Тема 11. Заборгованість у системі міжнародних фінансів

1. Зовнішня заборгованість: сутність, показники, суб’єкти.

2. Класифікація країн за рівнем заборгованості.

3. Поняття і напрями реструктуризації боргу.

1. Одним з найважливіших елементів макроекономічної політики держави є обслуговування зовнішнього боргу.

Зовнішня заборгованість – це сума фінансових зобов'язань країни перед іноземними кредиторами, що підлягає погашенню у визначений термін та у визначеній валюті.

Розмір зовнішньої заборгованості є одним з найважливіших факторів розвиток країни, тому що повернення коштів і погашення відсотків за ними складне випробування для економіки.

В сучасних умовах розвитку світової економіки майже всі країни характеризуються збільшенням темпів росту державного боргу. Заборгованість країн, що розвиваються, формується із зовнішніх джерел, а розвинених в основному із внутрішніх джерел.

Зовнішній борг, у відповідності із прийнятою методологією, включає наступні складові:

- заборгованість перед МВФ;

- короткостроковий борг;

- довгостроковий борг, у тому числі борг за кредитами міжнародних фінансових організацій і частки борги, який включає приватний негарантований борг, державний борг, гарантований державою борг.

Основними аналітичним показниками, за якими узагальнюються дані про зовнішню заборгованість, є:

- несплачений і розподілений борг – сума несплаченої заборгованості за кредитами, реально отриманими позичальником, за станом на кінець року;

- отримання кредитів позичальником протягом року;

- нерозподілений борг – не отримана боржником сума кредитів, угода про надання якої підписана;

- виплати основної суми боргу боржником протягом року;

- сплата процентів боржником за залишком заборгованості протягом року;

- платежі з обслуговування боргу – платежі основної суми боргу і процентів за залишком заборгованості, що здійснюються божником протягом року;

- чисті потоки – отримання нових кредитів позичальником за мінусом виплати ним основної суми боргу;

- чисті трансфери – отримання нових кредитів позичальником за мінусом його платежів з обслуговування боргу.

Сучасна структура міжнародної заборгованості складається з боргів:

- борги за кредитами міжнародних кредитно - фінансових організацій;

- борги за кредитами іноземних держав;

- борги за кредитами, що надані недержавними кредитно - фінансовими інститутами;

- борги, що виникли внаслідок незбалансованості торгівельного і платіжного балансів;

- борги, спричинені перевищенням іноземних інвестицій над вивозом власних.

При аналізі зовнішньої заборгованості Всесвітній банк використовує методику, що включає наступними показниками, представлені в таблиці 1.

Таблиця 1.

Показники зовнішньої заборгованості країни і можливості її погашення відповідно до методики Всесвітнього банку

Показник	Характеристика показника
EDT/XGS	Відношення загальної суми зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг
EDT/GNI	Відношення загальної суми зовнішнього боргу до ВНП

Продовження табл. 1

TDS/XGS	Відношення платежів з боргу, що обслуговується, до експорту товарів і послуг
INT/GNI	Відношення оплати відсотків до ВНП
RES/EDT	Відношення міжнародних резервів до загальної суми зовнішнього боргу
RES/MGS	Відношення міжнародних резервів до обсягу імпорту товарів і послуг
Short tern/EDT	Частина короткострокового боргу в загальній сумі зовнішнього боргу
Concessional/EDT	Частина довгострокового боргу в загальній сумі зовнішнього боргу
Miltilateral/EDT	Частина боргу міжнародним кредитно – фінансовим організаціям у загальній сумі зовнішнього боргу

Верхня межа оптимальності зовнішнього боргу оцінюється показниками: EDT/XGS на рівні не більше 200 - 250%, а TDS/XGS на рівні 20 – 25%.

2. У сучасній світовій економіці існує два полюси заборгованості:

- велика група країн – боржників;

- невелика група країн – кредиторів з участю міжнародних кредитних установ.

Країни, що розвиваються, є боржниками розвинутих країн, міжнародних кредитно – фінансових організацій, країн з трансформаційною економікою. Світовими боржниками є також і розвинуті країни, які надають одна одній кредити.

Кредиторами у світовій економіці виступають:

- банки та інші фінансово-кредитні установи;

- індивідуальні підприємці, які купують облігації іноземних позичальників;

- уряди країн;

- міжнародні фінансово-кредитні організації – Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та група установ Світового банку - Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Європейський банк реконструкції та розвитку.

Залежно від рівня показників заборгованості країни, що мають зовнішній борг, поділяються на декілька груп (табл. 2).

Таблиця 2.

Класифікація країн за рівнем зовнішньої заборгованості

Рівень доходу	NPV/XGS>220% або NPV/GNI> 80%	132%<NPV/XGS<220% або 48%<NPV/GNI<80%	NPV/XGS<132% або NPV/GNI < 48%
Низький - валовий національний дохід на особу менше за 765 дол. США	Країни з великим боргом	Країни з помірним боргом	Країни з невеликим боргом
Середній - валовий національний дохід на душу населення – 765-9386 дол. США	Країни з великим боргом	Країни з помірним боргом	Країни з невеликим боргом

Світовий банк поділяє країни за рівнем заборгованості на три категорії:

- високою заборгованістю (показники вище, ніж 220% і 80%) - це країни Центральної Африки (255%), Південної Азії (249%), країни Латинської Америки і Карибського басейну (247%);

- помірною заборгованістю (показники нижче, ніж 220% і 80%) країни Європи та Центральної Азії (168%), Середньої Азії та Північної Африки (153%), Східної Азії та Тихоокеанського регіону (100%);

- низкою заборгованістю (обидва показники нижче, ніж 60%) - найбільше розвинені країни.

Для об'єктивної оцінки платоспроможності країн і їх здатності обслуговувати зовнішньоекономічний борг варто використовувати відносні показники зовнішньої заборгованості., які можна поділити на:

1) показники відношення величини зовнішнього боргу до різних економічних показників:

- питома вага зовнішнього боргу окремих дебіторів у світовому зовнішньому боргу;

- відношення зовнішнього боргу до експортного доходу країни - позичальника;

- відношення витрат на обслуговування зовнішнього боргу до експортного доходу, або норма обслуговування боргу;

- відношення процентних платежів з обслуговування зовнішнього боргу до ВВП позичальника;

- відношення офіційних міжнародних резервів країни до її зовнішнього боргу;

- індекс зростання зовнішнього боргу і боргу в розрахунку на особу;

2) індекси динаміки зовнішнього боргу.

3. Реструктуризація боргу – погоджені боржником та кредитором заходи, спрямовані на підтримку платоспроможності боржника у сердньо – та довгостроковій перспективі.

Реструктуризація зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються відбувається шляхом:

- перенесення платежів – перенесення строків платежів основної частини боргу, процентів чи всіх платежів з обслуговування боргу на більш пізній строк;

- скорочення суми боргу – зменшення суми невиплаченої заборгованості шляхом прямого списання частини боргу або продажу боргу із знижкою на вторинному ринку;

- рекапіталізації – обміну боргів на облігації боржників чи надання нових кредитів, призначених для оплати минулих боргів.

Реструктуризація боргів здійснюється за такими напрямами:

- реструктуризація боргів за офіційними кредитами, переговори по якій ведуться в рамках Паризького клубу – неформальної організації урядів країн –кредиторів, що здійснює моніторинг державної заборгованості і ведення країнами – боржниками багатосторонніх переговорів;

- реструктуризація боргів комерційним банкам, переговори по якій ведуться в рамках Лондонського клубу приватних кредиторів;

- конверсія боргу в активи – погашення невиплаченої частини заборгованості облігаціями державного казначейства;

- зворотний викуп боргових зобов’язань – купівля країною - позичальницею власних боргових зобов’язань на відкритому ринку зі значною знижкою;

- конверсія боргу в облігації, або сек’юритизація боргу – емісія дебітором нових боргових зобов’язань у вигляді облігацій, які обмінюються на старий борг чи продаються на відкритому ринку.

Якщо нові боргові зобов’язання продаються з меншим дисконтом, ніж попередні, то така операція обміну приводить до скорочення зовнішнього боргу країни. Дана схема реструктуризації може бути ефективною лише за наявності домовленості між кредитором і боржником про визнання пріоритету нових боргових зобов’язань відносно старих боргів. В іншому випадку нові зобов’язання будуть продаватись с таким самим дисконтом і ефекту конверсія не матиме.

- списання боргу або його частини здійснюється у виключному випадку, коли іноземні зобов’язання країни перевищують її платоспроможність. У такій ситуації країна – боржник повинна вилучати частину ВВП на покриття зовнішньої заборгованості.