація така: рівень операційного левериджу може розумітися як коефіцієнт пропорційності в прямо пропорційній залежності між прибутком до вирахування відсотків і податків і обсягом виробництва. Тому для підприємства з високим рівнем операційного левериджа навіть незначна зміна об'єму виробництва може привести до істотної зміни прибутку до вирахування відсотків та податків.

З наведених визначень видно, що вище значення рівня операційного левериджа зазвичай характерний для підприємств з відносно вищим рівнем технічної оснащеності.

Таким чином, будь-яке серйозне поліпшення матеріально-технічної бази у бік збільшення частки необоротных активів супроводжується підвищенням рівня операційного левериджу і виробничого ризику.

Відмічена важливість показника постійних витрат призвела до розробки методів контролю за їх рівнем. Один з найбільш відомих - метод розрахунку критичного об'єму продажів. Сенс його полягає в тому, щоб розрахувати, за яких обсягів виробництва в натуральних одиницях маржинальний прибуток (тобто різниця між виручкою від реалізації і змінними витратами не фінансового характеру або прямими змінними витратами) буде дорівнювати сумі умовно постійних витрат. Цей метод дозволяє знайти мінімальний обсяг виробництва, який необхідний для покриття умовно постійних витрат, тобто витрат, не залежних від обсягів випуску продукції.

Застосування методу операційного левериджу з метою оптимізації валового прибутку (ВП) від основної операційної діяльності полягає в тому, що у складі сукупних операційних витрат підприємства виділяють постійні і змінні витрати. Чим вище питома вага постійних витрат в сумі операційних витрат, тим при інших рівних умовах, темп збільшення ВП від основної операційної діяльності буде більший по відношенню до зміни валового і чистого доходу (ВД і ЧД) від основної операційної діяльності. Співвідношення постійних і загальних витрат по основній операційній діяльності, що дозволяє включити механізм операційного лівериджу називається коефіцієнтом операційного лівериджу:

,

де К_ол- коефіцієнт операційного ліверіджу;

В_п - витрати постійні;

В_с - витрати сукупні.

Чим вище значення коефіцієнта операційного лівериджу, тим більшою мірою підприємство здатне прискорювати темпи приросту ВП по відношенню до темпів приросту ВД і ЧД від основної операційної діяльності.

Співвідношення приросту ВП до приросту ВД (ЧД) від основної операційної діяльності, що досягається при певному коефіцієнті операційного лівериджу, називається ефектом операційного лівериджу:

де Е_ол - ефект операційного лівериджу %;

DВП_осн - коефіцієнт приросту валового прибутку від основної операційної діяльності, од.;

DВД_осн - коефіцієнт приросту валового доходу від основної операційної діяльності, од.

Для виключення впливу податкових платежів, що включаються в ціну продукції, розрахунок ефекту операційного лівериджу може бути проведений по наступній формулі:

де DЧД_осн - коефіцієнт приросту ЧД від основної операційної діяльності, од.

Механізм операційного лівериджу в практиці господарювання має ряд особливостей.

1. Позитивна дія операційного лівериджу може бути досягнуте тільки за умови, що підприємство подолало точку беззбитковості по основній операційній
діяльності.

2. Чим вище коефіцієнт операційного лівериджу, тим вище буде його ефект при збільшенні ВД від основної операційної діяльності.

3. При зниженні об'єму реалізації продукції більшою мірою знижуватиметься валовий прибуток від основної операційної діяльності.

4. Ефект операційного лівериджу може виявлятися повною мірою тільки на невеликому тимчасовому інтервалі.

5. Зростання коефіцієнта операційного лівериджу приводить до втрати гнучкості в управлінні своїми операційними витратами, що підвищує фінансовий ризик, а в довгостроковому періоді може зробити негативний фінансовий вплив на
формування операційної прибутку підприємства.

Приклад 2. Є два підприємства ВАТ «Техноком» і ВАТ «Канцелярія+». Вони мають однакову величину об'єму реалізації продукції і нарощують цей об'єм в подальших періодах також однаковими темпами. В той же час постійні і змінні витрати на підприємствах різні. Визначимо коефіцієнт і ефект операційного лівериджу.

Рішення: розрахунки виконаємо в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1

Розрахунок ефекту операційного лівериджу (тис. грн.)

Показники	ВАТ «Техноком»	ВАТ «Канцелярія+»
І період	ІІ період	ІІІ період	І період	ІІ період	ІІІ період
1. Валовий дохід від реалізації продукції
2. Ставка податкових платежів за рахунок доходу %
3. Сума податкових платежів у складі валового доходу від основної операційної діяльності (стр. 1 х стр. 2 : 120)	416,7			416,7
4. Сума постійних витрат
5. Рівень змінних витрат до об'єму реалізації продукції %
6. Сума змінних витрат (стр. 1 х стр. 5 : 100)
7. Загальна сума витрат
8, Коефіцієнт операційного лівериджу (стр. 2 : стр. 5)	0,64	0,48	0,38	0,85	0,74	0,66
9. Сума валового прибутку (стор. 1 - стр. 3 - стр. 7)	683,3			433,3
10. Коефіцієнт зростання валового прибутку
- до першого періоду	-	3,13	5.36	-	4,89	8,95
- до другого періоду	-	-	1,71	-	-	1,83
11. Коефіцієнт зростання валового доходу
- до першого періоду	-	1,92	2,88	-	1,92	2,88
- до другого періоду	-	-	1,5	-	-	1,5
12. Ефект операційного лівериджу %
- до першого періоду	-	231,5	231.9	-	422,8	422,9
- до другого періоду	-	-	142,0	-	-	166,0

Коефіцієнт операційного левериджу виявився більш високим у ВАТ «Канцелярія+», що дозволило забезпечити відповідний ефект операційного левериджу. Отже, ВАТ «Канцелярія+» нарощує свій валовий прибуток від основної операційної діяльності більшими темпами, чим об'єм валового доходу.

Наявні переваги у ВАТ «Північ» перед ВАТ «Техноком» можуть виявлятися тільки в межах відносного невеликого періоду часу, коли частина витрат підприємства залишається постійною при збільшенні об'єму виробленої продукції (товарів, робіт, послуг).

Фінансовий важіль

Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів. Їх використання зумовлює формування фінансового левериджу, що дозволяє підвищувати ефективність використання капіталу підприємства на основі формування оптимальної його структури.

Під фінансовим левериджем розуміється якась характеристика умовно-постійних витрат (витрат) фінансового характеру (їх основа - відсотки по довгострокових кредитам і позикам) у контексті загальної суми поточних витрат підприємства, що розглядається як чинник коливання її фінансового результату, у якості якого обрано показник чистого прибутку. Цей прибуток - сфера інтересів власників підприємства, які в основному визначають політику відносно капіталу підприємства.

Серед показників оцінки рівня фінансового левериджу слід виділити:

- співвідношення позикового і власного капіталу;

- відношення темпів зміни чистого прибутку до темпів зміни прибутку до вирахування відсотків і податків.

Логіка формування першого показника полягає в наступному. Практично будь-яке джерело засобів є платним, причому підприємство зобов'язане здійснювати оплату незалежно від того прибуткова його діяльність чи ні. Додаткове залучення капіталу призводить до підвищення фінансового левериджу, тобто фінансового ризику та підвищення норми прибутку.

Логіка використання другого показника оцінки рівня фінансового левериджу полягає в тому, що чим більше величина фінансового левериджу, тобто вищою є сума оплати відсотків за кредит, тим меншим є розмір чистого прибутку.

Дія фінансового левериджу характеризує необхідність та ефективність використання позикових коштів як джерело фінансування діяльності підприємства оскільки фінансовий леверидж являє собою можливість впливати на прибуток підприємства шляхом зміни обсягу та структури джерел фінансування.

Ефект фінансового левериджу – це показник, що відображає рівень прибутку, який додатково генерується, власним капіталом при різній питомій вазі використання позикових засобів.

Концепції визначення ефекту фінансового левериджу: американська та європейська.

За американською концепцією під ефектом фінансового левериджу розуміють відсоткову зміну грошового потоку, що отримує власник власного капіталу за умов одновідсоткової зміни загальної віддачі активів.

За європейською концепцією ефект фінансового левериджу являє собою різницю між дохідністю власного капіталу та дохідністю активів, тобто додаткову дохідність у власника власного капіталу, що виникає при залученні позикових коштів з фіксованим відсотком. Ефект фінансового левериджу визначається двома способами:

- в умовах стабільних цін:

(1)

де ЕФЛ – ефект фінансового левериджу;

Р_ск – рентабельність сукупного капіталу, %;

Ц_пк – середньозважена ціна позикового капіталу, %;

К_оп – коефіцієнт оподаткування;

ПК – середній розмір позикового капіталу, тис. грн.;

ВК – середній розмір власного капіталу, тис. грн.

- в умовах інфляції:

(2)

При розрахунку ефекту фінансового левериджу виділяють три складові:

- диференціал фінансового левериджу (Р_ск - Ц_пк);

- податковий коректор фінансового левериджу (1 -К_оп);

- коефіцієнт фінансового левериджу - характеризує силу впливу фінансового важеля( ).

Згідно даного підходу у табл. 5.2 надано розрахунок ефекту фінансового левериджу для ПП «Промінь» Криворізького району Дніпропетровської області як за умови стабільності цін, так і наявності інфляційних процесів.

Таблиця 5.2

Ефект фінансового левериджу у ПП «Могучий» Мелітопольського району

Показники				Звітний від базового (+, -)
Середній розмір капіталу, тис. грн. в т. ч.	12459,4	14105,5	16377,0	3918,0
- власного	6551,9	8015,3	10109,5	3557,6
- позикового	5907,5	6090,2	6267,5	360,0
Коефіцієнт фінансового левериджу	0,90	0,76	0,62	-0,28
Диференціал фінансового левериджу	5,53	-0,3	5,79	0,26
Рентабельність сукупного капіталу, %	14,1	8,29	15,59	1,49
Середньозважена ціна позикового капіталу, %	8,57	8,59	9,8	1,23
Темп інфляції, %	111,6	116,6	122,3	10,7
Ефект фінансового левериджу,%:
- в умовах стабільності	4,99	-0,228	3,59	-1,4
- в умовах інфляції	15,16	11,27	16,00	0,84

Найвищий ефект фінансового левериджу було сформовано у 2012 році, коли співвідношення власного і позикового капіталу на підприємстві складало 53%:47%. За таких умов рентабельність власного капіталу також була максимальною і становила 26,8%. У 2012 році ефект фінансового левериджу мав від’ємне значення, оскільки його диференціал фінансового левериджу був також від’ємним. В цьому випадку використання підприємством залученого капіталу дає негативний ефект. Така ситуація призвела до зниження рентабельності власного капіталу до 14,6%.

Проведені дослідження свідчать про те, що із зростанням питомої ваги позикового капіталу у його структурі підвищується рівень рентабельності власного капіталу, що проілюстровано на рис. 5.1.

Рис. 5.1 - Залежність між структурою капіталу підприємства та рівнем рентабельності власного капіталу.

Зміна ефекту фінансового левериджу обумовлюється відповідною зміною його складових. Так, за умов стабільності цін ефект фінансового левериджу у 2014 році зменшився на 1,4 процентні пункти порівняно з 2012 роком. Це спричинено по-перше, змінами у структурі капіталу, а, відповідно, і коефіцієнту фінансового левериджу, по-друге, збільшенням ціни позикового капіталу. Враховуючи інфляційний чинник при формуванні ефекту фінансового левериджу, слід відзначити, що він відіграє ключову роль при визначенні зміни досліджуваного показника за той самий період часу. Так, за рахунок зміни темпу інфляції ефект фінансового левериджу збільшився на 7,76 процентні пункти.

Отже, основним критерієм залучення позикових засобів є таке співвідношення між власним та позиковим капіталом, при якому збільшується віддача на власні кошти. Підприємству вигідно використовувати позиковий капітал до тих пір, доки дохід на власні кошти перевищує відсоток за кредит. Таким чином, використання механізму фінансового левериджу дозволяє цілеспрямовано управляти процесом формування оптимальної структури капіталу підприємства.

Контрольні питання:

1. Визначте сутність прибутку як об’єкта фінансового менеджменту..

2. Виділіть мету та завдання управління прибутком.

3. Окресліть основні напрями управління прибутком..

4. Охарактеризуйте модель формування прибутку від операційної діяльності ат фактори, що на нього впливають.

5. Розгляньте сутність процесу формування цільової суми прибутку від операційної діяльності, що визначається стратегією і тактикою фінансового менеджменту.

6. Виділіть етапи управління формуванням прибутку від інвестиційної діяльності.

7. Дайте характеристику алгоритму процесу управління формуванням прибутком від фінансової діяльності.

8. Назвіть основні методи максимізації прибутку підприємства.

9. Надайте мету і завдання політики розподілу прибутку у відповідності до загальної фінансової стратегії розвитку підприємства.

10. Визначте сутність та особливості механізму операційного лівериджу.

11. Виділіть зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на формування чистого прибутку.

12. Охарактеризуйте вплив використання прибутку на забезпечення фінансової стійкості та розвиток підприємства.

ТЕМА 6

УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ

Час:4 год.

Мета:розкрити сутність і особливості управління активами підприємства; визначити етапи управління оборотними(у розрізі окремих їх видів) і необоротними активами та окреслити напрями підвищення його ефективності; охарактеризувати стратегію фінансування поточних активів.

План

6.1. Суть і значення управління активами підприємства.

6.2. Зміст і задачі управління оборотними активами.

6.3. Управління дебіторською заборгованістю.

6.4. Управління грошовими коштами.

6.5. Управління запасами

6.6. Управління необоротними активами.

6.7. Стратегія фінансування поточних активів.

Література:[3], [6], [7], [8], [12, с.101-204], [13, с. 166-271], [17, с.183-220], [25, с. 232-268], [31, с.157-187], [41, с.179-224]