Безробіття: основні типи, виміри і наслідки

Безробіття – це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу.

Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до чисельності робочої сили, позначається буквою и і вимірюється у відсотках

Причинами безробіття можуть бути такі явища:

– темпи зростання народонаселення перевершують темпи зростання виробництва (Т. Мальтус, XVIII ст.);

– відносне відставання попиту на працю від темпів нагромадження капіталу, зростання технічної та органічної побудови капіталу (К. Маркс, XIX ст.);

– в умовах недосконалої конкуренції на ринку праці відбувається підвищення ціни та скорочення попиту на працю (А. Літу, 1923);

– зі зростанням доходів люди схильні збільшувати своє споживання, але не тією мірою, якою зростає доход; схильність населення до споживання знижується, а схильність до заощадження зростає (Дж. Кейнс, 1936);

– циклічний розвиток економіки — на стадії економічної кризи спад виробництва призводить до зменшення сукупного попиту на товари та послуги і, як наслідок, до зниження рівня зайнятості працездатного населення;

– розвиток науково-технічного прогресу зумовлює структурні зрушення в економіці, виникнення нових галузей, які потребують кваліфікованіших робітників і більше часу на професійну підготовку працівників старих галузей народного господарства;

– сезонні зміни у рівнях виробництва знижують попит на працю у сільському господарстві, будівництві та ін.;

– зростання кількості населення працездатного віку, молоді, що збільшує пропозицію праці;

– економічна політика уряду щодо збільшення мінімального розміру заробітної плати призводить до зростання витрат виробництва і зниження попиту на працівників.

Безробіття поділяється на такі основні групи:

– абсолютне безробіття — таке, що виникає, коли робочих місць менше, ніж працездатного населення (тобто у результаті перенаселення).

– відносне безробіття виникає, коли в одному місці спостерігається надлишок робочої сили, а в іншому — її дефіцит.

Є такі основні види безробіття:

– фрикційне;

– структурне;

– циклічне.

Фрикційне безробіття виникає тоді, коли частина людей добровільно змінює місце роботи, частина шукає нову роботу після звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу, а частина, особливо молодь, шукає роботу. Отже фрикційне безробіття стосується тієї категорії людей, які шукають роботу чи сподіваються її знайти в недалекому майбутньому.

Структурне безробіття є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді коли в результаті науково-технічного прогресу відбуваються важливі зміни в техніці, технології та організації виробництва, а отже, й у структурі попиту на робочу силу. Циклічне безробіття зумовлене спадами виробництва, коли сукупний попит на товари та послуги знижується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. Циклічне безробіття негативно впливає на економіку. В періоди економічного спаду циклічне безробіття доповнює фрикційне і структурне, а в періоди циклічного підйому воно відсутнє. Крім цього відокремлюється ще добровільне та вимушене, приховане, тривале та тимчасове безробіття.

Добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільняється за власним бажанням, оскільки він незадоволений рівнем оплати праці, умовами роботи: через психологічний клімат у колективі або з інших причин усупереч бажанню адміністрації.

Вимушенебезробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнитися, а адміністрація фірми скорочує персонал.

Приховане безробіття — це неповна зайнятість у вигляді надання робочим адміністративних відпусток, установлення неповного робочого дня.

Безробіття і втрати суспільства:

1. При безробітті недостатньо використовується економічний потенціал суспільства.

2. При тривалому безробітті втрачається кваліфікація вивільнених робітників.

3. Зростання безробіття підриває психічне здоров'я нації.

4. Зростання безробіття — фактор зростання злочинності.

5. Безробіття викликає:

– зниження купівельної спроможності;

– скорочення заощаджень;

– зниження інвестиційного попиту;

– скорочення пропозиції, спад виробництва.